Справа № 991/10747/25
Провадження 1-кс/991/10834/25
03 листопада 2025 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду (ВАКС) ОСОБА_1 (далі-слідчий суддя чи суд) ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
детектива ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 і захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
клопотання детектива ОСОБА_3
про допити свідків під час досудового розслідування у судовому засіданні
у кримінальному провадженні №22024000000001148 від 12.12.2024
1. Стислий опис судового провадження.
17.10.2025 до ВАКС надійшли клопотання детектива НАБУ ОСОБА_3 (далі-детектив), погоджені прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) ОСОБА_6 , про допит свідків під час досудового розслідування у судовому засіданні, у кримінальному провадженні №22024000000001148 від 12.12.2024, для розгляду яких відповідно до статті 35 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) і протоколів передачі судової справи раніше визначеному складу суду визначено слідчого суддю ОСОБА_1 в судових справах №991/10747/25 (провадження 1-кс/991/10834/25), №991/10748/25 (провадження 1-кс/991/10835/25), №991/10749/25 (провадження 1-кс/991/10836/25), №991/10750/25 (провадження 1-кс/991/10837/25), №991/10751/25 (провадження 1-кс/991/10838/25).
17.10.2025 ухвалою суду об'єднано в одне судове провадження із присвоєнням єдиного унікального номера судової справи №991/10747/25 (провадження 1-кс/991/10834/25) матеріали судових справ: №991/10747/25 (провадження 1-кс/991/10834/25), №991/10748/25 (провадження 1-кс/991/10835/25), №991/10749/25 (провадження 1-кс/991/10836/25), №991/10750/25 (провадження 1-кс/991/10837/25), №991/10751/25 (провадження 1-кс/991/10838/25).
20.10.2025 розпочато судовий розгляд з перервами до 23.10.2025, 03.11.2025.
2. Короткий виклад клопотань і позицій учасників судового провадження.
2.1. Детектив в усіх клопотаннях тотожно просив: «1. Прийняти рішення про розгляд вказаного клопотання у передбачений законом строк у закритому судовому засіданні за участю сторони захисту, а саме підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , … та його захисника - адвоката ОСОБА_5 ,…без подальшого оприлюднення змісту ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень з метою недопущення розголошення відомостей досудового розслідування» та відповідно у кожному клопотанні просив задовольнити таке і надати дозвіл на проведення допиту під час досудового розслідування в судовому засіданні за місцем знаходження суду таких свідків: 1) ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; 2) ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; 3) ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; 4) ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; 5) ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ,
що в усіх клопотаннях обґрунтовувалось зокрема таким: «Досудовим розслідуванням встановлено, що на початку 2015 року (точної дати та місця досудовим розслідування не встановлено) у ОСОБА_12 та інших невстановлених на даний час службових осіб - організаторів протиправної діяльності виник злочинний умисел, направлений на протиправне заволодіння українською частиною нафтопродуктопроводу «Самара - Західний напрямок» з подальшою легалізацією коштів, одержаних внаслідок протиправного заволодіння цим нафтопродуктопроводом.
Так, маючи тісні зв'язки з російськими політичними та бізнес-елітами, у тому числі володільцями нафтопродуктопроводу, зважаючи на розв'язання Росією збройної агресії проти України у 2014 році, що призвело до погіршення відносин між країнами та ускладнення здійснення господарської діяльності, ОСОБА_12 разом з іншими невстановленими на даний час особами, розробили злочинний план, який полягав у привласненні української частини магістрального нафтопродуктопроводу «Самара - Західний напрямок», що вже належав державі Україна в особі Фонду державного майна України на підставі рішення суду…
Після узгодження вказаного злочинного плану між ОСОБА_12 та невстановленою досудовим розслідуванням особою, яку у своїх телефонних розмовах ОСОБА_12 називав «ОСОБА_17», «ОСОБА_17» відбулось розподілення ролей та організації виконання етапів злочинного плану.
Так, на невстановлену досудовим розслідуванням особу, яку у своїх телефонних розмовах ОСОБА_12 називав «ОСОБА_17», «ОСОБА_17», серед іншого покладалась реалізація таких етапів злочинного плану: - вжити необхідних дій і заходів для позитивного перегляду Господарським судом Рівненської області за нововиявленими обставинами рішення цього ж суду від 22.03.2011 у справі № 14/312, яке набрало законної сили, а також вжиття аналогічних дій з підтриманням такої позиції суддями Рівненського апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду України;- забезпечити ухвалення Господарським судом Рівненської області рішення про відмову у задоволенні позову заступника Генерального прокурора про визнання за державою в особі Фонду державного майна України права власності на частину магістрального нафтопродуктопроводу «Самара - Західний напрямок», а також вжиття дій з метою підтримання такої позиції суддями Рівненського апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду України.
ОСОБА_12 та інша невстановлена службова особа із числа вищого політичного керівництва держави з метою заволодіння чужим майном - українською частиною магістрального нафтопродуктопроводу «Самара - Західний напрямок» на початку 2015 року, точна дата та час слідством не встановлені, через третіх осіб, забезпечили пошук, залучення та участь ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 у вчиненні кримінальних правопорушень у складі організованої групи, на що останні погодилися.
Крім того, згідно ролей в організованій злочинній групі та розподілу виконання етапів злочинного плану, невстановлена досудовим розслідуванням особа, яку у своїх телефонних розмовах ОСОБА_12 називав «ОСОБА_17», «ОСОБА_17», з метою заволодіння чужим майном - українською частиною магістрального нафтопродуктопроводу «Самара - Західний напрямок» на початку 2015 року, точна дата та час слідством не встановлені, залучив громадянина ОСОБА_4 , який із 15.04.2014 року займав посаду голови Вищого господарського суду України, для забезпечення реалізації окремих етапів злочинного плану, на що останній погодився, при цьому не будучи знайомим із іншими учасниками організованої групи та був обізнаним про діяльність організованої групи, діючи виключно на виконання частини злочинного плану, яка була доручена йому організаторами протиправної діяльності, а саме: - вжити необхідних дій і заходів для позитивного перегляду Господарським судом Рівненської області за нововиявленими обставинами рішення цього ж суду від 22.03.2011 у справі № 14/312, яке набрало законної сили, а також вжиття аналогічних дій з підтриманням такої позиції суддями Рівненського апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду України; - забезпечити ухвалення Господарським судом Рівненської області рішення про відмову у задоволенні позову заступника Генерального прокурора про визнання за державою в особі Фонду державного майна України права власності на частину магістрального нафтопродуктопроводу «Самара - Західний напрямок», а також вжиття дій з метою підтримання такої позиції суддями Рівненського апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду України.
Таким чином, ОСОБА_12 та невстановлена досудовим розслідуванням особа, яку у своїх телефонних розмовах ОСОБА_12 називав « ОСОБА_17 », «ОСОБА_17» на початку 2015 року, точна дата та місце у ході досудового розслідування не встановлені, створили та очолили організовану групу, до складу якої увійшли: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , а також інші невстановлені особи. Крім того, для реалізації окремих етапів злочинного плану вказані особи залучили ОСОБА_4 , який не був обізнаним про діяльність організованої групи та не був знайомим іншими учасниками організованої злочинної групи.
Вказана організована група діяла на постійній основі у період з початку 2015 року по березень 2019 року, точні дати у ході досудового розслідування не встановлені, згідно з розробленим та погодженим усіма учасниками планом, з розподілом їх функцій, спрямованих на досягнення єдиного злочинного результату…
На виконання четвертого етапу злочинного плану ОСОБА_12 у невстановлений досудовим розслідуванням час (однак не пізніше 18.03.2015) та невстановленому місці заручився підтримкою та допомогою іншого організатора злочинної діяльності, якого у своїх телефонних розмовах називав «ОСОБА_17», «ОСОБА_17».
У подальшому, інший, невстановлений на даний час організатор протиправної діяльності, якого у своїх розмовах ОСОБА_12 називав «ОСОБА_17», «ОСОБА_17», самостійно, а також через третіх осіб, залучив для реалізації окремих етапів злочинного плану у якості пособника ОСОБА_4 , який на той час займав посаду голови Вищого господарського суду України.
Таким чином, спільними умисними діями невстановлений досудовим розслідуванням організатор протиправної діяльності, якого називають «ОСОБА_17», «ОСОБА_17», діючи на виконання розробленого раніше з ОСОБА_12 злочинного плану, залучивши ОСОБА_4 , забезпечили прийняття необхідного для реалізації злочинного плану рішення Господарського суду Рівненської області.
У подальшому ОСОБА_4 , не будучи обізнаним про діяльність організованої групи, однак діючи на виконання окремих етапів злочинного плану, доручених йому організаторами злочинної схеми, до подачі заяви про перегляд рішення Господарського суду Рівненської області за нововиявленими обставинами, у період часу з 17.03.2015 до 31.03.2015, перебуваючи у м. Житомир, достовірно знаючи про відсутність правових підстав для перегляду рішення в справі №14/312 за нововиявленими обставинами, зловживаючи службовим становищем, використовуючи власний авторитет та посаду голови Вищого господарського суду України, при особистій зустрічі здійснив протиправний адміністративний вплив на голову вказаного суду ОСОБА_7 (який не був обізнаний із злочинними намірами організованої групи), та повідомив останньому про заплановану подачу заяви, наголосивши на необхідності її задоволення судом та подальшого перегляду справи №14/312, окремо зазначивши, що діє на виконання вказівок вищого політичного керівництва держави.
Окрім того, встановлено, що ОСОБА_4 , залучивши голову Рівненського апеляційного господарського суду ОСОБА_18 (який не був обізнаний із злочинними намірами організованої групи), у період часу з 17.03.2015 до 31.03.2015, доручив останньому здійснювати контроль за правильністю виконання ОСОБА_7 поставленого завдання та забезпечити необхідне рішення апеляційного суду, шляхом здійснення протиправного адміністративного впливу, забезпеченого займаною ОСОБА_18 посадою заступника голови Рівненського господарського апеляційного суду, а також можливістю адміністративного впливу на процес проходження кваліфікаційного оцінювання суддями.
Заява про перегляд рішення господарського суду Рівненської області прийнята 31.03.2015 до провадження суддею господарського суду Рівненської області ОСОБА_19 у справі № 14/312, яку призначено до розгляду.
Діючи на виконання протиправних вказівок ОСОБА_4 . ОСОБА_7 після надходження заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, після 31.03.2015, перебуваючи у м. Рівне, під час телефонної розмови, повідомив ОСОБА_4 про розподіл указаної заяви на суддю ОСОБА_19 із якою ОСОБА_4 підтримував особисті дружні відносини.
У свою чергу, ОСОБА_19 , не маючи достатніх правових підстав, діючи на виконання протиправних вказівок ОСОБА_4 , 21.04.2015 задовольнила заяву ДП «ПрикарпатЗахідтранс» та скасувала рішення у справі №14/312, про що ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_4 під час телефонної розмови.
У подальшому, 06.05.2015 ОСОБА_19 призначено експертизу, питання для якої були погоджені ОСОБА_4 у ході телефонної розмови із ОСОБА_7 та зупинила провадження у справі.
У той же час, 24.06.2015 ОСОБА_18 , шляхом протиправного адміністративного впливу на суддів Рівненського апеляційного господарського суду ОСОБА_10 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , організовано винесення рішення про відмову у задоволенні апеляційної скарги прокурора на рішення ОСОБА_19 від 21.04.2015 (скасування рішень за нововиявленими обставинами) та від 06.05.2015 (призначення судової експертизи).
Таким чином, невстановлений досудовим розслідуванням організатор протиправної діяльності, якого називають «ОСОБА_17», «ОСОБА_17», а також ОСОБА_12 , залучивши до протиправної діяльності у якості пособника ОСОБА_4 , за його допомогою реалізували четвертий етап злочинного плану, а саме: вжили необхідних дій і заходів для позитивного перегляду Господарським судом Рівненської області за нововиявленими обставинами рішення цього ж суду від 22.03.2011 у справі № 14/312, яке набрало законної сили, а також вжили аналогічних дій з підтриманням такої позиції суддями Рівненського апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду України.
Як наслідок, умисні дії невстановленого досудовим розслідуванням організатора протиправної діяльності, якого називають «ОСОБА_17», «ОСОБА_17», а також ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , ОСОБА_18 , а також інших, невстановлених на даний час учасників організованої злочинної групи призвели до того, що нафтопродуктопровід продовжив протиправно перебувати у володінні АТ «Юго - Запад транснефтепродукт» акціонерної компанії «Акционерная компания трубопроводного транспорта нефтепродуктов «Транснефтепродукт» (Російська Федерація)…
Такими чином, указаними умисними діями ОСОБА_12 з використанням третіх осіб, які не були обізнані зі злочинним умислом, забезпечив виконання розробленого ним та іншим організатором злочинного плану, а саме його п'ятого, шостого, сьомого та восьмого етапів, тобто: пошук та досягнення домовленостей з представниками іноземної компанії, які були не обізнані зі злочинними намірами ОСОБА_12 та інших організаторів злочину, з метою оформлення переходу права власності на нафтопродуктопровід «Самара - Західний напрямок» до їх компанії, з одночасним влаштуванням на керівні посади ДП «ПрикарпатЗахідтранс» підконтрольних ОСОБА_12 та іншим невстановленим учасникам протиправної діяльності осіб, і надання таким чином вигляду законного правочину вчиненому злочину задля унеможливлення повернення нафтопродуктопроводу до державної власності; пошук та досягнення домовленостей з представниками іноземної компанії, які мали профінансувати інсценовану купівлю нафтопродуктопроводу шляхом надання кредиту описаній вище іноземній компанії під заставу власних акцій; організація та забезпечення підписання договору купівлі-продажу іменних бездокументарних акцій між іноземною компанією та Акціонерним товариством «Акционерная компания трубопроводного транспорта нефтепродуктов «Транснефтепродукт» щодо придбання АТ «Юго - Запад транснефтепродукт» (яке у свою чергу є засновником та власником ДП «ПрикарпатЗахідтранс»); організація та забезпечення підписання кредитного договору між покупцем іменних бездокументарних акцій АТ «Юго - Запад транснефтепродукт» та кредитором іноземною компанією…
У подальшому, під час судового розгляду ОСОБА_4 , який діяв на виконання доручених йому організаторами елементів злочинного плану, забезпечено винесення ухвали Господарського суду Рівненської області від 18.02.2016, якою задоволено вказане клопотання ДП «ПрикарпатЗахідтранс» та призначено інженерно-технічну судово-будівельну експертизу, проведення якої доручено ДП «Український державний науково - дослідний і проектний інститут азотної промисловості і продуктів органічного синтезу» (код ЄДР 04687867, юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ (нині - м. Кам'янське), вул. Горобця, буд. 2 (далі - ДП «УкрДІАП»), що засноване на державній власності та належить до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (раніше - Міністерства промислової політики України). На вирішення експертизи, з-поміж інших, поставлені також питання: «Чи є нафтопродуктопровід новоствореним чи є частиною побудованого за часів існування СРСР?» (питання №8) та «Чи є нафтопродуктопровід магістральним?» (питання № 11).
Вказана ухвала суду разом із матеріалами судової справи № 14/312 направлена для виконання на адресу ДП «УкрДІАП» листом від 25.02.2016 № 14/312/256/16.
Проведення експертизи доручено співробітниці ДП «УкрДІАП» ОСОБА_22 , яка була ознайомлена з правами та обов'язками експерта та, усвідомлюючи відповідальність за складення та надання до суду висновку експерта, не відмовилася від проведення призначеної господарським судом експертизи…
Надалі, ОСОБА_4 , діючи умисно, на виконання дванадцятого етапу злочинного плану, у період часу із 18.02.2016 до 30.05.2018, більш точний час досудовим слідством не встановлено, у невстановлений слідством спосіб, використовуючи службове становище голови Вищого господарського суду України, користуючись власним авторитетом у судовій гілці влади та посилаючись на необхідність виконання вказівок вищого політичного керівництва держави, керуючись мотивом кар'єризму, здійснив протиправний адміністративний вплив на керівництво Господарського суду Рівненської області в особі голови Господарського суду Рівненської області ОСОБА_7 , та суддю Господарського суду Рівненської області ОСОБА_9 , а також, через використання протиправного адміністративного впливу ОСОБА_18 , здійснив вплив на суддів Рівненського апеляційного господарського суду ОСОБА_8 , ОСОБА_23 та ОСОБА_24 , а також суддів Касаційного господарського суду Верховного суду ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 та забезпечив відмову у задоволенні позову заступника Генерального прокурора України про визнання права власності на частини нафтопродуктопроводів Самара - Західний напрямок та Грозний - Армавір - Трудова, що проходять по території України, загальною довжиною 1 433 км, за державою в особі Фонду державного майна України, витребування їх з володіння дочірнього підприємства «Прикарпатзахідтранс» південно - західного відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів російської акціонерної компанії «Транснафтопродукт» та передачі їх Фонду державного майна України.
Так, 02.02.2016 відбулась заміна судді ОСОБА_19 на суддю ОСОБА_9 , якій ОСОБА_7 повідомив про необхідність виконання протиправних вказівок ОСОБА_4 та погодження усіх етапів та рішень при розгляді справи № 14/312.
У зв'язку з тим, що 15.01.2016 до Господарського суду Рівненської області повернулись матеріали з Волинського відділення ЛНДІСЕ із зазначенням неможливості проведення експертизи, ОСОБА_7 повідомив про даний факт ОСОБА_4 та отримав від останнього вказівку призначити повторну експертизу до ДП «УкрДІАП», достовірно розуміючи, що інші учасники організованої групи забезпечать підготовку експертами необхідного висновку.
18.02.2016 ОСОБА_9 , на виконання вказаних вище вказівок, незважаючи, що представники ДП «ПрикарпатЗахідтранс» клопотали щодо призначення експертизи до ПАТ «Інститут транспорту нафта», приймаючи до уваги, що будь - які відомості про ДП «УкрДІАП» як експертної установи відсутні, призначено нову експертизу, проведення якої доручено експертам ДП «УкрДІАП».
У подальшому, на виконання прямих вказівок ОСОБА_4 , 30.08.2017 Господарським судом Рівненської області (суддя ОСОБА_9 ), ігноруючи заперечення Фонду державного майна України щодо висновків експерта ДП «УкрДІАП» та клопотання ФДМУ про призначення повторної експертизи, винесено рішення про відмову у задоволенні позову прокурора.
Водночас, за результатами розгляду справи № 14/312 рішення судді Господарського суду Рівненської області ОСОБА_9 від 30.08.2017 залишено без змін постановами Рівненського апеляційного господарського суду від 18.12.2017 (колегія суддів у складі: ОСОБА_8 , ОСОБА_23 та ОСОБА_24 ) та Верховного Суду України у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.05.2018 (колегія суддів у складі: ОСОБА_25 , ОСОБА_26 та ОСОБА_27 ) відмовлено у задоволенні позову заступника Генерального прокурора України про визнання права власності на частини нафтопродуктопроводів Самара - Західний напрямок та Грозний - Армавір - Трудова, що проходять по території України, загальною довжиною 1 433 км, за державою в особі Фонду державного майна України, витребування їх з володіння дочірнього підприємства «Прикарпатзахідтранс» південно - західного відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів російської акціонерної компанії «Транснафтопродукт» та передачу їх Фонду державного майна України.
З огляду на викладене, невстановлений досудовим розслідуванням організатор протиправної діяльності, якого називають «ОСОБА_17», «ОСОБА_17», а також ОСОБА_12 , ОСОБА_4 та інші невстановлені на даний час учасники організованої групи реалізували дванадцятий етап злочинного плану - забезпечили ухвалення Господарським судом Рівненської області рішення про відмову у задоволенні позову заступника Генерального прокурора про визнання за державою в особі Фонду державного майна України права власності на частину магістрального нафтопродуктопроводу «Самара - Західний напрямок», а також вжиття дій з метою підтримання такої позиції суддями Рівненського апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду України…
Окрім того, після скасування судом 21.04.2015 законного та обґрунтованого рішення Господарського суду Рівненської області від 22.03.2011 у справі №14/312, вже правонаступник ДП «Прикарпатзахідтранс» південно - західного відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів російської акціонерної компанії «Транснафтопродукт» - ТОВ «Прикарпатзахідтранс», упродовж 2017 - 2018 років здійснило реєстрацію за собою права власності на технологічні об'єкти нафтопродуктопроводу Самара - Західний напрямок.
Саме в силу факту реєстрації права власності на деякі технологічні об'єкти суди у своїх рішеннях зазначили: «… оскільки право власності на технологічні об'єкти в рамках ЛДВС у встановленому законом порядку зареєстроване за відповідачем, то і лінійна частина нафтопродуктопроводу Самара-Західний напрямок, що проходить по території України, як приналежність до вказаних технологічних об'єктів, також належить на праві власності вказаному товариству».
Згідно з листом Фонду державного майна України від 11.06.2024 № 10-25-15766, який є потерпілим внаслідок незаконного вибуття з державної власності української частини магістрального нафтопродуктопроводу «Самара - Західний напрямок» сума завданих державі збитків станом на 01.12.2017 становить 1 407 317 804,57 грн.
За таких обставин, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у пособництві в заволодінні чужим майном, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого в особливо великих розмірах, групою осіб за попередньою змовою, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.5 ст.191 КК України».
Також в клопотаннях стверджувалось, що обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення повністю підтверджується доказами, зібраними під час досудового розслідування, в тому числі:
1) показами свідка ОСОБА_7 викладеними в протоколі допиту від 05.06.2025 (в 2015 році голова Господарського суду Рівненської області),
2) показами свідка ОСОБА_8 викладеними в протоколі допиту від 31.07.2025 (в 2017 році суддя Рівненського апеляційного господарського суду - головуюча суддя колегії суддів, які розглядали апеляційну скаргу на рішення господарського суду Рівненської області від 30.08.2017 у справі 14/312 (рішення по суті на користь ТОВ «Прикарпатзахідтранс», суддя ОСОБА_9 ), за наслідками чого винесли постанову від 18.12.2017 про залишення апеляційної скарги без задоволення,
3) показами свідка ОСОБА_9 викладеними в протоколі допиту від 08.05.2025 (суддя господарського суду Рівненської області, яка ухвалила рішення від 30.08.2017 у справі №14/312 яким відмовила в позові Заступника Генерального прокурора в інтересах ФДМУ та фактично визнала право власності на частину магістрального нафтопродуктопроводу «Самара - Західний напрямок», що знаходиться на території України за ТОВ «Прикарпатзахідтранс»,
4) показами свідка ОСОБА_10 викладеними в протоколі допиту від 29.04.2025 (в 2017 році суддя Рівненського апеляційного господарського суду - головуюча суддя колегії суддів, які розглядали апеляційні скарги ФДМУ, Заступника Генерального прокурора України, Заступника прокурора Рівненської області щодо скасування рішення Господарського суду Рівненської області від 21.04.2025 у справі №14/312 (нововиявлені суддя ОСОБА_19 ), за наслідком чого винесли постанову від 24.06.2015 про залишення апеляційних скарг без задоволення,
5) показами свідка ОСОБА_11 , викладеними в протоколі допиту від 08.05.2025 (помічник судді ОСОБА_8 ).
Відтак детектив вважав необхідним здійснити допит тих же 5-и свідків за такими аргументами:
«Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки та оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено воєнний стан на всій території України. Даний Указ затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ. В подальшому Указом Президента України від 14.07.2025 №47 8/2025 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 7 серпня 2025 року строком на 90 діб.
Відповідно до ст. 1 Закону України, збройна агресія - застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Поза розумним сумнівом, що характер ракетних обстрілів, що здійснюється країною агресором - російською федерацією, створює реальну небезпеку для життя та здоров'я кожної особи, що перебуває на території України.
Крім того відповідно до ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Водночас згідно статтей 27, 33 Конституції України кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань та кожному гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Враховуючи вказані положення, достатньо підстав вважати, що кожна особа з метою уникнення небезпеки для свого життя та здоров'я має можливість покинути територію України, що є обставиною, яка унеможливить їх допит в суді/
Також варто врахувати, що свідки сторони обвинувачення, покази яких лягли в обґрунтування інкримінованих та висвітлених в повідомленні про ОСОБА_28 діянь, неодноразово змінювали власні покази, достатньо підстав вважати, що наявні обставини, які можуть вплинути на достовірність та повноту їх показань в майбутньому».
2.2. В судовому засідання детектив ОСОБА_3 підтримав клопотання і просив такі задовольнити, разом з тим не наполягаючи на закритому судовому засіданні.
Підозрюваний ОСОБА_4 і захисник ОСОБА_5 в судових засіданнях спочатку заперечували проти задоволення клопотань, проте згодом змінили позицію і просили такі задовольнити.
3. Обґрунтування позиції суду.
3.1. Відповідно до статті 2 КПК, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частиною 1 статті 7 КПК зокрема визначено, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, належать законність, зміст чого розкриває стаття 9 КПК, згідно із частиною 2 якої прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Частини 2 і 6 статті 22 КПК розкривають зміст однієї з засад кримінального провадження - змагальності сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а саме, що сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
3.2. Стаття 84 КПК визначає, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Стаття 93 КПК встановлює порядок збирання доказів як стороною обвинувачення, так й стороною захисту, й згідно із її частиною 2, сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим кодексом.
Частиною 1 статті 95 КПК визначено, що показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.
Частинами 1, 2, 6 статті 223 КПК визначено таке: 1. Слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. 2. Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети… 6. Слідча (розшукова) дія, що здійснюється за клопотанням сторони захисту, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, проводиться за участю особи, яка її ініціювала, та (або) її захисника чи представника, крім випадків, коли через специфіку слідчої (розшукової) дії це неможливо або така особа письмово відмовилася від участі в ній. Під час проведення такої слідчої (розшукової) дії присутні особи, що її ініціювали, мають право ставити питання, висловлювати свої пропозиції, зауваження та заперечення щодо порядку проведення відповідної слідчої (розшукової) дії, які заносяться до протоколу.
Згідно з частинами 1, 9 статті 224 КПК, допит проводиться за місцем проведення досудового розслідування або в іншому місці за погодженням із особою, яку мають намір допитати. Кожний свідок допитується окремо, без присутності інших свідків. Слідчий, прокурор має право провести одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб для з'ясування причин розбіжностей у їхніх показаннях. На початку такого допиту встановлюється, чи знають викликані особи одна одну і в яких стосунках вони перебувають між собою. Свідки попереджаються про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань і за давання завідомо неправдивих показань, а потерпілі - за давання завідомо неправдивих показань.
3.3. Відповідно до передбаченої КПК процедури показання свідків отримуються спочатку на стадії досудового розслідування шляхом їх допиту слідчим чи прокурором, а згодом після направлення обвинувального акту до суду такі показання отримуються та перевіряються на стадії судового розгляду шляхом безпосереднього допиту свідка в судовому засіданні (статті 23, 224, 352 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК), оскільки жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Разом з тим, згідно з частиною 1 статті 225 КПК, у виняткових випадках, пов'язаних із необхідністю отримання показань під час досудового розслідування, якщо через існування небезпеки для життя і здоров'я особи, її тяжкої хвороби, наявності інших обставин, що можуть унеможливити її допит в суді або вплинути на повноту чи достовірність показань, сторона кримінального провадження, представник юридичної особи, стосовно якої здійснюється провадження, мають право звернутися до слідчого судді із клопотанням провести допит такої особи в судовому засіданні, в тому числі одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб. У цьому випадку допит здійснюється у судовому засіданні в місці розташування суду або перебування хворої особи в присутності сторін кримінального провадження з дотриманням правил проведення допиту під час судового розгляду. У порядку, визначеному цієї статтею, може бути допитаний свідок, потерпілий, а також особа, стосовно якої уповноваженим органом прийнято рішення про обмін як військовополоненого. Неприбуття сторони, що була належним чином повідомлена про місце та час проведення судового засідання, для участі в допиті особи за клопотанням протилежної сторони не перешкоджає проведенню такого допиту в судовому засіданні. Допит особи згідно з положеннями цієї статті може бути також проведений за відсутності сторони захисту, якщо на момент його проведення жодній особі не повідомлено про підозру у цьому кримінальному провадженні.
Отже, КПК передбачає винятковий спосіб збирання доказів будь-якою стороною кримінального провадження шляхом допиту свідка під час досудового розслідування у судовому засіданні, який дозволяє забезпечити безпосереднє сприйняття показань особи, яка з певних об'єктивних причин вірогідно не зможе свідчити в суді під час судового розгляду.
Таким чином нівелюється гіпотетична неможливість дотримання засади безпосередності дослідження показань свідків в майбутньому під час судового розгляду за сутністю у разі, якщо свідок, потерпілий під час досудового розслідування будуть допитані на змагальних засадах слідчим суддею.
Проте такий вид допиту передбачений законом як виключний та можливий лише за умови коли існує реальна небезпека для життя та здоров'я свідка чи потерпілого; чи коли такі захворіли на тяжку хворобу, характер якої створює небезпеку для життя чи може викликати тяжкі наслідки для здоров'я особи, або коли наявні інші фактичні обставини, що можуть бути перешкодою для подальшого допиту у суді.
У той же час рішення щодо проведення такого виду допиту ухвалюється у два етапи - спочатку орган досудового розслідування встановлює фактичні підстави проведення допиту свідка під час досудового розслідування в судовому засіданні, які стають підставою відповідного клопотання до слідчого судді, - та після надходження такого клопотання вже слідчий суддя за наявності підстав, передбачених частиною 1 статті 225 КПК, ухвалює рішення за результатами його розгляду.
Відтак правовий сенс частини 1 статті 225 КПК зобов'язує слідчого суддю встановити наявність виняткового випадку, пов'язаного із необхідністю отримання показань саме під час досудового розслідування в судовому засіданні, ще й з огляду на те, що частиною 3 статті 225 КПК передбачено право суду при ухваленні судового рішення за результатами судового розгляду кримінального провадження не врахувати докази, отримані в порядку, передбаченому цією статтею, із наведенням мотивів такого рішення, до яких вочевидь може належати відсутність належних підстав винятковості.
3.4. Як вбачається з матеріалів клопотань, міжвідомчою слідчою групою, до складу якої входить зокрема детектив НАБУ ОСОБА_3 , здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22024000000001148 від 12.12.2024.
18.06.2025 у цьому кримінальному провадженні першим заступником Генерального прокурора ОСОБА_29 повідомлено ОСОБА_4 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 27/частиною 5 статті 191 КК, а саме у пособництві в заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого в особливо великих розмірах, групою осіб за попередньою змовою.
Під час досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні із складення відповідних протоколів:
1) 23.05.2025 старшим слідчим в ОВС 1 відділу 4 управління досудового розслідування ГСУ СБУ майором юстиції ОСОБА_30 і 05.06.2025 старшим слідчим в ОВС 1 відділу 4 управління досудового розслідування ГСУ СБУ капітаном юстиції ОСОБА_31 допитано як свідка ОСОБА_7 ,
2) 15.04.2025 і 31.07.2025 старшим слідчим в ОВС 1 відділу 4 управління досудового розслідування ГСУ СБУ капітаном юстиції ОСОБА_32 допитана як свідок ОСОБА_8 .
3) 13.02.2025 і 08.05.2025 старшим слідчим в ОВС 1 відділу 4 управління досудового розслідування ГСУ СБУ капітаном юстиції ОСОБА_32 допитана як свідок ОСОБА_9 .
4) 29.04.2025 старшим слідчим в ОВС 1 відділу 4 управління досудового розслідування ГСУ СБУ капітаном юстиції ОСОБА_32 допитана як свідок ОСОБА_10 .
5) 08.05.2025 старшим слідчим в ОВС 1 відділу 4 управління досудового розслідування ГСУ СБУ капітаном юстиції ОСОБА_32 допитана як свідок ОСОБА_11 .
3.5. Дослідивши клопотання детектива разом з доданими матеріалами, суд встановив, що у вищезгаданих протоколах допитів свідків та у клопотаннях не зазначено жодних обставин, які б свідчили про реальну небезпеку для життя та здоров'я вже допитаних свідків чи щодо їх захворювань на тяжку хворобу, характер якої створював би небезпеку для життя.
Ба більше, у клопотаннях відсутні будь-які доводи щодо неможливості повторного допиту самим детективом цих свідків.
Також допитані свідки не є такими, стосовно яких уповноваженим органом прийнято рішення про обмін як військовополоненого.
Щодо посилань у клопотаннях на те, що «характер ракетних обстрілів, що здійснюється країною агресором - російською федерацією, створює реальну небезпеку для життя та здоров'я кожної особи, що перебуває на території України» і «кожна особа з метою уникнення небезпеки для свого життя та здоров'я має можливість покинути територію України що є обставиною, яка унеможливить їх допит в суді», суд зазначає про повну абстрактність і надуманість таких доводів.
Вочевидь детектива не бентежить те, що перебування будь-яких осіб (зокрема його самого) у місті Києві, який практично щоденно обстрілюється ворогом ракетами і дронами, наражає таких на надзвичайно більший ступінь ризику життю, ніж перебування осіб у межах Рівненської області, де проживають зазначені свідки, не кажучи вже про прифронтові області України.
Окрім того, наразі свідки, які є чинними суддями, позбавлені права на власний розсуд вільно перетинати державний кордон України, оскільки згідно з пунктом 2-14 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 №57 (зі змінами від 27.01.2023), у разі введення в Україні воєнного стану зокрема члени Кабінету Міністрів України, перші заступники та заступники міністрів, керівники центральних органів виконавчої влади, їх перші заступники та заступники, Державний секретар Кабінету Міністрів України, його перший заступник та заступники, Керівник Апарату Верховної Ради України, його перший заступник та заступники, державні секретарі міністерств, Керівник Офісу Президента України та його заступники, керівники інших допоміжних органів і служб, утворених Президентом України, та їх заступники, Голова Служби безпеки, його перший заступник та заступники, Голова та члени Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Голова та члени Рахункової палати, Голова та члени Центральної виборчої комісії, голови та члени інших державних колегіальних органів, Секретар Ради національної безпеки і оборони України, його перший заступник та заступники, народні депутати України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини та його представники, Голова Національного банку України, його перший заступник та заступники, Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим та його заступники, голови місцевих держадміністрацій, їх перші заступники та заступники, судді Конституційного Суду України, судді, прокурори, керівники інших державних органів та їх заступники, депутати місцевих рад, а також керівники структурних підрозділів державних органів та органів місцевого самоврядування і працівники, які заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, керівники державних унітарних підприємств та їх заступники, голова та члени виконавчих органів господарських товариств, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належать державі, голова та члени виконавчих органів господарських товариств, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків, у тому числі дочірніх підприємств, мають право перетинати державний кордон на підставі відповідних рішень про службові відрядження. Ця норма не поширюється на депутатів місцевих рад з числа жінок, крім тих, які є посадовими особами місцевого самоврядування.
3.6. З огляду на зазначене, слідчий суддя вважає, що належить відмовити у задоволенні клопотань.
Керуючись статтями 7, 224, 225, 352, 369-372, 532 КПК суд
Відмовити у задоволенні клопотань.
Ухвала не підлягає оскарженню і набирає законної сили негайно після оголошення.
Повний текст ухвали оголошений 10.11.2025.
Слідчий суддя ОСОБА_1 __________