Провадження № 22-ц/821/1470/25Головуючий по 1 інстанції
Справа № 711/3503/25 Категорія: 308020000 Кондрацька Н.М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Сіренко Ю. В.
10 листопада 2025 року
м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:
Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л., Гончар Н.І.,
учасники справи:
позивач - Комунальне підприємство «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради,
відповідач - ОСОБА_1 ,
особа, яка подає апеляційну скаргу - ОСОБА_1 ,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 червня 2025 року (у складі судді Кондрацької Н.М.) в справі за позовом Комунального підприємства «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення боргу за централізоване водопостачання та водовідведення,
В квітні 2025 року КП «Черкасиводоканал» звернулось до суду із вказаним позовом.
Позовні вимоги мотивовано тим, що КП «Черкасиводоканал» надає населенню міста Черкаси послуги з водопостачання та водовідведення відповідно до законодавства України, що регулює відносини, які виникають між виконавцями житлово-комунальних послуг та їх споживачами.
На виконання ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» позивач забезпечує надання відповідачам послуг з водопостачання та водовідведення для задоволення побутових потреб. Плата за комунальні послуги, в тому числі водопостачання, відповідно до ст. 67 ЖК України та ст. ст. 10, 11 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» нараховується щомісячно, а її розмір розраховується за затвердженими в установленому порядку тарифами та відповідно до показань приладів обліку або за встановленими нормами.
Відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . За даною адресою відсутній розподільний засіб обліку (квартирний лічильник) водопостачання. У будинку встановлено комерційний вузол обліку (загальнобудинковий лічильник). Нарахування здійснюються відповідно до Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
Всупереч вимогами законодавства, відповідач своєчасно та в повному обсязі не оплачує надані позивачем послуги, внаслідок чого за період з 01.03.2023 по 01.03.2025 утворилася заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення на загальну суму 4060,80 грн.
Позивач зазначив, що стягнення боргу за попередній період станом на 01.03.2020 задоволено рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси у справі № 711/2072/23 від 19.04.2023.
Крім того, 01.03.2022 на офіційному веб-сайті КП «Черкасиводоканал» (https://vodokanal-cherkasy.ck.ua) опубліковано Повідомлення про публічну пропозицію (оферту), Публічний індивідуальний договір приєднання про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення. Боржник зареєстрований за вказаною адресою, тобто є індивідуальним споживачем за цим договором. Невиконання відповідачем обов'язків, прямо передбачених законодавством, по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення зачіпає інтереси не тільки позивача, а й держави, оскільки вона не отримує прибутку від діяльності підприємства та втрачає можливість своєчасно проводити заходи по раціональному відтворенню водних ресурсів, а позивач позбавлений можливості своєчасно проводити ремонтні роботи, направлені на поліпшення якості питної води та гарантоване водопостачання. Крім того, позивач не отримуючи оплату за надані послуги, фактично кредитує відповідача, що прострочив виконання грошових зобов'язань.
Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідача на користь КП «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення у розмірі 4060,80 грн, а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028 грн.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06.06.2025 позов задоволено з посиланням на їх обґрунтованість.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення за період з 01.03.2023 по 01.03.2025 у розмірі 4060,80 грн та судовий збір у розмірі 3028 грн, а всього 7088,80 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06.06.2025 та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування зазначає, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини, які мають значення для розгляду справи.
Вказує, що не є власником нерухомого майна та не зареєстрований в Україні, а також не отримує жодних послуг, які надає позивач.
Разом з тим, скаржник посилається на те, що суд не застосував строки позовної давності та необґрунтовано стягнув борг більш ніж за 4 роки.
Крім того, звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні відомості про належне повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи.
22.07.2025 на адресу Черкаського апеляційного суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
По-перше, зазначає, що відповідач ОСОБА_1 має зареєстрований електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд», а тому був обізнаний про наявність даної судової справи.
Також вказує, що скаржник зареєстрований у спірній квартирі з 26.06.2004 і дотепер. Таким чином, є користувачем та індивідуальним споживачем. У спірній квартирі відсутній розподільний засіб обліку (квартирний лічильник) водопостачання.
Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу позивач посилається на п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та пп. 7 п. 45 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, відповідно до яких споживач має право на неоплату вартості послуг у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів за умови надання виконавцю заяви та документального підтвердження (зокрема, довідки з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби (у тому числі отримані в іноземній державі), відбування покарання тощо, іншого документа, що підтверджує право на виїзд з України чи в'їзд в Україну у відповідний період часу) в електронній або паперовій формі. Також пп. 111 п. 47 Правил визначено, якщо період відсутності споживача та інших осіб перевищує шість місяців, споживач для реалізації права на неоплату вартості послуг у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) у місячний строк з моменту закінчення кожного шестимісячного періоду зобов'язаний надавати виконавцю оновлену заяву з відповідними підтвердними документами в електронній або паперовій формі.
Відповідач ОСОБА_1 17.10.2024 повідомляв КП «Черкасиводоканал» про тимчасову відсутність за зареєстрованою адресою та надавав документ іноземною мовою без перекладу.
Також КП «Черкасиводоканал» звертає увагу на те, що у жовтні 2024 року позивачем проведено опитування сусідів для підтвердження факту тимчасової відсутності споживача за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі отриманої інформації з 01.10.2024 по 30.09.2025 за вказаною адресою для цілей обліку наданих послуг внесено зміни до програми та встановлено тимчасову відсутність споживачів за цією адресою та не здійснюється нарахування за послуги водопостачання та водовідведення у вказаний період.
Проте, відповідно до п. 39 Правил плата за абонентське обслуговування нараховується незалежно від фактичного споживання послуг. Тобто, щомісяця по особовому рахунку відповідача нараховується плата за абонентське обслуговування в розмірі 39,57 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ.
Згідно з п. 1 ч. 6 цієї статті для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 22 липня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів доходить таких висновків.
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Судом встановлено, що КП «Черкасиводоканал» надає житлово-комунальні послуги з водопостачання та водовідведення, нараховуючи плату на підставі Постанов Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення КП «Черкасиводоканал».
Відповідно до довідки про нарахування плати та розмір платежів по особовому рахунку НОМЕР_1 за період із 01.03.2023 по 01.03.2025 рахується заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення у загальному розмірі 4060,80 грн (а.с. 5).
За відомостями департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради від 06.05.2025 відповідач з 26.06.2004 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , тобто є споживачем житлово-комунальних послуг з водопостачання та водовідведення, що надає КП «Черкасиводоканал».
Правовідносини між сторонами у справі, які виникли на підставі наведених вище фактичних обставин, регламентуються наступними правовими нормами.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд згідно нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
До житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами (п. 2 ч. 1 ст. 5 цього Закону).
Згідно із п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються зокрема й на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).
Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені права та обов'язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно з законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов'язком споживача - є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Крім того, згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з вимогами ст. ст. 526, 530, 611, 612 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2022 № 85 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 № 690», затверджені типові форми договорів, у тому числі форма типового публічного договору приєднання з індивідуальним споживачем про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.
На виконання зазначених вимог закону, 01.03.2022 на офіційному вебсайті КП «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради розміщено текст публічного договору приєднання.
Отже, з 01.04.2022 за зазначеною адресою укладено публічний договір.
Таким чином, судом встановлено, що між сторонами фактично склалися правовідносини з надання послуг з водопостачання та водовідведення, в яких одна сторона зобов'язана надавати другій стороні такі послуги, а друга сторона зобов'язана своєчасно здійснювати оплату за споживання і користування послугами.
Як вбачається з матеріалів справи, особовий рахунок № НОМЕР_1 на квартиру АДРЕСА_2 , відкритий на відповідача ОСОБА_1 .
Відповідач не звертався до КП «Черкасиводоканал» з питанням переоформлення особового рахунку.
Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що він не зареєстрований за вказаною адресою, оскільки в матеріалах справи міститься довідка Черкаської міської ради Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» № 8468/12353-01-10 від 29.04.2025, з якої вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 26.06.2004 дотепер (а.с. 20).
Отже, відповідач є споживачем житлово-комунальних послуг, які надає КП «Черкасиводоканал».
Крім того, слід зазначити, що у процесуальний спосіб стороною відповідача не доведено того факту, що квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності іншій особі.
Відтак, апеляційний суд відхиляє посилання скаржника про те, що вказана квартира не належить відповідачу ОСОБА_1 , оскільки їх не підтверджено доказами.
Щодо доводів апеляційної скарги про неналежне повідомлення ОСОБА_1 судом першої інстанції про розгляд справи, колегія суддів зазначає таке.
В матеріалах справи міститься довідка про доставку електронного документу, відповідно до якої «Судова повістка про виклик до суду» від 30.04.2025 була надіслана одержувачу ОСОБА_1 в його електронний кабінет 30.04.2025 о 18:44.
Крім того, відповідачу засобами поштового зв'язку надсилалась ухвала про відкриття провадження, копія позовної заяви та судова повістка на зареєстровану адресу місця проживання.
Також, в матеріалах справи містяться докази того, що рішення суду від 06.06.2025 в електронному вигляді отримано ОСОБА_1 в його електронному кабінеті в підсистемі «Електронний суд» 11.06.2025.
Разом з тим, суд першої інстанції надіслав копію рішення від 06.06.2025 відповідачу на його зареєстровану адресу: АДРЕСА_1 .
Згідно з п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не повідомляв суду про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження відповідно до ст. 131 ЦПК України.
Відтак, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції вжито всі заходи щодо належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи.
Також в апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначав, що судом першої інстанції порушено норми ч. 1 ст. 257 ЦК України.
Згідно зі ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.
Тлумачення цієї норми, положення якої сформульоване зі словом «лише» (аналог «тільки», «виключно»), та відсутність будь-якого іншого нормативно-правового акта, який би встановлював інше правило застосування позовної давності, дає підстави для твердження, що із цього положення виплаває безумовний висновок, відповідно до якого за відсутності заяви сторони у спорі позовна давність судом не застосовується.
Отже, без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов'язана лише із наявністю про це заяви сторони.
Суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність (постанова Верховного Суду від 21.10.2020 у справі № 509/3589/16-ц).
Колегія суддів зазначає, що сторонами у даному спорі не було подано заяв про застосування строків позовної давності.
Відтак, суд першої інстанції був позбавлений права застосувати позовну давність.
Також помилковим є твердження ОСОБА_1 про те, що рішенням суду стягнуто з нього заборгованість більш ніж за 4 роки, оскільки, з резолютивної частини Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06.06.2025 вбачається, що із відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення за період з 01.03.2023 по 01.03.2025.
На підставі викладеного вище, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, встановивши в результаті повного, всебічного та об'єктивного дослідження доказів, дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується апеляційний суд, про наявність підстав для стягнення заборгованості з відповідача.
В апеляційній скарзі відповідач також просив витребувати у позивача підтвердження про відсутність ОСОБА_1 в м. Черкаси.
Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Згідно з ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Відповідно до ч. 2 ст. 84 ЦПК України у клопотанні повинно бути зазначено:
1) який доказ витребовується;
2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;
3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;
4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Витребування доказів судом має бути застосовано як виключення, а не як правило. Сторона не має зловживати правом клопотати про витребування доказів для отримання якої?небуть інформації, що може бути використана для доведення обставин, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Колегія суддів вважає, що заявлене клопотання про витребування у КП «Черкасиводоканал» підтвердження про відсутність ОСОБА_1 в м. Черкаси не підлягає задоволенню, оскільки скаржником не доведена виключна необхідність у витребуванні зазначених доказів судом апеляційної інстанції.
Разом з тим, ОСОБА_1 в своїй апеляційній скарзі просив винести окрему ухвалу відповідно до ч. 10 ст. 262, ст. 385 ЦПК України щодо незаконних дій суду першої інстанції, порушення норм матеріального та процесуального права, притягнути працівників суду першої інстанції до відповідальності.
Відповідно до ч. 10 ст. 262 ЦПК України суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення.
Перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції доходить наступних висновків.
Окрема ухвала суду - є процесуальним засобом судового впливу, якою суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону і причини та умови, що сприяли вчиненню порушення. Тобто підставою для постановлення окремої ухвали є виявлення порушення закону і встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню порушення.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 в справі № 438/610/14-ц вказано, що постановлення окремої ухвали є процесуальною дією суду, вчинення якої не залежить від наявності клопотань учасників справи. Суд постановляє окрему ухвалу лише тоді, якщо встановить порушення певним органом чи іншою особою вимог законодавства або недоліки в їхній діяльності під час вирішення спору. У постанові Верховного Суду від 12.04.2018 в справі № 761/32388/13-ц зазначено, що при вирішенні питання про постановлення окремої ухвали суд має виходити з того, що мають бути виявлені порушення закону. Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є дискреційними повноваженнями суду і є його правом, а не обов'язком.
Інститут окремої ухвали направлений на реагування суду у тих випадках, коли порушення закону настільки очевидне, зухвале та систематичне, що не дозволяє суду бути інертним до таких порушень і спонукає до ефективних дій, втіленням яких має бути окрема ухвала (пункт 24 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2023 у справі № 990/131/22.
Також колегія суддів враховує, що окрема ухвала є реакцією на ті порушення, що не усуваються рішенням суду, а також на причини й умови вчинення порушень, щоб запобігти їх повторенню у майбутньому.
Відповідачем ОСОБА_1 не наведено достатніх підстав та аргументів для постановлення окремої ухвали.
Оскільки реалізація правового механізму, передбаченого нормою статті 262 ЦПК України, є правом суду, а не його обов'язком, та можлива виключно у випадку грубого порушення закону, чого встановлено не було під час розгляду справи, колегія суддів не вбачає підстав для постановлення окремої ухвали.
Також, у відзиві на апеляційну скаргу позивач КП «Черкасиводоканал» звертає увагу на те, що ОСОБА_1 всупереч положенням ЦПК України не звернувся із заявою про перегляд рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06.06.2025 до суду першої інстанції, а одразу подав апеляційну скаргу.
Глава 8 «Заочний розгляд справи» ЦПК України встановлює особливі умови та порядок проведення заочного розгляду справи, ухвалення заочного рішення, подання і розгляду заяви про його перегляд, а також скасування й оскарження цього рішення.
Суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи (частина перша статі 280 ЦПК України).
Про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу (частина перша статті 281 ЦПК України).
У частині першій статті 282 ЦПК України визначено, що за формою і змістом заочне рішення повинно відповідати вимогам, встановленим статтями 263 і 265 цього Кодексу, і, крім цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд.
В матеріалах даної справи відсутня ухвала про заочний розгляд справи.
Також колегія суддів зазначає, що в тексті оскаржуваного судового рішення не міститься вказівка, що рішення ухвалене при заочному розгляді.
Проте, в резолютивній частині рішення роз'яснено порядок оскарження заочного рішення. Разом з тим, зазначено і загальний порядок та строки подання апеляційної скарги на це судове рішення відповідно до статей 354, 355 ЦПК України для всіх учасників справи.
Аналізуючи викладене вище, апеляційний суд доходить висновку, що відсутні підстави вважати, що зазначене рішення за формою і змістом є заочним.
Відтак, скаржником ОСОБА_1 не порушено порядок оскарження рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06.06.2025.
Також до апеляційної скарги долучено копію посвідчення серії НОМЕР_2 від 17.05.2007, відповідно до якого ОСОБА_1 є інвалідом І групи.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю звільнені від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
Враховуючи зазначене, колегія суддів доходить висновку, що рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06.06.2025 в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь КП «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради судового збору за подання позовної заяви у розмірі 3028 грн підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про компенсацію КП «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради судового збору за подання позовної заяви у розмірі 3028 грн за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст. ст. 133, 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 червня 2025 року у даній справі в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради судового збору за подання позовної заяви у розмірі 3028 грн скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Компенсувати Комунальному підприємству «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3028 грн.
В іншій частині рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених Цивільним процесуальним кодексом України.
Судді Ю.В. Сіренко
Т.Л. Фетісова
Н.І. Гончар