Номер провадження 22-ц/821/1517/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №705/2362/24 Категорія: Єщенко О. І.
Доповідач в апеляційній інстанції
Фетісова Т. Л.
05 листопада 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідачФетісова Т. Л.
суддіГончар Н. І., Сіренко Ю. В.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника відповідача адвоката Кушнеренко Т. В. на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07.04.2025 (повний текст складено 07.04.2025, суддя в суді першої інстанції Єщенко О. І.) у цивільній справі за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
у квітні 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» звернулося до суду з позовом, яким просило стягнути з відповідача на свою користь кредитну заборгованість в розмірі 32437 гривень, а також сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 гривні та витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 гривень, мотивуючи про те, що позивач у справі набув права вимоги за кредитом до боржників за укладеними договорами факторингу, у тому числі, і щодо відповідача ОСОБА_1 на суму, заявлену до стягнення.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07.04.2025 позов у справі задоволено повністю та стягнуто кредитну заборгованість у сумі 32437 грн, судового збору 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 гривень.
Суд першої інстанції вказав на обґрунтованість доводів позивача про набуття ним права вимоги щодо стягнення кредитної заборгованості відповідача, яка ним погашена не була.
Представник відповідача подала на вказане рішення суду 09.07.2025 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та новим рішенням позовні вимоги відхилити.
В обґрунтування вказано на те, що позивач не довів факту перерахування позичальнику кредитних коштів. Відсотки по кредиту нараховані після закінчення строку кредитування. Відповідач заперечує той факт, що 31 грудня 2021 року ним сплачувалися проценти в сумі 2838,60 гривень, а Позивачем належними доказами не підтверджено, що така сплата мала місце, зокрема не надано виписку про рух коштів по рахунку. Суду не було надано додаток до договору факторингу зі списком боржників, права вимоги до яких перейшли до позивача у справі, а також доказів сплати ціни за договором факторингу. Суд першої інстанції не взяв до уваги, що відповідач є військовослужбовцем, отже проценти по кредиту та комісія на час воєнного стану в державі нараховані бути не можуть - п. 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Як вбачається із поданої заяви та звіту про списання суми гонорару отриманих послуг, позивач отримав від адвоката послуги у вигляду збору документів, складання позовної заяви та відправки її до суду на що було витрачено 10 годин, однак документів, які б свідчили про фактичне отримання оплати за договором адвокатом позивача надано не було.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» просило суд апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін, оскільки вважає його законним та належним чином обґрунтованим, та просить відшкодувати за рахунок відповідача 8000 грн витрат на правничу допомогу.
За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є вимоги про стягнення 32437 грн. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При розгляді справи встановлено, що 04.12.2021 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було укладено електронний Договір № 5169170 про надання споживчого кредиту.
Кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», затверджених наказом № 53-ОД від 16.01.2020.
Сума кредиту складає 16600 грн. Строк кредиту 30 днів, дата повернення кредиту 03.01.2022 вказується в Графіку платежів, що є Додатком № 1 до цього Договору.
ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало належним чином та надало відповідачу кредит в сумі 16600 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача, що підтверджується відповіддю Приватбанку від 06.08.2024 про зарахування погодженої кредитним договором суми на банківську картку позичальника ОСОБА_1 , наданою на ухвалу суду першої інстанції від 01.07.2024 про витребування доказів.
За наявності офіційного підтвердження банку, який обслуговує рахунок позичальника, щодо зарахування на його користь коштів кредиту відсутність документів первинного бухгалтерського обліку, на що звертає увагу скаржник, не може доводити відсутність кредитних правовідносин сторін у справі.
Відтак апеляційні аргументи представника відповідача про недоведеність отримання відповідачем кредиту свого підтвердження не знайшли.
Далі, паспорт споживчого кредиту, Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, а також таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит були підписані споживачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором М668212.
Відповідно до п. 1.5.2 Кредитного договору знижена процентна ставка 0,57 % в день та застосовується відповідно до умов.
31.12.2021 відповідач здійснив оплату на рахунок кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом на суму 2649,36 грн, у зв'язку з чим, у відповідності до п. 1.4 та п. 4.2. кредитного договору відбулося продовження строку кредиту, ще на 30 днів (до 30.01.2022) зі стандартною процентною ставкою 1,90% в день. Відповідно до п. 1.5. кредитного договору Стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього Договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою Споживача, відповідно до п. 4.2 Договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п. 4.3 Договору. 30.01.2022 відповідач свої зобов'язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, не уклав угоду щодо пролонгації строку дії кредитного договору, в зв'язку з чим, та керуючись пунктами 4.3. кредитного договору кредитний договір було автопролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 календарних днів поспіль. 15.02.2022 відповідач здійснив частково оплату процентів на рахунок кредитора в розмірі 1510,00 грн. Надалі відповідач оплати за кредитним договором не здійснював.
Позивач зазначає, що відповідач, одержавши кредитні кошти, не виконав належним чином своїх зобов'язань по їх поверненню та сплаті відсотків, внаслідок чого в нього перед кредитором виникла заборгованість в розмірі 32437,00 грн, яка складається з: 16600,00 грн - тіла кредиту; 15837,00 грн - нарахованих процентів.
Крім того, 18.04.2023 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та позивачем ТОВ «ФК «ФІНТРАНСТ УКРАЇНА» було укладено договір факторингу № 18.04/23-Ф, згідно з умовами якого клієнт відступив Фактору права грошової вимоги за кредитним договором.
Таким чином, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА», набувши статусу нового кредитора у Договорі № 5169170 від 04.12.2021, отримало право пред'явлення вимоги до ОСОБА_1 про погашення наявної в нього заборгованості за вказаним договором.
У матеріалах справи, сформованих, зокрема, в системі «Електронного суду», наявна копія Паспорту споживчого кредиту, підписаного відповідачем, з якого вбачається, що він був повідомлений про всі умови кредитування, валюту кредиту, процентну ставку, умови повернення кредиту та інші важливі правові аспекти. Вказаний Паспорт було підписано електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (М668212).
За умовами договору факторингу № 18.04/23-Ф від 18.04.2023 сторони визначили, що право вимоги - право грошової вимоги щодо погашення (стягнення) заборгованостей з Боржників, які виникли на підставі кредитних договорів; заборгованість - грошові зобов'язання Боржників перед Клієнтом, що містяться у Реєстрі боржників, які належать до сплати Клієнту Боржниками, у зв'язку з наданими кредитами. До заборгованості включається сума основного зобов'язання (повернення кредиту), плата за кредитом (плата за процентною ставкою), пеня за порушення грошових зобов'язань та інші платежі згідно кредитних договорів.
Згідно з п. 1.2. договору факторингу № 18.04/23-Ф від 18.04.2023 перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому - передачі реєстру боржників згідно додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.
На підтвердження виконання умов даного договору факторингу було складено акти прийому-передачі реєстру заборгованостей боржників.
Також у матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості ОСОБА_1 , який надав позивач, згідно з яким загальний розмір заборгованості за кредитним договором № 5169170 від 04.12.2021 склав 32437,00 грн.
Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин щодо стягнення кредитного боргу, регламентуються такими правовими нормами.
Згідно положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Також згідно ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до положень ст.ст.526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Також статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У статті 3 ЗУ «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Частиною п'ятою статті 11 ЗУ «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Таким чином будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв'язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Відповідно до частини першої статті 12 ЗУ «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту) вказується особа, яка створила замовлення.
За обставин цієї справи кредитний договір, за яким у відповідача виникла заборгованість, укладався в електронній формі з відображенням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором. При цьому позичальник самостійно та коректно ввів свої особисті ідентифікуючі дані - ПІБ, РНКПО, серія та номер паспорта, дату його видачі, контактні номери телефонів та електронної пошти, а також зареєстроване місце проживання.
Крім того, ст. 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Враховуючи викладене вище правове регулювання та встановлені при розгляді цієї справи фактичні обставини, які підтверджено доказами, що містяться у системі «Електронного суду» та в такому ж порядку надсилалися відповідачу, апеляційний суд приходить до висновку про те, що відповідач, як позичальник, отримав кошти за кредитним договором та не повернув їх у визначені строки, сплативши погоджені сторонами договору відсотки по кредиту, отже має заборгованість, права вимоги щодо стягнення якої наявні у позивача за укладеним договором факторингу, який є чинним.
Таким чином відповідні позовні вимоги підлягають до задоволення, про що обґрунтовано зазначив суд першої інстанції.
При цьому доказів виконання наявних грошових зобов'язань, принаймні часткового, ні перед позивачем у справі ні перед попереднім кредитором відповідачем суду не надано.
Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Так апеляційний суд не погоджується з аргументами скаржника про те, що позивачем не надано додаток до договору факторингу зі списком боржників, права вимоги до яких перейшли до позивача у справі, а також доказів сплати ціни за договором факторингу, оскільки згідно витягу з реєстру боржників Додаток №1 до Договору Факторингу № 18-04/2023 від 18.04.2023, наявного в систему «Електронного суду», ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» отримало права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором на загальну суму 32437 грн.
При цьому виконання сторонами договору факторингу зобов'язань щодо оплати його ціни, аргументи про що вказано у апеляційній скарзі, не впливає на дійсність зазначеного правочину, який є укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо істотних умов - ч.1 ст.638 ЦК України.
Крім того, згідно платіжної інструкції №341 від 25.04.2023 позивачем у справі сплачену ціну за договором факторингу №18.04.23-Ф від 18.04.2023.
Апеляційний суд оцінює критично посилання скаржника про те, що відсотки по кредиту нараховані після закінчення строку кредитування, оскільки 31.12.2021 відповідач здійснив оплату на рахунок Кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом на суму 2649,36 грн, у зв'язку з чим, у відповідності до п. 1.4 та п. 4.2. Кредитного договору відбулося продовження строку кредиту, ще на 30 днів (до 30.01.2022) зі стандартною процентною ставкою 1,90% в день. Відповідно до п. 1.5. Кредитного договору Стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою Споживача, відповідно до п. 4.2 Договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п. 4.3 Договору. 30.01.2022 відповідач свої зобов'язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, а також не уклав угоду щодо пролонгації строку дії Кредитного договору, в зв'язку з чим, а також керуючись пунктами 4.3. кредитного договору, кредитний договір було автопролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 календарних днів поспіль. 15.02.2022 відповідач здійснив частково оплату процентів на рахунок кредитора в розмірі 1510,00 грн. Надалі відповідач оплати за кредитним договором не здійснював.
Заперечення скаржника про те, що відповідач 31.12.2021 не сплачував проценти в сумі 2838,60 грн апеляційний суд відхиляє, оскільки така транзакція по рахунку позичальника підтверджується наданими розрахунками із відображенням руху коштів по кредитному договору, який відповідачем належними доказами не спростовано.
Надавши оцінку аргументам скаржника про те, що відповідач є військовослужбовцем, отже проценти по кредиту та комісія на час воєнного стану в державі нараховані бути не можуть - п. 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», апеляційний суд зробив такі висновки.
Частиною 15 статті 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
З аналізу вказаної норми права вбачається, що пільги щодо нарахування відсотків та штрафних санкцій за договорами кредиту мають такі категорії військовослужбовців:
- які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову;
- інші військовослужбовці, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції або у відсічі збройної агресії рф проти України.
За обставин цієї справи відповідач згідно наданих довідок військових частин з 24.02.2022 по 09.03.2023 на період воєнного стану в державі перебував на військовій службі та брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України.
Кредитну заборгованість по відсотках відповідачу нараховано за строк з 04.12.2021 по 24.02.2022, що вбачається з наявного у системі «Електронного суду» розрахунку, відтак порушень заборонних приписів вищенаведеної ч.15 ст.14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» позивачем не допущено.
Також апеляційний суд не погоджується з посиланнями скаржника на те, що документів, які б свідчили про фактичне отримання оплати за договором адвокатом позивача надано не було, як підстави для відхилення вимог про компенсацію судових витрат у суді першої інстанції, оскільки позивачем було надано суду відповідний договір про надання правничої допомоги адвокатом Городніщевою Є. О., якою було складено, зокрема, позовну заяву, відтак зазначення судом першої інстанції про необхідність компенсації 5 000 грн витрат на правничу допомогу відповідає обставинам справи та засадам обґрунтованості та співмірності з обсягом наданих послуг.
Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07.04.2025 у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
На підставі положень ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді слід залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.
Надаючи оцінку вимогам відповідача про компенсацію витрат на правничу допомогу за апеляційний перегляд справи у розмірі 8 000 грн за підготовку відзиву на апеляційну скаргу, апеляційний суд враховує таке.
Частинами 1 та 3 статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такі висновки містяться в додатковій постанові ВП ВС від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц. Крім того, аналогічні висновки щодо співмірності розміру витрат на правничу допомогу зі складністю справи та обсягом фактично наданих адвокатом послуг містяться в додатковій постанові ВС від 12.12.2019 у справі №2040/6747/18.
Враховуючи обсяг правничої допомоги відповідачу при розгляді цієї справи апеляційним судом, а також ціну позову, апеляційний суд вважає, що розмір витрат відповідача на правничу допомогу, які мають бути відшкодовані позивачу за рахунок відповідача, слід визначити в сумі 4000,00 грн, що відповідає засадам співмірності зі складністю справи, ціною позову та обсягом наданих адвокатом послуг, а також критеріям розумності та справедливості.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу - відхилити.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07.04.2025 у даній цивільній справі - залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді відповідачу не відшкодовувати.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» 4 000 грн витрат на правничу допомогу, понесених при апеляційному перегляді справи.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повну постанову складено 05.11.2025.
Суддя-доповідач
Судді