Номер провадження 22-ц/821/1793/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №711/9982/24 Категорія: 304090200 Кондрацька Н.М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Новіков О. М.
30 жовтня 2025 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії:
суддів Новікова О.М., Василенко Л.І., Карпенко О.В.,
за участю секретаря Костенко А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 11 лютого 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У грудні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі - ТОВ «Бізпозика») звернулося до суду із вказаним позовом.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 20 квітня 2024 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено Договір № 448595-КС-006 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «Бізпозика» 20 квітня 2024 року направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 448595-КС-006 про надання кредиту, яку останній прийняв (акцепт) на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «Бізпозика» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-4095 на номер телефону НОМЕР_1 , що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті, котрий боржником було введено/відправлено. Таким чином, 20 квітня 2024 року між ТОВ «Бізпозика» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 448595-КС-006 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Позивач зазначив, що, відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «Бізпозика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 20 000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит. Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить ? процентів за кожен день користування кредитом. ТОВ «Бізпозика» свої зобов'язання за Договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 20 000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою про видачу коштів.
Також, 21 квітня 2024 року між ТОВ «Бізпозика» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №1 до Договору № 448595-КС-006 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписану у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов Додаткової угоди ТОВ «Бізпозика» надає позичальнику додатково кредит в сумі 10 000,00 грн. Відповідно до пункту 2 договору протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом, нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів. Відповідно до п. 5.1. Правил, які у відповідності до пункту 10 Кредитного договору є його невід'ємною частиною, обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за користування кредитом за договором про надання кредиту здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом з урахуванням умов Кредитного договору. Таким чином, проценти за користування кредитом щоденно нараховуються на неповернену суму кредиту, станом на початок доби, з першого дня перерахування суми кредиту позичальнику до закінчення терміну дії договору про надання кредиту (включно), тобто, протягом всього строку кредитування.
Зважаючи на ті обставини, що відповідач належним чином не виконує свої зобов'язання за кредитним договором, у боржника станом на 26 листопада 2024 року утворилась заборгованість за Договором № 448595-КС-006 про надання кредиту, в розмірі 130 166,77 грн., що складається із: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 30 000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 95 666,77 грн; суми прострочених платежів за комісією - 4 500,00 грн, яку позивач просив стягнути з відповідача, а також судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 лютого 2025 року
позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізпозика» заборгованість за Договором про надання кредиту № 448595-КС-006 від 20 квітня 2024 року у розмірі 130 166,77 грн, а також судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, а всього 132 589,17 грн.
Ухвалюючи рішення, суд виснував про те, що між сторонами існує спір щодо виконання грошового зобов'язання, який регулюється нормами Цивільного кодексу України, Закону України «Про споживче кредитування» та положеннями укладеного між сторонами кредитного договору. Наявні в матеріалах справи докази дають підстави вважати доведеними аргументи позивача, що відповідачем було отримано кредитні кошти на умовах та в порядку, що зазначені у Кредитному договорі і він користувався кредитними коштами. Також по обставинам спірних правовідносин судом встановлено, що відповідачем допущене порушення його зобов'язання в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом. Районний суд, враховуючи ту обставину, що в порушення умов Кредитного договору відповідач фактично отримані та використані кошти у добровільному порядку не повернув, чим порушив права кредитора, визнав позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості обґрунтованими. Наданий позивачем суду розрахунок розміру заборгованості відповідача судом першої інстанції визнаний таким, що відповідає умовам укладеного між сторонами Кредитного договору.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 липня 2025 року у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення відмовлено.
Не погоджуючись із вищезазначеним заочним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його невідповідність нормам матеріального та процесуального права а також фактичним обставинам справи, просить заочне рішення скасувати та постановити нове рішення по справі, яким у позовних вимогах відмовити у повному обсязі.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 мотивує тим, що дане рішення було прийняте з тверджень позивача, як аксіоми, повністю ігноруючи норми Цивільного кодексу України та не застосувавши законодавство України, яке полягає в застосуванні, зокрема Закон України «Про споживче кредитування». Вказує, що без надання правової оцінки обставинам по справі, не встановивши природу спору та дійсний обсяг прав вимоги позивача Придніпровський районний суду м. Черкаси прийняв необґрунтоване, безпідставне та незаконне заочне рішення по справі № 711/9982/24 від 11 лютого 2025 року, виходячи з наступного.
Скаржник звертає увагу апеляційного суду на анкету клієнта для отримання кредитних коштів, де не було його прохання щодо встановлення процентів, він звернувся за посиланням реклами про надання безвідсоткової позики та укладав договір, будучи впевненим, що він буде без відсотків за користування кредитними коштами, відповідно до посилання, яке розмістила ця фінансова установа. Сам договір на сторінці позичальника викладено шрифтом, що неможливо прочитати, а на електрону пошту позичальнику не надходило зразків для підпису, хоча він не відмовлявся укласти договір в паперової формі (доказів щодо ознайомлення з договором та зрозумілий текст стороною позивача не надано).
На переконання ОСОБА_1 позивачем встановлена орієнтована реальна річна процентна ставка у розмирі 9 127,54 процентів, що порушує нормативно-правові акти Національного банку України та протирічить п. 2.11. Договору та ч. 1 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».
Апелянт акцентує увагу апеляційного суду на ч. 2 та ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», а також вказує, що п. 2.9. Договору встановлені загальні витрати за кредитом у розмирі 31 960,00 грн, відповідно до додаткової угоди 1, зміни в цей пункт договору не вносились, відповідно даний пункт вже включав майбутні витрати з врахуванням додаткової угоди, що також вказує на обман з боку ТОВ «Бізнес позика» та намагання заволодіти коштами відповідача у шахрайський спосіб. Апелянт вважає, що позивач надав суду докази порушення ним Закону України «Про споживче кредитування» та цивільного законодавства України в частині введення споживача в оману при укладанні договору споживчого кредитування
Крім того, ОСОБА_2 у скарзі зазначає, що позовна заява містить лише загальну суму боргу - суми прострочених платежів по тілу кредиту - 30 000,00 грн.; суми прострочених платежів по відсотках - 95 666,77 грн; суми прострочених платежів за комісією - 4500,00 грн, але не містить обґрунтований розрахунок сум, що стягуються, адже зазначена позивачем заборгованість складається із: тіла кредиту, відсотків за користування кредитом, простроченого тіла кредиту, неустойки (комісії, штрафу). Розрахунок сум, що стягується, повинен бути аргументованим, переконливим, зрозумілим для аналізу та подальшої оцінки судом, що достатньо підтверджує результат математичного розрахунку викладеного шляхом обчислення, підрахування, лічби конкретних сум заборгованості тощо. З огляду на що вимога про стягнення боргу є необґрунтованою належним чином у позові, оскільки є недоведеним, з яких складових вказана заборгованість складається і яким чином вона нараховувалась. Наданий розрахунок не скріплений печаткою банку, він не містить підпису керівника банку, головного бухгалтеру. Розрахунок підписаний особою, яка не приймає участі у справі, тобто особою, повноваження якої на підписання оригіналу документу належним чином не підтверджено та не відповідає вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", тому як наслідок, не може підтверджувати існування тих чи інших операцій. Відповідно доданий до справи розрахунок заборгованості є нікчемний і не відображає реальний стан заборгованості.
Також у скарзі апелянт зазначає, що гра слів, чергова брудна маніпуляція та нехтування законодавством України з боку позивача відносно денної процентної ставки та процентної ставки в день, лише підтверджує безпідставність позивних вимог позивача. Зокрема, Верховна Рада прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг». Серед іншого маючи на меті поступово знизити та обмежити максимальну ставку на рівні 1% на день, проте позивачем недотримані вказані норми Закону при визначенні та нарахуванні відсотків за користування кредитними коштами.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а заочне рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 11 лютого 2025 року - без змін.
Спростовуючи доводи апеляційної скарги, ТОВ «Бізпозика» вказує про те, що загальна сума утвореної заборгованості складає 130 166,77 грн. Вся вищенаведена сума заборгованості є абсолютно прозорою, а комісія, відсоткова ставка, терміни й інші умови кредитування прямо вказані в положеннях кредитного договору та станом на дату підписання такого договору відповідали чинному законодавству, з чим відповідач був ознайомлений і відповідно прийняв умови такого кредитного договору. Відповідач жодним чином не спростовує факт укладання ним кредитного договору й отримання коштів у кредит, проте, чомусь вважає, що не здійснивши жодного платежу в рахунок погашення своєї заборгованості, він може бути звільнений судом від повернення кредитних коштів кредитору.
Наголошує, що надання кредитів під проценти, розмір процентної ставки, що є більшим ніж в банках, та нарахування комісії відповідає внутрішній політиці кредитора, та є типовим для мікрофінансового ринку, в сфері якого працюють багато фінансових компаній. Сферою діяльності таких установ є надання споживачам мікрозаймів в максимально швидкий час із мінімально затребуваним пакетом необхідних документів. Сфера таких споживчих кредитувань регулюється Законом України “Про споживче кредитування» і діяльність ТОВ “Бізнес позика» ніяким чином не порушувала й не порушує норми цього Закону, в т.ч. щодо нарахувань відсотків за користування кредитними коштами.
Відповідач, укладаючи кредитний договір, погодився з його умовами, зокрема в п. 7.4.4. Договору зазначено, що позичальник ознайомлений з Договором та Правилами надання коштів в кредит, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань, вважає їх справедливими та погоджується неухильно дотримуватись їх та, відповідно, уклав Договір з вільним волевиявленням.
Позивач у відзиві звертає увагу суду на те, що всі істотні умови Кредитного договору, зокрема тип кредиту, процентна ставка, комісія за надання кредиту (у випадку її встановлення), строк дії кредиту, графік платежів за кредитним договором тощо - встановлені не у Правилах надання кредитів чи Паспорті споживчого кредиту (за споживчими кредитами), а у кредитному договорі, який уклав відповідач шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Також за кредитним договором не нараховувалася жодна неустойка у формі пені чи штрафів. Кредитодавець не нараховував проценти поза межами строку дії кредитного договору.
Щодо аргументів скарги про подорожчання загальної вартості кредиту, позивач зазаначає що, якщо позичальник сплачує заборгованість за кредитним договором згідно встановленого графіку платежів без порушень, йому дійсно потрібно було б сплатити за кредитним договором суму орієнтовної загальної вартості кредиту, яка зазначена у кредитному договорі.
Встановлення у кредитному договору процентів, які нараховуються на залишок заборгованості за кредитним договором, відповідає принципу свободи договору. Уклавши кредитний договір, позичальник добровільно погодився з його умовами.
Посилання відповідача на необгрунтованість розрахунку або ж відсутність печатки банку позивач вважає такими, що не може братися судом до уваги, адже закон не вимагає скріплення таких розрахунків печаткою або підписом головного бухгалтера, оскільки ТОВ “Бізнес позика» не є банком, діяльність яких регулюється спеціальним законом, який не поширюється на господарську діяльність позивача.
В судове засідання апеляційного суду сторони, належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду даної справи, не з'явились. Відповідно до приписів ч. 2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалене судом першої інстанції рішення не в повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам.
Як вбачається із матеріалів справи та установлено судом першої інстанції, позивач 20 квітня 2024 року направив відповідачу ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 448595-КС-006 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) (а.с.24-28, т.1) на вказаних у оферті умовах: розмір кредиту 20 000,00 грн, строк кредитування - 24 тижні, стандартна процентна ставка за кредитом фіксована 2,00 в день, знижена процентна ставка фіксована 1,14874498 у день; комісія за надання кредиту 3 000,00 грн, розмір комісії залишається незмінним протягом усього строку (терміну) Договору; орієнтовна загальна вартість кредиту 51 960,00 грн; орієнтовна реальна річна процентна ставка 9 127,54 процентів, строк дії договору до 05 жовтня 2024 року, денна процентна ставка становить 0,95 процентів.
ОСОБА_1 з умовами пропозиції (оферти) ТОВ «Бізпозика» укласти договір про надання кредиту з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому ЗУ «Про електронну комерцію» ознайомлений. Повністю і безумовно їх приймає та акцептує. (а.с. 29-33, т.1)
Того ж дня між сторонами укладено Договір про надання кредиту № 448595-КС-006, за яким позивач надав відповідачу кредитні кошти в сумі 20 000 грн, підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором. (ст. 19-23, т.1)
Відповідно до п. 2.1. Договору кредиту, ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає відповідачу грошові кошти у розмірі 20 000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а відповідач зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.
Згідно з п. 2.5 Договору кредиту комісія за надання кредиту становить 3 000,00 грн, розмір комісії залишається незмінним протягом усього строку Договору і не може бути збільшено кредитодавцем у односторонньому порядку. Нараховується одноразово при видачі кредиту.
Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить: стандартна процентна ставка - 2,00 проценти в день, фіксована, понижена - 1,14874498 процентів за кожен день користування, фіксована кредитом.
Понижена процентна ставка застосовується за умови погашення позичальником кредиту у строки визначені графіком погашення заборгованості (п.3.2.1.)
Термін дії договору - до 05 жовтня 2024 року (п.2.7), строк, на який надається кредит 24 тижні.
Пунктом 3.2. Кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом (надалі - Проценти за користування кредитом), нараховуються за ставкою, вказаною у п. 2.4. Договору на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, в залежності від дотримання позичальником графіку платежів.
Пунктом 3.2.3. Кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов Кредитного договору
Відповідно до п. 3.1 Договору кредитні кошти надаються позичальнику протягом трьох робочих днів з дня укладення Договору безготівково шляхом переказу на указаний ним картковий рахунок, який відповідає банківській платіжній картці, що наведений у розділі 8 Договору - НОМЕР_3 .
Пункт 7.9 Договору встановлює порядок укладення Договору та спосіб ідентифікації, верифікації Позичальника.
21 квітня 2024 року між ТОВ «Бізпозика» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №1 до Договору № 448595-КС-006 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», за умовами якої ТОВ «Бізпозика» збільшило позичальнику кредит на 10 000,00 грн. Позичальник отримує збільшення кредиту та зобов'язується повернути кредит збільшений на 10 000,00 грн. у строки та на умовах викладених у договорі (п.2.1 Додаткової угоди). Загальна сума кредиту становить 30 000,00 грн. (а.с. 36-37, т.1)
Як вбачається з інформаційної довідки № 331/12 від 02 грудня 2024 року, ТОВ «Платежі Онлайн», як технологічний оператор платіжних послуг повідомляє, що на сайті Торговця (ТОВ БІЗПОЗИКА) через платіжний сервіс «Platon» була проведена успішна транзакція, а саме, 20 квітня 2024 року перераховано на картковий рахунок відповідача НОМЕР_3 кредитні кошти у сумі 20 000, 00 грн згідно кредитного договору № 448595-КС-006 від 20 квітня 2024 року. (а.с. 46, т.1)
Крім того, відповідно до довідки ТОВ «ФК «Елаєнс» від 29 листопада 2024 року, яка видана Товариству з обмеженою відповідальністю «Бізпозика» на підставі договору № 41084239_14/12/17 про надання послуг з переказу грошових коштів (Переказ на картку) та про інформаційно-технологічну взаємодію приймання платежів, укладеного ТОВ «Фінансова компанія «Елаєнс» та ТОВ «Бізпозика», підтверджується, що платежі успішно проведено в системі, зокрема, 21 квітня 2024 року перерахування коштів ОСОБА_1 згідно додаткової угоди від 21 квітня 2024 року до кредитного договору № 448595-КС-006 від 20 квітня 2024 року на рахунок відповідача кредитних коштів у сумі 10 000, 00 грн. (а.с. 47, т.1)
При цьому суд враховує, що відповідач не оспорює фактів укладення кредитного договору з позивачем, отримання кредитних коштів за кредитним договором та наявності заборгованості за кредитним договором.
До позовної заяви позивач додав розрахунок заборгованості за кредитом № 448595-КС-006 від 26 листопада 2024 року, з якого вбачається що відповідач не сплачував заборгованість за кредитом взагалі. Залишок заборгованості за цим кредитом становить 130 166,77 грн, яка складається із: тіла кредиту - 30 000,00 грн; відсотків - 95 666,77 грн; комісії - 4 500,00 грн. (а.с. 13-14, т.1)
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції, встановивши, що кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», дійшов обґрунтованого висновку про наявність кредитних зобов'язань між сторонами.
Дані обставини сторонами не заперечуються.
Щодо нарахування відсотків за користування кредитом
Згідно з умовами Договору кредиту сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить стандартна процентна ставка - 2,00000000 проценти в день, знижена процентна ставка - 1,14874498 процентів за кожен день користування кредитом.
Пунктом 3.2.2. договору визначено, що сторони домовились, що у разі якщо повернення кредиту не здійснюється згідно з погодженим графіком платежів, що наведений в п. 3.2.3. та додатку № 1 до договору, (за виключенням дострокового повернення кредиту), у наслідок чого виникає прострочка по кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів то умови про нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 2.4. договору. Нарахування процентів за стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п. 3.2.3. та додатку №1 до договору, та до закінчення терміну дії договору.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитом убачається, що за зниженою процентною ставкою 1,14874498% (344,62 грн) у день позивач нараховував відповідачу проценти з 20 квітня 2024 року по 11 травня 2024 року. Сума процентів склала 7 466,77 грн.
Однак, відповідач не дотримався узгодженого сторонами графіку платежів і позивач, починаючи з 12 травня 2024 року по 05 жовтня 2024 року (закінчення строку кредитування) нараховував відповідачу проценти за користування кредитом за стандартною процентною ставкою 2,00000000% (600 грн) в день. Сума процентів за вказаний період склала 88 200,00 грн.
Отже, за весь період кредитування за розрахунком позивача сума відсотків становить 95 666,77 грн.
Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", який набрав чинності 24 грудня 2023 року, до ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" доповнено частиною 5, згідно з якою у кредиті для споживача максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 % .
Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки має базуватися на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в договорі.
Якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки або інших платежів за послуги кредитодавця, включених до загальних витрат за споживчим кредитом при обчисленні реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення, реальна річна процентна ставка та денна процентна ставка обчислюються на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.
Частиною 4 вказаної статті передбачено, що денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою:
ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100%, де
ДПС - денна процентна ставка;
ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом;
ЗРК - загальний розмір кредиту;
t - строк кредитування у днях.
Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 % (частина 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування»).
Посилання на те, що судом першої інстанції не розмежовано понять денна процентна ставка та відсотки за користування позикою у день, на переконання колегії суддів не спростовують факту про неможливість застосування відсотків у розмірі більшому, а ніж це визначено законом.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати:
протягом перших 120 днів - 2,5 %;
протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Суд першої інстанції не врахував норм, викладених у Перехідних та прикінцевих положеннях до Закону, а тому помилково поклав в основу судового рішення розрахунок, наданий позивачем, виготовлений без дотримання вказаних вимог Закону та не аеревірив його належним чином.
Апеляційний суд враховує, що за період з 24 грудня 2023 року по 22 квітня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки не міг перевищувати 2,5 %. Тому, нарахування ТОВ «Бізпозика» за період з 20 квітня 2024 року по 22 квітня 2024 року у розмірі зниженої процентної ставки 1,14874498% є обгрунтованим і 918, 99 грн нарахованих відсотків відповідають умовам договору та вимогам Закону.
Далі, за період з 23 квітня 2024 року по 20 серпня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки не міг перевищувати 1,5 %. Однак позивач проводив нарахування відсотків за стандартною ставкою, визначеною у договорі 2%, що не відповідає вимогам пункту 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування". За період з 23 квітня 2024 року по 20 серпня 2024 року сума відсотків на прострочену суму заборгованості становить 54 000,00 грн (30 000, 00 грн*1,5%*120 днів).
В подальшому, з 21 серпня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої статті 8 Закон України "Про споживче кредитування" не може перевищувати 1 %. Однак, позивач проводив нарахування відсотків за період з 21 серпня 2024 року до закінчення строку дії договору 05 жовтня 2024 року у розмірі 2 %, що перевищує встановлений Законом розмір відсотків, тому за вказаний період на суму кредиту належить до стягнення 13 800, 00 грн відсотків (30 000, 00 грн*1%*46 днів).
Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що позивачем при нарахуванні відсотків було порушено вимог Закону України «Про споживче кредитування» та нарахування було здійснено за підвищеними відсотками.
Колегія суддів вважає слушними доводи відповідача у частині, що відсотки нараховані не вірно, а тому підлягають стягненню судом у розмірі, розрахованому апеляційним судом у сумі 68 718,99 грн, а рішення районного суду у цій частині слід змінити, зменшивши розмір стягнутих відсотків з 95 666,77 грн до 68 718,99 грн.
Щодо посилання відповідача на несправедливі умови договору в частині визначених відсотків, то слід враховувати, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором, а також на рішення Конституційного суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013, в якому зазначено, що у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч. 1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити. Проценти за користування кредитними коштами не є неустойкою.
За будь-яке користування кредитними коштами передбачено сплату відсотків, які встановлені в договорі та які відповідач при його підписанні добровільно погодився сплатити. Отримавши кредитні кошти, відповідач погодився сплатити проценти за користування ними у зазначеному розмірі, що обумовлено кредитним договором та відповідає вимогам ст.ст. 1054, 1056-1 ЦК України.
ТОВ «Бізпозика» згідно умов договору нараховано відсотки за користування кредитом до 05 жовтня 2024, тобто у строки передбачені договором, що є звичайною платою за право користування наданими кредитними коштами на визначених законодавством умовах.
Окрім того, слід звернути увагу, що у межах цієї справи вимоги про визнання недійсними певних умов кредитного договору з підстав їх несправедливості у відповідності до ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів» не заявлено. Отже суд відповідно до ст. 13 ЦПК України за своєю ініціативою не вправі оцінювати положення кредитного договору на предмет їхньої недійсності, у тому числі несправедливості, про що зазначає ОСОБА_1 у апеляційній скарзі.
Апеляційний суд відхиляє доводи апелянта щодо звільнення позичальника від обов'язку сплати на користь кредитодавця неустойки за прострочення виконання грошового зобов'язання, оскільки штрафи та пеня не включені позивачем до суми заборгованості відповідача за кредитними зобов'язаннями, що виникли на підставі Договору про надання кредиту № 448595-КС-006 від 20 квітня 2024 року та Додаткової угоди №1 до Договору № 448595-КС-006 від 21 квітня 2024 року.
Нарахована позивачем комісія за надання кредиту у сумі 4 500,00 грн. відповідає змісту кредитного договору.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.
Виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст. 1,ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз'яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року по справі №496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.
Спеціальним законодавством України прямо визначені правові можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача комісії, оскільки такі умови були погоджені сторонами в момент підписання кредитного договору та додаткової угоди до договору.
В частині доводів апелянта щодо належності як доказу наданого позивачем розрахунку заборгованості апеляційний суд зазначає, що ТОВ «Бізпозика» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку. Зазначена обставина дійсно виключає можливість позивачу надати до суду первинні банківські документи, зокрема і виписку по рахунку на підтвердження руху коштів по рахунку позичальника, оскільки товариство не відкриває будь-які рахунки для клієнтів і не формує платіжні доручення та виписки за такими рахунками.
Проте, вказана обставина не звільняє позивача від обов'язку надати до суду розрахунок заборгованості із зазначенням детального розпису нарахованої заборгованості, дати здійснення платежів боржником, кількості днів, за які нарахована заборгованість, залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), дати нарахування складових загальної заборгованості за кредитом, їх розмір та суму, що і було зроблено позивачем шляхом надання розрахунку № 448595-КС-006 від 26 листопада 2024 року на виконання вимог ст. 81 ЦПК України.
Щодо аргументів скарги про подорожчання загальної вартості кредиту, апеляційний суд враховує, що орієнтовна загальна вартість наданого кредиту визначається виходячи із процентної ставка за кожен день користування кредитом, по графіку платежів за умови, що позичальник сплачує заборгованість за кредитним договором згідно зі встановленим графіком платежів без порушень. У випадку дотримання строків та умов погашення кредитної заборгованості позичальник сплачує за кредитним договором суму орієнтовної загальної вартості кредиту, яка зазначена у кредитному договорі. При цьому, порушення позичальником графіку платежів закономірно призвело до збільшення загальної вартості кредиту, тому що процентна ставка нараховується за кожен день користування кредитом на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за фактичне число календарних днів користування кредитом, із урахуванням дня перерахування кредитних коштів та дня повернення кредиту.
Зважаючи на наведене, відповідно до ст. 376 ЦПК України, колегія суддів вважає, що судове рішення підлягає зміні в частині стягнутих відсотків у зв'язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального права, а апеляційна скарга - до часткового задоволення.
Щодо судового збору
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог позивача з відповідача на користь товариства підлягає стягненню судовий збір за подання ним позовної заяви у розмірі 1 920,96 грн (79,3 % задоволених позовних вимог), а з позивача на користь відповідача за подання апеляційної скарги слід стягнути 601,72 грн (20,7 % від задоволених вимог). Таким чином, у порядку ч. 10 ст. 141 ЦПК України із відповідача на користь позивача слід стягнути різницю судового збору у розмірі 1 319,24 грн.
Керуючись ст. ст. 35, 258, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 лютого 2025 року змінити в частині стягнутих відсотків, зменшивши загальний розмір стягнутої з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованості за кредитним договором зі 130 166,77 грн до 103 218,99 грн.
В іншій частині рішення районного суду залишити без змін.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір у розмірі 1 319,24 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст постанови складено 03 листопада 2025 року.
Судді: