Справа № 373/2923/25
Номер провадження 2/373/1550/25
10 листопада 2025 року м. Переяслав
Переяславський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Опанасюка І.О.,
за участю секретаря судового засідання Бутович Я.О.
розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу №373/2923/25 за Товариства з обмеженою відповідальністю “Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю “Споживчий центр» звернувся до суду з вказаною заявою та просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором у сумі 21 160,58 гривень, сплачений судовий збір в розмірі 2422, 40 грн. Та витрати на правову допомогу в розмірі 6000 гривень.
Ухвалою суду від 23.10.2025 прийнято до розгляду та відкрите провадження у справі №373/2923/25.
Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, передбаченого статтями 274-279 ЦПК України, без виклику сторін. Копію позовної заяви із додатками направлено відповідачу.
10 листопада 2025 року через електронний суд від представника позивача надійшла заява про закриття провадження у справі, у якій, посилаючись на те, що ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Споживчий Центр» та повідомив, що він є військовослужбовцем, проходить військову службу в лавах ЗСУ за мобілізацією і надав в підтвердження цього відповідні документи, у зв'язку із чим ТОВ «Споживчий Центр» здійснило відповідачу перерахунок заборгованості та списання її частини до 13 008, 01 грн.
В якості погашення заборгованості за кредитним договором, відповідачем сплачено 13 008, 01 гривень, та у зв'язку із цим відсутній предмет спору.
Суд, дослідивши матеріали справи, клопотання позивача про закриття провадження у справі, вважає, що таке клопотання підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України.
За змістом пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд може закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред'явлення позову.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред'явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв'язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).
Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.
Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 квітня 2019 року (справа № 456/647/18, провадження №61-2018св19), від 31 липня 2023 року (справа № 335/8285/22).
Відповідно до п.1 ч.2 ст.49 ЦПК України, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Як вбачається із заяви про закриття провадження у справі, виконання договірних зобов'язань відповідачем відбулося вже в процесі розгляду справи, що унеможливлює закриття провадження у справі через відсутність предмета спору. При цьому, суд вважає, що заява представника позивача про закриття провадження у справі фактично є заявою про відмову позивача від позову, в зв'язку з погашенням боргу відповідачем.
З практики ЄСПЛ випливає, що у цивільному процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).
Обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, встановлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia. Тобто суд, з'ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 08.06.2021 року по справі №662/397/15-ц.
Вивчивши матеріали справи, враховуючи те, що заборгованість відповідача перед позивачем була сплачена в процесі розгляду справи, що унеможливлює закриття провадження у справі через відсутність предмета спору, а заява представника позивача від 10.11.2025 фактично є заявою про відмову від позову у зв'язку з погашенням боргу, суд, з урахуванням класичного принципу jura novit curia, вважає за можливе задовольнити заяву позивача про закриття провадження у справі, проте із застосуванням положень п.4 ч.1 ст.255 ЦПК України.
Про закриття провадження у справі суд, в силу вимог ч.2 ст.255 ЦПК України, постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.
З платіжної інструкції кредитового переказу коштів СЦ№00041042 від 24 вересня 2025 року вбачається, що Товариства з обмеженою відповідальністю “Споживчий центр»» за подання до Переяславського міськрайонного суду Київської області позовної заяви було сплачено судовий збір в розмірі 2422 гривень 40 коп.
У частині першій ст. 142 ЦПК України встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням того, що провадження у справі за позовом ТОВ “Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості до початку розгляду справи по суті закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом, суд вважає за доцільне повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 13, 182, 142, 255, 259, 260 ЦПК України,
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Споживчий центр» про закриття провадження у справі задовольнити.
Провадження у справі №373/2923/25 за Товариства з обмеженою відповідальністю “Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - закрити.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Споживчий центр» 50 відсотків судового збору, сплаченого згідно платіжної інструкції кредитового переказу коштів СЦ№00041042 від 24 вересня 2025 року, що становить 1211,20 гривні.
Роз'яснити сторонам, що у разі закриття провадження у справі, повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя І.О. Опанасюк