04 листопада 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/11693/25
Провадження № 22-ц/820/2251/25
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Грох Л.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,
секретар судового засідання Плінська І.П.
з участю позивачки, представників сторін,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Хмельницької обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою Хмельницької обласної прокуратури на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області в складі судді Продана Б.Г. від 02 вересня 2025 року, апеляційної скаргою Державної казначейської служби України на додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області в складі судді Продана Б.Г. від 12 вересня 2025 року.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, ознайомившись з доводами апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, суд, -
У квітні 2025 року ОСОБА_1 , звертаючись в суд з цим позовом до відповідачів, вказувала, що 28.10.2016 року старшим слідчим в ОВС слідчого відділу Управління СБУ в Хмельницькій області їй було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 376-1 КК України.
Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05.07.2022 року в справі №686/2894/17 позивачку засуджено за ст. 376-1 ч. 1 КК України за епізодом умисного здійснення несанкціонованих дій з інформацією, що міститься в автоматизованій системі документообігу суду та на підставі ч. 1 ст. 49, п. 3 ч. 5 ст. 74 КК України, звільнено від покарання у зв'язку із закінченням строку давності. Також ОСОБА_1 визнано невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 376-1 ч. 1 КК України, за епізодом умисного внесення неправдивих відомостей до автоматизованої системи документообігу суду та виправдано на підставі ст. 284 ч. 1 п. 2 КПК України за відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 18.04.2024 року вирок Хмельницького міськрайонного суду від 05.07.2022 року в частині засудження ОСОБА_1 за ст. 376-1 ч. 1 КК України скасовано, кримінальне провадження закрито на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України через відсутність в діянні складу кримінального правопорушення, а в решті залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 05.11.2024 року ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 18.04.2024 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін, а касаційну скаргу прокурора без задоволення.
Таким чином ОСОБА_1 незаконно перебувала під слідством та судом в період з 28.10.2016 року (дата повідомлення про підозру) по 05.11.2024 року (дату ухвалення постанови Верховного Суду), 96 місяців та 13 днів, або 96 повних місяців.
Тому вона має право на відшкодування моральної шкоди з підстав, передбачених Цивільним кодексом України та Законом України від 01.12.1994 року № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Так, внаслідок незаконного перебування під слідством і судом, незаконного притягнення позивачки до кримінальної відповідальності, їй заподіяно моральну шкоду, з приводу чого вона змушена була весь час присвячувати захисту від безпідставного обвинувачення та необґрунтованого покарання. Перебування під слідством і судом протягом тривалого часу негативно вплинуло на стан її здоров'я, на сімейні стосунки та стосунки з оточуючими. Позивачка була відсторонена від роботи з 08.12.2016 року по 03.03.2017 року, що вплинуло на її авторитет як керівника апарату суду серед колег.
Зазначені обставини призвели до порушення нормальних життєвих зв'язків ОСОБА_1 та її родини, зокрема, її мама ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок пережитих душевних хвилювань.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 01 січня 2025 року установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 8000 грн. Тож на час звернення до суду з урахуванням мінімальної заробітної плати - 8000 грн. та періоду часу перебування позивача під слідством та судом 96 місяців 13 днів мінімально гарантований розмір моральної шкоди, який розраховується відповідно до статті 13 Закону, становить 768000 грн.
З врахуванням усіх обставин справи, глибини та тривалості її душевних страждань позивачка просила стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України на її користь 3 млн. грн. відшкодування моральної шкоди та судові витрати.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 вересня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду в сумі 800000 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 вересня 2025 року стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 4798 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
В апеляційній скарзі Хмельницька обласна прокуратура просить скасувати рішення суду в частині стягнення 800000 грн. моральної шкоди та стягнути на користь ОСОБА_1 144533 грн. моральної шкоди. На думку апелянта, при винесенні рішення судом не з'ясовано, чим підтверджується факт завдання позивачці моральних чи фізичних страждань, за яких обставин і якими діями (бездіяльністю) вони завдані, яке обґрунтування розміру шкоди.
Також судом не враховано, що нормою ч. 2 ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 грн.
Суд також помилково вказав, що закінченням строку перебування позивачки під судом і слідством є дата винесення постанови Верховного Суду в кримінальній справі. Проте особа перебуває під слідством чи судом до набрання законної сили виправдувальним вироком або судовим рішенням, яким закрито провадження, а не до перегляду рішення судом касаційної інстанції. Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 18.04.2024 року ОСОБА_1 виправдано і саме з цієї дати позивачка вважається такою, що реабілітована та позбавлена будь-яких обмежень у правах, а кримінальне переслідування відносно неї завершеним, тобто, її строк перебування під слідством чи судом складає 90 повних місяців. Тому наявні підстави для стягнення на користь позивачки лише 144533 грн. моральної шкоди.
В апеляційній скарзі Державна казначейська служба України просить скасувати додаткове рішення суду як незаконне. На думку апелянта, суд першої інстанції допустив помилку, стягуючи витрати на правничу допомогу з Державного бюджету. Відповідно до практики Верховного суду при перегляді справ про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють досудове розслідування, судові витрати стягуються безпосередньо з органу, який заподіяв шкоду. При цьому Державний бюджет не передбачає асигнувань для виплати витрат на правничу допомогу адвоката, тому рішення не може бути виконане у зв'язку з нецільовим використанням коштів.
У відзиві позивачка просить апеляційну скаргу Державної казначейської служби України залишити без задоволення, а додаткове рішення без змін. Зазначає, що держава здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, тому у деліктних правовідносинах зобов'язання держави виконує Державна казначейська служба України.
В засіданні апеляційного суду представник Хмельницької обласної прокуратури підтримав подані апеляційні скарги.
Позивачка та її представник просили їх відхилити як безпідставні.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, будучи повідомленими про розгляд справи.
Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга Хмельницької обласної прокуратури підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Так, відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд першої інстанції не в повній мірі з'ясував усі обставини, які мають значення для справи, допустив порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, у зв'язку з чим мотивувальну частину рішення суду від 02 вересня 2025 року слід змінити.
Так, встановлено, що 28.10.2016 року старшим слідчим в ОВС слідчого відділу УСБ України у Хмельницькій області за погодженням начальника відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ Кусмінській С.В. повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 376-1 КК України.
Вироком Хмельницького міськрайонного суду від 05.07.2022 року в справі №686/2894/17 ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 376-1 КК України за епізодом умисного здійснення несанкціонованих дій з інформацією, що міститься в автоматизованій системі документообігу суду та на підставі ч. 1 ст. 49, п. 3 ч. 5 ст. 74 КК України звільнено від покарання у зв'язку із закінченням строку давності. Також ОСОБА_1 визнано невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 376-1 КК України, за епізодом умисного внесення неправдивих відомостей до автоматизованої системи документообігу суду та виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284, ст. 373 КПК України за відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 18.04.2024 року вирок Хмельницького міськрайонного суду від 05.07.2022 року в частині засудження ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 376-1 КК України скасовано, кримінальне провадження закрито на підставі ч. 2 ст. 284 КПК України за відсутності в діянні складу кримінального правопорушення, а в решті залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 05.11.2024 року ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 18.04.2024 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін, а касаційну скаргу прокурора без задоволення.
Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка незаконно перебувала під слідством та судом в період з 28.10.2016 року (дата повідомлення про підозру) по 05.11.2024 року (дата ухвалення постанови Верховного Суду) 96 місяців та 13 днів, тому вона має право на відшкодування моральної шкоди з підстав, передбачених Цивільним кодексом України та Законом України від 01.12.1994 року № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», яку з врахуванням тривалості та глибини заподіяних їй душевних страждань слід визначити у 800000 грн.
Так, статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, - у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
Згідно з пунктом 1 статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» ( далі - Закон № 266/94-ВР) відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.
Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати (пункт 2 частини першої статті 2 Закону № 266/94-ВР).
За змістом статті 3 Закону № 266/94-ВР громадянинові відшкодовується (повертається), в тому числі й моральна шкода.
Відшкодування шкоди проводиться за рахунок коштів державного бюджету (стаття 4 вказаного Закону).
Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (ч.ч. 5-6 ст. 4 Закону № 266/94-ВР).
Відповідно до частини 3 статті 13 Закону № 266/94-ВР відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють під час розгляду справи. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.
Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її безпідставного збагачення.
Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом.
Суд першої інстанції правильно констатував, що внаслідок необґрунтованого кримінального переслідування позивачці завдано моральної шкоди, право на відшкодування якої вона набула на підставі ухвали Хмельницького апеляційного суду від 18.04.2024 року в справі №686/2894/17, якою вирок Хмельницького міськрайонного суду від 05.07.2022 року в частині засудження ОСОБА_1 за ст. 376-1 ч. 1 КК України скасовано, кримінальне провадження закрито на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України за відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.
Суд також правильно вказав, що період перебування під слідством та судом у спірних правовідносинах має бути обрахований за час, починаючи з моменту вручення позивачу письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення до набрання виправдувальним вироком законної сили.
Разом з тим, суд першої інстанції не врахував, що вказана ухвала Хмельницького апеляційного суду від 18.04.2024 року в справі №686/2894/17З набрала законної сили негайно і помилково вказав, що закінченням строку перебування позивачки під судом і слідством є дата ухвалення постанови Верховного Суду в цій кримінальній справі - 05.11.2024 року.
Проте особа перебуває під слідством чи судом до набрання законної сили виправдувальним вироком або судовим рішенням, яким закрито провадження, а не до перегляду судом касаційної інстанції.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 18.04.2024 року кримінальне провадження закрито на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України за відсутності в діянні ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, і саме з цієї дати позивачка вважається такою, що реабілітована та позбавлена будь-яких обмежень у правах, а кримінальне переслідування відносно неї є завершеним.
Отже, за цих обставин ОСОБА_1 незаконно перебувала під слідством та судом в період з 28.10.2016 року (дата повідомлення їй про підозру) по 18.04.2024 року (дату набрання законної сили ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 18.04.2024 року), її строк перебування під слідством та судом складає 90 повних місяців, а не 96 місяців, як встановлено судом. При цьому мінімальний гарантований державою розмір компенсації моральної шкоди становить 720 000 грн.
Разом з тим, ця помилка не виплинула на правильність висновків суду по суті спору.
Так, суд правильно вказав, що незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати позивачці, призвели до порушення її нормальних життєвих зв'язків, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру, вимагали від неї додаткових зусиль для організації свого життя.
З врахуванням обставин цієї справи, глибини та значної тривалості душевних страждань позивачки від безпідставного звинувачення у вчиненні злочинів внаслідок перебування під слідством та судом майже 8 років, необхідності участі у слідчих діях, судових засіданнях у справі, знищення внаслідок цього ділової репутації та кар'єри позивачки, виходячи з вимог розумності та справедливості, суд обґрунтовано визначив розмір відшкодування завданої їй моральної шкоди у 800000 грн.
При цьому суд при визначенні мінімального розміру моральної шкоди правомірно врахував, що відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2025 року складає 8000 грн.
Нормою ч. 2 ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» дійсно визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 грн.
Разом з тим, суд обґрунтовано не взяв до уваги вказану норму як таку, що не узгоджується з спеціальною нормою частини 3 статті 13 Закону № 266/94-ВР, що врегульовує спірні правовідносини, за якою відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Таке застосування норм права щодо застосування мінімального розміру заробітної плати для визначення мінімального розміру моральної шкоди узгоджується з практикою Верховного Суду у спірних правовідносинах (постанова від 30.04.2025 року у справі № 317/2638/24).
Доводи апеляційної скарги Хмельницької обласної прокуратури не спростовують висновків суду по суті спору щодо відшкодування позивачці моральної шкоди у розмірі 800000 грн., оскільки судом враховано в повній мірі фактичні обставини справи, характер порушеного права позивачки, глибину і тривалість її душевних страждань, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.
Безпідставними є також доводи апеляційної скарги Державної казначейської служби України щодо неправильності додаткового рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 вересня 2025 року щодо розподілу судових витрат.
Так, згідно з ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідачем у цій справі є держава, незалежно від того, які саме державні органи її представляють.
Тому й понесені позивачкою судові витрати на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог підлягають стягненню саме з держави як відповідача у справі.
З врахуванням наведеного мотивувальну частину рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 вересня 2025 року в частині встановлення періоду перебування ОСОБА_1 під слідством та судом слід змінити та встановити, що вона перебувала під слідством та судом з 28.10.2016 року по 18.04.2024 року, 90 місяців і 10 днів. В решті рішення слід залишити без змін.
Додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 вересня 2025 року також слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Хмельницької обласної прокуратури задовольнити частково.
Мотивувальну частину рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 вересня 2025 року в частині встановлення періоду перебування ОСОБА_1 під слідством та судом змінити та встановити, що ОСОБА_1 перебувала під слідством та судом з 28.10.2016 року по 18.04.2024 року, 90 місяців і 10 днів.
В решті рішення залишити без змін.
Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України залишити без задоволення, а додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 07 листопада 2025 року.
Судді Л.М. Грох
Т.О. Янчук
О.І. Ярмолюк