Справа № 607/13015/24Головуючий у 1-й інстанції Черніцька І.М.
Провадження № 22-ц/817/905/25 Доповідач - Хома М.В.
Категорія -
07 листопада 2025 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючої - Хома М.В.
суддів - Гірський Б. О., Храпак Н. М.,
розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Буця Олега Омеляновича на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 травня 2025 року, ухвалене суддею Черніцькою І.М., дата складення повного тексту 12 травня 2025 року у цивільній справі за позовом ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У вересні 2024 року ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" звернулося в суд з позовом про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитними договорами, права вимоги за якими перейшли до позивача на підставі укладених договорів факторингу з первісними кредиторами.
Так, 02.04.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №3930757, за яким відповідач отримав грошові кошти та зобов'язався повернути їх у встановлений договором строк разом із процентами. 30.11.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №30112021. Відповідно до реєстру боржників до позивача перейшло право вимоги до відповідача на суму 16300 грн, з яких 5000 грн - заборгованість по тілу кредиту; 11300 грн - заборгованість по відсотках.
07.05.2021 року між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 шляхом підписання електронного акцепту оферти було укладено договір позики №0686517017, що містив усі істотні умови кредитного договору: розмір позики, строк користування, відсоткову ставку та порядок повернення коштів. 22.06.2022 року, між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №22/06-22. Відповідно до реєстру боржників, позивач набув права грошової вимоги до відповідача за вказаним договором позики на суму 41542,01 грн, з яких 3779 грн - заборгованість по тілу кредиту; 37763,01 грн - заборгованість по відсотках.
07.05.2021 року між ТОВ «Качай гроші» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 00-3237543 шляхом підписання електронним підписом позичальника, сформованим одноразовим ідентифікатором. 27.09.2021 року між ТОВ «Качай гроші» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 27092021. Відповідно до реєстру боржників, позивач набув права грошової вимоги до відповідача на загальну суму 14284,80 грн, з яких 4800 грн - заборгованість по тілу кредиту; 9484,80 грн - заборгованість по відсотках.
26.04.2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 16559-04/2021 шляхом підписання електронним підписом позичальника, відтвореним одноразовим ідентифікатором. 30.11.2021 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 30112021-1. Відповідно до реєстру боржників, позивач набув права вимоги до відповідача на суму 9864 грн, з яких 3000 грн - заборгованість по тілу кредиту; 6864 грн - заборгованість по відсотках.
28.04.2021 року між ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 3565701571/674628, підписаний електронним підписом позичальника з використанням одноразового ідентифікатора. 09.12.2021 року між ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №09122021. Відповідно до реєстру боржників до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача на суму 13947,50 грн, з яких 3500 грн - заборгованість по тілу кредиту; 10447,50 грн - заборгованість по відсотках.
Позивач вказує, що ОСОБА_1 не виконав зобов'язання за жодним із зазначених договорів, не здійснював платежів на користь попередніх кредиторів або позивача після переходу права вимоги.
У зв'язку з цим, заборгованість відповідача перед ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за вказаними кредитними договорами становить 95 938,31 грн, які позивач просив стягнути з відповідача в свою користь.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 08 травня 2025 року позов ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 0686517017/1 від 07.05.2021 року у розмірі 4705 грн, з яких: 3779 грн - заборгованість за тілом кредиту та 926 грн - заборгованість за відсотками. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 16559-04/2021 від 26.04.2021 року у розмірі 3924 грн, з яких: 3000 грн - заборгованість за тілом кредиту та 924 грн - заборгованість за відсотками. У задоволені решти вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 272.35 грн в рахунок сплаченого судового збору .
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Буць О.О. просить рішення Тернопільського міськрайонного суду від 08.05.2025 року в частині задоволених позовних вимог скасувати, постановивши у відповідній частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Узагальнені доводи апеляційної скарга зводяться до того, що позивач не довів укладення спірних договорів у належній письмовій (електронній) формі; надані позивачем файли не містять підтверджуваних електронних підписів, містять внутрішні невідповідності та не відповідають вимогам до електронного документа, у зв'язку з чим не можуть вважатися його оригіналами та не підтверджують факт укладення договорів і погодження їх істотних умов. Крім того, відсутні належні первинні бухгалтерські документи, які б підтверджували фактичну видачу кредитних коштів та розмір заборгованості, тоді як дані банку спростовують зарахування на вказану картку. Факт переходу права вимоги за договорами факторингу не підтверджено, оскільки позивач надав неповні копії документів без зазначення вартості відступлення та доказів здійснення оплати, що не відповідає вимогам належності й допустимості.
Крім того, відповідач є учасником бойових дій, тому нарахування процентів у період особливого періоду заборонене законом і не підлягає стягненню, чого суд першої інстанції не врахував.
Відзиву на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
В силу положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 08.05.2025 року оскаржується лише в частині часткового задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача боргу за двома кредитними договорами: №0686517017/1 від 07.05.2021 року; № 16559-04/2021 від 26.04.2021 року, тому в іншій частині апеляційним судом не переглядається.
Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, доводами відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Обставини справи.
1. По договору позики № 0686517017/1 від 07.05.2021 року.
Як установлено судом, 07.05.2021 року між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики №0686517017/1 шляхом підписання Акцепту оферти від 07.05.2021 року на укладення Договору надання позики, в тому числі на умовах фінансового кредиту 0686517017/1 від 07.05.2021 року та отримання кредиту згідно заявки - анкети, надано згоду на використання при укладенні цього правочину одноразового ідентифікатора, в якості аналога власноручного підпису Позичальника.
Відповідно до умов договору кредиту, ТОВ «Інфінанс» надано ОСОБА_1 кредит у розмірі 3779 грн строком на 14 днів, відсотка ставка 1.75 % в день. Сторони погодили загальну вартість кредиту на суму 4704.86 грн. Вказаний договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 0flz4w.
Крім того, ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 0flz4w підписав паспорт споживчого кредиту, який містить інформацію про умови кредитування, яку надано до укладення договору про споживчий кредит.
Також, ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 0flz4w підписав заявку - анкету на отримання кредиту 3626237, де встановлено анкетні дані позичальника зокрема, РНОКПП позичальника, номер телефону НОМЕР_1 , адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1 , дані про його сімейний стан, освіту, місце проживання, зазначено спосіб отримання кредиту - платіжна карта та реквізити банківської картки: НОМЕР_2 .
Згідно довідки про ідентифікацію, ОСОБА_1 ідентифікований ТОВ «Інфінанс». Акцепт договору позичальником підписаний одноразовим ідентифікатором 0flz4w, час відправлення ідентифікатора: 07.05.2021 року; номер телефону, на який було відправлено ідентифікатор: 38068651701.
Факт видачі кредиту підтверджується квитанцією ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 07.05.2021 року, час 22:58 номер операції 88876747, відповідно до якої 07.05.2021 року на карту НОМЕР_3 , яка зазначена ОСОБА_1 , зараховано 3779 грн.
22 червня 2022 між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №22/06-22, у відповідності до умов якого ТОВ «Інфінанс» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Інфінанс» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Згідно умов п. 1.2 Договору факторингу, Сторони Погодили, що Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до акту приймання-передачі реєстру боржників від 22.06.2022 року до договору факторингу № 22/06-22 від 22.06.2022 року, витягу з реєстру боржників ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 41542.01 грн, з яких: 3779 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 37763, 01 грн - сума заборгованості за відсотками.
З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, за період з 22.06.2022 по 30.04.2024 року залишок заборгованості ОСОБА_1 складає 41542.01грн, з яких: 3779 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 37763.01 грн - сума заборгованості за відсотками.
2. По кредитному договору № 16559-04/2021 від 26.04.2021 року.
26.04.2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №16559-04/2021 шляхом підписання електронним підписом, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора W60287, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.
Відповідно до умов договору, товариство надає відповідачу кредит в розмірі 3000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором. Сума позики - 3000 грн, строк позики - 14 днів, тобто до 09.05.2021, процентна ставка (базова) - 2,2 % в день. Датою укладення договору вважається дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта.
В пункті 7 договору між сторонами погоджено банківський рахунок позичальника: 4441-11хх-хххх-5050.
Згідно додатку № 1 до договору про надання фінансового кредиту від 26.04.2021 року №16559-04/2021, підписаного ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором W60287, між сторонами погоджено графік розрахунків та орієнтовану сукупну вартість кредиту.
Факт видачі кредиту підтверджується довідкою ТОВ «Платежі онлайн» від 28.05.2024 року, відповідно до якої 26.04.2021 року здійснено переказ коштів у розмірі 3000 грн. на картку НОМЕР_3 , яка зазначена відповідачем у договорі кредиту, емітент платіжної карти Monobank; код авторизації 843383.
30.11.2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 30112021-1, у відповідності до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Згідно умов п. 1.2 Договору факторингу, Сторони Погодили, що Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку №2, після, чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до акту приймання-передачі реєстру боржників від 30.11.2021 року до договору факторингу № 30112021 від 30.11.2021 року, витягу з реєстру боржників ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 9864 грн, з яких: 3000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 6864 грн - сума заборгованості за відсотками.
З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, за період з 30.11.2021 по 30.04.2024 року, залишок заборгованості ОСОБА_1 складає 9864 грн, з яких: 3 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 6864 грн - сума заборгованості за відсотками.
Відповідачем до суду першої інстанції надано довідку для заповнення декларації від 22.07.2023 року, виданої АТ "Універсал Банк" в період 01.01.2021 року по 31.12.2021 року, яка містить інформацію по карті: НОМЕР_4 , а саме: залишок коштів по карті; інформацію про нараховані відсотки клієнта на залишок особистих коштів, інформацію про кредитні операції та іншу інформацію.
Згідно наданої АТ "Універсал Банк" відповіді на запит адвокату Буцю О.О. щодо ОСОБА_1 від 23.07.2024 року №1876 щодо зарахування коштів на карту НОМЕР_4 від 5 кредиторів, АТ "Універсал Банк" зазначило, що на зазначену карту були зарахування коштів. Однак, оскільки на карту заходили платежі не по реквізитах, а через платіжну систему, у Банку відсутня інформація щодо відправника, відповідно підтвердити чи спростувати факт того, що платежі було ініційовано зі сторони первісних кредиторів, у даній справі Банк не може.
Крім того, до суду першої інстанції відповідачем надано довідку командира військової частини від 15.04.2024 року № 2724 про те, що ОСОБА_1 в період з 07.01.2023 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в н.п. Соледар, Донецька область.
На виконання вимог Ухвали Тернопільського міськрайонного суду про витребування доказів від 20.08.2024 року, до суду першої інстанції позивачем надано оригінали кредитних договорів у форматі pdf та фото ОСОБА_1 з паспортом в руках, зроблене кредитодавцем при укладенні кредитних договорів.
Представником відповідача до суду першої інстанції надано скріншоти з онлайн ресурсу https://czo.ua/verify, на якому, як стверджує позивач, здійснюється перевірка електронних документів електронним підписом в Україні.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частинами 1, 2 статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно зі ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За приписом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Разом з тим, особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Так, пунктами 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Правилами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З урахуванням викладеного необхідно дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.
Разом з тим, слід зазначити, що відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Відповідно до ст. ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За правилами ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, сплата неустойки.
Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положення ч. 1 ст. 1046 ЦК України передбачають, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом ч. 1 ст. 1048 ЦК України зазначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з положеннями ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною шостою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено право споживача протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Перебіг цього строку розпочинається з моменту передачі споживачеві примірника укладеного договору.
Згідно з ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України).
Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Частково задовольняючи позов, суд виходив з того, унаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань утворилася заборгованість за кредитним договором № 0686517017/1 від 07.05.2021 року у розмірі у розмірі 4705 грн, з яких: 3779 грн. - за тілом кредиту та 926 грн - за відсотками; за кредитним договором № 16559-04/2021 від 26.04.2021 року у розмірі у розмірі 3924 грн, з яких 3000 грн - за тілом кредиту та 924 грн - за відсотками, право вимоги за якими перейшло до позивача, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 в користь позивача. Суд констатував, що відсотки за користування кредитними коштами підлягають стягненню в межах строку кредитування - за 14 днів, тому дійшов висновку про їх зменшення, до вищевказаної суми.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача в користь позивача заборгованості по тілу кредиту за вищевказаними договорами.
Так, відповідачем одноразовим персональним ідентифікатор 0flz4w підписано договір позики № 0686517017/1 від 07.05.2021 року, який направлено відповідачу 07.05.2021 на номер мобільного телефону вказаний ним в заявці на отримання отримання кредиту +38068651701.
Окрім зазначеного договору позики, відповідачем, в межах даного договору одноразовим ідентифікатором 0flz4w підписано: паспорт споживчого кредиту; заявку - анкету на отримання кредиту 3626237 де встановлено анкетні дані позичальника.
Дана інформація також підтверджується довідкою про ідентифікацію ОСОБА_1 ТОВ «Інфінанс».
Крім того, у справі наявні належні та допустимі докази підписання ОСОБА_1 кредитного договору №16559-04/2021 від 26.04.2021 року електронним підписом, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора W60287.
Більше того, відповідачем, в межах даного договору одноразовим ідентифікатором W60287 підписано додаток №1 до договору про надання фінансового кредиту від 26.04.2021 року №16559-04/2021.
Вчинення відповідачем описаних дій та підтвердження заявки в електронній системі Товариства є проставленням електронного підпису в електронному договорі одноразовим ідентифікатором відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію».
Отже, позивачем доведено, що договори укладено в електронній формі.
У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №191/5077/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010).
Враховуючи викладене, позивач належними та допустимими доказами довів наявність волевиявлення відповідача на укладення кредитних договорів та погодження їх суттєвих умов, без погодження яких позичальник не зміг би отримати кредит.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не довів укладення спірних договорів у належній письмовій (електронній) формі; надані позивачем файли не містять підтверджуваних електронних підписів, містять внутрішні невідповідності та не відповідають вимогам до електронного документа, у зв'язку з чим не можуть вважатися його оригіналами та не підтверджують факт укладення договорів і погодження їх істотних умов, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Із урахуванням вищевказаного, матеріалами справи підтверджується що договори № 0686517017/1 від 07.05.2021 та № 16559-04/2021 від 26.04.2021 укладені в електронній формі з дотриманням вимог ЦК України (ст. ст. 205, 207, 204) та Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідач пройшов ідентифікацію у кредитодавців, подав електронні заявки, отримав та використав одноразові ідентифікатори 0flz4w і W60287 для акцепту умов і підписання пов'язаних документів
Посилання представника скаржника на внутрішні невідповідності та відсутність підтверджуваних підписів є декларативними і спростовуються технічними даними відправлення/використання одноразових ідентифікаторів, узгодженими реквізитами сторін і фактом видачі коштів.
За відсутності належних доказів, презумпція правомірності правочинів не спростована, а правові висновки Верховного Суду щодо допустимості одноразового ідентифікатора як аналога власноручного підпису та прирівнювання електронної форми до письмової (постанови від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20) підлягають урахуванню.
Отже, твердження про неналежну форму, недостовірність електронних документів і відсутність погодження істотних умов не відповідають вимогам закону.
Доводи апеляційної скарги про те, що надані позивачем файли не відповідають вимогам електронного документа, оскільки, за результатами перевірки їх цілісності через сервіс Центрального засвідчувального органу https://czo.gov.ua/verify, вони не містять електронних підписів, у зв'язку з чим, не дотримано вимог щодо укладення кредитних договорів у формі електронного договору та, відповідно, письмової форми правочину є голослівними.
Сервіс Центрального засвідчувального органу (https://czo.gov.ua/verify) призначений виключно для перевірки кваліфікованих електронних підписів (КЕП), тобто підписів, створених за допомогою сертифіката відкритого ключа, виданого акредитованим центром сертифікації. Натомість електронні договори, укладені між споживачем і фінансовою компанією через веб-платформу, підписуються електронним підписом одноразовим ідентифікатором (кодом, паролем, SMS-повідомленням тощо). Такий підпис, відповідно до пункту 12 частини 1 статті 3 та статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», має юридичну силу та прирівнюється до власноручного підпису, але не перевіряється через реєстр КЕП, оскільки технічно створюється і зберігається в інформаційній системі суб'єкта електронної комерції, а не в центральному засвідчувальному органі.
Отже, те, що під час перевірки на сайті ЦЗО файли не показали наявності КЕП, не свідчить про їх недійсність або відсутність підпису, оскільки вони не зобов'язані містити кваліфікований електронний підпис. Укладення договорів із використанням одноразового ідентифікатора повністю відповідає вимогам до письмової форми правочину, Закону «Про електронну комерцію».
Таким чином, перевірка, здійснена представником відповідача через ЦЗО, не є релевантним або допустимим способом встановлення автентичності підпису, а тому подані ним скріншоти не спростовують факт укладення електронних договорів та дотримання письмової форми.
Доводи апеляційної скарги про те, що у справі відсутні належні первинні бухгалтерські документи, які б підтверджували фактичну видачу кредитних коштів та розмір заборгованості, тоді як дані банку спростовують зарахування на вказану картку, є необґрунтованими, виходячи із наступного.
Так, матеріалами справи підтверджено, що фактична видача кредитних коштів відбулася, що підтверджується платіжними документами: квитанцією ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 07.05.2021 року про перерахування 3 779 грн на картку НОМЕР_3 за договором № 0686517017/1 та довідкою ТОВ «Платежі онлайн» від 28.05.2024 року про переказ 3 000 грн на ту саму картку за договором № 16559-04/2021. Указана картка зазначена самим відповідачем у його анкеті-заяві та договорах, а тому є погодженим реквізитом для отримання коштів.
Надані позивачем документи містять усі обов'язкові реквізити - дату, суму операції, призначення платежу, реквізити платника й одержувача, код авторизації.
Посилання представника скаржника на дані банку, як на доказ відсутності зарахування коштів є хибним, оскільки АТ «Універсал Банк» у своїй відповіді прямо зазначив, що перекази здійснювалися через платіжні системи, а тому банк не володіє інформацією про відправника. Відтак неможливість банку встановити джерело надходження не означає відсутності факту зарахування коштів чи недійсності операції.
Надані відповідачем довідки з АТ «Універсал Банк» не містять відомостей про те, що відповідачу не емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 , яка вказана ним у кредитних договорах та саме на яку було здійснено перерахування кредитних коштів, отже такі довідки не спростовують факту видачі позики та отримання її відповідачем.
Таким чином, позивач належними та допустимими доказами підтвердив факт перерахування кредитних коштів і розмір основної заборгованості, а доводи апелянта про відсутність первинних документів або невидачу кредиту спростовуються фактичними платіжними операціями, що відображені у матеріалах справи.
Доводи апеляційної скарги про те, що факт переходу права вимоги за договорами факторингу не підтверджено, оскільки позивач надав неповні копії документів без зазначення вартості відступлення та доказів здійснення оплати, що не відповідає вимогам належності й допустимості, є голослівними, виходячи із наступного.
Так, п. п. 1.2 договорів факторингу від 22.06.2022 року № 22/06-22 та від 30.11.2021 року № 30112021-1 передбачено, що перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку №2, після, чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору.
Отже, наявність у даній справі актів приймання-передачі та витягів із реєстрів боржників є достатнім і передбаченим законом підтвердженням переходу прав вимоги до позивача, а посилання скаржника на відсутність доказів оплати не має правового значення і не спростовує дійсності переходу права вимоги.
Узагальнюючи викладене, факт здійснення оплати за договорами факторингу, із урахуванням погодженої між сторонами процедури переходу права вимоги від клієнта до фактора не впливає на відступлення прав вимоги, тому доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з цього приводу.
Оскільки в матеріалах справи містяться кредитні договори, які підписано відповідачем одноразовими ідентифікаторами, тобто погоджено умови отримання кредитних коштів та відповідальність за порушення погоджених умов, а також підтверджено отримання відповідачем кредитних коштів, відступлення у встановленому законом порядку права вимоги за кредитними договорами, апеляційний суд приходить до висновку про наявність у нового кредитора (позивача) права вимоги за кредитними договорами.
Тому, висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення заборгованості за тілом кредиту по вищевказаних договорах грунтується на вимогах закону.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення заборгованості по відсотках за користування кредитом, тому доводи апеляційної скарги в цій частині є обгрунтованими.
Відповідачем до суду першої інстанції надано довідку командира в/ч № НОМЕР_5 від 15.04.2024 року про безпосередню участь ОСОБА_1 у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення національної безпеки і оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, відповідно до якої ОСОБА_1 в період з 07.01.2023 року по 23.02.2023 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення національної безпеки і оборони України перебуваючи у н.п. Соледар Донецької області.
Відповідач є учасником бойових дій, що стверджується посвідченням серії НОМЕР_6 від 29.03.2021 року.
Довідкою начальника штабу від 11.09.2020 року №313/окпос/35/10007 підтверджується, що ОСОБА_1 в період з 15.07.2020 року по теперішній час бере участь у здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії РФ в Донецькій та Луганській областях, забезпечення їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів у м. Бахмут Донецької області.
Так, відповідно до підпункту 3 пункту 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20.05.2014 року статтю 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено пунктом 15, згідно з яким військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються".
Відповідно до пункту 15 статті 14 цього Закону в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Пунктом 1 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» дію підпункту 3 пункту 4 цього Закону поширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов'язаних з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.
В Україні особливий період розпочався з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року та триває по теперішній час.
За змістом статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період продовжується з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
За таких підстав ОСОБА_1 за час проходження військової служби як військовослужбовцю Збройних Сил України не повинні були нараховуватися проценти за кредитним договором, оскільки на нього поширювалися пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення Тернопільського міськрайонного суду від 08.05.2025 року в частині стягнення заборгованості за кредитним договором № 0686517017/1 від 07.05.2021 року у розмірі 926 грн - заборгованість за відсотками та за кредитним договором №16559-04/2021 від 26.04.2021 року у розмірі 924 грн - заборгованість за відсотками слід скасувати, постановивши у відповідній частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Щодо судових витрат.
У зв'язку із частковим задоволенням апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне здійснити перерозподіл судових витрат.
Відповідно до ч. ч. 1, 6, 13 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо суд апеляційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове , цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Оскільки ОСОБА_1 , на підставі указаної норми звільнено від сплати судового збору у всіх судових інстанція, судовий збір за подання позовної заяви пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 213,95 грн. (6779х3028/95938,31 грн.) слід компенсувати ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 376, 382-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Буця Олега Омеляновича - задовольнити частково.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 травня 2025 року в частині стягнення заборгованості по відсотках за користування кредитом за кредитним договором №0686517017/1 від 07.05.2021 року у розмірі 926 грн та за кредитним договором № 16559-04/2021 від 26.04.2021 року у розмірі 924 грн - скасувати, постановивши у цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків.
В решті рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 травня 2025 року - залишити без змін.
Компенсувати ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" (ЄДРПОУ 35625014) за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір за подання позовної заяви в сумі 213,95 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, окрім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Постанову апеляційного суду складено 7 листопада 2025 року.
Головуюча Хома М.В.
Судді Гірський Б.О.
Храпак Н.М.