Справа №592/203/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Корольова Г. Ю.
Номер провадження 33/816/801/25 Суддя-доповідач Рунов В. Ю.
Категорія 130 КУпАП
Іменем України
28 жовтня 2025 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 592/203/25 за апеляційною скаргою захисника СІРОГО І. Л. на постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 13.02.2025, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1
визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
установив:
У поданій апеляційній скарзі захисник СІРИЙ І. Л. просить скасувати постанову судді, а провадження в справі закрити у зв'язку з відсутністю складу правопорушення, оскільки відеозапис не містить доказів вчинення ОСОБА_2 правопорушення і небезперервним, а рапорт інспектора патрульної поліції не може вважатися об'єктивним доказом у справі, так як така особа є представником суб'єкта владних повноважень. ОСОБА_2 є військовослужбовцем, тому його огляд на визначення стану сп'яніння мав проводитись у порядку ст. 266-1 КУпАП, тому огляд проведений з порушенням вимог закону.
Постановою судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 13.02.2025 ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і на нього накладений штраф у розмірі 17000 грн із позбавленням права керувати т/з на 1 рік. Стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Згідно постанови судді, ОСОБА_2 26.12.2024 о 00:51 по вул. Металургів, 24 в м. Суми керував т/з Hyundai, д. н. з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя) та від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР.
Будучи повідомленими про час і місце апеляційного розгляду у встановлений законом спосіб, ОСОБА_2 та його захисник Сірий І. Л. в судове засідання не з'явились, від захисника Сірого І. Л. надійшла письмова заява про розгляд справи у його відсутність та у відсутність ОСОБА_2 , а від ОСОБА_2 будь-яких клопотань до суду апеляційної інстанції не надходило, тому апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги у відсутність сторін провадження, оскільки це не суперечить вимогам ст. 268, 271 і 294 КУпАП і судовій практиці ЄСПЛ.
Перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вказана вище апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Зокрема, розглянувши протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 205243 від 26.12.2024, суддя суду першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_2 керував т/з із ознаками алкогольного сп'яніння і від проходження огляду на стан сп'яніння в установлений законом порядку відмовився, що відповідає фактичним обставинам справи, належним чином умотивовано та об'єктивно підтверджується відеозаписами події правопорушення із камер поліцейських, на яких зафіксовані обставини, за яких поліцейські зупинили т/з під керуванням ОСОБА_2 , встановили його особу, виявили ознаки алкогольного сп'яніння та запропонували йому пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння, однак ОСОБА_2 відмовився від пропозиції поліцейських пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки т/з, так і в закладі охорони здоров'я (а. с. 6).
Оцінюючи наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності і достатності для ухвалення відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ч. 1 ст. 251, ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цьому доказу.
Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки учасників дорожнього руху, у тому числі осіб, які керують т/з, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, тому в протоколі поліцейського та у постанові судді присутнє посилання на порушення водієм ОСОБА_2 імперативних вимог п. 2.5 ПДР, згідно яких водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану сп'яніння, процедура якого закріплена у ст. 266 КУпАП, розділі Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду».
Так, у разі наявності підстав вважати, що водій т/з перебуває у стані сп'яніння, згідно з ознаками, визначеними в розділу I «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», така особа підлягає огляду на відповідний стан сп'яніння.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного сп'яніння і проведення такого огляду здійснюється в порядку, визначеному КМУ, а згідно вимог ч. 2-3 ст. 266 КУпАП огляд водія, зокрема на стан сп'яніння, проводиться: 1) поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення; 2) у закладі охорони здоров'я (в тому числі у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами), не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення в присутності поліцейського. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан сп'яніння затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан сп'яніння в інших закладах забороняється.
Водій т/з, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки т/з або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я, а у разі відмови водія т/з від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (ч. 6 ст. 266 КУпАП, п. 6, 8 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду»).
Відеозапис події правопорушення є об'єктивним доказом у справі і не залежить від суб'єктивного сприйняття будь-якою особою певних подій, а засвідчує, що у даній справі мала місце належна правова процедура та законний алгоритм дій поліцейських, у тому числі і щодо забезпечення можливості проходження водієм ОСОБА_2 огляду на стан сп'яніння, тому свідома відмова останнього від проходження огляду на стан сп'яніння в порушення вимог п. 2.5 ПДР цілком логічно завершилась складенням відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Із самих відеозаписів є очевидним, що вони здійснювалися поліцейськими, які оформлювали матеріали справи про адміністративне правопорушення, а той факт, що зафіксовані на них події за участю ОСОБА_2 мали місце та стосуються саме цієї справи, ніким не оспорюється.
Необхідно зауважити, що правомірність дій поліцейських щодо зупинки т/з не знаходиться у причинному зв'язку з обов'язком водія т/з пройти відповідний установлений законом огляд з метою встановлення стану сп'яніння, оскільки відповідно ЗУ «Про дорожній рух» Правила дорожнього руху України встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України; інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація т/з окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил; учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил (п. 1.1, 1.3).
На вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог ПДР, а також: а) пред'явити для перевірки документи, зазначені в п. 2.1; б) дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність т/з; в) дати можливість оглянути т/з відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану т/з, які відповідно до законодавства підлягають обов'язковому технічному контролю (п. 2.4 ПДР), тому вимога поліцейських до водія про зупинку т/з і проходження огляду на стан сп'яніння відповідає легітимній меті та завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення, якими є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП), а застосування уповноваженими на те посадовими особами Національної поліції заходів адміністративного впливу провадилось в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (ч. 3 ст. 7 КУпАП), внаслідок чого доводи апеляційної скарги захисника Сірого І. Л. про те, що керований ОСОБА_2 т/з був зупинений безпідставно не можуть бути прийнятими до уваги і задоволенню не підлягають.
Вищенаведене підтверджує не лише факт керування водієм ОСОБА_2 з ознаками алкогольного сп'яніння, а й дотримання поліцейськими самої процедури відповідного огляду, що повністю відповідає вимогами законодавства України про адміністративні правопорушення, які водій т/з зобов'язаний виконувати (п. 2.5 ПДР), так як «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди; ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі» (рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02), а кожний т/з, який знаходиться в русі, повинен мати водія, який повинен контролювати свій т/з таким чином, щоб бути завжди у змозі належним чином їм управляти, бути ознайомленим з правилами дорожнього руху, приписами в області безпеки дорожнього руху, а також з такими факторами, які можуть вплинути на його поведінку (п. 1, 5 і 6 ст. 8 Конвенції про дорожній рух (Відень, 08.11.1968) та положень Європейської угоди, яка доповнює цю Конвенцію (Женева, 01.05.1971), тому апеляційний суд вважає, що поліцейськими при складанні протоколу дотримані в повному обсязі усі вимоги процесуальних норм, права та законні інтереси ОСОБА_2 як учасника дорожнього руху.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника Сірого І. Л. про те, що огляд ОСОБА_2 на стан сп'яніння повинен був проводитись у порядку ст. 266-1 КУпАП, так як останній є військовослужбовцем, то апеляційний суд вважає їх необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають, оскільки положення ст. 266-1 КУпАП не розповсюджуються на учасників дорожнього руху (у даному випадку - водіїв чи осіб, які керують т/з), так як передбачає виключно порядок проведення огляду військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців ЗСУ на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, і навпаки не регламентує відсторонення осіб від керування т/з, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (ст. 266 КУпАП).
Тобто, вказані статті КУпАП розмежовують порядок огляду осіб на стан сп'яніння за суб'єктом правопорушення та об'єктивною стороною, тому у вказаному випадку необхідно розмежовувати поняття суб'єкта правопорушення, а саме першочергово - особа, яка керує т/з спочатку визначається як водій, а вже потім як військовослужбовець, який при керуванні т/з може бути при виконанні службових обов'язків або навпаки не бути при виконанні службових обов'язків.
Незважаючи на те, що ОСОБА_2 є військовослужбовцем, він одночасно був учасником дорожнього руху і керував цивільним т/з у власних справах, тому повинен був виконувати вимоги п. 2.9а ПДР і ст. 266 КУпАП.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП), тому послідовність викладення в диспозиціях наведених вище правових норм завдань дає підстави для висновку, що застосування належної юридичної процедури є не самоціллю, а важливою умовою досягнення результатів адміністративного судочинства, визначених законодавцем як пріоритетні, зокрема охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, сумлінного виконання своїх обов'язків.
Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, одержаній унаслідок істотного порушення прав та свобод людини, тобто імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини.
Відтак, у кожному з вищезазначених випадків простежується чіткий зв'язок правил допустимості доказів з фундаментальними правами і свободами людини, гарантованими Конвенцією та/або Конституцією України, тому вирішуючи питання про вплив будь-яких порушень порядку проведення огляду на стан сп'яніння на доказове значення отриманих у його результаті відомостей, суд повинен насамперед з'ясувати - чи мають місце порушення, а у разі їх наявності, вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.
Сукупність всіх фактичних обставин справи, здійснена апеляційним судом перевірка і аналіз зазначених вище доказів дозволяє зробити однозначний та безсумнівний висновок, який виключає будь-яке інше розумне пояснення подій, які є предметом цієї справи, а за вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення та в постанові судді обставин саме водій ОСОБА_2 керував т/з із ознаками алкогольного сп'яніння і відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку, так як будь-який наявний у справі обґрунтований сумнів був спростований фактами, встановленими в судовому засіданні на підставі належного, достовірного, допустимого і достатнього доказу.
Суддя суду першої інстанції не вийшов за межі зазначених у протоколі обставин, розглянувши справу на підставі наданих сторонами (у тому числі й уповноваженою особою національної поліції, яка склала протокол про адміністративне правопорушення ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП) та досліджених у судовому засіданні доказів, достатніх у своїй сукупності і взаємозв'язку для доведення вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. При розгляді справи в повному обсязі дотримані положення ст. 268, 282 КУпАП, постанова судді є законною, обґрунтованою і належним чином умотивованою, тому вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
постановив:
Постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 13.02.2025 відносно ОСОБА_3 залишити без змін, а апеляційну скаргу його захисника СІРОГО І. Л. на цю постанову - без задоволення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя В. Ю. Рунов