Справа №581/175/24 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Бутенко Д.В.
Номер провадження 33/816/80/25 Суддя-доповідач Рунов В. Ю.
Категорія 130 КУпАП
Іменем України
04 листопада 2025 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 581/175/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Липоводолинського районного суду Сумської області від 20.03.2024, якою
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1
визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
установив:
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати постанову судді та закрити провадження у справі через відсутність в його діях складу правопорушення, оскільки він не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння, а вимагав від поліцейських пояснень щодо підстав зупинки його т/з та підстав проведення огляду. Пройти огляд у закладі охорони здоров'я йому не пропонували та не виписували відповідне направлення, що є підставою для закриття справи, йому не роз'яснили права та обов'язки під час складання відносно протоколу, відео файли не підписані електронним підписом і минули строки накладення стягнення.
Постановою судді Липоводолинського районного суду Сумської області від 20.03.2024 ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн з позбавленням права керування т/з строком один рік. Розстрочено виконання даної постанови по сплаті ОСОБА_4 штрафу, встановлено його сплату рівними частинами по 1417 грн на строк 12 місяців. Стягнуто 605,60 грн судового збору.
Згідно постанови судді, 17.02.2024 о 00:00 ОСОБА_4 в с. Синівка Роменського району керував т/з ВАЗ 2111, д. н. з. НОМЕР_1 з ознакою алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота). Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та в закладі охорони здоров'я відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР.
Будучи повідомленими про час і місце апеляційного розгляду у встановлений законом спосіб, ОСОБА_4 та його захисник Козін Т. В. у судове засідання не з'явились, від захисника Козін Т. В. надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги у її відсутність і у відсутність ОСОБА_4 , а від ОСОБА_4 будь-яких клопотань до суду апеляційної інстанції не надходило, тому апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги у відсутності сторін провадження, оскільки розгляд апеляційної скарги здійснюється суддею апеляційного суду протягом 20 днів з дня надходження справи до суду в межах апеляційної скарги; апеляційний суд повідомляє про дату, час і місце судового засідання особу, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь в провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не пізніше ніж за три дні до початку судового засідання; неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь в провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вказана вище апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Зокрема, розглянувши протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 655433 від 17.02.2024, суддя суду першої інстанції цілком вірно дійшов висновку, що ОСОБА_4 керував т/з із ознаками алкогольного сп'яніння і відмовився від проходження огляду на стан сп?яніння в установленому законом порядку, що відповідає фактичним обставинам справи, належним чином умотивовано і об'єктивно підтверджується відеозаписом події правопорушення із спеціальних технічних засобів поліцейських, на яких зафіксовані обставини зупинки т/з під керуванням ОСОБА_4 , виявлення у останнього ознак алкогольного сп'яніння, відмови від проходження огляду на стан сп'яніння як на місці зупинки т/з, так і в найближчому закладі охорони здоров'я, а також складення протоколу, ознайомлення з його змістом, роз'яснення прав (а. с. 7).
Оцінюючи наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності і достатності для ухвалення відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ч. 1 ст. 251, ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цьому доказу.
Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки учасників дорожнього руху, у тому числі осіб, які керують т/з, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, тому в протоколі поліцейського та у постанові судді присутнє посилання на порушення ОСОБА_4 вимог п. 2.5 ПДР, згідно яких на вимогу поліцейського водій повинен пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану сп'яніння, а процедура огляду закріплена у ст. 266 КУпАП, розділі Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду».
Так, у разі наявності підстав вважати, що водій т/з перебуває у стані сп'яніння, згідно з ознаками, визначеними в розділу I «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», така особа підлягає огляду на відповідний стан сп'яніння.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного сп'яніння і проведення такого огляду здійснюється в порядку, визначеному КМУ, а згідно вимог ч. 2-3 ст. 266 КУпАП огляд водія, зокрема на стан сп'яніння, проводиться: 1) поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення; 2) у закладі охорони здоров'я (в тому числі у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами), не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення в присутності поліцейського. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан сп'яніння затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан сп'яніння в інших закладах забороняється.
Водій т/з, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки т/з або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я, а у разі відмови водія т/з від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (ч. 6 ст. 266 КУпАП, п. 6, 8 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду»).
Тобто, скерування особи до закладу охорони здоров'я з метою проведення огляду на стан сп'яніння оформляється поліцейським направленням за встановленою формою, яке не виписується та не вручається особі, яка відмовляється від огляду на стан сп'яніння на місці зупинки т/з, тому доводи апеляційної скарги про ненадання поліцейськими безпосередньо ОСОБА_4 письмового направлення на огляд є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Направлення надається поліцейським: 1) працівнику закладу охорони здоров'я, який безпосередньо проводить медичний огляд водія чи особи, яка керує т/з; 2) коли водій чи особа, яка керує т/з, бажає пройти відповідний огляд у закладі охорони здоров'я, а тому коли водій чи особа, яка керує т/з, відмовляється від проходження огляду на стан сп'яніння, то відповідне направлення не видається.
Відеозапис події правопорушення є об'єктивним доказом у справі і не залежить від суб'єктивного сприйняття будь-якою особою певних подій, а засвідчує, що у даній справі мала місце належна правова процедура та законний алгоритм дій поліцейських, у тому числі і щодо забезпечення можливості проходження водієм ОСОБА_4 огляду на стан сп'яніння, тому свідома відмова останнього від проходження огляду на стан сп'яніння в порушення вимог п. 2.5 ПДР цілком логічно завершилась складенням відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Із самих відеозаписів є очевидним, що вони здійснювалися поліцейськими, які оформлювали матеріали справи про адміністративне правопорушення, а той факт, що зафіксовані на них події за участю водія ОСОБА_4 мали місце та стосуються саме цієї справи, ніким не оспорюється.
Згідно відеозапису з нагрудної камери поліцейського убачається, що т/з під керуванням ОСОБА_4 був зупинений іншим працівником поліції, тому коли приїхали патрульні поліцейські водій вже перебував біля автомобіля, а інші 4 пасажири були в т/з на пасажирських сидіннях. При цьому ОСОБА_4 особисто пояснював поліцейським, що керував т/з, та надав документи, що посвідчують його особу як водія, що і свідчить про попереднє керування т/з ним перед зупинкою, незважаючи, хто і за яких обставин, зупинив даний автомобіль. Також на відеозаписі зафіксована і пропозиція ОСОБА_4 пройти огляд на стан сп'яніння, хоч останній конкретної відповіді тривалий час і не надавав, однак й огляд не проходив, що було обґрунтовано розцінене як відмова від проходження огляду.
Твердження апеляційної скарги про необхідність засвідчення відеозапису електронним цифровим підписом є безпідставними, оскільки вимогами законодавства України про адміністративні правопорушення (ч. 1 ст. 251 КУпАП) доказами в справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування т/з, актом огляду та тимчасового затримання т/з, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також іншими документами.
Вищенаведене підтверджує не лише факт перебування ОСОБА_4 із ознаками алкогольного сп'яніння під час керування т/з, а й дотримання поліцейськими самої процедури відповідного огляду, що повністю відповідає приписам законодавства України про адміністративні правопорушення, які водій т/з зобов'язаний виконувати (п. 2.5 ПДР), так як «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди; ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі» (рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02), а кожний т/з, який знаходиться в русі, повинен мати водія, який повинен контролювати свій т/з таким чином, щоб бути завжди у змозі належним чином їм управляти, бути ознайомленим з правилами дорожнього руху, приписами в області безпеки дорожнього руху, а також з такими факторами, які можуть вплинути на його поведінку (п. 1, 5 і 6 ст. 8 Конвенції про дорожній рух (Відень, 08.11.1968) та положень Європейської угоди, яка доповнює цю Конвенцію (Женева, 01.05.1971), тому доводи апеляційної скарги про порушення процедури огляду на стан сп'яніння є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Апеляційний суд вважає, що поліцейським при складанні у відношенні ОСОБА_4 протоколу про адміністративне правопорушення дотримані в повному обсязі усі вимоги процесуальних норм, права та законні інтереси останнього як учасника дорожнього руху, а вказаний протокол містить всі обов'язкові елементи, які закон встановлює до змісту протоколу (ст. 256 КУпАП), зокрема суть правопорушення (об'єктивна сторона) - відмова особи, яка керує т/з, від проходження відповідно встановленого порядку огляду на стан сп'яніння, конкретний пункт ПДР - 2.5 і нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за недотримання ПДР - ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Також безпідставними й доводи апеляційної скарги про сплив строку накладення стягнення, оскільки згідно ч. 6 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених ст. 130 цього Кодексу, може бути накладене протягом одного року з дня його вчинення. При цьому правопорушення вчинене 17.02.2024, а стягнення накладене 20.03.2024 постановою судді суду першої інстанції, тобто накладення стягнення відбулось в межах передбаченого законом річного строку для таких видів правопорушень.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП), тому послідовність викладення в диспозиціях наведених вище правових норм завдань дає підстави для висновку, що застосування належної юридичної процедури є не самоціллю, а важливою умовою досягнення результатів адміністративного судочинства, визначених законодавцем як пріоритетні, охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, сумлінного виконання своїх обов'язків.
Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, одержаній унаслідок істотного порушення прав та свобод людини, тобто імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини.
Відтак, у кожному з вищезазначених випадків простежується чіткий зв'язок правил допустимості доказів з фундаментальними правами і свободами людини, гарантованими Конвенцією та/або Конституцією України, тому вирішуючи питання про вплив будь-яких порушень порядку проведення огляду на стан сп'яніння на доказове значення отриманих у його результаті відомостей чи допущення недоліків при складанні протоколу про адміністративне правопорушення (інших процесуальних документів), суддя повинен насамперед з'ясувати вплив цих порушень і недоліків на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні порушення/недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.
Здійснене апеляційним судом дослідження зазначеного вище доказу дозволяє зробити однозначний та безсумнівний висновок, який виключає будь-яке інше розумне пояснення подій, які є предметом цієї справи, а за вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення та в постанові судді обставин саме ОСОБА_4 керував т/з із ознаками алкогольного сп'яніння і відмовився від проходження огляду на стан такого сп'яніння в установленому законом порядку, так як будь-який наявний у справі обґрунтований сумнів у справі був спростований фактами, встановленими в судовому засіданні на підставі належного, достовірного, допустимого і достатнього доказу.
Суддя суду першої інстанції не вийшов за межі зазначених у протоколі обставин, розглянувши справу на підставі наданих сторонами (у тому числі й уповноваженою особою національної поліції, яка склала протокол про адміністративне правопорушення ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП) та досліджених у судовому засіданні доказів, достатніх у своїй сукупності і взаємозв'язку для доведення вини ОСОБА_4 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. При розгляді справи в повному обсязі дотримані положення ст. 268, 279, 280 КУпАП, постанова судді є законною, обґрунтованою і належним чином умотивованою, тому вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
постановив:
Постанову судді Липоводолинського районного суду Сумської області від 20.03.2024 відносно ОСОБА_5 залишити без змін, а його апеляційну скаргу на цю постанову - без задоволення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В. Ю. Рунов