Справа №587/3915/24 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/521/25 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Справи в порядку виконання судових рішень у кримінальних провадженнях
Іменем України
15 жовтня 2025 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми кримінальне провадження № 587/3915/24 за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Сумського районного суду Сумської області від 07.11.2024 щодо відмови у задоволенні клопотання про зарахування строку попереднього ув'язнення,
установила:
В поданій апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою задовольнити його клопотання про перерахунок строку попереднього ув'язнення з розрахунку день за два.
29.10.2024 до Сумського районного суду Сумської області надійшло клопотання засудженого ОСОБА_8 про зарахування йому в строк відбування покарання часу попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі згідно ч. 5 ст. 72 КК (в ред. ЗУ № 838-VIII від 26.11.2015).
Ухвалою Сумського районного суду Сумської області від 07.11.2024 у задоволенні вказаного клопотання ОСОБА_8 відмовлено. Своє рішення суд першої інстанції умотивував тим, що розгляд зазначеного клопотання не підсудний Сумському районному суду Сумської області, оскільки ДУ «Сумський слідчий ізолятор» не є місцем відбування призначеного ОСОБА_8 покарання.
Будучи належним чином повідомленими про час і місце апеляційного розгляду сторони кримінального провадження в судове засідання не з'явились, від прокурора ОСОБА_9 надійшло письмове клопотання про розгляд апеляційної скарги у його відсутність, а від засудженого ОСОБА_8 будь-яких клопотань, у тому числі і про відкладення апеляційного розгляду, до суду апеляційної інстанції не надходило, тому колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги у відсутність сторін провадження, що не суперечить вимогам кримінального процесуального закону.
Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого судового рішення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вказана вище апеляційна скарга засудженого задоволенню не підлягає з таких підстав.
Зокрема, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).
Порядок кримінального провадження визначений законодавцем у ст. 1 КПК, згідно якої на території України цей порядок визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України, а завданнями кримінального провадження, крім іншого, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК).
Належна правова процедура - це форма здійснення правосуддя, яку утворюють сукупність гарантій прав людини процесуального характеру, спрямовані на досягнення процедурної справедливості правосуддя, а застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.
Законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права; застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено; зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до КК та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч. 1, 4, 6 ст. 3 КК).
Відповідно до загальних засад кримінального провадження, викладених у ч. 1 ст. 7 КПК, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати, крім іншого, такій засаді судочинства як законність (п. 2 ч. 1 ст. 7 і ст. 9 КПК), згідно якої під час кримінального провадження суддя/суд зобов'язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства; закони та інші нормативно- правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати КПК; при здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить КПК.
Конституційний Суд України в своєму рішенні від 29.06.2010 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини зазначив, що «одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями» (абз. 3 пп. 3.1 п. 3), а у рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005 той же Високий Суд вказав, що із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абз. 2 пп. 5.4 п. 5).
У справі «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» (рішення від 23.09.1998, п. 54) ЄСПЛ наголосив, що «Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія; вислови «законний» та «згідно з процедурою, встановленою законом», зумовлюють повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права».
Так, ОСОБА_8 був засуджений вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 12.07.2021 за ч. 3 ст. 307 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Пунктом 13 ч. 1 ст. 537 КПК встановлено, що під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати, серед іншого, питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених ч. 2 ст. 74, ч. 3 ст. 74 КК.
Відповідно п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК, клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених п. 10 , 11, 13, 13-2 ч. 1 ст. 537 цього Кодексу.
Засуджені до позбавлення волі особи відбувають покарання у колоніях (ст. 86 КВК), тому засудженому ОСОБА_8 компетентним органом місцем відбування покарання було визначено ДУ «Сумська виправна колонія (№ 116)», але останній тимчасово перебуваючи в слідчому ізоляторі самостійно звернувся до Сумського районного суду Сумської області із клопотанням про приведення вироку відносно нього у відповідність ЗУ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ та звільнення його від відбування покарання на підставі ч. 2 ст. 74 КК.
Розглянувши вказане клопотання та відмовивши у його задоволенні, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що клопотання про звільнення від відбування покарання на підставі ч. 2 ст. 74 КК має розглядатись виключно за місцем відбування засудженим покарання, що є цілком обґрунтованим та відповідає вимогам кримінального процесуального закону, зокрема ч. 2 ст. 539 КПК, оскільки розгляд клопотання ОСОБА_8 про звільнення від відбування покарання на підставі ч. 2 ст. 74 КК не віднесено до територіальної юрисдикції Сумського районного суду Сумської області, засуджений не відбуває покарання на території, що віднесена до юрисдикції Сумського районного суду Сумської області, а лише тимчасово перебуває в ДУ «Сумський слідчий ізолятор», утримання в якому відбуванням покарання не є.
Тобто, у разі необхідності вирішення питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених ч. 2 ст. 74, ч. 3 ст. 74 КК, клопотання про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, повинно подаватись до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, тобто за місцем знаходження відповідного місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого перебуває відповідна державна установа виконання покарань, визначена засудженому компетентним органом, як місце відбування призначеного судом покарання.
Іншого порядку вирішення цього питання кримінальним процесуальним законом не передбачено.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 2, 9 КПК щодо обов'язку суду неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є належним чином обґрунтованою та вмотивованою, внаслідок чого це судове рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418 і 419 КПК України,
постановила:
Ухвалу Сумського районного суду Сумської області від 07.11.2024 відносно ОСОБА_10 залишити без змін, а його апеляційну скаргу на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4