Номер провадження: 22-ц/813/7642/25
Справа № 501/2679/25
Головуючий у першій інстанції Смирнов В. В.
Доповідач Драгомерецький М. М.
10.11.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Драгомерецького М.М.,
суддів: Громіка Р.Д., Сегеди С.М.,
переглянув у порядку спрощеного провадження цивільну справу за апеляційною ОСОБА_1 на ухвалу Чорноморського міського суду Одеської області від 26 серпня 2025 року про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
Позивачка ОСОБА_1 звернулась до Чорноморського міського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
26 серпня 2025 року ухвалою Чорноморського міського суду Одеської області надано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строк для примирення до 26.12.2025 року включно.
Зупинено провадження у справі до закінчення строку для примирення, визначеного судом.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, 03 вересня 2025 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просить суд скасувати ухвалу Чорноморського міського суду Одеської області від 26 серпня 2025 року та направити справу для продовження розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37- 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Предметом оскарження є ухвала суду про зупинення провадження (п. 14 ст. 353 ЦПК України).
За змістом ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За змістом ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи викладене, дану апеляційну скаргу розглянуто в порядку письмового провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи.
Відзив на апеляційну скаргу від відповідача впродовж встановленого апеляційним судом строку не надходив.
Копія ухвали про відкриття апеляційного провадження разом із копією апеляційної скарги було направлено судом на адресу відповідача ОСОБА_2 , зазначену у позовній заяві та апеляційній скарзі та яка вказана у копії його паспорту (а.с. 9) як зареєстроване місце проживання.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувана ухвала суду не відповідає зазначеним вимогам закону, з огляду на наступне.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що у сторін є неповнолітній син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому з метою примирення сторін суд вважав за необхідне надати подружжю строк для примирення на чотири місяці та зупинити провадження у справі на цей час.
Апеляційний суд вважає такі висновки суду першої інстанції передчасними та зазначає наступне.
Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Відповідно до положень ст. 112 СК України, суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно ст. 111 СК України, суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Положеннями ст. 2 ЦПК України визначено, що розумність строків розгляду справи судом є однією з основних засад цивільного судочинства.
Відповідно до ч. 7 ст. 240 ЦПК України, якою визначена можливість суду у справі про розірвання шлюбу зупинити розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести місяців.
Водночас, у п. 4 ч. 1 ст. 251 ЦПК України встановлено обов'язок суду зупинити провадження у справі у разі надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення.
Системний аналіз наведених положень матеріального та процесуального права дає підстави для висновку, що заходи для примирення подружжя вживаються судом за таких умов: це не суперечить моральним засадам суспільства; існують об'єктивні обставини, які свідчать, що такі заходи можуть бути дієвими, тобто такими, що можуть призвести до примирення сторін; застосовані заходи для примирення подружжя, якщо вони мають наслідком зупинення провадження у справі, не повинні суперечити загальним засадам цивільного судочинства та не порушувати розумність строків розгляду справ.
Відповідні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 08.03.2023 у справі №127/16963/22-ц.
Надаючи строк для примирення подружжя та зупиняючи розгляд справи на 4 місяців, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що закріплена у статті 111 СК України норма права є диспозитивною, тому суд вживає заходів щодо примирення подружжя лише у тому випадку, якщо це не буде суперечити моральним засадам суспільства, а за обставинами справи існує реальна можливість примирення сторін.
Звертаючись із апеляційною скаргою, ОСОБА_1 просила звернути увагу на те, що надання строку для примирення безпідставно затягує процес розлучення і порушує її право на особисте життя та свободу. Також апелянтом наголошено на тому, що жодних підстав вважати примирення можливим немає, адже нею такого не було заявлено в суді першої інстанції, а відповідач із відповідними заявами також не звертався.
Оскільки, суд не може формально застосовувати інститут примирення подружжя, тому суд першої інстанції повинен був оцінити: строк, який сплинув із моменту пред'явлення позову про розірвання та ухвалення оскаржуваного судового рішення; вказати на обставини справи, які свідчать про можливість примирення сторін.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що суд не надав належної оцінки тому, що ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовною заявою зазначила про сімейні стосунки фактично розпались, а подальше спільне життя суперечить інтересам сторін та наголосила на тому, що вона не згодна на примирення та твердо вирішила розлучитись.
Колегія суддів вважає, що суд зупиняючи провадження у справі з метою надання строку на примирення, не оцінив, на скільки реальною є можливість примирення сторін, у тому числі з урахуванням заперечень сторони позивача, який у позовній заяві висловив свою категоричну позицію щодо наявності підстав для розірвання шлюбу та неможливість збереження сім'ї.
З наведених вище підстав, колегія суддів дійшла висновку, що зупинення судом першої інстанції провадження у справі на 4 місяці з метою надання сторонам строку на примирення належно не обґрунтовано, не надано оцінки співмірності та дієвості застосованого судом заходу для примирення подружжя з урахуванням обставин справи у співвідношенні з необхідністю дотримання розумних строків розгляду справи.
За наведених підстав, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала на підставі п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Статтею 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції, передбачену в ч. 1 ст. 353 ЦПК України, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідної апеляційної та/або касаційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 141 ЦПК України.
Таким чином, розподіл судових витрат, сплачених заявником за подання апеляційної скарги, має бути здійснено судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 141 ЦПК України.
У п. 54 Рішення у справі Трофимчук проти України (заява №4241/03) від 28.10.2010, остаточне 28 січня 2011 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що, «беручи до уваги свої висновки за статтею 11 Конвенції (див. вище пункти 42-45), Суд не бачить жодних ознак несправедливості або свавільності у відмові судів детально розглянути доводи заявниці про переслідування її роботодавцем, оскільки суди чітко зазначили, що ці доводи були повністю необґрунтованими. У зв'язку з цим Суд повторює, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (див. рішення у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1)».
Керуючись ст. ст. 27, 367, 368, 374 ч. 6 п. 1, 379, 382-384, 389 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити, ухвалу Чорноморського міського суду Одеської області від 26 серпня 2025 року - скасувати.
Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький
Р.Д. Громік
С.М. Сегеда