Номер провадження: 22-ц/813/1350/25
Справа № 511/2403/23
Головуючий у першій інстанції Ільяшук А. В.
Доповідач Карташов О. Ю.
02.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Карташова О.Ю.
суддів: Коновалової В.А., Назарової М.В.
за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС»
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС», в інтересах якого діє адвокат Коваленко Сергій Олегович
на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 16 лютого 2024 року
у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2023 року до суду першої інстанції надійшла вищевказана позовна заява, згідно якої представник позивача адвокат Коваленко Сергій Олегович просив стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 609-013/ФКВІП-08 від 20 серпня 2008 року у розмірі 15 000,00 (п'ятнадцять тисяч) доларів США.
20 серпня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (далі - Банк, ТОВ «Український промисловий банк») та відповідачкою було укладено кредитний договір № 609-013/ФКВІП-08 (далі - Договір).
За змістом розділу 1 Договору Банк надає позичальнику кредитні кошти у розмірі 39 000,00 доларів США з датою повернення до 17 серпня 2023 року.
З метою забезпечення виконання умов Договору між Банком та відповідачкою було укладено договір Іпотеки, посвідчений нотаріусом та зареєстрований в реєстрі за № 2338.
Банк виконав свої зобов'язання за Договором та видав відповідачці кошти у розмірі 39 000,00 доларів США.
Далі, 30 червня 2010 року між Банком та ПАТ «Дельта Банк» було укладено Договір про передачу активів та Кредитних зобов'язань на користь ПАТ «Дельта Банк», серед яких, зокрема, був Договір та Іпотечний договір.
21 липня 2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та позивачем було укладено договір № 2292/К про відступлення прав вимоги, посвідчений нотаріусом та зареєстрований в реєстрі за № 236.
За змістом пункту 79 Додатку № 1 до Договору № 2292/К про відступлення прав вимоги від 21 липня 2020 року до позивача перейшло право вимоги, в тому числі, до відповідачки за Договором та Іпотечним договором.
Згідно пункту 103 Додатку № 2 до Договору № 2292/К, загальна передана заборгованість відповідачки перед позивачем становить 40 852,63 доларів США та 67 553,72 гривень.
Позивач просив з урахуванням зменшення фінансового навантаження на відповідачку, стягнути з останньої 15 000,00 (п'ятнадцять тисяч) доларів США.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 16 лютого 2024 року в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовлено.
Рішення суду вмотивовано тим, що позивачем не доведено обґрунтованості заявлених вимог.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС», в інтересах якого діє адвокат Коваленко С.О. звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення по суті, яким задовольнити позовні вимоги.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» заборгованість за кредитним договором № 609-013/ФКВІП-08 від 20 серпня 2008 року у розмірі 15000 (п'ятнадцять тисяч) доларів США.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі акцентується увага на тому, що за виписками по рахунку, які були надані до позову, заборгованість за кредитом складає: за тілом кредиту 22979,02 дол. США (14867,02+8112,00); за відсотками 17873,61 дол. США (17452,96+168,26+252,39).
Також, звертається увага на те, що 21.07.2020 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» укладено договір про відступлення прав вимоги № 2292/К, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В. та зареєстрованим в реєстрі № 236. За змістом пункту 103 Додатку № 2 вбачається, що до TOB «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 609- 013/ФКВІП-08 від 20.09.2008 року в розмірі: 22 979,02 дол. США - заборгованості за тілом кредиту; 17873,61 дол. США - заборгованості за відсотками; 67 553,72 грн заборгованості по комісії.
Наголошується, що вказана сума заборгованості, яка передана ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» за кредитним договором № 609-013/ФКВ1П-08 від 20.08.2008 року підтверджується (збігається) з сумами заборгованості зазначеними у виписках по рахунку, а тому новий кредитор ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» має право вимагати від ОСОБА_1 повернути суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 40 852,63 дол. США, яка складається з суми заборгованості за тілом кредиту та відсотками.
Також, скаржником акцентується увага на тому, що з метою зменшення фінансового навантаження на позичальника ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» в своїй позовній заяві просить стягнути лише частину заборгованості за тілом кредиту в розмірі 15 000 доларів США.
Щодо сплати відповідачем залишку заборгованості за кредитним договором, в апеляційній скарзі зазначається, що надані відповідачем квитанції, як доказ сплати залишку простроченої заборгованості, викликають сумнів щодо їх достовірності. Так, квитанція №1402605 від 06 лютого 2015 року видана ПАТ «Укрсоцбанк» правонаступником всього майна, прав і зобов'язань якого є АТ «Сенс Банк» (Копія статуту АТ «Сенс Банк» - Додаток № 3). З метою підтвердження або спростування існування вищевказаної квитанції та достовірності вказаної в ній інформації, представник ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» неодноразово звертався до АТ «Сенс Банк» з адвокатськими запитами, однак відповіді не отримано.
Підсумовуючи викладене, в апеляційній скарзі зазначається, що на переконання ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» ОСОБА_1 має заборгованість перед кредитором за кредитним договором № 609- 013/ФКВІП-08 від 20.09.2008 року, що складає 22 979,02 дол. США заборгованості за тілом кредиту та 17873,61 дол. США заборгованості за відсотками.
Щодо відзиву на апеляційну скаргу
Ознайомившись з апеляційною скаргою, представник ОСОБА_1 адвокат Сендик О.О. подав на неї відзив, в якому вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою, безпідставною та не підтвердженою належними доказами, а тому не підлягає задоволенню, просить оскаржуване рішення залишити без змін.
Крім того, у відзиві зазначається, що доводи викладенні в апеляційній скарзі є надуманими та такими, що не відповідають дійсності, це доводять документи та факти.
Так, виписки по рахункам за кредитним договором за період з дати запровадження тимчасової адміністрації ПАТ «Дельта Банк» (03.03.2015) до дати закриття на які посилається апелянт та які ним подані до суду, і які апелянт просить дослідити, взагалі стосуються якогось іншого кредитного договору № 1701/0308/71-057 від 31.03.2008 року, що доводить Відповідь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (додаток 1). А стягнення коштів, апелянт просить суд задовольнити, за кредитним договором № 609-013/ФКВІП від 20.08.2008 року.
Також, у своїй апеляційні скарзі, апелянт посилається на проведення відкритих торгів, що відбулися 24.06.2020 року, в свою чергу Відповідач не оспорює проведення торгів, та факт купівлі продажу пакету кредитних договорів в складі яких був кредитний договір № 609-013/ФКВШ від 20.08.2008 року, проте, відповідно до діючого законодавства, та до принципів розумності та справедливості, продаж неіснуючого боргу (права вимоги) не породжує правових наслідків, до таких висновків також прийшов Велика Палата Верховного Суду України у Постанові від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20, та № 911/3878/15.
Сторона відповідача, вважає, що за вищевикладених обставин можна дійти обґрунтованого висновку, що новий кредитор ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» дійсно купив на відкритих торгах що відбулися 24.06.2020 року разом з іншими кредитними договорами, договір № 609-013/ФКВШ від 20.08.2008 року, умови якого були виконані сторонами в повному обсязі, що доводять матеріали справи, а тому продаж неіснуючого права вимоги не породжує жодних правових наслідків.
Також, представник відповідача, просить суд взяти до уваги той факт, що апелянт неодноразово зловживав своїми правами, намагався ввести в оману суд, та ігнорував ухвали суду, винесені на підставі заяв апелянта. Так, 16 лютого, суд був вимушений, після закриття підготовчого провадження, дослідження судом доказів, розгляду справи по суті та переходу до судових дебатів, винести ухвалу про повернення в підготовче провадження, на клопотання апелянта від 25.10.2023 року (Додаток 2), витребувати до огляду в судовому засідання надати до суду оригінал довідки ПАТ « Дельта Банк» від 10.02.2015 року № 05-2820785, які надав Відповідач як докази, оригінал для огляду та ознайомлення судом та представником апелянта. Проте, на вказану дату судового засідання Представник апелянта не з'явився суд про причину неявки, своєчасно не попередив і телефоном секретарю повідомив про проведення засідання за його відсутності. Крім того, апелянт порушуючи усі норми та вимоги законодавства зловживаючи своїми правами, подавав різні докази після подання позовної заяви, що також зроблено і на момент подання апеляційної скарги, що доводить адвокатський запит апелянта від 24.01.2024 року нібито який, той подавав неодноразово про те як би це було так то відповідно до ст. 83 ЦПК України. Апелянт вводячи в оману суд намагається знову надати якісь сумнівні документи, нібито неодноразово надсилаючи адвокатський запит № 24/01 від 24.01.2024 року, та надаючи його як додаток (доказ) до апеляційної скарги, що ним було надано як докази виписки на які він посилається, та які були надані разом з письмовим пояснення з порушення строку подання доказів без будь якого клопотання про поновлення строків подання доказів.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
В судовому засіданні представник ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» адвокат Башук Д.С. підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржуване рішення - скасувати, ухвалити нове, яким позовні вимоги ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» задовольнити в повному обсязі.
Представник ОСОБА_1 адвокат Сендик О.О. був повідомлений про розгляд справи шляхом надіслання судової повістки до його електронного кабінету, отримання якої підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Згідно із ч. 5 ст. 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.
Судові повістки надіслані ОСОБА_1 повертались на адресу суду з поміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» та остання з поміткою «за закінченням терміну зберігання».
У пункті 99-1 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (далі - Правила), передбачено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім'ї) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з'явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв'язку робить позначку «Адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитка календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
Працівником АТ «Укрпошта» на довідці про причини повернення зроблено позначку «Адресат відсутній за вказаною адресою» та засвідчено його підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля, що свідчить про дотримання вимог пункту 99-1 Правил, тому у суду апеляційної інстанції не було підстав не враховувати причини повернення до суду судової повістки під час вирішення питання про повідомлення заявниці про дату, час та місце розгляду справи судом апеляційної інстанції, а також про можливість розглядати справу за відсутності відповідача.
За змістом пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі.
Тож, наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, що узгоджується з висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18 та постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі №814/1469/17, від 01 квітня 2021 року у справі № 826/20408/14, від 09 липня 2020 року у справі № 751/4890/19), від 10 листопада 2021 року у справі № 756/2137/20.
З наведеного можна зробити висновок, що ОСОБА_1 відповідно до процесуального закону вважається належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи судом апеляційної інстанції, та її не явка не перешкоджає розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, час знаходження справи на розгляді апеляційного суду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому її розгляді, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, думку учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, про можливість розгляду справи за відсутності інших учасників, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її інших учасників.
Процесуальний рух по справі
01.05.2024 року на адресу Одеського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС», в інтересах якого діє адвокат Коваленко Сергій Олегович, на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 16 лютого 2024 року, у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Одеського апеляційного суду від 01.05.2024 року, для розгляду вищезазначеної апеляційної скарги, визначено склад суду, а саме: головуючий суддя: Карташов О.Ю., судді учасники колегії: Назарова М.В., Стахова Н.В.
06.05.2024 року головними спеціалістами було складено Акт № 178, про те, що при перевірці апеляційної скарги ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» по справі № 511/2403/23 виявлено відсутність вказаних у ній додатків, а саме сплати судового збору.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 07.05.2024 року апеляційна скарга ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» залишена без руху, надано строк для усунення недоліків.
Відповідно до Довідок про доставку електронного документу, до електронного кабінету ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» та їх представника Коваленко С.О. «Ухвала про залишення апеляційної скарги без руху від 07.05.2024 року» була доставлена 11.05.2024 року.
21.05.2024 року Одеським апеляційним судом була зареєстрована заява ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» про усунення недоліків, яка була сформована в системі «Електронний Суд» 20.05.2024 року.
Відповідно до довідки № 05-24/136/2024 суддя Карташов О.Ю. перебував у відпустці з 21 травня по 06 червня 2024 року.
Відповідно до довідки № 05-24/17/2024 суддя Стахова Н.В. перебувала на лікарняному з 27 травня по 19 червня 2024 року.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20.06.2024 року поновлено ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» строк на апеляційне оскарження рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 16 лютого 2024 року. Відкрито апеляційне провадження, та надано учасникам справи строк для надання відзиву. Витребувано з Роздільнянського районного суду Одеської області матеріали цивільної справи № 511/2403/23.
03.07.2024 року на адресу суду надійшли витребувані матеріали цивільної справи № 511/2403/23.
Відповідно до довідки № 05-24/181/2024 суддя Назарова М.В. з 26 червня по 19 липня перебувала у відпустці.
Відповідно до розпорядження № 1911, 25.07.2024 року у зв'язку з перебуванням судді Стахової Н.В. у відпустці, щодо недопущення порушення строків розгляду, на підставі службової записки судді-доповідача Карташова О.Ю. та на підставі п. 3.8 Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Одеському апеляційному суді, затверджених рішенням зборів суддів Одеського апеляційного суду 28.12.2018, здійснено заміна судді Стахової Н.В.
Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Одеського апеляційного суду від 25.07.2024 року, здійснено заміну судді-учасника колегії Стахової Н.М., та до складу колегії визначено суддю Коновалову В.А.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 25.07.2024 року підготовка справи до розгляду визнана закінченою, справу призначено до розгляду на 05.12.2024 09 год. 10 хв.
01.08.2024 на адресу суду від представника ОСОБА_1 адвоката Сендик О.С. надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС».
29.11.2024 на адресу суду через підсистему «Електронний Суд» від представника ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» Коваленко С.О. надійшли додаткові пояснення у справі.
05.12.2024 у судове засідання з'явились представник ОСОБА_1 адвокат Сендик О.О. та представник ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» адвокат Башук Д.С., але слухання не відбулось, оскільки відсутній склад суду, а саме суддя Коновалова В.А. перебувала у відпустці з 03 по 05 грудня 2024 року.
Розгляд відкладено на 24.04.2025 року 09 год. 30 хв.
24.04.2025 судове засідання не відбулось, оскільки відсутній склад суду, а саме суддя Карташов О.Ю, перебував у відпустці з 24 по 25 квітня 2025 року.
Розгляд відкладено на 02.10.2025 року 11 год 00 хв.
26.09.2025 на адресу суду через підсистему «Електронний Суд» від представника ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» Башук Д.С. надійшли додаткові пояснення у справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
20 серпня 2008 року між Банком та відповідачкою було укладеного Договір (а.с. 7 - 10, т.1).
Згідно пункту 1.1. Договору сума кредиту - 39 000,00 доларів США, з датою повернення - 17 серпня 2023 року (пункт 1.3. Договору).
Також, 20 серпня 2008 між Банком та відповідачкою було укладено Іпотечний договір (а.с. 11 - 12, т. 1), відповідно до пункту 1.1. якого Іпотека забезпечує вимоги Іпотекодержателя за Договором.
Далі, між ПАТ «Дельта Банк» та Банком було укладено Договір про передачу Активів та Кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку (а.с. 13 - 14, т. 1).
Згідно акту приймання - передачі кредитних договір, договір застави (іпотеки), поруки, кредитних справ від 26 липня 2010 року, Банк передав, а ПАТ «Дельта Банк» прийняв кредитні договори, договори поруки, договори застави, кредитні справи, тощо, згідно реєстру, який містить Договір, Іпотечний договір, договір поруки та кредитну справу (а.с. 15, т. 1).
21 липня 2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та позивачем було укладено договір № 2292/К про відступлення прав вимоги (а.с. 16 - 18, т. 1).
З Додатку № 1 до Договору № 2292/К встановлено, що ПАТ «Дельта Банк» відступило право вимоги за Договором та Іпотечним договором (а.с. 19 - 20, т. 1).
Відповідно до Додатку № 2 до Договору № 2292/К, у відповідачки за Договором наступна заборгованість, а саме: 22 979,02 (основна заборгованість по тілу кредиту, валюта кредиту), 634 246,23 (основна заборгованість по тілу кредиту, гривня), 17 873,61 (заборгованість за нарахованими процентами за кредитом, валюта кредиту), 493 331,30 (заборгованість за нарахованими процентами за кредитом, гривня), 67 553,72 (заборгованість по комісіям, гривня), та загальна сума заборгованості по договору, гривня, станом на 21 липня 2020 року становить 1 195 131,25 (а.с. 24 - 25, т. 1).
У липні 2023 року за Вихідним № Л-01 позивач направив на адресу відповідачки досудову вимогу про погашення останньою заборгованості за Договором (а.с. 26 - 27, т. 1).
Разом з тим, представник відповідачки разом з відзивом надіслав на адресу суду квитанції щодо сплати заборгованості за Договором, а також лист від 5 лютого 2015 року за Вихідним № 05-2820776, адресований відповідачці, згідно якого ПАТ «Дельта Банк» - до якого з 1 липня 2010 року перейшли права вимоги по Договору, надав відповідь щодо дострокового погашення кредитного боргу за Договором, зокрема, повідомив, що Банком враховані усі платежі за попередній період, на 4 лютого 2015 року враховуючи основний борг, проценти та пеню, для того щоб скористатись правом дострокового погашення боргу, відповідачці необхідно внести на рахунок банку суму у розмірі 3870 доларів США за курсом НБУ (а.с. 121, т. 1).
Згідно виписки, сума кредитної заборгованості за Договором для дострокового закриття на 4 лютого 2015 року складає 3840 доларів США (а.с. 122, т. 1).
Відповідно до квитанції № 14012605 від 6 лютого 2015 року, відповідачка сплатила на користь ПАТ «Дельта Банк» 3870 доларів США, що еквівалентно у гривнях 64 740,84, квитанція містить додаткові реквізити «дострокове закриття Договору 609-013/ФКВІП-08 від 20.08.2008 року без ПДВ» (а.с. 123, т. 1).
10 лютого 2015 року ПАТ «Дельта Банк» видав відповідачці довідку №05-2820785, згідно якої остання станом на 10 лютого 2015 року не має заборгованості перед ПАТ «Дельта Банк» (а.с. 124, т. 1).
Відповідно до листа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ «Дельта Банк» з ринку (далі - Фонд) від 16 жовтня 2023 року, адресований позивачу, згідно наявної у Фонді інформації право вимоги за Договором, укладеним між ПАТ «Дельта Банк» та відповідачкою було відступлено на відкритих торгах на користь позивача. Фонд надав виписку по рахунку за Договором за період з дати запровадження тимчасової адміністрації ПАТ «Дельта Банк» (3 березня 2015 року) по дати закриття, сформованими за даними з Єдиної операційно-інформаційної системи Фонду (а.с. 257, т. 1).
На підтвердження наявності заборгованості надано виписки за особовим рахунком відповідачки (а.с. 163 - 256, т.1):
З виписки № 1 по особовим рахункам ОСОБА_1 з 03.03.2015 по 03.08.2020 року вбачається, що залишок заборгованості за тілом кредиту складає 14 867,02 дол. США.
З виписки № 2 по особовим рахункам ОСОБА_1 з 03.03.2015 по 03.08.2020 року вбачається, що залишок заборгованості за тілом кредиту складає 8 112,00 дол. США.
З виписки № 3 по особовим рахункам ОСОБА_1 з 03.03.2015 по 03.08.2020 року вбачається, що залишок заборгованості по відсоткам складає 17 452,96 дол. США.
З виписки № 4 по особовим рахункам ОСОБА_1 з 03.03.2015 по 03.08.2020 року вбачається, що залишок заборгованості по відсоткам складає 168,26 дол. США.
З виписки № 5 по особовим рахункам ОСОБА_1 з 03.03.2015 по 03.08.2020 року вбачається, що залишок заборгованості по відсоткам складає 252,39 дол. США.
Всього за виписками по рахунку заборгованість за кредитом складає: за тілом кредиту 22 979,02 дол. США (14 867,02 + 8 112,00); за відсотками 17 873,61 дол. США (17 452,96 + 168,26 + 252,39).
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.
Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до положень ч. 3 ст.12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції.
Відповідно до положень статей 525-526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачкою належним чином виконано достроково зобов'язання за Договором.
Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.
Так, відповідно до п. 2.4 Кредитного договору № 609-013/ФКВІП-08 повернення кредиту повинно було здійснюватись Позичальником щомісячно частинами в розмірі не менш як 216,00 дол. США.
Відповідно до п. 1.5. Кредитного договору процентна ставка за користування кредитом складає 13,40 % річних.
Пунктом 2.12.1 Кредитного договору встановлено, що у разі дострокового часткового повернення Позичальником кредиту грошові кошти понад суми щомісячного платежу за кредитом зараховуються в рахунок погашення чергових платежів за кредитом після утримання комісії за дострокове проведення розрахунків по кредиту. Тобто, цим пунктом передбачено, що у випадку сплати щомісячного платежу в більшому розмірі ніж необхідно, залишок такої переплати йде на погашення наступного чергового платежу, а не на погашення тіла кредиту.
Пунктом 4.2.2 Кредитного договору передбачено, що грошові кошти на виконання зобов'язань, передбачених цим Договором, спрямовувати в наступній черговості:1. На сплату прострочених процентів за користування Кредитом; 2. На сплату прострочених комісій, якщо їх сплата передбачена умовами цього Договору; 3. На сплату простроченої заборгованості по Кредиту; 4. На сплату нарахованих процентів за користування Кредитом; 5. На сплату комісії, якщо їх сплата передбачена умовами цього Договору; 6. На сплату строкової заборгованості по Кредиту; 7. На сплату штрафних санкцій; 8. На сплату інших платежів за цим Договором; 9. На дострокове повернення заборгованості по Кредиту.
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Пунктом 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Такого ж змісту норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (в редакції, чинній на час вирішення справи судами першої та апеляційної інстанцій).
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Дану позиції неодноразово зазначено в постановах Верховного Суду, а саме постанові Верховного Суду від 25.04.2021 у справ № 554/4300/16-ц, постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, постанові Верховного Суду від 13 травня 2024 року у справі № 159/4956/21 та інших.
Крім того, виписка з особового рахунку клієнта є підтвердженням виконаних операцій по рахунку, а тому є доказом, який містить інформацію щодо предмета доказування у справах про стягнення заборгованості, що відповідає вимогам статті 77 ЦПК України щодо належності доказів, а також вимогам статті 78 ЦПК України щодо допустимості доказів (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 645/59/16-ц, провадження N° 61-2438св21).
Представником ТОВ «Консалт Солюшенс» було надано до суду виписки по рахунках за кредитним договором №609-013/ФКВІП, за особовим рахунком відповідачки (а.с. 163 - 256, т.1):
З виписки № 1 по особовим рахункам ОСОБА_1 з 03.03.2015 по 03.08.2020 року вбачається, що залишок заборгованості за тілом кредиту складає 14 867,02 дол. США.
З виписки № 2 по особовим рахункам ОСОБА_1 з 03.03.2015 по 03.08.2020 року вбачається, що залишок заборгованості за тілом кредиту складає 8 112,00 дол. США.
З виписки № 3 по особовим рахункам ОСОБА_1 з 03.03.2015 по 03.08.2020 року вбачається, що залишок заборгованості по відсоткам складає 17 452,96 дол. США.
З виписки № 4 по особовим рахункам ОСОБА_1 з 03.03.2015 по 03.08.2020 року вбачається, що залишок заборгованості по відсоткам складає 168,26 дол. США.
З виписки № 5 по особовим рахункам ОСОБА_1 з 03.03.2015 по 03.08.2020 року вбачається, що залишок заборгованості по відсоткам складає 252,39 дол. США.
Всього за виписками по рахунку заборгованість за кредитом складає: за тілом кредиту 22 979,02 дол. США (14 867,02 + 8 112,00); за відсотками 17 873,61 дол. США (17 452,96 + 168,26 + 252,39).
Враховуючи встановлені обставини та надані докази, колегія суддів вважає слушними наступні доводи надані представником позивача.
Додаток № 1 до кредитного договору містить наглядний графік платежів за кредитним договором за перші 2 роки. З нього вбачається, що для того, щоб залишатися в графіку погашення кредиту (тобто, щоб через 180 місяців сплатити кредит в повному обсязі) щомісячний платіж за кредитним договором повинен складати орієнтовно 650 дол. США, з яких 216,00 дол. США направляється на погашення основної суми кредиту, а решта - на погашення процентів за користування кредитом.
По умовам кредитного договору ОСОБА_1 повинна була сплачувати щомісячно щонайменше 216 дол. США для погашення тіла кредиту, а сплата відсотків була в довільному порядку.
Протягом кожного наступного року вказаний орієнтований платіж зменшується приблизно на 50 дол. США, оскільки поступово зменшується залишок по тілу кредиту.
За перший рік користування кредитними коштами ОСОБА_1 повинна була сплатити Банку 7 382,90 дол. США, з яких основна суми кредиту - 2592,00 дол. США, проценти за користування кредитом - 4790,90 дол. США.
Позичальник оплачувала кредитну заборгованість нерегулярно, з порушенням встановленого графіку платежів та за перший рік користування кредитними коштами сплатила 6691,93 дол. США. Таким чином за перший рік ОСОБА_1 було не доплачено заборгованість в розмірі 690,97 дол. США.
За другий рік користування кредитними коштами ОСОБА_1 повинна була сплатити Банку 7311,60 дол. США, з яких основна суми кредиту - 2592,00 дол. США, проценти за користування кредитом - 4719,60 дол. США.
Таким чином, за другий рік користування кредитними коштами ОСОБА_1 сплатила 7624,65 дол. США. Дана сума є більшою від необхідної на 313,05 дол. США, а тому, відповідно до Кредитного договору, її повинно було бути направлено на погашення заборгованості за основною сумою кредиту.
За наступні роки користування кредитними коштами ОСОБА_1 було здійснено оплати в наступних розмірах:
за період з вересня 2010 р. по серпень 2011 р. - 6800,00 дол. США;
за період з вересня 2011 р. по серпень 2012 р. - 7200,00 дол. США;
за період з вересня 2012 р. по серпень 2013 р. - 5400,00 дол. США;
за період з вересня 2013 р. по серпень 2014 р. - 4068,00 дол. США;
за період з вересня 2014 р. по жовтень 2014 р. - 1360,00 дол. США.
Отже, колегія суддів, дійшла висновку, що заборгованість за кредитним договором № 609-013/ФКВІП не погашено та на даний час, станом на 03.08.2020 року, вона складає 40 852,63 дол. США.
Оскільки, позивачем пред'явлена вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором № 609-013/ФКВІП від 20 серпня 2008 року в сумі 15 000 доларів США, то позовні вимоги підлягають задоволені саме у зазначеному розмірі.
Щодо доводів відповідачки про повне виконання нею умов договору та наданих останньою копій квитанцій, колегія суддів зазначає.
З наданих копій квитанцій вбачається, що позичальник оплачувала кредитну заборгованість нерегулярно, з порушенням встановленого графіку платежів в сумах, які не перевищували 700 дол. США, при цьому, 216,00 дол. США повинно було направлятись на погашення основної суми заборгованості, а решта - на погашення процентів за користування кредитом.
Разом з цим, більша частина наданих копій не відноситься до сплати боргу за кредитним договором, а квитанції, які вказують на сплату тіла кредиту та/або відсотків по кредитному договору № 609/013/ФКВІП-08 від 20.08.2008 року (належні докази), не свідчать, що ОСОБА_1 могла достроково сплатити кредит в повному обсязі.
Так, щодо копії квитанції № 14012605 від 06.02.2015 року, що була надана відповідачкою, як доказ дострокового погашення кредитного боргу за Договором, то 19 квітня 2024 р. на електронну адресу представника ТОВ «Консалт Солюшенс» надійшов лист № 19467-31.2/2024 від ТОВ «Сенс Банк», з якого вбачається, що платіж на дату 06 лютого 2015 року на суму 3 870,00 дол. США або 64 740,84 грн від ОСОБА_1 на користь АТ «Дельта Банк» відсутній.
Крім того, колегія суддів, за встановлених обставин, також, вважає не належним доказом довідку № 05-2820785, згідно якої відповідачка станом на 10 лютого 2015 року не має заборгованості перед ПАТ «Дельта Банк».
Згідно висновку Верховного Суд по справі № 755/15457/14-ц за позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, постанова від 20.09.2022 року: «колегія суддів вважає, що сама по собі довідка про відсутність заборгованості при наявності інших доказів у справі про наявність такої заборгованості, не може бути покладена судом в основу висновку про припинення кредитного зобов'язання внаслідок його виконання ОСОБА_1 і не може бути підставою для відмови у задоволенні позову».
За встановлених обставин, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та заслуговують на увагу суду.
Не погоджуюся з висновками суду першої інстанції в сукупності, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що скаржником доведено належним чином ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а тому заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
З приводу заявленого клопотання, яке міститься у відзиві на позовну заяву, щодо застосування позовної давності до позовних вимог ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС», колегія судів вважає, що воно не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).
Матеріалами справи встановлено, що строк виконання кредитного договору № 609-013/ФКВІП від 20 серпня 2008 року, дата повернення кредиту - 17.08.2023 року, при цьому, позивач звернувся до суду з позовом - 09.08.2023 року.
Таким чином, оскільки умовами договору не передбачено повернення кредитних коштів частинами, кредитор не звертався до боржника з вимогами про дострокове повернення боргу, колегія суддів вважає, що строк позовної давності по даній справі не сплив.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
У відповідності до приписів ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
За положеннями ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
На підставі викладеного, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, та скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з чим, з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» підлягає стягненню судовий збір сплачений за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі - 8227,9 грн та судовий збір за розгляд справи в апеляційній інстанції у розмірі - 1341,91 грн, а всього 20569 грн 85 коп.
Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС», в інтересах якого діє адвокат Коваленко Сергій Олегович задовольнити.
Рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 16 лютого 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» ЄДРПОУ 42251700 заборгованість за кредитним договором № 609-013/ФКВІП від 20 серпня 2008 року в сумі 15 000 доларів США та судовий збір 20569 грн 85 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 10.11.2025 року.
Головуючий О.Ю. Карташов
Судді В.А. Коновалова
М.В. Назарова