Справа № 675/1191/25
Провадження № 2/675/722/2025
(з а о ч н е)
"03" листопада 2025 р. Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі: головуючого - судді Столковського В. І., з участю: секретаря судового засідання - Хом'як І. Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізяслав у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Дія-Актив», треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Хмельницької області Лабчук Роман Михайлович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Ізяславського районного суду Хмельницької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Дія-Актив» (далі - ТОВ «Юридична компанія «Дія-Актив»), треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В. О., приватний виконавець виконавчого округу Хмельницької області Лабчук Р. М., про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказує, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В. О. вчинено виконавчий напис № 26696 від 15 вересня 2021 року про стягнення із позивача на користь відповідача заборгованості в розмірі 18 119 грн 00 коп. Позивач вважає, що відповідачем не було надано приватному нотаріусу необхідних документів, що підтверджують безспірність його заборгованості, тому оскаржуваний виконавчий напис нотаріуса є протиправним.
За таких обставин ОСОБА_1 просить суд визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіди В. О. від 15 вересня 2021 року № 26696 таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою судді від 01 серпня 2025 року прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду, відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання у даній справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 28 серпня 2025 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів.
Ухвалою суду від 10 жовтня 2025 року закрито підготовче провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду по суті.
Відзив на позов від відповідача ТОВ «Юридична компанія «Дія-Актив» до суду не надходив. Треті особи письмових пояснень до суду також не подавали.
Учасники справи та їх представники у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином.
Представник позивача адвокат Дацишина М. В. надіслала до суду письмову заяву, у якій просила слухати справу за відсутності сторони позивача, вказала, що проти заочного розгляду справи не заперечує.
Представник відповідача ТОВ «Юридична компанія «Дія-Актив» про причини свого неприбуття суд не повідомив, заяв та клопотань не надсилав.
Треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В. О., приватний виконавець виконавчого округу Хмельницької області Лабчук Р. М. про причини своєї неявки суду не повідомили.
Відтак суд вважав за можливе провести розгляд даної справи по суті за відсутності учасників справи.
У відповідності до положень ст.ст. 223 ч. 4, 280-284 ЦПК України суд за згодою представника позивача вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних в ній доказів в порядку заочного розгляду.
Згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню із наступних підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Судом об'єктивно встановлено, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Юридична компанія «Дія-Актив» (до перейменування - ТОВ «Укрпозика») 03 березня 2020 року укладено договір кредитної лінії № UP9112500, за умовами якого ТОВ «Юридична компанія «Дія-Актив» надало позивачу кредитну лінію у сумі 10 300 грн 00 коп зі сплатою відсотків за користування кредитом відповідно до умов договору.
15 вересня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В. О. вчинено виконавчий напис за № 26696 про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юридична компанія «Дія-Актив» заборгованості за кредитним договором № UP9112500 від 03 березня 2020 року в розмірі 17 469 грн 00 коп та плати за вчинення нотаріальних дій у сумі 650 грн 00 коп. Стягнення заборгованості проводиться за період з 02 травня 2020 року по 06 серпня 2021 року.
Згідно з постановою про відкриття виконавчого провадження від 24 січня 2022 року в приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Лабчука Р. М. перебуває виконавче провадження № 68349148 з примусового виконання цього виконавчого напису.
Частиною 1 статті 18 ЦК України встановлено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами місцевого самоврядування встановлюється цим Законом та іншими актами законодавства України.
За змістом ст. 87 цього Закону для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному прядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У силу ч. 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Згідно з пп.пп. 3.1, 3.2, 3.5 п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у цьому Переліку.
Із положень Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, слідує, що таке стягнення здійснюється за нотаріально посвідченими договорами. Для одержання виконавчого напису подаються: оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
До цього Переліку постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 (яка набрала чинності 10 грудня 2014 року) були внесені зміни. Зокрема, після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» перелік був доповнений розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Із положень указаного розділу слідує, що до документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, віднесені кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання такого виконавчого напису додаються оригінал кредитного договору та засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року (справа № 826/20084/14) визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 в частині вказаних змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника є обов'язковою умовою вчинення нотаріусом виконавчого напису, яка підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Отже, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
У свою чергу боржник у судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Водночас порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23 червня 2020 року (справа № 645/1979/15-ц), яка згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права.
У зв'язку з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року (справа № 826/20084/14) про визнання незаконною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 у частині змін до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, нотаріус вправі вчинити виконавчий напис про стягнення грошових сум лише за нотаріально посвідченими договорами.
До аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 вересня 2021 року (справа № 910/10374/17).
Зібрані в справі докази вказують на те, що приватний нотаріус Бригіда В. О. вчинив виконавчий напис від 15 вересня 2021 року № 26696 про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів на підставі кредитного договору № UP9112500 від 03 березня 2020 року.
Цей договір не був посвідчений нотаріально та не вказує на безспірність заборгованості боржника, внаслідок чого мають місце підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
При вирішенні спору суд враховує також наступні обставини.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, учинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.
Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Суд при вирішення спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17, постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №753/787/17, від 19 вересня 2018 року у справі № 207/1587/16, від 07 листопада 2018 року у справі № 199/3452/16-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц, від 14 серпня 2019 року у справі № 335/3462/16-ц та узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права сформульованому у постанові від 27 березня 2019 року у справі №137/1666/16-ц (провадження № 84цс19).
Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» (у редакції станом на час вчинення спірного виконавчого напису) нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Безспірний борг - це борг, що визначається боржником та кредитором, і про суму якого сторони не сперечаються, тобто у разі відсутності заперечень боржника - вимога кредитора - заставодержателя вважається безспірною.
Таким чином, у обов'язок нотаріуса входить перевірка безспірності боргу у боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов'язання. При наявності заперечень боржника нотаріус повинен оцінити його аргументи на предмет наявності ознаки безспірності відносно вимог заставодержателя. За відсутності ознаки безспірності нотаріус повинен був відмовити в здійсненні виконавчого напису.
Відповідно до ст. 46 Закону України «Про нотаріат» нотаріус має право витребувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій. Такі відомості та (або) документи повинні бути подані в строк, визначений нотаріусом. Цей строк не може перевищувати одного місяця. Неподання відомостей та документів на вимогу нотаріуса є підставою для відкладення, зупинення вчинення нотаріальної дії або відмови у її вчиненні.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»).
Безспірність документу перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вручення виконавчого напису про порушення кредитних зобов'язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу в судовому порядку або заявити заперечення кредитору. Якщо жодна з цих дій протягом встановленого строку не вчинена, заборгованість вважається безспірною.
У судовому засіданні факт безспірності заборгованості свого підтвердження не знайшов, зокрема суду не надано доказів того, що боржник отримував вимогу про погашення заборгованості, що об'єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це виключає можливість вчинення виконавчого напису.
Таким чином, дослідивши обставини справи та надані докази, суд приходить до висновку, що всупереч положенням ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 29 червня 1999 року № 1172, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В. О. вчинив оспорюваний виконавчий напис, не переконавшись в отриманні боржником письмової вимоги кредитора, за відсутності документів, які підтверджували безспірність заборгованості, а також договору, посвідченого нотаріально.
Оскільки на момент вчинення спірного виконавчого напису нотаріусом існували підстави, які свідчили про відсутність ознак безспірності заборгованості за правовідносинами, що виникли між сторонами, суд приходить до висновку, що спірний виконавчий напис необхідно визнати таким, що не підлягає виконанню.
Відтак, позов ОСОБА_1 підлягає до задоволення у повному обсязі.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи, необхідні та достатні для ухвалення даного рішення, отримали достатню оцінку.
Що стосується судових витрат, то слід зазначити наступне.
При зверненні до суду з позовом позивач був звільнений від сплати судового збору на підставі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
За вимогами ст. 141 ЦПК України судовий збір у разі часткового задоволення позову покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відтак з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 1211 грн 20 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 83, 133-141, 223, 247, 259, 263-265, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Дія-Актив», треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Хмельницької області Лабчук Роман Михайлович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.
Визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіди Володимира Олександровича від 15 вересня 2021 року (зареєстрований у реєстрі за № 26696) про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Дія-Актив» заборгованості у розмірі 18 119 грн 00 коп таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Дія-Актив» (м. Київ, вул. Сурикова, 3, код ЄДРПОУ - 43024915) на користь держави судовий збір у розмірі 1211 грн 20 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте Ізяславським районним судом Хмельницької області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне рішення суду складене 10 листопада 2025 року.
Суддя: В. І. Столковський