Справа № 650/3552/25
провадження № 2/650/2343/25
07 листопада 2025 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області
в складі: головуючого - судді Сікори О.О.,
за участю секретаря - Завістовської Л.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в селищі Велика Олександрівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої звернувся представник - адвокат Бєліков Андрій Андрійович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС», про розірвання договору оренди землі,
Представник позивача звернувся до суду із вказаним позовом в якому просить розірвати договір оренди землі від №4АА002171-04097160039 від 27.02.2009 року, укладений між ТОВ "Югтранзитсервіс-Агропродукт" (новий орендар ТОВ «ПЕРЕМОГА ПЛЮС» на підставі договору купівлі продажу права оренди від 17.04.2025) та ОСОБА_1 , номер запису про право (номер запису в державному реєстрі прав) 59693668 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6520985000:07:003:0012.
В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що 27.02.2009 року між позивачем та ТОВ "Югтранзитсервіс-Агропродукт" був укладений договір оренди землі №4АА002171-04097160039. Надалі, 17.03.2015 року відбулася зміна сторони орендаря з ТОВ "Югтранзитсервіс-Агропродукт" на ПП "ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС". 28.12.2017 року між ПП "ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС" та ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» укладено додаткову угоду про заміну сторони у договорі оренди землі, за якою право оренди належної позивачу земельної ділянки перейшло до нового орендаря.
17.04.2025 року знову змінено сторону орендаря - з ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на ТОВ «ПЕРЕМОГА ПЛЮС» на підставі договору купівлі-продажу права оренди. Згідно з договором оренди, орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне володіння та користування земельну ділянку площею 8,97 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Великоолександрівської селищної ради Бериславського району Херсонської області, кадастровий номер 6520985000:07:003:0012, нормативно-грошова оцінка якої складає 291 472,50 грн.
Відповідно до додаткової угоди орендна плата встановлена у розмірі 5,70 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, що становить 16 613,93 грн на рік, і має вноситися орендарем у грошовій формі до 31 грудня кожного року. Строк дії договору визначений до 31.12.2027 року.
Відповідачі були зобов'язані нарахувати та сплатити орендну плату за 2022, 2023 та 2024 роки, проте цього не зробили. Загальна сума заборгованості за три роки складає 49 841,79 грн. Систематична несплата орендної плати відповідно до п. «д» ст. 141 Земельного кодексу України є підставою для припинення права користування земельною ділянкою, а згідно зі ст. 32 Закону України «Про оренду землі» - підставою для дострокового розірвання договору оренди.
Представник позивача наголосив, що адвокатський запит щодо нарахування та виплати орендної плати за період 2022-2024 років був проігнорований, а за даними відповіді органів ДПС України орендна плата позивачу у вказані роки не виплачувалась. Це підтверджує факт систематичної несплати орендної плати.
Водночас будь-які докази проведення огляду земельної ділянки на наявність вибухонебезпечних предметів або підтвердження їх наявності відсутні. Представник позивача зазначив, що розпорядження військових адміністрацій, які визначають особливий режим використання земельних ділянок, самі по собі не свідчать про повну неможливість їх використання, а лише можуть надавати пільги зі сплати податків.
Долучені до матеріалів справи нотаріально посвідчені заяви свідків - колишніх працівників ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» - підтверджують, що у 2023 та 2024 роках товариство здійснювало обробіток земельних ділянок, у тому числі за допомогою техніки та працівників інших підприємств.
Представник позивача також зазначив, що форс-мажорні обставини (воєнний стан) не можуть автоматично звільняти від виконання зобов'язань, якщо відсутні належні докази їх впливу на неможливість виконання конкретного зобов'язання. Сертифікат Торгово-промислової палати України, який би підтверджував настання таких обставин для відповідача, відсутній. Не надано і доказів припинення господарської діяльності відповідачів або відсутності можливості користування ділянкою.
Будь-які повідомлення орендодавцю про неможливість використання земельної ділянки чи про виникнення форс-мажору від відповідачів не надходили.
Представник позивача наголосив, що навіть у разі подальшої виплати заборгованості сам факт систематичної несплати орендної плати є самостійною та достатньою підставою для розірвання договору оренди, що підтверджується усталеною судовою практикою Верховного Суду.
Також зазначено, що відповідачі вдаються до дій, спрямованих на передачу прав оренди іншим особам під час судових спорів, що ускладнює виконання рішень суду та потребує вжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, представник позивача просить застосувати заборону державним реєстраторам та іншим уповноваженим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо спірної земельної ділянки до набрання законної сили судовим рішенням у справі.
Таким чином, підставою позову є систематична несплата орендної плати відповідачами, відсутність належних доказів наявності форс-мажорних обставин, що могли б звільнити їх від виконання зобов'язань, а також дії відповідачів, спрямовані на ускладнення виконання можливого судового рішення, що в сукупності обґрунтовує вимогу про розірвання договору оренди землі та вжиття заходів забезпечення позову.
У відзиві, поданому 23 червня 2025 року представником відповідача Журиком А.Л. зазначено, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки викладені у позовній заяві обставини не відповідають фактичному стану речей та не враховують надзвичайні обставини, які склались на орендованій земельній ділянці.
Зокрема, представник відповідача зазначив, що у зв'язку зі збройною агресією російської федерації проти України та запровадженням воєнного стану, на території, де розташована орендована земельна ділянка, виникли обставини непереборної сили, які об'єктивно унеможливили виконання договірних зобов'язань. Великоолександрівська селищна територіальна громада, до якої належить Чкалівська сільська рада, з 10.03.2022 по 09.11.2022 перебувала у тимчасовій окупації. Під час окупації підприємство було позбавлене доступу до земельних ділянок та можливості здійснювати господарську діяльність, що підтверджується витягом з ЄРДР про кримінальне провадження №42022232090000075 від 12.04.2022, відкритим за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України.
Відповідач вказав, що у період окупації військовослужбовці рф проникли до виробничої бази підприємства у с. Новорайськ Бериславського району та незаконно заволоділи його майном, зокрема автомобілем КАМАЗ, трьома дронами для сільськогосподарських робіт, 11 мультикоптерами DJL Argas (CE) та іншими матеріальними цінностями. Ці факти підтверджуються також численними судовими рішеннями у справах інших підприємств, чиє майно було знищено або викрадено на тій же території під час окупації.
Окремо зазначено, що після деокупації територія, на якій розташована орендована земельна ділянка, визнана потенційно забрудненою вибухонебезпечними предметами, що унеможливлює її безпечне використання за цільовим призначенням. Перебування працівників на такій ділянці та проведення будь-яких сільськогосподарських робіт без розмінування становить реальну загрозу їхньому життю і здоров'ю. Це підтверджується відповідними розпорядженнями військових адміністрацій та листом Головного управління ДСНС України у Херсонській області від 11.06.2025, яким підтверджено потенційне забруднення ділянки та відсутність проведення робіт з її розмінування.
Представник відповідача послався на норми ч. 6 ст. 762 ЦК України, відповідно до яких наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане через обставини, за які він не відповідає, а також на ст. 617 ЦК України щодо звільнення від відповідальності у випадку настання обставин непереборної сили. Зазначено, що військова агресія та тимчасова окупація є саме такими обставинами. Крім того, підпункт 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України передбачає, що плата за землю на територіях активних бойових дій або тимчасово окупованих територіях не нараховується та не сплачується протягом визначеного періоду.
Відповідач наголосив, що відсутність сплати орендної плати у 2022-2023 роках та після деокупації до моменту розмінування є прямим наслідком об'єктивних обставин, які унеможливили використання ділянки. Посилання позивача на систематичну несплату орендної плати як підставу для розірвання договору оренди є безпідставним, оскільки у цьому випадку має місце неухилення від виконання зобов'язань, а неможливість їх виконання через форс-мажорні обставини, підтверджені документально.
Щодо заяви про забезпечення позову, представник відповідача вказав, що позивач не надав належних і допустимих доказів існування ризику ухилення відповідача від виконання рішення суду або вчинення дій, які б унеможливили чи ускладнили виконання такого рішення. Посилання на потенційну можливість відчуження права оренди не підкріплено конкретними доказами. Відповідач зазначив, що навіть у разі зміни орендаря договір оренди землі, у випадку його розірвання судом, вважається розірваним і для нового орендаря.
Таким чином, відповідач вважає, що позовні вимоги підлягають відхиленню через відсутність правових підстав для розірвання договору оренди в умовах настання обставин непереборної сили, а заява про забезпечення позову - через відсутність доказів, що підтверджують необхідність її задоволення.
У відповіді на відзив поданій представником позивача 23 червня 2025 року останній зазначив, що доводи відповідача про наявність обставин, які нібито повністю унеможливлювали використання орендованої земельної ділянки, є безпідставними та документально не підтвердженими у розумінні частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України. Представник позивача наголосив, що надані відповідачем розпорядження військових адміністрацій та інші документи самі по собі не свідчать про абсолютну неможливість користування земельною ділянкою за цільовим призначенням. Їх зміст, у першу чергу, стосується пільг із плати за землю (земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності) у зв'язку з потенційною загрозою забруднення вибухонебезпечними предметами. Такі рішення приймаються у податковому контексті й не звільняють орендаря від виконання договірного обов'язку зі сплати орендної плати за користування ділянкою приватної власності.
Представник позивача підкреслив, що відповідач протягом тривалого часу - понад три роки - жодного разу не повідомив орендодавця про неможливість користування ділянкою чи про будь-які перешкоди для здійснення господарської діяльності. Також наголошено, що в межах тієї ж території інші суб'єкти господарювання здійснюють сільськогосподарську діяльність, що спростовує позицію відповідача про абсолютну неможливість користування орендованою ділянкою.
Окремо представник позивача послався на правову позицію Верховного Суду у справі № 916/5400/23, відповідно до якої звільнення від сплати орендної плати на підставі частини шостої статті 762 ЦК України можливе лише за умови доведення об'єктивної неможливості використовувати майно, зокрема відсутності доступу до нього, неможливості перебування на ньому та його експлуатації взагалі. Верховний Суд підкреслює, що сам факт запровадження обмежень або надання пільг зі сплати податків не є автоматичною підставою для звільнення від договірних платежів.
Представник позивача також звернув увагу, що відповідач не довів жодного з ключових елементів, необхідних для застосування частини шостої статті 762 ЦК України. Ні розпорядження військових адміністрацій, ні інші надані документи не підтверджують повної неможливості доступу відповідача до земельної ділянки або здійснення на ній господарської діяльності.
Додатково наголошено, що відповідач жодним чином не вжив заходів для визначення можливості використання орендованих земельних ділянок, а також допустив факти, які свідчать про відсутність наміру вести господарську діяльність на них. Зокрема, встановлено факти продажу права оренди іншим особам за розрахунком 100 гривень за гектар, що прямо свідчить про втрату економічного інтересу відповідача до використання ділянки.
Особливу увагу представник позивача звернув на те, що лист відповідача до Головного управління ДСНС України у Херсонській області щодо можливості користування земельною ділянкою був направлений уже після продажу права оренди ТОВ «Перемога Плюс». При цьому ГУ ДСНС у відповіді вказало на відсутність релевантної інформації щодо цієї ділянки, що підтверджує неналежність цього документа як доказу та необґрунтованість доводів відповідача.
Виходячи з наведеного, представник позивача дійшов висновку, що відповідач не довів факту об'єктивної неможливості користування орендованою ділянкою, а тому відсутні правові підстави для звільнення його від сплати орендної плати та, відповідно, для відмови у позові. Крім того, наявна систематична несплата орендної плати протягом кількох років, що у розумінні пункту «д» частини першої статті 141 Земельного кодексу України та частини другої статті 651 ЦК України є достатньою підставою для розірвання договору оренди землі.
На судове засідання представник позивача - Бєліков А.А. не з'явився, надав про розгляд справи за його відсутності.
На судове засідання представник відповідача ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був неодноразово повідомлений належним чином, зокрема, шляхом направлення судової повістки до електронного кабінету ТОВ «ЮТС-Агропродукт» в підсистемі «Електронний суд». Про причини неявки суд не повідомив. У відзиві не висловив свою позицію щодо його участі в судовому засіданні.
На судове засідання представник відповідача ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, зокрема, шляхом направлення на його юридичну адресу ухвали про відкриття провадження у справі та судової повістки, які повернулися на адресу суду з відміткою про відсутність адресата за відповідною адресою. Такі заходи були судом вжиті неодноразово.
Вирішуючи питання про можливість проведення судового засідання без участі представника ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» суд також виходив з положень частини шостої статті 14 ЦПК України відповідно до якої юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку.
Відповідач ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» не виконав такий обов'язок та не зареєстрував свій кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, з огляду на що суд зазначає, що права відповідача, який не зареєстрував електронний кабінет, не порушуються у разі ненаправлення йому позивачем паперових копій процесуальних документів при поданні позову з використанням підсистеми «Електронний суд». Відповідач несе певні негативні наслідки невиконання обов'язку з реєстрації електронного кабінету. Ці наслідки прямо передбачені ЦПК України, вони є збалансованими та пропорційними, тобто не порушують основоположні принципи цивільного процесу, такі як верховенство права, рівність учасників судового процесу перед законом та судом, диспозитивність, гласність та відкритість судового процесу, змагальність сторін, пропорційність, зокрема, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами тощо. Подібні за змістом висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19.06.2024 у справі №752/11445/22, від 01.02.2024 у справі №520/11344/23, від 28.03.2023 у справі №260/1322/21 (з урахуванням відмінностей у змісті процесуальних кодексів).
З огляду на викладені обставини, а також враховуючи, що представники сторін, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, не з'явилися до суду без поважних причин, окремі з них не вжили заходів для реалізації свого процесуального обов'язку щодо реєстрації електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, суд дійшов висновку про можливість розгляду клопотання представника відповідача за наявними у матеріалах справи доказами та письмовими поясненнями сторін.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені учасниками доводи суд дійшов таких висновків.
27.02.2009 між позивачем та ТОВ "Югтранзитсервіс-Агропродукт" укладеного договір оренди землі №4АА002171-04097160039.
17.03.2015 змінено сторону орендаря з ТОВ "Югтранзитсервіс-Агропродукт" на ПП "ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС".
28.12.2017 року між Приватним підприємством «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» була укладена додаткова угода про заміну сторони у договорі оренди землі, за якою право оренди належної позивачу земельної ділянки перейшло до нового орендаря.
17.04.2025 змінено сторону орендаря з ТОВ "ЮТС АГРОПРОДУКТ" на ТОВ «ПЕРЕМОГА ПЛЮС» на підставі договору купівлі продажу права оренди, до якого перейшли права та обов'язки орендаря.
Відповідно до договору, орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне володіння і користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 8,97 га яка розташована на території Великоолександрівської селищної ради Бериславського (до реорганізації Великоолександрівського) району Херсонської області.
Кадастровий номер земельної ділянки 6520985000:07:003:0012 площею 8, 97 га. НГО земельної ділянки складає 291 472,50 гривень.
Відповідно до Додаткової угоди від орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 5, 70 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, за рік оренди.
Відповідно до Додаткової угоди орендна плата вноситься Орендарем до 31 грудня кожного року.
Відповідно до Додаткової угоди договір укладено строком до 31.12.2027 року.
Зважаючи на вищевказані обставини, згідно Договору оренди землі, Відповідач зобов'язаний був нарахувати та сплатити орендодавцю орендну плату за 2022, 2023, 2024 роки.
Відповідно до Договору оренди землі орендна плата за весь об'єкт оренди становить 5, 70 відсотків НГО, та складає 16 613,93 за рік.
Сума заборгованості складає 16 613, 93 Х 3 = 49 841,79 гривень.
Таким чином, відповідачі зобов'язані були нарахувати та сплатити орендну плату за 2022, 2023, 2024 роки до 31 грудня кожного року за кожним з Договорів оренди, проте по теперішній час не виконали вказаних зобов'язань.
Відповідно до договору №1704/25-17 про відчуження (продажу) права оренди земельних ділянок від 17.04.2025 року, укладеного між ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» (як продавцем) та ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» (як покупцем), відповідач передав покупцеві права оренди за низкою договорів оренди землі, у тому числі щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6520985000:07:003:0012.
Згідно з пунктом 2.3 зазначеного договору, до покупця переходять усі права та обов'язки орендаря щодо земельних ділянок за відповідними договорами оренди.
Відповідно до відповіді на запит № 1429-2025-0001056 від 25 квітня 2025 року, отриманої з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період із січня 2020 року по грудень 2024 року щодо ОСОБА_1 , вбачається, що:
за ІІІ квартал 2020 року від ТОВ «ЮТС-Агропродукт» (код ЄДРПОУ 41101589) нараховано та виплачено дохід у розмірі 24 862,60 грн, із відповідним утриманням податку з доходів фізичних осіб (4 475,27 грн) та військового збору (4 475,27 грн), з ознакою доходу «195 - надання земельних ділянок (паїв) у власність, оренду, суборенду»;
за жовтень 2021 року тим самим товариством знову зафіксовано одноразове нарахування та виплату доходу в сумі 24 862,60 грн, із відповідним утриманням податку (4 475,27 грн) та військового збору (372,94 грн).
Водночас за всі інші податкові періоди - 2022, 2023 та 2024 роки - у Реєстрі відсутня будь-яка інформація про нарахування чи виплату доходів від ТОВ «ЮТС-Агропродукт» на користь ОСОБА_1 .
Відповідно до розпорядження Херсонської обласної ради від 01 березня 2023 року № 24 «Про доповнення переліку суб'єктів господарювання, що постраждали внаслідок обставин непереборної сили», до відповідного переліку було включено Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» (код ЄДРПОУ 41101589), юридична адреса: вул. Промислова, буд. 3, с. Новорайськ, Новорайська сільська територіальна громада, Бериславський район. Зазначене розпорядження підлягало затвердженню на сесії обласної ради, що прямо вказано в пункті 2 цього нормативного акта.
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42022232090000075 від 12 квітня 2022 року, встановлено факт реєстрації двох епізодів можливих кримінальних правопорушень, кваліфікованих за частиною першою статті 438 КК України - порушення законів та звичаїв війни.
Перший епізод зареєстровано на підставі самостійного виявлення прокурором відповідної інформації. У ньому зазначено, що 09 квітня 2022 року приблизно об 12:00 годині невстановлені особи у військовій формі з території бази ТОВ «ЮТС-Агропродукт», яка розташована в селі Новорайськ Бериславського району Херсонської області, вивезли три одиниці сільськогосподарської техніки - зокрема автомобіль КАМАЗ державний номер НОМЕР_1 - на загальну суму близько 1,5 мільйона гривень. Вказані дії здійснені в умовах воєнного стану, оголошеного президентом російської федерації ОСОБА_2 , що становить порушення норм міжнародного гуманітарного права, зокрема Женевської конвенції.
Другий епізод внесено до ЄРДР 17 червня 2022 року на підставі заяви ТОВ «ЮТС-Агропродукт». Згідно з викладеними в ній обставинами, у зв'язку з тимчасовою окупацією збройними силами російської федерації території Херсонської області, зокрема Бериславського району, 24 лютого 2022 року російські військові проникли на територію підприємства за адресою: селище Новорайськ, вул. Промислова, 3, внаслідок чого працівники товариства були позбавлені доступу до свого майна. Крім того, 23 квітня 2022 року з території підприємства було захоплено 11 одиниць мультикоптерів DJI Agras (CE). Унаслідок цих дій підприємство також втратило можливість обробляти земельні ділянки загальною площею 60 532,9902 га, розташовані у Херсонській області.
Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, офіційно засвідчено, що військова агресія російської федерації проти України, яка стала підставою для введення воєнного стану згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, визнається форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили). ТПП України підтвердила, що 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Відповідно до листа ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» від 29 травня 2025 року, направленого на адресу Головного управління ДСНС України у Херсонській області, товариство повідомило, що є орендарем земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих, зокрема, на території Бериславського району Херсонської області. У зв'язку з військовою агресією російської федерації частина цих територій була тимчасово окупованою, на них велися активні бойові дії, а також здійснювалося масштабне будівництво фортифікаційних споруд.
У зверненні наголошено, що внаслідок збройного конфлікту значні площі земель ймовірно забруднені нерозірваними боєприпасами, мінами, вибуховими пристроями та їхніми уламками. Крім того, вибухи снарядів і військова діяльність призвели до вивільнення токсичних речовин і важких металів у ґрунт, що може спричинити деградацію ґрунту, зниження його родючості, а також загрозу для здоров'я людини в разі споживання вирощеної на таких ділянках продукції. Також зазначено, що пересування важкої військової техніки ймовірно спричинило ущільнення ґрунту, утворення вирв, порушення його структури та цілісності.
ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» вказало, що виконання будь-яких сільськогосподарських робіт на зазначених ділянках є вкрай небезпечним, а перебування працівників на цих територіях створює безпосередню загрозу для життя та здоров'я. Крім того, частина земель фактично використовується для оборонних потреб держави, зокрема для будівництва окопів, траншей, бліндажів, протитанкових ровів, що за законом унеможливлює їх використання за первинним цільовим призначенням. У таких умовах право користування земельною ділянкою є або призупиненим, або істотно обмеженим.
Таким чином, у зазначеному листі обґрунтовано позицію про неможливість обробітку орендованих земельних ділянок у зв'язку з наявністю ознак обставин непереборної сили, які об'єктивно перешкоджають виконанню зобов'язань за договором оренди. Товариство також звернулося з проханням надати акти обстеження земель або іншу інформацію щодо можливості чи неможливості їх використання за призначенням.
Відповідно до листа Головного управління ДСНС України у Херсонській області № № 66 03-2942/66 16/3 від 11 червня 2025 року, направленого у відповідь на звернення ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», піротехнічні розрахунки ДСНС до проведення робіт з розмінування (гуманітарного розмінування) на земельних ділянках, орендованих товариством на території Бериславського району Херсонської області, не залучались, а самі роботи з розмінування проводились іншими фаховими відомствами.
При цьому зазначено, що ймовірно, вищевказані земельні ділянки можуть бути потенційно забрудненими вибухонебезпечними предметами. Окремо наголошено, що у зв'язку із щоденними обстрілами з боку збройних сил російської федерації різними типами озброєння, Головне управління не може гарантувати безпеку при проведенні польових робіт на даних територіях.
У зв'язку з викладеним, ДСНС рекомендувало товариству звернутися до Херсонської обласної військової адміністрації, яка, згідно з розпорядженням від 6 березня 2023 року №?101, визначає пріоритетність заходів із розмінування, координує їх виконання і може підтвердити статус відповідних територій.
Відповідно до розпорядження начальника Великоолександрівської селищної військової адміністрації Бериславського району Херсонської області від 21 листопада 2023 року № 1431, ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» встановлено податкову пільгу зі сплати місцевих податків та/або зборів за землю за 2022 і 2023 роки щодо частини земельних ділянок, які перебувають у його користуванні на території Великоолександрівської селищної територіальної громади. Пільга надана у розмірі 100% у зв'язку з потенційною загрозою забруднення вибухонебезпечними предметами.
Підставою для надання пільги стали: дані дистанційного зондування Землі, надані Державним космічним агентством України; положення Податкового кодексу України та Закону України від 11.04.2023 № 3050-ІХ; Укази Президента України щодо введення воєнного стану та створення військових адміністрацій; фактичне розташування земельних ділянок у зоні підвищеної вибухонебезпечності внаслідок воєнних дій.
Розпорядженням, зокрема, передбачено: визнання земельних ділянок, що перебувають у користуванні ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», непридатними до використання у зв'язку з потенційною загрозою забруднення вибухонебезпечними предметами; встановлення 100% податкової пільги зі сплати місцевих податків та/або зборів за землю за 2022 та 2023 роки щодо таких ділянок (відповідно до додатків 1 і 2); відмову у наданні податкової пільги щодо окремих земельних ділянок за 2023 рік (відповідно до додатку 3) у зв'язку з виявленням фактів здійснення господарської діяльності; скасування пільги в разі припинення обставин, що були підставою для її встановлення, зокрема: відновлення використання земельної ділянки, передача її операторам протимінної діяльності або визнання придатною до використання.
Відповідно до розпорядження начальника Великоолександрівської селищної військової адміністрації Бериславського району Херсонської області від 27 лютого 2024 року № 328, до раніше виданого розпорядження від 07 лютого 2024 року № 203 «Про встановлення сплати податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів за землю, що перебуває в користуванні ТОВ «ЮТС-Агропродукт»», внесено зміни.
Цим розпорядженням передбачено викладення у новій редакції додатків 1 і 2, які містять: оновлений перелік земельних ділянок, щодо яких надано пільгу зі сплати місцевих податків та/або зборів за землю за 2024 рік (додаток 1); перелік земельних ділянок, щодо яких відмовлено у наданні пільги за 2024 рік (додаток 2).
Підставою для прийняття рішення є норми Податкового кодексу України, Закон України від 11 квітня 2023 року № 3050-ІХ, Укази Президента України щодо введення воєнного стану, а також дані щодо стану земельних ділянок у зв'язку з воєнними діями.
Відповідно до розпорядження начальника Великоолександрівської селищної військової адміністрації Бериславського району Херсонської області №2444 від 06 грудня 2024 року, ухваленого в селищі Велика Олександрівка, встановлено податкові пільги з місцевих податків та/або зборів за землю, що перебуває на умовах оренди у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-Агропродукт» (код ЄДРПОУ 41101589) на території Великоолександрівської селищної територіальної громади.
Розпорядження прийнято на підставі заяви ТОВ «ЮТС-Агропродукт» та матеріалів дистанційного зондування Землі, наданих Державним космічним агентством України і військовою частиною НОМЕР_2 , які підтверджують наявність потенційної загрози забруднення земель вибухонебезпечними предметами на території користування підприємства.
У документі зазначено, що, відповідно до Податкового кодексу України, Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки», а також на підставі Указів Президента України про утворення військових адміністрацій і постанов Верховної Ради України щодо правового режиму воєнного стану, орган місцевого самоврядування має право встановлювати податкові пільги в умовах надзвичайних обставин, спричинених збройною агресією рф.
Розпорядженням визначено, що: земельні ділянки, які перебувають у користуванні ТОВ «ЮТС-Агропродукт», визнано непридатними для використання у зв'язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами на території Великоолександрівської селищної територіальної громади Бериславського району Херсонської області; встановлено податкову пільгу зі сплати місцевих податків та/або зборів за землю, яку використовує ТОВ «ЮТС-Агропродукт», у розмірі 100% за 2024 рік, у зв'язку з потенційною небезпекою мінного забруднення земельних ділянок, що унеможливлює їх використання за цільовим призначенням; передбачено, що у разі виявлення факту здійснення господарської діяльності на таких ділянках або проведення робіт із їх очищення, податкова пільга підлягає скасуванню.
Крім того, визначено, що пільга діє до моменту офіційного підтвердження придатності земель для використання, зокрема після завершення робіт із розмінування або з дати ухвалення відповідного рішення про відновлення їх експлуатації.
Також визнано такими, що втратили чинність, попередні розпорядження начальника Великоолександрівської селищної військової адміністрації, а саме: №203 від 7 лютого 2024 року; №328 від 27 лютого 2024 року; №1876 від 25 вересня 2024 року, які також стосувалися встановлення податкових пільг для ТОВ «ЮТС-Агропродукт».
Відповідно до розпорядження начальника Великоолександрівської селищної військової адміністрації Бериславського району Херсонської області № 367 від 27 лютого 2025 року, вбачається, що адміністрацією визнано непридатними для використання земельні ділянки комунальної та приватної власності, які перебувають у користуванні на умовах оренди ТОВ «ЮТС-Агропродукт» (код ЄДРПОУ 41101589), у зв'язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами, що розташовані на території Великоолександрівської селищної територіальної громади за перше півріччя 2025 року, відповідно до додатка 1.
Також із цього розпорядження вбачається, що ТОВ «ЮТС-Агропродукт» надано податкову пільгу зі сплати земельного податку за землю комунальної власності та орендної плати за земельні ділянки комунальної власності у розмірі 100% від суми податкового зобов'язання.
Водночас, у наданні податкової пільги щодо земель приватної власності відмовлено, оскільки, як зазначено у пункті 3 розпорядження, встановлено факт господарської діяльності на відповідних земельних ділянках та проведення їх обстеження операторами протимінної діяльності, згідно з додатком 2.
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог закону.
Земельним кодексом України, а саме статтею 96, передбачено обов'язок орендаря своєчасно сплачувати орендну плату. Вказана норма кореспондується зі статтею 24 Закону України «Про оренду землі», яка надає орендодавцю право вимагати своєчасного внесення орендної плати.
На підставі статті 32 Закону України «Про оренду землі», договір оренди може бути достроково розірваний у разі невиконання орендарем своїх зобов'язань, визначених статтями 24, 25 цього закону та умовами договору.
Відповідно до статті 651 ЦК України, договір може бути розірвано за рішенням суду у разі істотного порушення його умов однією зі сторін. Істотним вважається таке порушення, яке призводить до того, що інша сторона значною мірою позбавляється того, на що розраховувала при укладенні договору.
Систематичне порушення строків сплати орендної плати відповідно до пункту «д» статті 141 Земельного кодексу України є підставою для припинення права користування земельною ділянкою.
Велика Палата Верховного Суду у пункті 10 постанови від 06 березня 2024 року у справі № 902/1207/22, провадження № 12-80гс23, зробила наступний висновок щодо застосування норм права: «Застосовуючи в контексті спірних правовідносин статті 13, 17, 15 та 19 Закону № 161-XIV у редакції Закону № 340-IX, а також статті 3, 6, 627, 638, 640 ЦК України у відповідній редакції, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що договір оренди землі є консенсуальним.
Слід розмежовувати момент укладення договору оренди землі (це момент досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов та підписання для договорів з 01.01.2013), з якого у його сторін виникають права і обов'язки зобов'язального характеру, і момент виникнення на підставі вказаного правочину речового права, який пов'язаний з моментом державної реєстрації такого права (третє речення частини першої статті 19 Закону № 161-XIV у редакції, чинній на час підписання Договору).
Абзац третій частини першої статті 15 та друге речення частини першої статті 19 Закону № 161-XIV імперативно встановлюють, що дата укладення договору оренди землі є істотною умовою цього правочину і саме з цієї дати починається перебіг строку його дії.
Тому сторони договору оренди землі не можуть врегулювати свої відносини у спосіб, який суперечить імперативним нормам абзацу третього частини першої статті 15 та другого речення частини першої статті 19 Закону № 161-XIV у редакції Закону № 340- IX зокрема на власний розсуд встановити інші правила визначення моменту початку перебігу строку дії цього правочину або не зазначати дати його укладення.
Умови договору оренди землі, що не відповідають указаним вище імперативним нормам Закону № 161-XIV, не змінюють визначеного в Законі № 161-XIV моменту, з якого розпочинається перебіг строку дії договору оренди землі».
Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином, належними сторонами, у передбачений законом чи договором спосіб та термін, за відповідною ціною і інше. Вказані умови є істотними для зобов'язальних правовідносин, а отже повинні виконуватися безумовно, у точній відповідності до умов договору.
Земельним кодексом України, а саме статтею 96, встановлений обов'язок землекористувачів, у тому числі орендарів, своєчасно сплачувати орендну плату за користування землею. Ця норма Земельного кодексу України кореспондується зі статтею 24 Закону України «Про оренду землі», яка передбачає, що орендодавець землі має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати. Зазначені принципи земельного законодавства відображені і в укладеному Договорі оренди землі, а саме в п 29- «Орендодавець має право вимагати від орендаря в повному обсязі внесення орендної плати» та п.32 - «Орендар зобов'язаний розраховуватися з Орендодавцем по орендній платі».
На підставі ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірвано за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст. ст. 24, 25 Закону України «Про оренду землі» та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України. Аналогічна умова зазначена у пункті 12.3 Договору оренди землі (у редакції від 26.12.2023 року).
У зв'язку з цим, прострочення виплати орендної плати за користування земельною ділянкою в 2022, 2023 та 2024 роках, є невиконанням обов'язків відповідача, передбачених договором оренди землі, що відповідно до ст. 32 Закону України «Про оренду землі» є підставою для розірвання Договору оренди землі.
Відповідно до ч. 1. ст. 2 Закону України «Про оренду землі» до інших законодавчих актів, що регулюють відносини щодо оренди земельної ділянки відносяться положення Цивільного кодексу України. Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушення зобов'язань, а саме його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є підставою для розірвання договору.
Загальною умовою виконання цивільно-правових зобов'язань, відповідно до ст. 526 ЦК України, встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Згідно з п. 2 ст. 651 ЦК України, Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
При погоджені з відповідачем строку сплати орендної плати за користування земельними ділянками, який відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» є істотною умовою договору оренди землі, позивач розраховував на своєчасне отримання орендної плати за землю у відповідному розмірі. А отже в зв'язку з порушенням строку сплати орендної плати, сторона орендодавців була позбавлена можливості отримання матеріальних благ, на які розраховувала при укладені Договору оренди землі.
Систематичне порушення строків сплати орендної плати відповідно до п. «д» ст. 141 ЗК України є підставою припинення права користування земельною ділянкою. Отже договір оренди землі можливо розірвати лише у разі систематичного порушення строків сплати орендної плати, разове порушення умов договору не є підставою для його розірвання. Несплата орендної плати, а також невиконання обов'язку щодо нарахування та сплати щорічних інфляційних витрат відповідачем є підставою для розірвання Договору оренди землі. Із зазначеного питання є відповідна позиція Верховного Суду України, викладена в постановах від 12 грудня 2012 року справа № 6-146цс12, від 28 вересня 2016 року № 6-977цс16, від 11 жовтня 2017 року № 6-1449цс17 і яка в силу ст. 263 ЦПК України повинна враховуватись судами при прийнятті рішення.
Сам факт систематичного порушення Договору оренди землі щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Такий висновок щодо застосування норм матеріального права міститься у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №484/301/18, провадження №61-39488ск18.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент укладання договору, істотними умовами договору оренди землі: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки; строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
Згідно з положеннями статей 21, 22 зазначеної редакції Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.
Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент укладання договору, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
Відповідно до пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Незалежно від того, несплата орендної плати була в повному обсязі або в частині.
Аналіз вище вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди». Такого висновку дійшла об'єднана палата Верховного Суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, провадження № 61-41932сво18. Схожі висновки зроблено Верховним Судом у постановах від 17 червня 2021 року, справа № 485/784/20, провадження № 61-3760св21, та від 10 вересня 2021 року, справа № 650/628/19-ц, провадження № 61-21777св19.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 4 ЦПК України, статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Зважаючи на вищевказані обставини, згідно з Договором оренди землі, Відповідач зобов'язаний був нарахувати орендодавцю орендну плату за 2022, 2023 та 2024 роки.
Відповідно до Договору оренди землі (у редакції від 28 грудня 2017 року) орендна плата за земельну ділянку з кадастровим номером 6520985000:07:003:0012 становить 5,70 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка складає 291 472,50 грн, що дорівнює 16 613,93 грн на рік. Загальна сума заборгованості за 2022, 2023 та 2024 роки становить 49 841,79 грн.
Матеріали справи не містять жодних доказів сплати орендної плати відповідачем, зокрема - платіжних документів, квитанцій або іншої інформації, що свідчила б про виконання ним грошового зобов'язання за договорами. Водночас, представник позивача послідовно й обґрунтовано заперечує факт надходження будь-яких коштів у рахунок орендної плати за 2022-2024 роки, посилаючись на конкретні умови договору, розрахунок заборгованості, а також відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період із січня 2020 року по грудень 2024 року щодо ОСОБА_1 , відповідно до яких за періоди 2022, 2023 та 2024 років інформація про будь-які нарахування чи виплати з орендної плати відсутня.
Не надав представник відповідача ТОВ «ЮТС-Агропродукт» і доказів того, що новий орендар вказаних земельних ділянок - ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» на даний час здійснює господарську діяльність на зазначених земельних ділянках, виконує умови договору оренди, зокрема щодо цільового використання землі, її обробітку та сплати орендної плати.
Крім того, у відзиві представник відповідача ТОВ «ЮТС-Агропродукт» не заперечує той факт, що орендна плата за договором оренди землі за 2022-2024 роки позивачу не сплачувалась, однак посилається при цьому на обставини непереборної сили (форс-мажор), зокрема: окупацію території, на якій розташована спірна земельна ділянка, неможливість її використання через потенційну загрозу мінування, втрату доступу до майна підприємства, які, на думку відповідача, звільняють його від обов'язку сплачувати орендну плату за вказані періоди.
Суд не погоджується з наведеними у відзиві доводами представника відповідача в частині причин невиконання договірних зобов'язань щодо виплати орендної плати за 2023 рік та 2024 рік, зважаючи на встановлені у справі обставини, умови укладеного договору оренди землі, положення чинного законодавства, а також відсутність належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність законних підстав для звільнення відповідача від виконання зобов'язань щодо сплати орендної плати за користування земельною ділянкою за відповідний період.
За своєю сутністю цивільно-правова відповідальність означає виникнення у особи обов'язку майнового характеру, якого не було до вчинення правопорушення. У статті 617 ЦК України містяться підстави звільнення (випадок, непереборна сила) саме від відповідальності за порушення зобов'язання, а не за виконання договірного зобов'язання. Тому стаття 617 ЦК України не може бути застосована як підстава, що виключає виконання договірного зобов'язання (постанова Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 листопада 2018 року в справі № 757/58385/16-ц).
Усталеним як в цивілістичній доктрині, так і судовій практиці під принципами виконання зобов'язань розуміються загальні засади, згідно з якими здійснюється виконання зобов'язання. Як правило виокремлюється декілька принципів виконання зобов'язань, серед яких: належне виконання зобов'язання; реальне виконання зобов'язання; справедливість добросовісність та розумність (частина третя статті 509 ЦК України). Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (постанова Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц).
У постанові від 13 березня 2024 року у справі № 686/16312/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зауважив, що на рівні норм ЦК України законодавець не внормував застосування конструкції форс-мажору в цивільних відносинах. Традиційно в цивільних відносинах форс-мажор є договірною підставою звільнення від цивільно-правової відповідальності. Проте це не перешкоджає учасникам цивільного обороту врегулювати свої відносини з врахуванням принципу свободи договору.
Очевидно, що за допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть регулювати, зокрема: застосування конструкції форс-мажору в своїх відносинах (на які випадки поширюється форс-мажор, які правові наслідки існування форс-мажору (наприклад, право на зміну чи розірвання договору); чим підтверджується форс-мажор; чи впливає існування форс-мажору на виконання цивільно-правового зобов'язання, яке виникло на підставі такого договору; як позначається існування форс-мажору на строках виконання цивільно-правового зобов'язання, яке виникло на підставі договору.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 внаслідок військової агресії російської федерації проти України введено воєнний стан в Україні строком на 30 діб з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та діє по сьогодні.
У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану (пункт 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022).
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14 червня 2022 року в справі № 922/2394/21 зазначено, що: «статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Так, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується Верховний Суд у постанові від 16 липня 2019 року у справі №917/1053/18 та у постанові від 09 листопада 2021 у справі № 913/20/21».
З початку 2014 року мала місце збройна агресія російської федерації, яка розпочалася з неоголошених і прихованих вторгнень на територію України підрозділів збройних сил та інших силових відомств російської федерації, а також шляхом організації та підтримки терористичної діяльності. І на даний час російська федерація чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань російської федерації. […] Зазначений факт розглядається як загальновідомий для обох сторін. Факт військової агресії визнаний на національному рівні, в тому числі в Законах України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», «Про внесення змін до деяких законів України щодо підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене в районі відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, проведення антитерористичної операції», Постановах Верховної Ради України «Про Звернення Верховної Ради України до парламентів іноземних держав, парламентських асамблей міжнародних організацій щодо засудження триваючої агресії російської федерації проти України», «Про Звернення Верховної Ради України до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання російської федерації державою-агресором», «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії російської федерації та подолання її наслідків», Рішеннями Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України», «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» тощо ( постанова Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16 липня 2019 року у справі № 911/1897/18).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 статті 81 ЦПК України).
Відповідач, обґрунтовуючи свої заперечення посилається на лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2924/02.0-7.1.
Так, в цьому листі, розміщеному на офіційному сайті, Торгово-промислова палата України на підставі статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Згідно з наведеними положеннями закону та висновками Верховного Суду у разі, якщо боржник (у даному випадку орендар ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ») посилається на причину невиконання зобов'язання на наявність обставин, які він вважає форс-мажорними, він має надати докази того, що саме ці обставини перешкодили йому у виконання зобов'язань.
З матеріалів справи встановлено, що Товариство обмежилось лише посиланням на військові дії на території України та Херсонської області зокрема, але не надало доказів на підтвердження того, які саме обставини (окупація територій, де розташовані орендовані земельні ділянки; їх безпосередня близькість до зони бойових дій тощо) вплинули на господарську діяльність підприємства. Представник відповідача не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв'язку з воєнним станом. Також відсутні докази отримання відповідачем відповідного сертифікату Торгово-промислові палати в Україні із засвідченням таких обставин.
Суд вважає, що той факт, що ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» не здійснювалася посівна кампанія в 2023 році та в 2024 році, не може свідчити про те, що таке рішення уповноважених представників підприємства було обумовлене саме обставинами непереборної сили та його наслідком має бути фактично одностороння відмова від виконання своїх обов'язків за договорами оренди.
Крім того, з боку представників ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» не було направлено орендодавцю жодного повідомлення про неможливість використання вказаної земельної ділянки впродовж 2023 та 2024 років, відомості щодо виникнення обставин непереборної сили до відома позивача доведені не були.
Відповідно до Переліку територій на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України28 лютого 2025 року № 376 територія Великоолександрівської селищної територіальної громади, на якій розташована, зокрема спірна земельна ділянка, була тимчасово окупованою в період з 10 березня 2022 року по 09 листопада 2022 року.
Тобто протягом 2023 року та 2024 року відповідна територія не передбачала перешкод, пов'язаних із збройним конфліктом або тимчасовою окупацією. Після деокупації території в листопаді 2022 року, жодних обмежень, що могли б перешкоджати використанню земель для господарської діяльності, не існувало.
Обставини, пов'язані із потенційним замінуванням, про які зазначає представник відповідача, не можуть свідчити про існування для нього об'єктивних перешкод у використанні даної земельної ділянки. Процедура розмінування та приведення відповідних земельних ділянок у стан, придатний для господарської діяльності, вже передбачає активну поведінку орендаря, яка включає звернення до відповідних компетентних органів для організації обстеження земель, ініціювання процедур розмінування та вжиття інших необхідних заходів для забезпечення використання цих земель. Орендар, як сторона, яка володіє правом користування земельною ділянкою, має вирішити питання щодо розмінування та привести земельну ділянку в стан, придатний для сільськогосподарської діяльності.
Крім того, якщо орендар зіткнувся з об'єктивними перешкодами, він мав звернутися до орендодавця, повідомити про ці обставини та обговорити можливі заходи для вирішення проблеми. Однак, суду не надано доказів того, що орендар ініціював відповідні процедури, звертався до компетентних органів чи подав конкретні заяви щодо обстеження і розмінування земель. Він не виявив належної активності, і саме тому земельні ділянки не були оброблені, а зобов'язання за договорами оренди не виконувались.
Загальновідомі факти свідчать, що на відповідній території інші особи, які проявили активну господарську поведінку, вже досягли розмінування земельних ділянок, і ці землі використовуються в сільськогосподарських цілях не перший рік. Тому в даному випадку суд не може констатувати, що орендар не міг використовувати вказані земельні ділянки через об'єктивні причини, оскільки він сам не вжив належних заходів для вирішення цієї ситуації.
Крім того, в даному випадку суд враховує, що земля є спеціальним предметом, який за своїми природними властивостями вимагає постійної опіки та догляду. Договірні відносини, що виникають між орендодавцем і орендарем, передбачають певні права та обов'язки, які повинні виконуватись належним чином. Весь масив обов'язків щодо подальшого використання земельної ділянки в першу чергу покладається на орендаря, який має право користування цією земельною ділянкою. Оскільки власник земельної ділянки, передаючи її в оренду, не має права користуватися нею, ініціатива щодо використання та догляду за земельною ділянкою повинна виходити від орендаря.
Однак, в даному випадку орендар обрав пасивну позицію і не вжив належних заходів для активного використання землі, зокрема не організував обстеження та розмінування ділянки, не звернувся до орендодавця з відповідними запитами або пропозиціями щодо вирішення проблеми. Тому орендар не виконав свої зобов'язання за договорами оренди та не забезпечив належне використання земельної ділянки, не маючи для цього об'єктивних перешкод.
В цьому контексті суд також враховує загальні приписи щодо істотності порушень умов договору, що містяться в Цивільному кодексі України. Згідно з положеннями статті 651 ЦК України, договір може бути розірваний за рішенням суду, якщо одна зі сторін істотно порушила умови договору, і таке порушення призводить до того, що інша сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотним порушенням є таке, що суттєво порушує баланс прав і обов'язків сторін, викликаючи серйозні наслідки для виконання договору, що в свою чергу ставить під загрозу подальше виконання його умов. Враховуючи це, суд має ретельно оцінити всі обставини справи, наслідки порушення та ступінь довіри до контрагента, перш ніж приймати рішення щодо розірвання договору оренди землі.
За описаних обставин, які стосуються поведінки орендаря впродовж 2023 та 2024 років, очевидним є те, що орендар самоусунувся від виконання своїх обов'язків орендаря, вживає усіх заходів, як для невиплати орендної плати, так і для залишення спірної земельної ділянки, створюючи штучні перешкоди для її повернення. Зокрема, це вбачається з того, що відповідачем вже після вжиття позивачем заходів щодо судового розв'язання спору було укладено договір відчуження права оренди на користь іншої юридичної особи, щодо якої жодних даних про господарську діяльність або інтерес цієї юридичної особи до вказаної земельної ділянки в матеріалах справи немає. Це свідчить про те, що орендар фактично втратив довіру, і подальше перебування спірної земельної ділянки вже у нового орендаря не дає підстав для очікувань, що вона буде використовуватися в майбутньому, а також що орендодавець отримає орендну плату за майбутні роки в добровільному порядку. З огляду на ці обставини, суд має підстави для висновку, що збереження договору оренди в умовах такої поведінки орендаря є неможливим, оскільки це порушує баланс прав та обов'язків сторін і фактично ставить під загрозу подальше виконання договору.
Щодо посилання відповідача на розпорядження Херсонської обласної ради від 01 березня 2023 року №?24, суд зауважує, що відповідне розпорядження саме по собі не є правовою підставою для звільнення відповідача від виконання договірних зобов'язань щодо сплати орендної плати за 2023 та 2024 роки. Це розпорядження носить виключно організаційно-декларативний характер та передбачає включення суб'єктів господарювання до переліку таких, що постраждали внаслідок обставин непереборної сили, для цілей звернення до державних органів чи участі в програмах підтримки. Однак воно не звільняє відповідача від цивільно-правової відповідальності, не скасовує зобов'язань, які покладені на нього договором оренди землі, та не містить жодної імперативної норми щодо автоматичного припинення чи призупинення нарахування та сплати орендної плати.
Крім того, вказане розпорядження підлягає обов'язковому затвердженню на сесії обласної ради, про що прямо зазначено в його тексті. Відповідачем не надано доказів того, що розпорядження було належним чином затверджене та набуло чинності в установленому законом порядку. Водночас сам факт включення до переліку постраждалих суб'єктів не встановлює жодного факту, що безпосередньо впливає на зобов'язання відповідача за конкретним договором оренди та не свідчить про неможливість виконання саме обов'язку зі сплати орендної плати за спірну земельну ділянку.
Отже, посилання на розпорядження Херсонської обласної ради не є належним і достатнім доказом для звільнення відповідача від виконання взятих на себе зобов'язань за договором оренди земельної ділянки за вказані роки.
Що стосується покликання представника відповідача на здійснення досудового розслідування за фактом вчинення кримінального правопорушення, суд зазначає, що з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42022232090000075 від 12 квітня 2022 року вбачається, що розслідування здійснюється за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 438 КК України - порушення законів і звичаїв війни. Зокрема, слідством встановлено два епізоди: перший - стосувався незаконного вивезення невстановленими особами у військовій формі з території бази ТОВ «ЮТС-Агропродукт» у селі Новорайськ трьох одиниць сільськогосподарської техніки (включаючи автомобіль КАМАЗ) 09 квітня 2022 року; другий - стосувався захоплення 11 одиниць мультикоптерів DJI Agras (CE) 23 квітня 2022 року, що перебували на території підприємства, а також втрати підприємством можливості доступу до власного майна внаслідок окупації території.
Разом із тим, вказане кримінальне провадження стосується саме фактів воєнних злочинів та пошкодження (або викрадення) майна підприємства, а не придатності або непридатності до використання впродовж 2023 та 2024 років конкретної орендованої земельної ділянки. Жодних доказів того, що за результатами досудового розслідування або у межах проведених слідчих дій спірна земельна ділянка була визнана такою, що не може використовуватись за цільовим призначенням, матеріали справи не містять. В матеріалах справи відсутні докази того, що зазначена земельна ділянка оголошена небезпечною для сільськогосподарського використання або на неї накладено санітарні, техногенні чи екологічні обмеження.
Відтак, сам факт наявності відкритого досудового розслідування не може вважатися належним доказом, який би звільняв відповідача від виконання зобов'язань зі сплати орендної плати або слугував підставою для невиконання договору за вказані два роки.
Що стосується посилання представника відповідача на лист Головного управління ДСНС України у Херсонській області №?66 03-2942/66 16/3 від 11 червня 2025 року як на доказ неможливості використання спірної земельної ділянки за цільовим призначенням впродовж 2023 та 2024 років у розумінні положень статей 617, 651, 762 Цивільного кодексу України, слід зазначити, що зміст зазначеного листа не підтверджує наявності обставин, які б виключали відповідальність відповідача за невиконання умов договору оренди землі.
По-перше, ГУ ДСНС у Херсонській області у відповіді прямо зазначає, що піротехнічні розрахунки ДСНС до робіт з розмінування на відповідних земельних ділянках не залучались, а самі роботи проводились іншими фаховими відомствами, при цьому не вказано, які саме органи виконували такі роботи, на підставі яких документів і в яких межах.
По-друге, твердження вказаного листа щодо потенційної забрудненості ділянок вибухонебезпечними предметами носить гіпотетичний та попереджувальний характер. Жодного обстеження конкретної земельної ділянки, яка є предметом даного спору, ГУ ДСНС не проводило, як і не зазначало факту наявності на них вибухонебезпечних предметів або неможливості її використання.
По-третє, у листі відсутні будь-які висновки, які б вказували на фактичну або юридичну неможливість використання саме спірної земельної ділянки впродовж 2023 та 2024 років, або на те, що така неможливість виникла внаслідок дії непереборної сили у значенні статті 617 ЦК України.
Таким чином, наведений документ не доводить належним чином факту дії обставин непереборної сили, не підтверджує виникнення правових підстав для звільнення відповідача від обов'язку виконання грошового зобов'язання за договором оренди землі, за вказані два роки.
Що стосується посилання представника відповідача на розпорядження органів місцевого самоврядування щодо надання пільг з місцевих податків і зборів, зокрема й орендної плати за землю, суд зазначає таке.
Відповідно до змісту розпоряджень начальника Великоолександрівської селищної військової адміністрації Бериславського району Херсонської області, пільги зі сплати орендної плати стосуються земель комунальної власності, наданих в оренду, тобто відносин, у яких орендодавцем виступає територіальна громада. Натомість спірна земельна ділянка, яка є предметом спору, перебуває у приватній власності позивача, що підтверджується належними правовстановлюючими документами, і не належить до земель комунальної форми власності. Відтак, положення вказаних розпоряджень щодо звільнення від орендної плати на ці відносини не поширюються.
Щодо вказівки у розпорядженнях на те, що окремі земельні ділянки не є об'єктом оподаткування у зв'язку з потенційним забрудненням вибухонебезпечними предметами, суд зазначає, що йдеться саме про потенційну загрозу, яка сама по собі не свідчить про наявність фактичного забруднення, яке б унеможливлювало використання спірної земельної ділянки за її цільовим призначенням. Відповідачами не надано жодного акту технічного обстеження, сертифіката чи іншого документа, що підтверджував би реальний техногенний стан ґрунту або визнання спірної земельної ділянки непридатною до використання за 2023 та 2024 роки.
Таким чином, наведені розпорядження не звільняють ані ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», ані ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС», як нового орендаря, від обов'язку сплати орендної плати саме за спірну земельну ділянку, яка є приватною власністю і не віднесена до земель комунальної форми власності за вказаний період, а потенційна загроза забруднення не може тлумачитися як безумовна підстава для звільнення від виконання грошового зобов'язання за договорами оренди.
Крім того, сприяння суб'єкту господарювання шляхом надання пільг з оподаткування (у тому числі звільнення від сплати земельного податку або мінімального податкового зобов'язання), як це передбачено відповідними розпорядженнями органів місцевого самоврядування, жодним чином не впливає на зміст та виконання договірних зобов'язань між орендодавцем і орендарем.
Оподаткування та договірні відносини регулюються різними правовими інститутами. Норми податкового законодавства, які визначають порядок нарахування і сплати податку за землю, не мають впливу на зобов'язання сторін, що виникли з договору оренди землі приватної власності. Звільнення від земельного податку - це публічно-правовий захід, спрямований на зменшення податкового навантаження, а не на звільнення від обов'язку сплачувати орендну плату, яка є елементом приватно-правового зобов'язання, погодженого сторонами в договорі.
Таким чином, навіть за умов надання податкових пільг, договір залишається чинним, а орендар зобов'язаний виконувати всі його істотні умови, зокрема щодо сплати орендної плати, визначеної в розмірі, строках і порядку, погоджених сторонами.
Що стосується посилання представника відповідача на розпорядження начальника Великоолександрівської селищної військової адміністрації Бериславського району Херсонської області № 367 від 27 лютого 2025 року, суд зазначає, що наведені у ньому відомості стосуються першого півріччя 2025 року, тобто періоду, який не охоплює спірний період 2022-2024 років, за який позивач заявив вимоги у цій справі.
Крім того, з наведеного розпорядження вбачається, що вже впродовж першого півріччя 2025 року, в тому числі на спірній земельній ділянці, яка перебуває у користуванні ТОВ «ЮТС-Агропродукт», встановлено факт здійснення господарської діяльності, що спростовує доводи відповідача про відсутність можливості користування нею.
Отже, зважаючи на систематичне невиконання відповідачем обов'язку щодо сплати орендної плати за 2023 та 2024 роки, за договором оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, який укладено між сторонами та діяв впродовж вказаного періоду часу, наявні підстави для розірвання договору оренди, у зв'язку з чим позов слід задовольнити.
Оскільки, як суд вже зазначав, орендар зобов'язаний був нарахувати орендну плату за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6520985000:07:003:0012 у розмірі 16 613,93 грн за 2023 рік та у розмірі 16 613,93 грн за 2024 рік, а суд встановив факт порушення орендарем обов'язку щодо виплати орендної плати за зазначені роки, суд констатує, що перед орендодавцем виникла заборгованість з орендної плати, нарахована за відповідний період, у сумі 33 227,86 грн, яка складається із суми орендних платежів за 2023 та 2024 роки.
Вказана заборгованість є підтвердженням істотного порушення орендарем умов договору оренди землі та відповідно до статті 32 Закону України «Про оренду землі» є підставою для його дострокового розірвання.
Що стосується посилань позивача щодо виникнення заборгованості з орендної плати за користування вказаною земельною ділянкою впродовж 2022 року, суд зазначає, що вищенаведені обставини стосовно перебування спірної земельної ділянки на території, яка відповідно до Переліку територій на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України28 лютого 2025 року № 376 була тимчасово окупованою в період з 10 березня 2022 року по 10 листопада 2022 року, свідчать про те, що орендар ТОВ «ЮТС-Агропродукт» не міг користуватися нею впродовж вказаного періоду із незалежних від нього причин і як наслідок, з урахуванням сезонного виду господарства, не міг провести посівну кампанію та кампанію щодо збору врожаю.
Такі обставини свідчать про необхідність застосування в даному випадку положень частини шостої статті 762 ЦК України, відповідно до якої наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
На цій підставі доводи позивача у цій частині суд визнає необґрунтованими.
Разом з цим, суд зазначає, що відсутність вини орендаря щодо невиплати орендної плати за 2022 рік, тобто неумисне допущення ним порушення відповідних умов договору, хоча враховане при розгляді даної справи, проте не впливає на наявність підстав для задоволення вимоги про розірвання договору оренди, адже в даному випадку невиплата орендної плати в повному обсязі за 2023 рік та 2024 рік утворює систематичність порушення строків сплати орендної плати, аналіз щодо чого судом був наведений.
Таким чином, враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки відповідач систематично не виконував обов'язок зі сплати орендної плати за 2023 та 2024 роки, що є істотним порушенням договору відповідно до статті 32 Закону України «Про оренду землі» та статті 651 ЦК України. Водночас у матеріалах справи відсутні докази, що несплата за вказаний період була спричинена форс-мажорними обставинами або іншими незалежними від відповідача причинами, які б унеможливлювали виконання його зобов'язань.
При вирішенні даного спору суд також враховує, що відповідач ТОВ «ЮТС-Агропродукт», заперечуючи проти розірвання договору оренди землі та одночасно наполягаючи на відсутності у нього обов'язку сплачувати орендну плату, не пропонує жодних шляхів врегулювання ситуації, не обґрунтовує можливості чи строків поновлення платежів, не подає будь-якого реалістичного плану подальшого користування спірною земельною ділянкою. Така пасивна позиція не лише позбавляє позивача права на отримання доходу з належного йому об'єкта приватної власності, але й призводить до залишення земельної ділянки в стані господарської ізоляції на невизначений час, коли власник позбавлений реальної можливості як самостійно її використовувати, так і передати в оренду іншому добросовісному користувачу.
Такий стан речей є неприпустимим як з точки зору охорони прав орендодавця, так і з огляду на суспільно значущу потребу у стабільному сільськогосподарському виробництві в умовах воєнного стану, коли збереження та ефективне використання земельного фонду країни набуває особливої ваги для забезпечення продовольчої безпеки держави. Крім того, відповідно до засад земельного законодавства, земля як об'єкт особливого правового режиму повинна використовуватись раціонально та відповідно до її цільового призначення. Тривале утримання земельної ділянки у невизначеному правовому стані без її обробітку суперечить публічному інтересу та створює ризик поступової деградації ґрунтів, втрати їх родючості, засмічення бур'янами й зниження якісних характеристик, що унеможливлює ефективне сільськогосподарське використання у подальшому.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, зважаючи на те, що позов задоволено повністю, судові витрати у вигляді судового збору слід покласти на відповідачів.
Позивач сплатив судовий збір в розмірі 1211,20 грн, а тому судові витрати у вказаному розмірі слід стягнути з відповідачів ТОВ «ЮТС-Агропродукт» та ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» порівну, тобто з кожного по 605,60 грн.
Зважаючи на викладене, враховуючи вказані положення цивільного законодавства та керуючись статтями 12, 13, 141, 209, 259, 263 - 265 ЦПК України, Великоолександрівський районний суд Херсонської області,
Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої звернувся представник - адвокат Бєліков Андрій Андрійович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС», про розірвання договору оренди землі - задовольнити.
Розірвати договір оренди землі від №4АА002171-04097160039 від 27.02.2009 року, укладений між ТОВ "Югтранзитсервіс-Агропродукт" (новий орендар ТОВ «ПЕРЕМОГА ПЛЮС» на підставі договору купівлі продажу права оренди від 17.04.2025) та ОСОБА_1 , номер запису про право (номер запису в державному реєстрі прав) 59693668 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6520985000:07:003:0012.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 33251307, поштовий індекс 37223, Україна, Лохвицький р-н, Полтавська обл., село Гиряві Ісківці, вулиця Миру, будинок, 12) на користь ОСОБА_1 (адреса: Херсонська область, Бериславський район, с. Мала Олександрівка РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати на судовий збір в розмірі 605,60 гривень.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» (Україна, 74360, Херсонська обл., Бериславський р-н, селище Новорайськ, вул.Промислова, будинок 3, ЄДРПОУ 41101589) на користь ОСОБА_1 (адреса: Херсонська область, Бериславський район, с. Мала Олександрівка РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати на судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Херсонського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 07 листопада 2025 року.
Суддя: __________________ О.О. Сікора