Справа № 444/3911/25
Провадження № 2/331/3714/2025
іменем України
10.11.2025
Суддя Олександрівського районного суду м. Запоріжжя Фісун Н.В., розглянувши позовну заяву
ОСОБА_1 до Рава-Руська міської ради Львівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Міністерство юстиції України про визнання права власності на нерухоме майно, скасування рішення про відмову в державній реєстрації та зобов'язання державного реєстратора внести запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, -
До Олександрівського районного суду міста Запоріжжя надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Рава-Руська міської ради Львівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Міністерство юстиції України про визнання права власності на нерухоме майно, скасування рішення про відмову в державній реєстрації та зобов'язання державного реєстратора внести запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Дослідивши матеріали позовної заяви, приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ч.4 ст.177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 606 грн. 40 коп. Разом з тим, позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про звільнення від сплати судового збору або зменшення його до 02, ПМПО на підставі ст. 5 ЗУ «Про судовий збір». Зазначає, що має статус ВПО , а також через тимчасову окупацію м. Чистякове оцінка ринкової вартості майна неможлива.
Згідно з ч. 1 ст. 136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
Згідно з ч. 3 ст. 136 ЦПК України, з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Згідно ч.5 ст. 136 ЦПК України особа, яка заявляє клопотання про відстрочення або розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати, зобов'язана одночасно надати докази, які підтверджують наявність обставин, якими обґрунтоване таке клопотання.
Отже за змістом наведеної норми єдиною підставою для зменшення або звільнення від сплати судового збору є майновий стан сторони, який унеможливлює чи створює істотні перешкоди у сплаті нею судового збору у встановленому законом розмірі, про наявність якого сторона має надати належні і допустимі докази.
Аналогічні роз'яснення містить п.29 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», згідно якого єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати є врахування судом майнового стану сторони, (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Всупереч вимогам закону позивач не подав до суду переконливих доказів, які б давали підстави для зменшення або звільнення від сплати судового збору.
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для надання позивачу зменшення або звільнення від сплати судового збору при подачі позовної заяви до суду.
З п. 29 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» вбачається, що відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір» єдиною підставою для відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи.
Вважаю, що підстави, визначені частиною 2 статті 8 Закону України «Про судовий збір» відсутні, оскільки переконливих доказів на підтвердження скрутного матеріального стану позивачів не надано.
Враховуючи, що зменшення або звільнення від сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду, приходжу до висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання.
Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом , в якому просить визнати право власності на нерухоме майно, скасувати рішення про відмову в державній реєстрації та зобов'язати державного реєстратора внести запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до п. 3 ч. 3 статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування вартістю майна.
Беручи до уваги наведене вище, враховуючи, що вимогами п. 9 ч. 1 ст. 176 ЦПК України унормовано, що ціна позову у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві власності визначається дійсною вартістю майна, позивачу на підтвердження дійсної вартості нерухомого майна, на яке він просить визнати право власності, необхідно надати суду звіт про оцінку майна в актуальній редакції, в якому буде визначено дійсну вартість такого майна.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» якщо законами або нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, договором на проведення оцінки майна або ухвалою суду не зазначено вид вартості, який повинен бути визначений в результаті оцінки, визначається ринкова вартість.
Вартість, за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку є, згідно з Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440, ринковою вартістю. Ця вартість визначається згідно із Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Відповідно до п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року № 10, розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому, суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом ЦПК України такий обов'язок покладається на позивача. Вартість майна визначається на момент пред'явлення позову.
Доказів на підтвердження дійсної вартості майна на час звернення до суду із позовом, позивачем до позовної заяви не додано.
Як вбачається з позовної заяви, предметом позову є визнання права власності, тому ціна позову повинна бути зазначена в розмірі дійсної вартості нерухомого майна на момент пред'явлення позову.
Відповідно до вимог ч.4 ст.177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно п.п.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою судовий збір справляється в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до підпункту 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою судовий збір сплачується у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Крім того, при поданні даного позову позивач повинен був додати до позову документ про сплату судового збору щодо кожної позовної вимоги (майнової та немайнової), яка є самостійною та не похідною від іншої.
Зі змісту позову вбачається, що позивач просить суд визнати за ним право власності на нерухомого майна, скасувати рішення державного реєстратора та зобов'язати його зареєструвати право власності на нього.
Вимога про визнання права власності не є взаємопов'язаною або похідною від інших двох вимог, які є взаємопов'язаними, оскільки рішення суду про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна на підставі статті 392 ЦК України є самостійною підставою для внесення державним реєстратором відповідного запису до передбаченого законом реєстру, а вирішення спору в цій частині жодним чином не обумовлюється вирішенням спору із державним реєстратором.
В свою чергу скасування судом рішення державного реєстратора про відмову в проведенні реєстраційних дій та зобов'язання державного реєстратора здійснити державну реєстрацію на відповідне нерухоме майно, є самостійною підставою для внесення у відповідний реєстр вказаного запису, що не залежить від вирішення спору за вимогою про визнання права власності, та має відмінний предмет доказування.
Крім того, спори між фізичною особою та державним реєстратором як суб'єктом владних повноважень, відповідно до частини другої статті 19 КАС України розглядаються в порядку адміністративного судочинства за нормами Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, підстав для застосування положень частини восьмої статті 30 ЦПК України суд не вбачає, оскільки як зазначено вище відповідні позовні вимоги адресовані до державного реєстратора не є похідними від вимоги про визнання права власності. Не обґрунтовує цього і позивач у позові
Також суд зазначає, що позивачем визначений відповідач Рава- Руська міська рада Львівського району Львівської області тобто саме державний реєстратор, рішення та дії якого позивач вважає незаконними. Відповідач який має відповідати за вимогою про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України позивачем не визначений.
З огляду на встановлені обставини позивачу необхідно визначитись із предметом та підставою спору, а саме уточнити позовні вимоги в частині визнання права власності на майно залучивши при цьому належного відповідача, обґрунтувати те, що вимоги пред'явлені до державного реєстратора є похідними від основної вимоги або визначитись із подальшим їх підтриманням.
Також позивач має визначитись із колом відповідачів з огляду не наведені судом у даній ухвалі роз'яснення, адже пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Одночасно суд роз'яснює позивачу, що він має право звернутися до адміністративного суду із вимогами про скасування рішення державного реєстратора та зобов'язання його вчинити дії, якщо вважає дії державного реєстратора незаконними.
Всупереч вимогам п.10 ч.3 ст. 175 ЦПК України позовна заява не місти ть підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Статтею 185ЦПК України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ч. 1, 3 ст. 136 ЦПК України, ст.185 ЦПК України, суд,
У задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про зменшення або звільнення від сплати судового збору - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Рава-Руська міської ради Львівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Міністерство юстиції України про визнання права власності на нерухоме майно, скасування рішення про відмову в державній реєстрації та зобов'язання державного реєстратора внести запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - залишити без руху.
Надати позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків позовної заяви.
Роз'яснити, що у разі не виконання цієї ухвали, у зазначені вище строки, позовна заява буде вважатися не поданою та повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Н.В.Фісун