Справа № 202/2744/25
Провадження № 2/202/2676/2025
Іменем України
06 листопада 2025 року м. Дніпро
Індустріальний районний суд міста Дніпра в складі головуючого судді Дребот І.Я., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У провадженні Індустріального районного суду міста Дніпра перебуває цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 12.11.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений Договір про споживчий кредит № 3959398 згідно якого остання отримала кредит в сумі 5 500,00 грн. строком на 30 день зі сплатою відсотків за користування кредитом.
Відповідач свої зобов'язання щодо повернення кредитних коштів, сплаті процентів та комісії належним чином не виконала, має заборгованість, яка станом на час звернення до суду з позовною заявою становить 16 789,90 грн. з яких: 4 384,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 11 855,90 грн. заборгованість за нарахування процентів на дату відступлення права вимоги; 550,00 грн. заборгованість за комісіями.
26.07.2024 між ТОВ «МІЛОАН» та позивачем ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено Договір факторингу №26-07/2024, згідно якого до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» перейшло право грошової вимоги за Договором про споживчий кредит № 3959398 від 12.11.2021 року.
На підставі викладеного, позивач ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за Договором про споживчий кредит № 3959398 від 12.11.2021 в розмірі 16 789,90 грн. та понесені судові витрати які складаються з судового збору в розмірі 2 422,40 грн. та витрат на професійну допомогу в розмірі 9 000,00 грн.
Ухвалою судді від 25.03.2025 року було прийнято позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін і відкрито провадження у справі. Цією ж ухвалою було установлено сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив на позовну заяву, а також заперечень.
18.08.2025 від представника відповідача через канцелярію суду надійшла заява про зменшення розміру нарахованих позивачем процентів та витрат на правову допомогу у якій представник просив зменшити розмір нарахованих позивачем відсотків до договору № 3959398 від 12.11.2021 до розміру 50 % від суми заборгованості по кредиту та зменшити розмір витрат на правову допомогу.
Ознайомившись з поясненнями сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних обставин.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 був укладений Договір про споживчий кредит № 3959398 згідно якого остання отримала кредит в сумі 5 500,00 грн. строком на 30 день зі сплатою відсотків за користування кредитом.
26.07.2024 між ТОВ «МІЛОАН» та позивачем ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено Договір факторингу №26-07/2024, згідно якого до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» перейшло право грошової вимоги за Договором про споживчий кредит № 3959398 від 12.11.2021 року. Даний договір підписаний за допомогою електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, Кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому Договором.
Відповідно до умов кредитного договору відповідач зобов'язується вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному кредитним договором. Незважаючи на це відповідач не виконав свого обов'язку. Станом на дату подання позивної заяви на рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості відповідача за кредитним договором. Відповідач не виконав свого обов'язку та не повернув наданий йому кредит в строки, передбачені кредитним договором. Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем на момент подання позовної заяви кредитом за договором № 3959398 від 12.11.2021 року становить 16 789,90 грн. з яких: 4 384,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 11 855,90 грн. заборгованість за нарахування процентів на дату відступлення права вимоги; 550,00 грн. заборгованість за комісіями.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 6 цього Кодексу передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем. Він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до положень статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).
Згідно статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі №914/868/17, від 18 жовтня 2018 року у справі №910/11965/16.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 2 листопада 2021 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Позивачем доведено факт набуття права вимоги за вищевказаним кредитним договором.
Згідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Враховуючи наведене, судом встановлено, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе за кредитними договорами зобов'язання, а саме не здійснював виплату належних до сплати сум кредиту та не сплачував відсотки за користування кредитами.
Відповідно до ст. 1050, 1054 ЦК України наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника вимагати повернення всієї суми кредиту.
Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині 3 статті 509 та частинах 1, 2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
З огляду на приписи частини 4 статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.
Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року №39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.
У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 викладено, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.
У пункті 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Такий правовий висновок викладений і в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23 за аналогічних правовідносин і умов кредитного договору цього ж кредитора з іншим позивальником
Таким чином, суд вважає, що встановлений сторонами договору розмір відсотків є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника, як споживача послуг, у зв'язку з чим судове рішення підлягає зміні в частині стягнення з відповідачки процентів і встановлення їх в сумі 4384,00 грн, що буде відповідати розміру тіла кредиту після часткового погашення даної кредитної заборгованості відповідачкою ОСОБА_1 .
Окрім того суд зауважує, що відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про споживчий кредит будь-які комісії, збори чи інші платежі за дії, які не є послугою у розумінні цього Закону. Умови договору, що передбачають обов'язок споживача здійснювати оплату за такі дії, є нікчемними. Таким чином, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати лише плату за надання інформації про стан кредиту у випадку, якщо споживач вимагає її частіше ніж один раз на місяць. Водночас умова договору, укладеного після набуття чинності вказаним Законом, щодо оплатності інформації про стан кредиту, яку споживач отримує один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 та ч. 5 ст. 12 цього Закону. З огляду на викладене, суд доходить висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 550,00 грн комісії задоволенню не підлягають, оскільки зазначені умови договору є нікчемними.
Отже, загальна сума заборгованості, яка підлягає до стягнення на користь позивача становитиме 8768,00 грн і складається із простроченої заборгованості за кредитом в сумі 4384,00 грн та простроченої заборгованості за нарахованими процентами, також в сумі 4384,00 грн.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи,належать,зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Як передбачено статтею 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Розмір здійснених позивачем витрат на правничу допомогу підтверджується належними доказами. Клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу та будь-яких доказів їх неспівмірності від відповідача не надійшло.
Як вбачається із матеріалів справи, для надання правничої допомоги між ТОВ «Факторинг Партнерс» та АО «Лігал Ассістанс» укладено Договір про надання правничої допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024 року. Відповідно до заявки на надання юридичної допомоги № 590 від 01.02.2025 та Витягу з акту № про надання юридичної допомоги від 28.02.2025 року вартість наданих правничих послуг складає 9 000,00 грн.
Частиною 3 статті 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19 зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та не співмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При розподілі витрат на професійну правничу допомогу суд враховує, що дана справа є справою незначної складності, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у даних справах є майже типовими та фактично шаблонними, через що для фахового юриста, тим більше адвокатського об'єднання, не вимагає значних часових затрат для надання усної консультації з вивченням документів, а обсяг досліджених доказів є незначним, а тому суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 3 000,00 грн., який на думку суду є об'єктивним та співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі.
Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в 1264,98 грн.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 43, 49, 141, 259 ч.6, 263-265, 268, 273, 274 ч.4, 280-283 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, 6, оф. 521, ЄДРПОУ 42640371) заборгованість за Договором про споживчий кредит № 3959398 від 12.11.2021 року в розмірі 8768,00 грн. з яких: 4 384,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 4 384,00 грн. заборгованість за нарахування процентів.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, 6, оф. 521, ЄДРПОУ 42640371) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1264,98 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя І.Я. Дребот