справа № 208/10129/25
провадження № 2/208/4287/25
06 листопада 2025 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд міста Кам'янського у складі судді Подкопаєвої І.А., за участю секретаря судового засідання - Грищенко О.Л.,
розглянувши у порядку письмового спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
До Заводського районного суду міста Кам'янського звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 07.02.2022 року між Акціонерним товариством «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 4615870687, відповідно до умов якого Кредитодавець зобов'язується надати кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором. Сума кредиту становить 28 658,00 гривень на строк 15 місяць (до 05.05.2023 року) зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 7 %. Позичальник своїх зобов'язань з повернення коштів не виконав, в результаті чого утворилась заборгованість у загальному розмірі 40 957,44 гривень, з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу - 28 658 гривень; сума заборгованості за відсотками - 3,87 гривень; сума заборгованості за комісією - 12 295,57 гривень.
15.05.2024 року між Акціонерним товариством «ТАСКОМБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») укладено договір факторингу № НІ/11/19 - Ф, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ»» зобов'язується передати (сплатити) АТ «ТАСКОМБАНК» суму фінансування, а АТ «ТАСКОМБАНК» зобов'язується відступити ТОВ «ФК «ЄАПБ» Права Вимоги за Кредитними Договорами, Договорами поруки в обсязі та на умовах, що існують на Дату відступлення Прав Вимоги.
Відповідно до Додатку № 1 до Договору факторингу № НІ/11/19-Ф від 15.05.2024 року ТОВ ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до Відповідача в сумі 40 957,44 грн., з яких:
- 28 658,00 грн - сума заборгованості по тілу кредиту;
- 3,87 грн - сума заборгованості за відсотками;
- 12 295, 57 грн - загальна заборгованість по комісії.
В зв'язку із невиконанням Позичальником своїх зобов'язань зі сплати коштів та набуттям позивачем права грошової вимоги за вказаним боргом, Позивач просить стягнути суму заборгованості з Позичальника в судовому порядку.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2025 року головуючою суддею визначено суддю Подкопаєву І.А..
Ухвалою від 22.08.2025 року цивільна справа прийнята до провадження, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні без повідомлення (виклику) сторін. Учасникам справи встановлені строки для подання заяв по суті справи, а також заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвала суду разом із копією позовної заяви та доданими до неї документами була надіслана рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу зареєстрованого місця проживання Відповідача за адресою: АДРЕСА_1 , та отримана Відповідачем ОСОБА_1 особисто під розписку 29.08.2025 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Станом на 06.11.2025 року ОСОБА_1 правом на подання відзиву на позовну заяву та заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін не скористалася, будь-яких заяв чи клопотань від неї на адресу суду не надходило.
Розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до частини тринадцятої статті 7, частини восьмою статті 178 ЦПК України, судове засідання не проводиться.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, встановив наступні обставини справи та визначив відповідно до них правовідносини, що виникли між сторонами.
Між Акціонерним товариством «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 був підписаний Кредитний договір № 4615870687 від 07.02.2022 року.
Згідно з п 1.1 Розділу 1 Договору Кредитодавець збов'язується надати кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим Договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Відповідно до п. 1.2 Розділу 1 Договору Кредит надається позичальнику на наступних умовах:
- Сума кредиту - 28 658,00 гривень;
- Строк, на який надається кредит - 15 місяців;
- Процентна ставка за кредитом - фіксована та не підлягає зміні протягом дії цього договору:
- початковий процент при надані кредиту - 7 %, база нарахування від суми кредиту - 1 400,00 грн.
- Щомісячні проценти - 2,7 % від суми кредиту згідно з графіком платежів;
- Річні проценти загальні - 0,01% від суми боргу за договором згідно з графіком платежів.
Відповідно до п. 1.3 Розділу 1 Договору Позичальник зобов'язується сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту на умовах, визначених в графіку платежів.
Відповідно до Додатку 1 до Кредитного договору № 4615870687 від 07.02.2022 року «Порядок повернення кредиту: кількість та розмір платежів, періодичність внесення (графік платежів)», Паспорту кредиту «Споживчий кредит» № 5870687 від 07.02.2022 року сума кредиту за договором становить 28 685,00 гривень, річні проценти за користування кредитом - 1,98 гривень, щомісячні проценти за користування кредитом - 11, 606,55 гривень, реальна річна процентна ставка - 87,06 %, загальна вартість кредиту - 40 266,53 гривень.
15.05.2024 року між Акціонерним товариством «ТАСКОМБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») укладено договір факторингу № НІ/11/19-Ф, відповідно до п. 2.1 Розділу 2 якого Фактор (ТОВ «ФК «ЄАПБ») зобов'язується (сплатити) Клієнту (АТ «Таскомбанк») Суму Фінансування, а Клієнт зобов'язується відступити Факторові Права Вимоги за Кредитними Договорами в обсязі та на умовах, що існують на Дату відступлення Прав Вимоги.
Перелік Позичальників, підстави виникнення Права Вимоги до Позичальників, сума Боргів та інші дані зазначаються в Реєстрі Прав Вимоги, який формується згідно Додатку №1 та є невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до п. 2.3. Розділу 2 Договору Відступлення Права Вимоги і всіх інших прав, належних Клієнту за Кредитними Договорами, та їх перехід від Клієнта до Фактора відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому - передачі Реєстру Прав Вимоги згідно Додатку № 2, але не раніше здійснення оплати Фактором згідно п. 3.1 цього Договору, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Позичальників стосовно Боргу та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому - передачі Реєстру Прав Вимог - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Боргу та є невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до пунктів 3.1 Розділу 3 Фактор зобов'язаний в день укладання Сторонами цього Договору сплатити Клієнту Суму Фінансування шляхом безготівкового перерахування грошових коштів у сумі 6 388 554,98 грн без ПДВ на банківський рахунок Клієнта.
Розмір оплати послуг Фактора за надання Клієнту фінансування за цим Договором становить 100,00 грн. без ПДВ (п. 3.4 Розділу 3 Договору).
Відповідно до Акта прийому - передачі Реєстру прав Вимоги від 15.05.2024 року за Договором факторингу № НІ/11/19-Ф від 15.05.2024 року Клієнт передав, а Фактор прийняв Реєстр Прав Вимоги в кількості 7234, після чого, з урахуванням пункту 2.1 Договору факторингу № НІ/11/19-Ф від 15.05.2024 від Клієнта до Фактора переходять Права Вимоги Боргу від Позичальника і Фактор стає кредитором по відношенню до Позичальників стосовно їх Боргів. Загальна сума заборгованості складає 153 316 615,96 грн.
За відступлення права Вимоги Фактор сплатив Клієнту суму у розмірі 6 388 554,98 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією № 21312 від 15.15.2024 року.
Відповідно до Реєстру прав Вимог від 15.05.2024 року, що є Додатком № 1 до Договору факторингу № НІ/11/19-Ф від 15.05.2024, Клієнт відступає Факторові Право Вимоги Боргу до Позичальників, а саме до ОСОБА_1 , стягнення заборгованості за кредитним договором № 4615870687 в сумі 40 957,44 грн, із яких: сума заборгованості за кредитним договором - 28 658,00 гривень, заборгованість за процентами 3,87 гривень, заборгованість по комісії - 12 295,57 гривень.
Аналіз фактичних обставин справи свідчить, що між сторонами виник спір щодо неналежного виконання зобов'язання за кредитним договором, а тому до спірних відносин застосуванню підлягають норми матеріального права, зокрема Розділу І, ІІ та Глава 71 Підрозділу 1 Розділу ІІІ Книги п'ятої ЦК України.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою ст. 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).
Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України «Про споживче кредитування» № 1734-VIII від 15.11.2016 року та Закон України «Про захист прав споживачів» № 1023-XII від 12.05.1991 року (в частині, що не суперечить Закону України № 1734-VIII).
Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Кредитний договір № 4615870687 від 07.02.2024 року укладений між сторонами в паперовій формі шляхом його підписання сторонами.
Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Положеннями частини першої статті 1046 Цивільного кодексу України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (частина друга статті 1046 ЦК України).
Частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У разі пред'явлення позову про стягнення боргу кредитор повинен підтвердити своє право вимагати від боржника виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору і його умови.
Факт отримання позичальником грошових коштів, момент їх отримання (як певний проміжок часу) є обов'язковою та істотною умовою договору позики, яку повинен встановити суд у справах цієї категорії.
При встановленні факту неотримання позичальником грошей або речей від позикодавця договір вважається неукладеним.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 09 серпня 2023 року у справі № 755/16831/19 (провадження № 61-17567св21).
Так, позовні вимоги пред'явлені ТОВ «ФК «ЄАПБ», яке набуло право вимоги щодо ОСОБА_1 за кредитним договором на підставі Договору факторингу.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язання може бути замінений іншою собою внаслідок передання ним прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).
Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 дійшла висновку про те, що договір факторингу є правочином, який характеризується, зокрема, тим, що йому притаманний специфічний суб'єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором).
Згідно з частиною першою статті 1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.
Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Договір факторингу, як договір фінансової послуги, спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів. Зазначена послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 наведені кваліфікуючі ознаки договору факторингу, а саме договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб'єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Правочин, якому не притаманні перелічені ознаки, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги. Порушення вимог до форми, змісту, суб'єктного складу договору факторингу відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зумовлює його недійсність.
Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17 зазначив, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
На підтвердження позовних вимог позивач ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» надав суду належним чином завірені копії наступних документів: Договір факторингу № НІ/11/19-Ф від 15.05.2024 року, укладений між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та АТ «ТАСКОМБАНК», Акт прийому-передачі Реєстру Прав Вимог за Договором факторингу № НІ/11/19-Ф від 15.05.2024 року, Витяг з Реєстру Прав Вимоги, який є Додатком 1 до Договору факторингу № НІ/11/19-Ф від 15.05.2024 року; платіжну інструкцію за Договором факторингу № НІ/11/19-Ф від 15.05.2024 року, що підтверджують факт переходу до Позивача право грошової вимоги до Відповідача.
Одночасно з тим, в матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували факт отримання Відповідачем суми кредиту за кредитним договором № 4615870687 від 07.02.2022 року.
Відповідно до частин першої, третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.
При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина перша статті 81 ЦПК України).
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Так, факт перерахування грошових коштів (суми кредиту) на банківський рахунок Відповідача, а також наявність заборгованості та її розміру мають бути підтверджені належними, допустимими, достовірними доказами.
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку (пункт 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України).
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Аналогічна правова позиція щодо належності доказів отримання кредиту та наявності заборгованості викладена у постанові Верховного Суду від 25.05.2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 17.12.2021 року у справі № 278/2177/15-ц.
При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов'язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов'язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.
Слід зазначити, що матеріали справи не містять та позивачем не надано суду доказів на підтвердження дійсного зарахування кредитних коштів на банківські рахунки відповідача за кредитним договором № 4615870687 від 07.02.2022 року, який був укладений між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 .
Кредитний договір № 4615870687 від 07.02.2022 року, Паспорт споживчого кредиту від 07.02.2022 року, Розрахунки заборгованості та витяги з Реєстру Прав Вимоги до Договору Факторингу № НІ/11/19-Ф від 15.05.2024 року, на які посилався позивач у позові, не є первинними документами, які б підтверджували факт отримання кредиту саме Відповідачем у встановленому договором розмірі, користування такими грошовими коштами, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а отже не є належним доказом наявності заборгованості.
Зазначений розрахунок з зазначенням конкретного розміру заборгованості є документом, що складений самим позивачем, а, відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких розрахунки були складені, не може бути доказом наявності заборгованості за договорами, на якій наполягає позивач.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку, що ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не надали доказів на підтвердження отримання (дійсного зарахування) кредитних коштів за вказаним кредитним договором на банківський рахунок відповідача, позивач не довів належними та допустимими доказами суму заборгованості, що виникла за вказаним договором, факт фактичного користування відповідачем грошовими коштами, тому позовні вимоги про стягнення заборгованості є незаконними та необґрунтованими, а тому у їх задоволенні слід відмовити.
Керуючись ст. 258, 263 - 265, 268, 273, 280 - 284 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 512 - 519, 610, 1046 - 1049, 1077 - 1079 Цивільного кодексу України, -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити повністю.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://zv.dp.court.gov.ua/sud0415/
Заочне рішення суду знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб - адресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», адреса місцезнаходження: 01032, Київська область, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30; код ЄДРПОУ 35625014.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя І.А. Подкопаєва