Справа № 199/6644/19
(6/199/325/25)
03.11.2025 Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра в складі:
головуючого судді Подорець О.Б.,
за участю секретаря Костючик В.В.,
без повідомлення учасників справи,
за неявки державного виконавця,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро подання Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника ТзОВ «ГАЗОСАНТЕХМОНТАЖ», -
Представник Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Блищук П.В. звернулася до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника ТзОВ «ГАЗОСАНТЕХМОНТАЖ».
Подання обґрунтовується тим, що на виконанні у Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження з виконання виконавчого листа №199/6644/19, виданого 30.01.2020 Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення боргу по заробітній платі з ТзОВ «ГАЗОСАНТЕХМОНТАЖ» на користь ОСОБА_1 в розмірі 22269,00 грн., а також середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 114000 грн.
На підставі зазначеного, виконавець просить тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон керівника ТзОВ «ГАЗОСАНТЕХМОНТАЖ», до виконання зобов'язань, покладених на особу директором якої є Пилипенко Владислав Сергійович відповідно до виконавчого провадження ВП №71910181.
За змістом ч.4 ст.441 ЦПК України суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
В судове засідання державний виконавець не з'явився.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Суд, ознайомившись з матеріалами справи, вважає, що подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для закордонних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.
Відповідно до ст.441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.
Згідно ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Свобода пересування гарантована ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, частина друга якої передбачає: «Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною». При чому згідно ч. 3 указаної статті на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
У справі «Гочев проти Болгарії» («Gochev v. Bulgaria» від 26 листопада 2009 року) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам'ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості; проте навіть якщо зазначене обмеження свободи пересування було виправданим на самому початку, воно може стати непропорційним і таким, що порушує права людини, якщо воно автоматично продовжуватиметься протягом тривалого періоду. Тому застосування такого обмеження має періодично переглядатися судом (принаймні в останній інстанції) з метою з'ясування доцільності його подальшого застосування, причому обсяг судового розгляду повинен дозволити суду взяти до уваги всі фактори, й у тому числі ті, що стосуються пропорційності такого обмеження.
Також застосував указані стандарти ЄСПЛ при вирішенні питання щодо заборони виїзду боржника за кордон у зв'язку з невиконанням судового рішення про стягнення заборгованості у справі «Хлюстов проти Росії» («Khlyustov v. Russia» від 11 липня 2013 року). Зокрема, ЄСПЛ не погодився з владою РФ з питання додержання в результаті накладення обмеження на право заявника залишати свою країну принципу згідно якого таке обмеження має бути необхідним в демократичному суспільстві в контексті п. 3 ст. 2 Протоколу №4 Конвенції. Більше того Європейський Суд вказав, що необхідність додержання цього принципу закладена і в національному законодавстві, яке не передбачає автоматичного накладення таких обмежень.
Згідно положень п. 2 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну», громадян України може бути обмежений у праві виїзду за кордон, якщо відносно нього діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання до виконання зобов'язань або розв'язання спору у передбачених законом випадках.
Пунктом 5 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, в тому числі якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.
З аналізу зазначеної норми матеріального закону витікає, що для тимчасового обмеження у праві виїзду громадянина України за кордон необхідна не тільки наявність невиконаних зобов'язань, але і факт ухилення від їх виконання.
Матеріали подання не містять доказів, які б підтверджували, що боржник обізнаний про наявність відкритого виконавчого провадження, ухиляється від виконання зобов'язання, відсутні відомості про вжиття державним виконавцем всіх, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», заходів примусового виконання.
Враховуючи вище викладене, суд вважає, що подання задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.260, 261, 441 ЦПК України, суд,-
У задоволенні подання подання Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника ТзОВ «ГАЗОСАНТЕХМОНТАЖ» - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.Б.Подорець