Справа № 199/6436/24
(2/199/447/25)
іменем України
07.11.2025
м. Дніпро
справа №199/6436/24
провадження № 2/199/447/25
Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра в складі:
головуючого судді Подорець О.Б.
секретаря судового засідання Костючик В.В.
учасники справи:
позивач ОСОБА_1
відповідач Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення попередньої оплати, -
за участі учасників справи:
представника позивача - адвоката Яструб О.П.
представника відповідача - адвоката Таламанчук О.С.
У серпні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення попередньої оплати. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 15.07.2024 між позивачем та відповідачем був укладений Договір купівлі-продажу системи безперебійного резервного живлення № 24.
Згідно досягнутої домовленості позивач прийняв на себе зобов'язання оплатити вартість товару, а відповідач - поставити товар (п. 1.1 Договору).
Предметом договору є поставка товару, а саме:
- гібридного інвертору Must PM18-5048NHM, 48 В, 80 А, 5000 Вт в кількості двох штук на загальну суму 54 000,00 грн. (по 27 000,00 грн. за кожну);
- акумуляторів Lifipo4 48V - 9.2 кВт (16*3.2V-180A. Клас - с5, нові, виробник BYD, збірка Green Cell). + BMSJIKONG 200А (нова) 43-5IV у кількості двох штук на загальну суму 92 000,00 грн. (по 46 000,00 грн. за кожну);
- автомату введення резерву (АВР) в кількості двох штук на загальну суму 4 000,00 грн. (по 2 000,00 грн. за кожну).
Згідно п. 4.1. Договору термін поставки складає 15 робочих днів з моменту попередньої оплати товару, тобто кінцевий термін поставки товару становить 02.08.2024.
15.07.2024 відповідач зі своєї офіційної електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, направив позивачу Рахунок - фактуру від 15.07.2024 на загальну суму 150 000,00 грн., які необхідно було перерахувати на зазначений в договорі розрахунковий рахунок відповідача.
Після отримання рахунку з офіційної електронної пошти ФОП ОСОБА_2 , позивач цього ж дня сплатив за товар грошові кошти у розмірі 150 000,00 грн. шляхом їх переведення з особистого рахунку позивача на розрахунковий рахунок відповідача, що підтверджується квитанцією.
Утім, відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання договору і не поставив товар позивачу в передбачений п. 4.1. Договору строк.
09.08.2024 позивач звернувся до ФОП ОСОБА_2 з листом, в якому просив розірвати договір купівлі-продажу товару та повернути йому сплачені грошові кошти, але дана вимога відповідачем була проігнорована.
Таким чином, враховуючи наведені обставини справи, вбачається порушення права позивача на отримання оплаченого ним товару, а тому оскільки істотна умова договору з боку відповідача не виконана, наявні підстави для розірвання спірного договору в судовому порядку.
За таких обставин, позивач просив суд розірвати договір купівлі-продажу № 24 від 15.07.2024, укладений між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а також стягнути з відповідача на користь позивача 150 000,00 грн. попередньої оплати за товар згідно Договору купівлі-продажу № 24 від 15.07.2024.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19.08.2024 справу прийнято до розгляду, відкрито провадження та визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (а.с.28 т.1).
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23.10.2024 здійснено перехід з розгляду справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін на розгляд справи в порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін (а.с.51 т.1).
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27.02.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача адвоката Таламанчук О.С. про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення попередньої оплати (а.с.174 т.1).
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27.02.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача адвоката Таламанчук О.С. про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення попередньої оплати (а.с.175 т.1).
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 06.06.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача адвоката Яструб О.П. про об'єднання справ в одне провадження (а.с.138 т.2).
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 06.06.2025 провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення попередньої оплати зупинено до вирішення Амур-Нижньодніпровським районним судом міста Дніпра цивільної справи №199/3589/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання дій незаконними, визнання відсутності зобов'язань, визнання правочину таким, що не був вчинений (а.с.139 т.2).
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 19.06.2025 з Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра витребувано цивільну справу №199/6436/24 (а.с.141 т.2).
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 09.07.2025 відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 06.06.2025 (а.с.153-154 т.2).
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 24.07.2025 закінчено дії по підготовці справи до розгляду та справу призначено до розгляду в приміщенні Дніпровського апеляційного суду без повідомлення учасників справи (а.с.156-157 т.2).
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 31.07.2025 задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 та скасовано ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 06.06.2025 про зупинення провадження у справі. Справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с.167-171 т.2).
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 12.08.2025 поновлено провадження по справі (а.с.192 т.2).
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 22.10.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача адвоката Таламанчук О.С. про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення попередньої оплати. Залучено до участі у справі в якості правонаступника ФОП ОСОБА_2 - ОСОБА_2 (а.с.236 т.2).
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, його представник адвокат Яструб О.П. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.
Представник відповідача адвокат Таламанчук О.С. в судовому засіданні підтримав відзив на позовну заяву, просив відмовити у її задоволенні, оскільки відповідач не укладав з позивачем договір купівлі-продажу від 15.07.2024, та є потерпілим у кримінальному провадженні №42024040000000386 від 02.09.2024, за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 358 КК України. Зокрема, звернув увагу суду на відсутність доказів укладення спірного договору. Утім, не заперечував факт того, що рахунок, на який надійшли грошові кошти за договором купівлі-продажу, належить ОСОБА_2 . Проте, отримавши грошові кошти, ОСОБА_2 відправив їх третій особі для придбання кріптовалюти. Також просив звернути увагу на суперечливу поведінку сторони позивача, оскіьки позов подано і з підстав укладеного договору і з підстав ст.1212 ЦК України.
Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 15.07.2024 між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений Договір купівлі-продажу № 24, за умовами якого ФОП ОСОБА_2 (Продавець) зобов'язується поставити за адресою: АДРЕСА_1 , і передати у власність ОСОБА_1 (Покупця) систему безперебійного резервного живлення, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити вартість товару на умовах, передбачених цим Договором (а.с.10-14 т.1).
Загальна сума Договору становить 150 000,00 грн., без ПДВ - 20% (п. 2.2 Договору).
Згідно п. 3.2 Договору, розрахунки за даним Договором здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця, в обсязі 100% передоплати вартості товару.
Постачання Товару за даним Договором здійснюється Продавцем протягом 15 робочих днів з моменту попередньої оплати Товару, згідно з розділом 3.2 Договору.
Згідно специфікації, яка є Додатком №1 до Договору купівлі-продажу № 24 від 15.07.2024, предметом даного договору є поставка Товару, а саме:
- гібридного інвертору Must PV18-5048VHM, 48 В, 80 А, 5000 Вт в кількості двох одиниць на загальну суму 54 000,00 грн. (по 27 000,00 грн. за кожну);
- акумуляторів Lifipo4 48V - 9.2 кВт (16х3.2V-180A. Клас - с5, нові, виробник BYD, збірка Green Cell). + BMSJIKONG 200А (нова) 43-5IV у кількості двох одиниць на загальну суму 92 000,00 грн. (по 46 000,00 грн. за кожну);
- автомату введення резерву (АВР) в кількості двох одиниць на загальну суму 4 000,00 грн. (по 2 000,00 грн. за кожну).
15.07.2024 з електронної адреси відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачу ОСОБА_1 на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_2 було направлено Рахунок - фактуру згідно з договором №24 від 15.07.2024 на загальну суму 150 000,00 грн. (а.с.8,9 т.1).
15.07.2024 позивач ОСОБА_1 здійснив оплату за договором купівлі-продажу №24 від 15.07.2024 в розмірі 150 000,00 грн. на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_2 , вказаний у рахунку-фактурі до договору купівлі-продажу №24 від 15.07.2024, що підтверджується квитанцією№85 від 15.07.2024 (а.с.15 т.1).
Утім, відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання договору і не поставив товар позивачу в передбачений п. 4.1. Договору строк.
09.08.2024 ОСОБА_1 звернувся до ФОП ОСОБА_2 з листом, в якому повідомив останнього про розірвання договору купівлі-продажу товару №24 від 15.07.2024 та на підставі п. 7.2 цього Договору висунув вимогу про повернення йому сплачених згідно Договору та Рахунку-фактури грошових коштів в розмірі 150 000,00 грн. (а.с.16 т.1).
Відповідно до Витягу з ЄРДР за №42024040000000386 від 02.09.2024 внесено відомості про те, що невстановлені особи підробили підпис заявника і тим самим склали та видали підробні документи. Потерпіла особа - ОСОБА_2 . Правова кваліфікація кримінального правопорушення - ч. 3 ст. 358 КК України (а.с.44 т.1).
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.ст. 509,526 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно вимог ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.ст. 598, 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За вимогами ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 у справі №355/385/17 (провадження N 61-30435сво18)).
Усталеним як в цивілістичній доктрині, так і судовій практиці під принципами виконання зобов'язань розуміються загальні засади, згідно з якими здійснюється виконання зобов'язання. Як правило виокремлюється декілька принципів виконання зобов'язань, серед яких: належне виконання зобов'язання; реальне виконання зобов'язання; справедливість добросовісність та розумність (частина третя статті 509 ЦК України). Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (постанова Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01.03.2021 у справі № 180/1735/16-ц (61-18013сво18)).
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.
Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ч.1 ст. 663 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
У разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред'явити продавцеві вимоги відповідно до статті 620 цього Кодексу (ст. 665 ЦК України).
Відповідно до ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19 вказано, що попередня оплата - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані.
Системне тлумачення ч.1 ст.693 ЦК, ч. 1 ст.655, ч.1 ст.664, ч.1 ст.697 ЦК свідчить, що термін "передача товару" охоплює як передачу у власність, так і передачу у користування.
Право власності на товар може переходити від продавця до покупця у момент передачі товару, до цього моменту, або після нього - відповідно до умов договору купівлі-продажу. Це випливає зі змісту ч.1 ст.655, ч.1 ст.677, ч.1 ст.697 ЦК.
Об'єднана палата погоджується, що оплата за товар є попередньою, якщо відповідно до договору вона має бути здійснена до моменту виконання продавцем свого обов'язку з передачі товару саме у власність, тобто до моменту переходу права власності на товар від продавця до покупця. Це випливає з визначення договору купівлі-продажу, наведеного у ч.1 ст.655 ЦК, яка встановлює обов'язок продавця передати товар саме у власність покупця.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Договір купівлі продажу крім основного зобов'язання продавця передати у власність товар, а покупця - оплатити його, може передбачати низку додаткових зобов'язань, встановлювати певну послідовність вчинення дій продавцем та покупцем.
Виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання (ч.1 ст.538 ЦК).
Правилами зустрічного виконання зобов'язання, встановленими ст.538 ЦК, передбачено одночасне виконання кожною із сторін свого обов'язку.
Згідно ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду у пунктах 116-120 постанови від 16.02.2021 у справі №910/2861/18 зазначила, що однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 ЦК України). Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.03.2020 у справі № 537/4259/15-ц (провадження N 61-592св20) зазначено, що «відповідно до частини четвертої статті 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. У пункті 3 частини третьої статті 1212 ЦК України передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. Тлумачення частини третьої статті 651, частини четвертої статті 653, пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України свідчить, що якщо одна із сторін договору передала у власність іншій стороні певне майно (сплатила кошти) і судом встановлено порушення еквівалентності зустрічного надання внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків однієї із сторін, сторона, що передала майно (сплатила кошти), має право вимагати повернення переданого іншій стороні в тій мірі, в якій це порушує погоджену сторонами еквівалентність зустрічного надання. Тобто, якщо сторона яка вчинила виконання, проте не отримала зустрічного надання в обсязі, який відповідає переданому майну (сплаченим коштам) і згодом відмовилася від договору, то вона може вимагати від сторони, яка порушила договір і не здійснила зустрічне надання, повернення майна (коштів) на підставі пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України».
Суд не може погодитися з твердженнями сторони відповідача проте, що договір не було укладено, він не займався діяльністю з продажу інверторів, кошти було перераховано третій особі, оскільки належних доказів цим обставинам не надано.
Судом встановлено, що спірний договір було направлено з офіційної пошти відповідача, рахунок-фактура виставлено за договором №24 від 15.07.2024, у квитанції про сплату 150000 грн. вказано призначення платежу - оплата за товар рах.-фак з договору №24 від 15.07.2024 ОСОБА_1 . Крім того, факт отримання грошових коштів в розмірі 150000 грн. на рахунок ФОП ОСОБА_2 , останній не заперечує.
За встановлених обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем не виконані умови договору № 24 від 15.07.2024 щодо продажу товару, а отже, цілі Договору позивачем не досягнуті і він був позбавлений того, на що розраховував при його укладенні, у зв'язку з чим, позовна вимога про розірвання договору № 24 від 15.07.2024 підлягає задоволенню.
Враховуючи, що позивач довів, що мають місце підстави для розірвання договору у вигляді істотного порушення його умов з боку відповідача, суд застосовує ст. 1212 ЦК України, обґрунтовуючи стягнення сплачених коштів у розмірі 150 000 грн.
Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частини 1-2 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до частини 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача понесені ним витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.
В судовому засіданні 03.11.2025 представник позивача адвокат Яструб О.П. підтримав заявлену вимогу.
Представник відповідача адвокат Таламанчук О.С. своїх заперечень проти стягнення витрат на правничу допомогу не надав.
У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20.09.2018 суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав суду договір про надання правничної допомоги від 09.08.2024, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Яструбом О.П. (а.с.31 т.1); ордер на надання правничої (правової) допомоги №1115068 (а.с.23 т.1); копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; копію квитанції до прибуткового касового ордеру №09/08 від 09.08.2024 (а.с.32 т.1), розрахунок суми гонорару за надану правничу допомогу від 09.08.2024 (а.с.33 т.1), акт прийому-передачі наданих послуг до Договору про надання правничої допомоги від 09.08.2024 (а.с.34 т.1).
Згідно п. 1.2 договору про надання правничої допомоги від 09.08.2024 вартість послуг становить 15 000,00 грн., які клієнт сплачує протягом трьох днів з дня укладення Договору. Участь у судових засіданнях оплачується окремо.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що надані позивачем докази понесених ним судових витрат є належними так, як містять інформацію про предмет доказування.
Суд приймає до уваги, що Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував на тому, що суд не має права зменшити суму правничих витрат з власної ініціативи. Це суперечить нормам ЦПК, ГПК та КАС. Адже розмір гонорару визначається лише домовленістю адвоката з клієнтом, а суд не може втручатися в ці правовідносини. Зменшення витрат можливе лише за клопотанням іншої сторони, яка довела їх неспівмірність.
У зв'язку з вищевикладеним, оскільки відповідачем не надано заперечень проти стягнення з нього витрат на правничу допомогу, а також не зазначено про неспівмірність розміру наданої допомоги із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, суд вважає, можливим стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача судовий збір в сумі 2711,20 грн.
Керуючись ст.ст.12,13,19,141,259,263, 264,265,268,272,273 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення попередньої оплати - задовольнити у повному обсязі.
Розірвати Договір купівлі-продажу №24 від 15.07.2024, укладений між ОСОБА_1 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачені згідно договору купівлі-продажу № 24 від 15.07.2024 грошові кошти в розмірі 150 000 (сто п'ятдесят тисяч) грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 15 000 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2711,20 грн., а всього 17 711 (сімнадцять тисяч сімсот одинадцять) грн. 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання - АДРЕСА_2 .
відповідач ОСОБА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місце знаходження - АДРЕСА_3 .
Суддя О.Б. Подорець