Справа № 2011/14968/12
Провадження 2/2011/6160/12
“15» січня 2013 р. м. Харків
Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
Головуючого судді - Цвіра Д.М.,
при секретарі - Надьон Т.Р., Подпрядової В.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дзержинського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю “Українське Фінансове Агентство “ВЕРУС», публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк» про стягнення заробітної плати та компенсації моральної шкоди,
Позивач звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до ТОВ “УФА “ВЕРУС» та ПАТ КБ “Приват Банк», в якому зазначає, що з 18.06.2007 р. до 30.09.2009 р. працював в ТОВ “УФА “ВЕРУС» на посаді кредитного інспектора. За весь час роботи отримував заробітну плату в розмірі 144 грн. на місяць, що менше ніж встановлена мінімальна заробітна плата. З 30.09.2009 року був переведений на роботу до ПАТ КБ “Приват Банк», де працює по теперішній час. ПАТ КБ “Приват Банк» щомісяця нараховує і сплачує позивачу 225 грн., що також менше ніж встановлена мінімальна заробітна плата. В обгрунтування позовної заяви ОСОБА_1 додатково зазначив, що ПАТ КБ “ПриватБанк» не виділив йому робочого місця, не ознайомив із наказом про прийняття на роботу та умовами трудового договору. За час роботи на підприємствах відповідачів він зазнав моральних страждань. Оскільки трудові права було порушено позивач вимушений звернутися до суду із відповідним позовом.
В судовому засіданні позивач підтримав заявлені вимоги та просив визнати незаконними дії відповідачів стосовно невиплати йому заробітної плати, стягнути з відповідачів різницю між виплаченою заробітною платою та мінімальною заробітною платою та суму моральної шкоди, яку він оцінив в 10 000 грн. в кожного відповідача. Позивач підтвердив обставини викладені ним в позовній заяві.
В судовому засіданні представник відповідача ТОВ “УФА “ВЕРУС» - Жегулін Ю.М заперечував проти задоволення позову в повному обсязі та надав письмові заперечення, в яких зазначив наступне, що на підставі наказу від 18.06.2007р. № П-00538 позивача було прийнято на роботу до ТОВ “УФА “ВЕРУС» на посаду кредитного інспектора на неповний робочий день тривалістю 6 годин із розрахунку повного робочого дня тривалістю 8 годин. Оплата праці позивача провадилась пропорціонально відпрацьованому часу. Відповідно до цього наказу позивачу було встановлено посадовий оклад в розмірі 512,00 грн., тобто в розмірі більшому ніж мінімальна заробітна плата, яка була становлена на той момент. Позивачу було проводедено індексацію заробітної плати відповідно до змін розміру мінімальної заробітної плати, на підтвердження чого надав відповідні документи. Розрахунки наведені ОСОБА_1 в своїй позовній заяві представник відповідача вважає тами, що не відповідають дійсності. Не враховано того, що ОСОБА_1 працював неповний робочий день. Позивач наводить розрахунки без урахування податків та відрахувань до Пенсійного фонду та соціальних фондів. Також представник ТОВ “УФА “ВЕРУС» заперечував проти відшкодування моральної шкоди оскільки вважає, що немає події порушення прав позивача, не наведено доказового матеріалу щодо існування моральної шкоди позивача, і в позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що саме дії ПАТ КБ «ПриватБанк'спричинили моральну шкоду, а не ТОВ “УФА “ВЕРУС».
В судовому засіданні представник відповідача ПАТ КБ “Приват Банк» - Кураксіна О.І., заперечувала проти задоволення позову в повному обсязі та надала письмові заперечення, в яких зазначила, що відповідно до наказу ТОВ “УФА “ВЕРУС» від 30.09.2009р. № У-00581 та наказу Приват Банку від 19.09.2009р. № PR-2009-346 позивача було переведено на роботу до ПАТ КБ “Приват Банк» на посаду кредитного інспектора. Згідно наказів банку від 30.07.2009р. № СП-2009-613 та від 05.03.2010 р. № СП-2010-249 було встановлено, що заробіток кредитних інспекторів складається з постійної (фіксованої) частини та перемінної частини, яка залежить від виконання встановлених нормативів. Також наказами встановлено нормативи загрузки кредитних інспекторів, нормативи обробки проблемної заборгованості та оплата праці за результатами індивідуальних показників (робіт) кредитних інспекторів. Оплата праці ОСОБА_1 була встановлена та виплачувалась по змішаній системі оплати праці: постійна (фіксована) частина становила 708,25 грн. та перемінна частина, яка залежала від виконання встановлених нормативів. При цьому, представник банку зазначив, що за умови виконання нормативів заробітна плата позивача складає мінімум 1248,25 грн., тобто значно більше ніж мінімальна заробітна плата встановлена на момент розгляду справи. Починаючи з червня 2011 року позивач перестав виконувати нормативи, встановлені банком, у зв'язку із чим отримував лише фіксовану частину заробітної плати або додатково перемінну частину у незначному розмірі. При цьому, позивач з 2011 року почав систематично не з'являтись на роботу, про що було складено відповідні акти. З лютого 2012 року перестав виходити на роботу, у зв'язку із чим банк перестав виплачувати заробітну плату. При цьому, будь-яких пояснень своєї неявки на роботу ОСОБА_1 банку не повідомив. Розрахунки наведені позивачем представник ПАТ КБ «Приват Банк'вважає безпідставними та не обґрунтованими, оскільки вони наведені без урахування податків, відрахувань до Пенсійного фонду та соціальних фондів та днів в які позивач не з'являвся на роботу. Щодо стягнення з ПАТ КБ “Приват Банк» моральної шкоди представник заперечував, оскільки вважає, що в позовній заяві не конкретизовано в чому саме проявилась моральна шкода, не наведено розрахунку розміру моральної шкоди. Зазначає про відсутність подій, на які посилається позивач, в обґрунтування своїх позовних вимог про стягнення моральної шкоди.
Суд, вислухавши пояснення позивача та представників відповідачів, свідка дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги ОСОБА_1 такими, що не підлягають задоволенню.
Суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини:
З 18.06.2007 р. ОСОБА_1 працював в ТОВ “УФА “ВЕРУС» на посаді кредитного інспектора, що підтверджується наказом ТОВ “УФА “ВЕРУС» від 18.06.2007р. № П-00538 та не заперечується сторонами.
Згідно наказу про прийом ОСОБА_1 на роботу позивача було прийнято на роботу на повну робочу неділю (вихідні субота та неділя), неповний робочий день тривалістю 6 годин із розрахунку повного робочого дня тривалістю 8 годин. Позивачу було встановлено посадовий оклад в розмірі 512,00 грн., що на той момент перевищувало розмір мінімальної заробітної плати вставновленої законом.
Відповідно до ст. 56 КЗпП України за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Оплата праці в цих випадках провадиться пропорціонально відпрацьованому часу або залежно від виробітку.
Факт встановлення позивачу неповного робочого часу сторонами не заперечується та підтверджується наказом ТОВ “УФА “ВЕРУС» від 18.06.2007р. № П-00538 .
Згідно ст. 33 Закону України «Про оплату праці'в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.
Згідно Звіту по записах журналу розрахунків за період з 01.06.2007р. до 30.09.2009р. по працівнику ОСОБА_1 вбачається, що розмір посадового окладу позивача переглядався залежно від зміни розміру мінімальної заробітної плати і відповідач ТОВ «УФА «ВЕРУС'проводив відповідну індексацію. Виплата заробітної плати проводилась щомісячно і в розмірі не меншому ніж розмір мінімальної заробітної плати встановлений законом.
Згідно наказу ТОВ “УФА “ВЕРУС» від 30.09.2009р. № У-00581 та наказу ПАТ КБ “ПриватБанк» від 19.09.2009р. № PR-2009-346 ОСОБА_1 було переведено на роботу до ПАТ КБ “ПриватБанк» на посаду кредитного інспектора.
Згідно наказів банку “Про актуалізацію технологічної карти роботи з проблемною заборгованістю та системи стимулювання співробітників Департаменту «Колекторської агенції'ГО» від 30.07.2009р. № СП-2009-613 та “Про актуалізацію технологічної карти роботи з проблемною заборгованістю та системи стимулювання співробітників 22-й групи преміювання, які працюють по поверненню проблемної заборгованості на етапах Hard и Legal Collection» № СП-2010-249 від 05.03.2010 р. заробіток кредитних інспекторів складається з постійної (фіксованої) частини та перемінної частини, яка залежить від виконання встановлених нормативів. Також наказами встановлено нормативи загрузки кредитних інспекторів, нормативи обробки проблемної заборгованості та оплата праці за результатами індивідуальних показників (робіт) кредитних інспекторів.
З наданих до суду розрахункових листів ОСОБА_1 за період з жовтня 2009р. до жовтня 2012 р. вбачається, що заробітна плата позивача складається з постійної (фіксованої) частини заробітної плати в розмірі 708,25 грн. та перемінної частини, яка змінювалась залежно від виконання встановлених нормативів.
Згідно ч. 1 ст. 85 КЗпП України відповідно до організації виробництва і праці для працівників встановлюються норми праці - норми виробітку, часу, обслуговування, чисельності та інше.
Згідно ст. 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.
Згідно ст. 95 КЗпП України мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).
Згідно ст. 33 Закону України «Про оплату праці'в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.
Таким чином, суд приходить до висновку, що система оплати праці та місячні норми обробки проблемної заборгованості, встановлені в ПАТ КБ «ПриватБанк», відповідають вимогам чинного законодавства про працю.
Суд критично ставиться до розрахунків наведених ОСОБА_1 у своєму позові, оскільки позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження недоплати йому заробітної плати, а в судовому засіданні ОСОБА_1 плутався у своїх поясненнях щодо розміру фактично виплаченої йому заробітної плати.
Сідок ОСОБА_2 в судовому засідання пояснив суду, що працює разом з позивачем, заробітна плата не йому та позивачу не вплачується в повному обсязі, робоче місце не надано та відповідачі грубо порушують чинне законодавство щодо умов праці.
Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Як передбачено ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивач не довів належними та допустимими доказами наявність на даний час заборгованості по заробітній платі.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позов безпідставний та задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 85, 95, 97, 237-1 КЗпП України, ст. 33 Закону України «Про оплату праці'та керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю “Українське Фінансове Агентство “ВЕРУС», публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк» про стягнення заробітної плати та компенсації моральної шкоди -відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, яки брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя