Справа № 2011/12145/12
2/2011/5411/12
26 листопада 2012 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі: головуючого судді Григор'євої А.О.
при секретарі Виставній А.М.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним, відшкодування шкоди,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким, з урахуванням уточнень, просить визнати недійсним договір, укладений ним з відповідачем, відшкодувати спричинену йому матеріальну шкоду у подвійному розмірі та моральну шкоду у сумі 10 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у квітні 2011 року у рекламно-інформаційній газеті «Прем'єр'винайшов рекламу про набір слухачів до навчального центру взуттєвого виробництва з гарантованим працевлаштуванням. Директор центру - ОСОБА_2 - відповідач по справі, підтвердив викладену інформацію. 05.05.2011 року позивач уклав з відповідачем договір та сплатив грошові кошти. Вартість навчання складала 1 050,00 грн.
Після закінчення курсу позивач отримав свідоцтво. Водночас, відповідач відмовив у працевлаштуванні, мотивуючи відсутністю попиту з огляду на сезонний характер роботи. На протязі певного часу позивач мав спроби самостійного працевлаштування, але з'ясував, що отримане ним свідоцтво не має ваги, оскільки відповідач не мав права провадити навчання. Позивач вважає зазначений договір таким, що укладений з порушенням норм чинного законодавства України, порушує його законні права а тому підлягає бути визнаним недійсним з відшкодуванням матеріальної шкоди у подвійному розмірі та моральних збитків. Пояснюючи зміст заподіяної йому немайнової (моральної) шкоди, позивач посилався на свої моральні страждання та хвилювання, які він зазнав в зв'язку з неправомірними діями відповідача, що призвело до порушення його звичайних умов життєдіяльності. Завдану йому моральну шкоду позивач оцінює в 10000,00 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, визнати недійсним укладений сторонами договір, відшкодувати спричинену позивачу матеріальну та моральну шкоду, оскільки порушені його права як споживача,.
Відповідач в судове засідання не з'явився, надіслав суду письмові заперечення, в яких стверджував, що договір між ним та позивачем укладений на здійснення інформаційно-консультаційних послуг, надання яких не потребує ліцензуванню, свідоцтво було видано на прохання позивача; просить суд розглянути справу без його участі, відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог з викладених у запереченнях підстав.
Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, та звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, визнання правочину недійсним, відшкодування збитків, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Згідно ст. 22.ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
На підставі ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.
У відповідності до п. 19 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів'подукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб. Згідно з положеннями пунктів 22, 23 зазначеної статті, споживачем вважається фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб.
Статтею 19 Закону України «Про захист прав споживачів», передбачена заборона нечесної підприємницької практики, тобто, такої, яка спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому
випадку він би не погодився. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
Відповідно п.5 ст.7 зазначеного Закону, стосовно продукції, на яку гарантійні строки або строк придатності не встановлено, споживач має право пред'явити продавцю (виробнику, виконавцю) відповідні вимоги, якщо недоліки було виявлено протягом двох років.
В судовому засіданні встановлено, що між позивачем - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 -фізичною особою-підприємцем, був укладений договір від 05.05.2011 року. Надана копія договору свідчить про зобов'язання відповідача провадити навчання ( п.1.1., п.1.2.). Також у запереченнях відповідач зазначає, що позивач відвідував всі заняття. Проведення курсу лекцій, практичних занять відповідного напрямку, видача свідоцтва від імені навчального центра за підписом відповідача про проходження курсу навчання, ніяк не можна віднести на рахунок здійснення інформаційно-консультаційних послуг.
В той же час, наявні документи свідчать про те, що ОСОБА_2 як фізична особа-підприємець на період 2011 року мав дозвіл на такі види діяльності: послуги з пошуку, залученню і супроводу потенційних покупців, інформаційно-консультаційні послуги, послуги по доставці товару, торгівельна та посередницька діяльність, оптова та роздрібна торгівля, маркетингова діяльність.
Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», як на сьогодні, так і на час укладання договору передбачено обов'язкове ліцензування діяльності з надання освітніх послуг.
Заперечення відповідача не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки наявні у справі документи свідчать саме про ведення відповідачем діяльності по наданню освітніх послуг, без належного оформлення.
З огляду на те, що в діях відповідача вбачаються ознаки нечесної підприємницької практики, це є підставою для визнання договору від 05.05.2011 р. недійсним.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач, при укладанні договору, сплатив відповідачу 1050,00 грн. за навчання. З огляду на те,що відповідач ввів позивача в оману стосовно істотних умов договору, суд стягує на користь останнього збитки у подвійному розмірі, тобто у сумі 2 100,00 гривень.
Вимоги позивача щодо відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Ст.ст. 23, 1167 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Суд вважає, що в судовому засіданні знайшли підтвердження обставини заподіяння позивачеві моральної шкоди та причинно-наслідкового зв'язку між діянням відповідача та негативними наслідками, які настали для позивача. При визначенні розміру відшкодування суд, виходячи з вимог розумності і справедливості, вважає можливим стягнути на користь позивача ОСОБА_1 у відшкодування спричиненої йому моральної шкоди суму 500,00 грн.
У відповідності зі ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної частини вимог.
На підставі ст.5 ч.1 п.7) Закону України «Про судовий збір», ч. 3 ст.22 ЗаконуУкраїни «Про захист прав споживачів»,позивач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору, тому з відповідача ОСОБА_2 на користь держави слід стягнути судовий збір у сумі 260,00 грн. - відповідно задоволеної частини позовних вимог.
Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 212 -215,218, 224 -226 ЦПК України, ст.ст.15, 16, 22, 23, 230, 611, 1066, 1067 ЦК України,Законами України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», «Про захист прав споживачів», «Про судовий збір»,Постановою ПВС України від "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати недійсним договір від 05.05.2011 р. укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про надання інформаційно- консультативних послуг( курс лекцій та практичних занять по виготовленню взуття).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у подвійному розмірі у сумі 2 100,00 (дві тисячі сто) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 500,00 ( п'ятсот ) гривень у відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 260,00 (двісті шістдесят) гривень.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції
Головуючий: суддя