04 листопада 2025 року місто Київ
Справа № 756/1975/25
Апеляційне провадження № 22-ц/824/15388/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Желепи О.В., суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.,
за участю секретаря судового засідання Рябошапки М.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Диким Юрієм Олеговичем, на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 24 червня 2025 року (ухвалене у складі судді Шевчука A.B., повне рішення складено 07 липня 2025 року)
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення на свою користь аліментів на утримання дітей ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі в розмірі по 30000 грн на кожну дитину але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дати звернення до суду з цим позовом та до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування своїх вимог зазначала, що перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 29.08.2009 по 01.04.2024.
Унаслідок воєнних дій російської федерації на території України у лютому 2024 року позивач разом з дітьми виїхала до Хорватії де фактично проживають по цей час.
Старша донька ОСОБА_5 відвідує приватний навчальний заклад American Academy in Zagreb вартість навчання у якому становить 5 750 Євро на рік. Молодша донька ОСОБА_6 навчається у Kajzerica Elementary School, займається індивідуально з репетитором англійської мови та математики і відвідує уроки верхової їзди та плавання.
Впродовж 2024 року відповідач брав активну участь в утриманні дітей та регулярно направляв кошти на їх утримання і сплачував орієнтовно по 42 216 грн щомісячно на кожну дитину, при цьому з січня 2025 року припинив передавати кошти.
За твердженням позивача, здійснюючи розрахунок суми аліментів вона виходила з витрат які несе на утримання дітей та фінансових можливостей відповідача, який є суб'єктом підприємницької діяльності, купував рухоме та нерухоме майно, що свідчить про наявність можливості сплачувати аліменти у такому розмірі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Оболонський районний суд міста Києва рішенням від 24 червня 2025 року позов задовольнив частково.
Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі 10 000 грн, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 12.02.2025 та до досягнення дитиною повноліття.
Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі в розмірі 10 000 грн, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 12.02.2025 та до досягнення дитиною повноліття.
Стягнув з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
Допустив негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів на дітей за один місяць.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальненні доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Не погодившись з таким рішенням Дикий Ю.О. в інтересах ОСОБА_1 06 серпня 2025 року через систему «Електронний суд» подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі, вирішити питання розподілу судових витрат.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд безпідставно дійшов висновку про відсутність достатніх доказів щодо необхідності стягнення аліментів у заявленому розмірі по 30 000 гривень на кожну дитину.
Посилається на те, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відповідач фактично визнав обізнаність про такі витрати, хоча в суді намагався применшити їх значення. Суд безпідставно визнав позовні вимоги завищеними, виходячи лише з деклараційних даних про доходи відповідача, при цьому не надавши оцінки численним доказам витрат відповідача на придбання дорогого майна.
Посилається на те, що у 2022-2024 роках відповідач набув у власність автомобіль Volvo XC90 (вартістю понад 1,6 млн грн), мотоцикл Harley-Davidson (1,1 млн грн), машиномісце (близько 640 тис. грн) і квартиру в Києві (понад 2,9 млн грн), а загальний розмір його доходів за цей період, за даними податкових органів, перевищив 17 млн грн. Натомість суд зробив необґрунтований висновок про нібито складне матеріальне становище відповідача, не врахувавши наведені у справі відомості про майнові активи та їх ринкову вартість.
Вважає, що суд не застосував положення частини першої статті 182 Сімейного кодексу України, згідно з якою під час визначення розміру аліментів необхідно враховувати стан здоров'я і матеріальне становище дітей, доходи та майно платника аліментів, витрати на придбання нерухомого або рухомого майна, якщо не доведено джерело походження коштів. Суд обмежився формальним відтворенням норми закону без її належного застосування до фактичних обставин справи.
Посилається на те, що поведінка відповідача свідчить про його недобросовісність і намір приховати активи, оскільки напередодні поділу майна він подарував автомобіль і мотоцикл своїй матері, а після розірвання шлюбу відчужив інше майно на користь близьких осіб, продовжуючи ним фактично користуватися. Такі дії свідчать про наявність у відповідача реальних фінансових можливостей, які суд першої інстанції безпідставно не врахував. Суд ухвалив рішення не в інтересах дітей, а фактично - на користь платника аліментів.
Скаржник зазначає, що з урахуванням наявних у справі доказів майнового стану відповідача справедливим було б визначити розмір аліментів не нижче суми, яку він фактично сплачував у попередній період, тобто по 30 000 гривень щомісяця на кожну дитину. Суд безпідставно обмежив розмір стягнення до 10 000 гривень, що не відповідає інтересам дітей і не забезпечує необхідного рівня їх утримання.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відзиву на апеляційну скаргу відповідач не подав.
Позиція учасників справи, які з'явилися в судове засідання
У судовому засіданні представник позивача - адвокат Дикий Ю.О. апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити з підстав, викладених у ній.
Представник відповідача - адвокат Крамар О.П. проти апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін як законне та обґрунтоване.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд першої інстанції вважав встановленим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 29.08.2000 року, який розірвано за рішенням Подільського районного суду м. Києва від 01.04.2024 року (а.с. 14).
Від вказаного шлюбу сторони мають спільних дітей - доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження (а.с. 9, 10).
За загальновідомими даними інформаційної мережі Інтернет, що ґрунтуються на статистичних відомостях Міністерства фінансів України, середньостатистична місячна заробітна плата в Україні за всіма галузями складає 23 460 грн, а по місту Києву станом на липень 2025 року становить 30 000 грн.
ОСОБА_2 зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, як фізична особа-підприємець і є засновником ТОВ «Полімер-Груп».
Згідно з довідкою ТОВ «Полімер-Груп» від 28.02.2025 та відомостей фінансової звітності кредиторська заборгованість підприємства на кінець 2021 року становить 9 680 000 грн, на кінець 2022 року кредиторська заборгованість 9 300 300 грн, на кінець 2023 року кредиторська заборгованість 13 890 300 грн, а на кінець 2024 року 15 898 830 грн.
Згідно з податковою декларацією про майновий стан і доходи до річного оподатковуваного доходу ОСОБА_2 у 2022 році включено - 116 983 грн, у 2023 році - 109 567 грн, у 2024 році 95841 грн.
Позиція суду апеляційної інстанції
Заслухавши доповідь головуючого судді Желепи О.В., пояснення представників сторін, переглянувши справу та перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення зміні.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно з приписами ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Указаним вимогам рішення суду першої інстанції частково не відповідає з огляду на таке.
У частині першій статті 3 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Частинами першою та другою статті 27 Конвенції встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції виходив із того, що, за твердженням позивача її заробітна плата складає лише 840 Євро в місяць. При цьому, ініціюючи позов про стягнення аліментів на утримання кожного з дітей у розмірі по 30 000 грн щомісячно, позивач належним чином не обґрунтувала та не надала належних і допустимих доказів на підтвердження дійсної потреби та здійснення особисто щомісячних витрат у такому ж розмірі. Суд звернув увагу, що за ст. 141 СК України обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька. Причому обов'язком особистим, індивідуальним, а не солідарним. Крім того, показником для визначення розміру аліментів має бути не лише саме по собі бажання стягувача і розмір раніше отримуваних сум, а перш за все кошти реально необхідні для гармонійного розвитку та повноцінного існування дитини. У своїх поясненнях позивач ототожнює додаткові та бажані витрати на утримання дітей (приватна школа, індивідуальні заняття з репетитором, уроки верхової їзди та плавання) із першочерговими необхідними витратами для їх утримання. Враховуючи зазначене, відомості щодо фінансового стану відповідача та надані в судовому засіданні докази і пояснення, суд вважав необхідним стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі в розмірі по 10 000 грн, на кожну дитину але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дати звернення до суду з цим позовом та до досягнення найстаршою дитиною повноліття. На думку суду, такий розмір стягуваних аліментів на утримання дітей, на даний час, значно перевищує встановлений прожитковий мінімум дітей даного віку, співмірний із середньою заробітною платою населеного пункту місця проживання і роботи відповідача, а отже є достатнім та належним для забезпечення рівня життя дітей, достатній для їх фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
Колегія суддів не може погодитися із такими висновками суду першої інстанції з огляду на неповноту встановлених судом обставин.
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з частинами першою, п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 77 ЦПК України).
Дослідження доказів - це безпосереднє сприйняття і вивчення судом в судовому засіданні інформації про фактичні дані, представленої сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, за допомогою передбачених в законі засобів доказування на підставі принципів усності та безпосередності. Предметом доказування у кожній справі є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття законного судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 76 ЦПК України ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частиною першою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.
Положеннями статті 78 ЦПК України визначено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підтвердження свої вимог позивачка надала такі докази, які суд першої інстанції не дослідив та не надав їм належної оцінки.
Відповідно до договору оренди від 20.10.2023 (а. с. 16) позивачка орендує квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Вартість оренди становить 750 євро/місяць.
Оренда житла є складовою виконання батьківського обов'язку щодо забезпечення дітей житлом. Оскільки місячна вартість оренди становить 750 євро, половина цієї суми - 375 євро - має покладатися на батька як його частка участі у витратах на утримання дітей. Такий розподіл відповідає принципу рівності прав і обов'язків батьків щодо утримання дітей та забезпечення їм належних житлових умов незалежно від місця проживання кожного з батьків.
Станом на дату ухвалення цієї постанови курс становить 48,46 грн за 1 євро.
Таким чином, лише на забезпечення дітей житлом з відповідача належали стягненню кошти в розмірі близько 18 000 грн, тобто по 9 000 грн на кожну дитину.
Окрім цього, відповідно до договору про надання освітніх послуг № 1139 (а. с. 26-29) ОСОБА_8 навчається у приватній середній школі «АМАК Інтернешнал скул» (AMAC International school). У пункті 2.1 Договору визначена вартість навчання, а саме 5 750 євро/рік, тобто майже 480 євро/місяць. Оплата вказаних послуг підтверджується платіжними дорученнями, що містяться в матеріалах справи (а. с. 150-154).
В судовому засіданні апеляційного суду встановлено, що потреба у платній школі пов'язана з тим, що навчання в безкоштовних школах здійснюється на мові країни перебування. Якою недостатньо володіє дочка, що вчиться в платній школі.
Тобто витрати на навчання старшої дочки в платній школі не є додатковими витратами, а є необхідними щомісячними витратами до закінчення навчання для забезпечення дитини освітою.
Таким чином, частка батька у забезпеченні права ОСОБА_9 на освіту становить 240 євро на місяць, тобто близько 11 600 грн.
Висновки суду щодо відсутності необхідності у відвідуванні саме приватної школи колегія суддів визнає помилковими, оскільки влаштування ОСОБА_5 до такого закладу було погоджено сторонами з огляду на складність її адаптації до викладання шкільних предметів хорватською мовою. Молодша ж дитина - ОСОБА_6 відвідує державну безкоштовну школу.
Враховуючи викладене, мінімальний доведений позивачкою обсяг на утримання дітей (освіта та проживання) , яка має припадати на батька становить 20 600 грн на ОСОБА_5 та 9 000 грн на ОСОБА_6 . При цьому в указану суму не входять витрати на харчування, одяг та дозвілля дітей.
Тобто висновок суду про достатність на нормальний розвиток дітей суми, яку буде платити батько по 10 000 грн. на кожну дитину, є помилковим, та буде порушувати принцип рівності батьків, щодо своїх обов'язків, покладаючи більший тягар утримання на матір.
З урахуванням доказів позивача, щодо необхідних витрат на дітей, та очевидної необхідності витрачання коштів на харчування, одяг та дозвілля дітей, колегія суддів вважає за можливе збільшити розмір аліментів на утримання дітей на суму вартості освіти та проживання дітей. Тобто, у межах позовних вимог, для ОСОБА_5 - 30 000 грн, а для ОСОБА_6 - 18 000 грн.
Щодо наявності фінансової можливості у батька сплачувати таку суму. Суд зазначає про наступне.
Суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги листування сторін, за змістом якого відповідач пропонував позивачці 1000-1500 умовних одиниць в місяць за те, що остання відмовиться від позову про поділ майна (а. с. 67). Пояснення відповідача, що вказані кошти стосувалися гривень не заслуговують на увагу, оскільки не відповідають адекватній оцінці вказаної обставини, якою є сприйняття вказаних сум як таких, що виражені в доларах США.
Беручи до уваги середній курс долара США за період з січня по лютий 2025 року: 41 грн, виходить, що відповідач був готовий сплачувати на утримання дітей більше 60 000 грн. Саме з цього, а також його попередніх перерахувань коштів на утримання дітей (у середньому за 2024 рік - 43 000 грн (а. с. 33-40, 70)), позивачка визначила розмір аліментів на утримання дітей.
Колегія суддів аналізуючи такі дії відповідача застосовує доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі: «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Оскільки в основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності, поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Враховуючи викладене, колегія суддів визнає суперечливою поведінку відповідача, який з одного боку, пропонує позивачці утримання в розмірі близькому до заявлених позовних вимог (60 000 грн), а з іншою - стверджує, що не має змоги платити такі кошти на утримання дітей з огляду на фінансові складнощі.
Суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги довідку про кредиторську заборгованість ТОВ «Полімер-Груп Україна» (а. с. 86) та відомості з податкових декларацій про майновий стан і доходи ОСОБА_2 як основу для висновку про фінансові складнощі останнього, оскільки наявність у юридичної особи кредиторської заборгованості не свідчить про відсутність прибутків у неї, а порівняно незначні річні доходи відповідача (близько 100 000 грн у рік) не свідчать про відсутність у нього коштів на утримання дітей у заявленому позивачкою розмірі з огляду на ту ж попередню поведінку (перерахування коштів у 2024 році) відповідача, а також придбання ним 09.09.2024 машино-місця за 32 000 грн (а. с. 60), 24.09.2024 квартири за 2 916 866 грн (а. с. 62 зворот).
Слід зазначити, що при визначенні розміру аліментів за вищенаведеною нормою права придбання майна відповідачем також свідчило про його забезпеченість та можливість сплачувти аліменти в необхідному для дітей розмірі.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає розумним та справедливим визначити розмір аліментів на утримання ОСОБА_5 - 30 000 грн, а ОСОБА_6 - 18 000 грн на місяць, що буде достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей, відповідатиме фінансовим можливостям матері з доходом 840 євро в місяць, та не становитиме надмірного фінансового тягаря й не буде непропорційним розміру доходів відповідача.
Колегія суддів також звертає увагу, що у випадку повернення дітей в Україну, закінчення чи переведення з платної школи та/або зміни місця проживання позивачки із дітьми у Хорватії, тобто зміни необхідних витрат та зміни фінансового становища платника та отримувача аліментів, визначений за рішенням суду розмір аліментів може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів відповідно до ст. 192 СК України.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до пункту другого частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до пунктів першого та третього частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Колегія суддів установила, що при вирішенні справи суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дитини, проте належним чином не дослідив обґрунтованість позовних вимог у частині визнання розміру аліментів у сумі 60 000 грн на місяць та своє рішення про часткове задоволення позовних вимог у розмірі по 10 000 грн у місяць на кожну дитину ухвалив за неповного встановлення обставин справи, що є підставою для збільшення присуджених аліментів до 30 000 грн та 18 000 грн на місяць для дітей.
Судові витрати
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позовні вимоги задоволено частково, а саме на 80 %, а тому стягнутий з відповідача в дохід держави судовий збір за подання позовної заяви підлягає зменшенню на 20 %, тобто з 1 211,20 грн до 968,96 грн.
Водночас за розгляд справи в суді апеляційної інстанції з відповідача в дохід держави належить стягнути 1 162,75 грн, а всього 2 131,70 грн за розгляд цієї справи в суді першої та апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 259, 263, 268, 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Диким Юрієм Олеговичем, - задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 07 липня 2025 року - змінити.
Збільшити розмір стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 10 000 грн до 30 000 (тридцяти тисяч) грн.
Збільшити розмір стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 10 000 грн до 18 000 (вісімнадцяти тисяч) грн.
Збільшити розмір стягнутого з ОСОБА_2 на користь держави судового збору з 1 211,20 грн до 2 131,70 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ст. 389 ЦПК України.
Повна постанова складена 07 листопада 2025 року.
Головуючий О.В. Желепа
Судді: Н.В. Поліщук
В.В. Соколова