про відкриття провадження
03 листопада 2025 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 757/31834/23-ц
провадження номер: 22-ц/824/16936/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),
суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,
вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргоюОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 липня 2024 року у складі судді Новака Р.В., у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 11 липня 2024 року позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (далі - ТОВ «ФК «Фінтраст Україна») до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» заборгованість за договором №3819385 про надання споживчого кредиту від 14 березня 2021 року в розмірі 57 728 грн 00 коп., з яких: 17 600 грн 00 коп. - тіло кредиту та 40 128 грн 00 коп. - нараховані проценти.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» судовий збір у розмірі 2 147 грн 20 коп.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10 000 грн 00 коп.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, 19 вересня 2025 року ОСОБА_1 подала дві апеляційні скарги до Київського апеляційного суду, направивши їх через електронний кабінет. Також ОСОБА_1 17 вересня 2025 року подала апеляційну скаргу на вищевказане рішення, направивши її засобами поштового зв'язку.
22 вересня 2025 року вказані апеляційні скарги надійшли до Київського апеляційного суду.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 вересня 2025 року матеріали справи витребувано із суду першої інстанції.
29 жовтня 2025 року до Київського апеляційного суду від суду першої інстанції надійшли матеріали справи.
За своїм змістом апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 липня 2024 року, які подані до суду засобами поштового зв'язку та через електронний кабінет - є тотожними.
Тому апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 фактично подала одну апеляційну скаргу на рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 липня 2024 року щодо якої слід вирішити питання про відкриття апеляційного провадження.
Відповідно до ч.1 ст.354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з ч.2 ст.354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Відповідно до ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другійстатті 358 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, Печерським районним судом міста Києва ухвалено рішення 11 липня 2024 року за відсутності учасників справи, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання (а.с.221).
У клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 вказує, що оскаржуване рішення суду першої інстанції від 11 липня 2024 року вона отримала після його завантаження до підсистеми Електронний суд 20 серпня 2025 року.
Матеріали справи не містять доказів того, що Печерським районним судом міста Києва повідомлено ОСОБА_1 про судове засідання, яке було призначено на 11 липня 2024 року о 10 год 45 хв.
Також матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 отримала рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 липня 2024 року раніше ніж 20 серпня 2025 року.
Разом з тим, відповідно до ст.ст. 2, 4, ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Як вбачається із інформації на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень, текст рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 липня 2024 року було оприлюднено 20 серпня 2025 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подала 17 вересня 2025 року, тобто протягом тридцяти днів з дня отримання рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 липня 2024 року.
Так, статтею 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У своїй практиці Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи «Белле проти Франції» (Bellet v. France), «Ільхан проти Туреччини» (Ilhan v. Turkey), «Пономарьов проти України», «Щокін проти України» та інші).
Зокрема, аналіз практики ЄСПЛ дозволяє виокремити такі фундаментальні обґрунтування на користь прийняття рішення про поновлення пропущеного строку звернення до суду: 1) рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві; щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права (справа «Белле проти Франції» (Bellet v. France)); 2) не можуть бути встановлені обмеження щодо реалізації права на судовий захист у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено; ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (справа «Мушта проти України»); 3) суворе застосування строку без урахування обставин справи може бути непропорційним щодо цілі забезпечення правової визначеності та належного здійснення правосуддя, а також перешкоджати використанню доступних засобів правового захисту (справа «Станьо проти Бельгії» (Stagno v. Belgium)).
Одним з елементів права на справедливий суд є право на виправлення судової помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення у справі відповідно до запроваджених державою процедур. При цьому забезпечення права на апеляційне і касаційне оскарження включає, як можливість оскарження судового рішення, так і обов'язок суду належним чином обґрунтувати свою відповідь на доречні доводи особи, яка оскаржує судові рішення, у разі відмови в такому перегляді.
Доступність права на оскарження у зв'язку із пропуском встановленого строку неодноразово була предметом розгляду ЄСПЛ. Так, у своєму рішенні у справі «Скорик проти України» Суд зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право в апеляційних судах на основні гарантії, передбачені Конвенцією. Так, повинні враховуватися особливості провадження, що розглядається, відповідно до національного правопорядку, а також роль апеляційного суду в них. У справі «Зубац проти Хорватії» (Zubac v. Croatia) ЄСПЛ, розглядаючи загальні принципи стосовно доступу до судів вищої інстанції та обмеження ratione valoris (компетенція з огляду на цінність), зробив висновок, що стаття 6 Конвенції не зобов'язує Договірні держави створювати апеляційні чи касаційні суди, проте якщо такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6 Конвенції, наприклад, у тій частині, у якій вона гарантує учасникам судового процесу ефективне право на доступ до суду.
Таким чином ЄСПЛ роз'яснив, що положення статті 6 Конвенції, включаючи право на доступ до суду, поширюються також на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення, якщо таке право передбачено національним законодавством. Відповідно поновлення пропущеного строку на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення є механізмом забезпечення певної гнучкості та пропорційності при вирішенні питання про допуск скаржника до апеляційного чи касаційного судів.
З аналізу практики ЄСПЛ вбачається, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, у випадках, якщо: 1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (справа «Мушта проти України»); 2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справа «Устименко проти України»); 3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (справа «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania)).
Аналогічні правові висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі №1227/8971/2012 (провадження № 14-198звц21).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).
Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 пропустила строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції з поважних причин, тому даний строк підлягає поновленню.
Відповідно до ч.4 ст.359 ЦПК України, якщо апеляційна скарга подана з пропуском визначеного цим Кодексом строку, суд у випадку поновлення строку на апеляційне оскарження зупиняє дію оскаржуваного рішення в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.
Оскільки апеляційний суд поновлює строк на апеляційне оскарження, то дію оскаржуваного рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 липня 2024 року слід зупинити до прийняття апеляційним судом судового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги.
Апеляційну скаргу подано до належного суду, особою, що має право на апеляційне оскарження.
За формою і змістом апеляційна скарга відповідає вимогам ст. 356 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.356, 359, 360, 361 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 липня 2024 року.
Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргоюОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 липня 2024 року.
В порядку підготовки справи до апеляційного розгляду надіслати учасникам справи копію ухвали про відкриття апеляційного провадження разом з копією апеляційної скарги.
Надати учасникам справи строк п'ять днів з дня отримання копії ухвали, протягом якого може бути поданий відзив у письмовій формі на апеляційну скаргу.
Згідно ч.4 ст.360 ЦПК України до відзиву необхідно додати докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення першої інстанції.
Зупинити дію рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 липня 2024 року до прийняття апеляційним судом судового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: