21 жовтня 2025 року місто Київ.
Справа № 759/16030/24
Апеляційне провадження № 22-ц/824/14877/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Желепи О.В.,
суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.,
за участю секретаря судового засідання Рябошапки М. О.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства «Акцент-Банк» на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 04 червня 2025 року (у складі судді Ул'яновської О.В., інформація щодо дати виготовлення повного тексту судового рішення відсутня)
у справі за позовом акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У серпні 2024 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив стягнути з відповідачки заборгованість у розмірі 240 984 грн 23 коп та судові витрати по справі.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 10 травня 2021 року ОСОБА_1 приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладення кредитного договору №б/н та отримання кредитної картки. На підставі вказаної Анкети-Заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,4 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання Банківських послуг разом з Умовами та правилами і Тарифами, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві, проте відповідач належним чином не виконував умови кредитного договору, внаслідок чого станом на 04 липня 2024 року утворилася прострочена заборгованість у розмірі 240984 грн 23 коп, яка складається: 142797 грн 92 коп - заборгованість за кредитом; 98186 грн 31 коп - заборгованість по відсоткам.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 04 червня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість у розмірі 42 649 (сорок дві тисячі шістсот сорок дев'ять) грн 00 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» судовий збір у розмірі 639 (шістсот тридцять дев'ять) грн 73 коп.
Стягнуто з АТ «Акцент-Банк» на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судово-економічної експертизи у розмірі 22 000 (двадцять дві тисячі) грн 00 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач АТ «Акцент-Банк» 24 липня 2025 року подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, якою просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмовлених позовних вимог та постановити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що доказом наявності факту виконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів» та досягнення сторонами домовленостей за всіма умовами є фактичне прийняття пропозиції до укладання договору дією та сплатою періодичних платежів.
Зазначає, що навіть якщо врахувати думку суду першої інстанції (хоча Банк з нею не погоджується) щодо непідписання позичальником Тарифів та Умов і Правил, позичальник отримав кредитну картку та скористався кредитними коштами, тобто він погодився з умовами, що діяли на момент зняття коштів (ч. 2 ст. 638, ч. 2 ст. 642 ЦК України, - фактичне прийняття пропозиції до укладання договору дією) і вже повинен сплачувати процентну ставку. В даному ж випадку до матеріалів справи додано не тільки тарифи із сайту Банку (як зазначив суд), а Паспорт споживчого кредиту за програмою "Кредитна картка", в якому чітко зазначені всі оговорені умови кредитування, строки, процентна ставка, та багато іншого. Паспорт продукту підписано боржником за допомогою електронного підпису. Свою згоду на використання електронного підпису відповідач надала у Анкеті-Заяві про приєднання до Умов та Правил надання Банківських послуг в А-Банку.
Вказує, що суд не надав оцінку вартості експертизи та не встановив, що вартість її є завищеною, про що банк зазначав у скарзі вище, тому і є підстави для зменшення суми даних витрат у відповідності до ст. 139 ч. 8 ЦПКУ.
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін.
Позивач та його представник повідомлені через електронний кабінет , що підтверджується звітами про доставку, до суду не з'явились, а тому колегія вважала за можливе проводити розгляд без участі представника позивача.
Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши законність та обгрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія дійшла висновку про часткове її задоволення, лише в частині не вірного визначення суми, стягнутої за проведення експертизи.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
7. Фактичні обставини справи, установлені судом.
З матеріалів справи убачається, що 10 травня 2021 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ "А-Банк".
Зазначена анкета-заява містить анкетні дані відповідачки.
Проставленням власноруч свого підпису під заявою відповідачка, серед іншого, підтвердила, що підписана анкета-заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг АТ "А-Банк" становлять договір про надання банківських послуг, умови якого відповідачці зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення (том 1 а.с. 9).
Матеріали справи містять паспорт споживчого кредиту за програмою "Кредитна карта Зелена", підписаний ОСОБА_1 10 травня 2025 року простим електронним підписом (а.с. 9-10).
Згідно даних довідки за картами, наданої головою правління АТ "А-Банк", убачається, що ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано картку № НОМЕР_2 строком дії до квітня 2028 року (а.с. 15).
Згідно даних довідки за лімітами убачається, що 10 травня 2021 року ОСОБА_1 встановлено кредитний ліміт 52 000,00 гривень. В подальшому, 18 травуня 2021 року розмір кредитного ліміту збільшено до 80 000,00 гривень, а 29 березня 2024 року до 142 800,00 гривень (а.с. 16).
На підтвердження розміру заявлених позовних вимог позивачем надано розрахунок заборгованості (а.с. 6-8), виписку по картці за період з 10 травня 2021 року по 04 липня 2024 року (а.с. 6-8).
Згідно даних розрахунку заборгованості убачається, що загальний залишок заборгованості за наданим кредитом становить 142 797, 92 гривень, загальний залишок заборгованості по процентам становить 98186,31 гривень, а всього 240984, 23 гривні.
8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частини 2 статті 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини 2 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Отже, сума наданого кредиту, розмір процентної ставки, порядок її нарахування, розмір і порядок нарахування штрафу та пені повинні бути передбачені у письмовому договорі.
Згідно з частинами 1, 2 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Частиною 1 статті 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У цьому випадку, умови кредитного договору, який за своєю суттю є договором приєднання, розробив АТ «Акцент-Банк». Такі умови повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. З огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
У анкеті-заяві від 10 травня 2021 року розмір наданого кредитного ліміту не вказано, процентна ставка не зазначена, відсутні умови договору про обов'язок повернути кошти і встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, не зазначено номеру картки та реквізитів карткового рахунку.
Водночас, банк на підтвердження наявності заборгованості та її розміру надав до суду розрахунок заборгованості та виписку по картці.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254 (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.
До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц, від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15-ц.
Розмір заборгованості за тілом кредиту, визначений судом на підставі висновку судової економічної експертизи, яка була проведена за клопотанням відповідача.
Зміст апеляіційної скарги не містить конкретних посилань на допущені експертом помилки при визначенні різниці, між отриманими відповідачкою коштами та внесеними на погашення.
Позиція банку грунтується на тому, що між сторонами було досягнуто домовленості щодо розміру відсотків за користування кредитом, а тому застосований судом спосіб для визначення боргу не відповідає умовам договору.
За змістом частини 1 статті 1049 ЦК України (норми про договір позики застосовуються до кредитних правовідносин в силу частини 2 статті 1054 ЦК України) позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Суд першої інстанції на підставі висновку судово-економічної експертизи а.с.185-203 вірно встановив, що у ОСОБА_1 перед банком виникла заборгованість за кредитом у розмірі 42 649 (сорок дві тисячі шістсот сорок дев'ять) грн 00 коп.
Враховуючи, що усі фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Акцент-Банк» не повернуті, а також положення частини 2 статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, колегія суддів дійшла висновку, що районний суд правомірно стягнув фактично отриману та неповернуту суму кредитних коштів у розмірі 42 649 грн, частково задовольнивши вимоги про стягнення тіла кредиту.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині підписаного відповідачкою паспорту споживчого кредиту, як доказу досягнення домовленості щодо обов'язку сплачувати відсотки та його розміру , колегія суддів зазначає про таке.
Об'єднана палата Касаційного цивільного суду Верховного Суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20 (провадження № 61-14545сво20) дійшла висновку про те, що «під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту».
Отже, долучений до позову паспорт споживчого кредиту не приймається до уваги судом та не може вважатись складовою кредитного договору, форма такого документу носить інформаційний характер та не є складовою кредитного договору.
Правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 02 грудня 2020 року у справі №284/157/20-ц не беруться до уваги колегією суддів, оскільки Об'єднана палата Касаційного цивільного суду Верховного Суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20 відступила від висновку, викладеного у постанові, на яку посилається скаржник.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ "Акцент-Банк", тарифи користування кредитною карткою "Зелена" через їх мінливий характер не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із ОСОБА_1 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Крім цього, застосування доданих позивачем тарифів можливе у випадку ідентифікації картки, яку отримала позичальниця. Проте, підписана відповідачкою анкета-заява не містить відомостей про тип отриманої картки.
За установлених обставин, колегія суддів не убачає підстав для стягнення із відповідачки процентів за користування кредитом, оскільки їх погодження не підтверджується матеріалами справи.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги в частині безпідставного стягнення з позивача повної вартості економічної експертизи.
Суд не врахував, що відповідно до ст. 141 ЦПК України. Інші судові витрати, до яких відноситься і вартість експертизи розподіляються між сторонами пропорційно до задоволених вимог.
Оскільки позовні вимоги позивача в даній справі були задоволені лише на 17.7%, позивач зобов'язаний компенчсувати вартість експертизи -18 106 грн., що становить 82,3 % від сплаченої суми.
Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст. 268, 367, 374-376, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Акцент-Банк»- задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 04 червня 2025 року - змінити зменшивши суму стягнутих з АТ «Акцент-Банк» витрат по оплаті судово-економічної експертизи до 18106 грн.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 06 листопада 2025 року.
Головуючий О.В. Желепа
Судді Н.В. Поліщук
В.В. Соколова