15 жовтня 2025 року
справа № 760/28311/23
провадження № 22-ц/824/6697/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В., Сушко Л.П.
при секретарі: Яхно П.А.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 20 вересня 2024 року, постановлене під головуванням судді Усатової І.А. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дітей,-
28.11.2023 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дітей.
Свої вимоги мотивує тим, що рішенням від 12.12.2022 Солом?янського районного суду м. Києва (справа №760/6988/22) позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти в розмірі 20 000 гривень щомісячно на утримання неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 починаючи, з 15 червня 2022 року до повноліття дітей; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 додаткові витрати на утримання малолітнього ОСОБА_5 в розмірі 243 600 гривень; в іншій частині позову відмовлено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 3 636,00 гривень.
Постановою Київського апеляційного суду від 25.05.2023 рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 12.12.2022 залишено без змін.
Позивач зазначив, що при вирішенні вищезгаданої справи про стягнення з нього аліментів на утримання дітей, суд першої інстанції врахував надану позивачем довідку про розмір його доходу, з?ясував середній розмір доходу позивача та прийшов до висновку про стягнення з нього аліментів на утримання дітей у розмірі 20 000 гривень щомісячно. При визначенні розміру аліментів на утримання дітей, судом був врахований середній місячний дохід позивача у розмірі 47 764 гривні 09 коп., який був визначений, виходячи із розміру заробітної плати за період з січня 2022 року по червень 2022 року.
Позивач вказав, що майновий стан його змінився та він не має фінансової можливості сплачувати аліменти на утримання дітей у розмірі 20 000 гривень щомісячно, який встановлений рішенням суду від 12.12.2022.
Пояснив, що він з 11.10.2010 дійсно працює в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Констракшн Машинері" та на даний час займає посаду керівника відділу продажу вживаної техніки. У період з початку 2022 року та в перші місяці після повномасштабного вторгнення рф в Україну (березень та квітень 2022 року) заробітна плата його була вищою за її поточний рівень.
Також пояснив, що починаючи з травня 2022 року, у зв?язку з об?єктивним, внаслідок військової агресії рф, значним погіршенням економічного стану будівельної, комунальної, та видобувної галузей України, які є споживачами будівельної техніки, яку постачає ТОВ «Констракшн Машинері», в якому працює позивач, що призвело до скорочення обсягу продажів даної техніки у декілька разів. Наслідком зазначеного стало зменшення заробітної плати згідно штатного розкладу з 25 квітня 2022 року, та на дату подання даного позову становить 25 000 гривень, з яких до виплати підлягає сума у розмірі 20 125 гривень (за виключенням червня 2022 року, в якому позивачу було виплачено 37 714,25 грн., у зв?язку із виплатою компенсації за невикористані дні відпустки за попередній період роботи, січня 2023 року, в якому було виплачено 21 209,88 гривень, та лютого 2023 року, за який виплачений розмір заробітної плати становив 22 526,09 гривень).
Позивач вказав, що не зважаючи на те, що матеріальний стан його суттєво погіршився, він належним чином виконує свій батьківський обов?язок щодо матеріального забезпечення дітей, оскільки щомісячно перераховує аліменти на їх утримання у розмірі від 3 000 гривень до 6 700 гривень.
Окрім того, позивач зазначає, що на утриманні у нього перебуває його непрацездатна мати пенсійного віку, яка потребує матеріальної допомоги, та якій він щомісячно перераховує матеріальну допомогу у розмірі від 500 гривень до 1 500 гривень.
Позивач стверджує, що його майновий стан повністю унеможливлює виплату аліментів на утримання дітей у розмір 20 000 гривень щомісячно, адже розмір стягнених з нього аліментів майже дорівнює розміру його заробітку.
Просить суд ухвалити рішення, яким зменшити розмір аліментів на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 20 000 гривень щомісячно на утримання двох дітей до досягнення ними повноліття до 3 000 гривень щомісячно на утримання двох дітей до досягнення ними повноліття, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 20 вересня 2024 року позов задоволено частково.
Зменшено розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , відповідно до рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 12.12.2022 в розмірі 20 000 гривень щомісячно, та стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 аліменти у розмірі 10 000 гривень щомісячно, починаючи з дня набрання чинності рішення суду і до досягнення дітей повноліття.
В іншій частині позову відмовилено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 1 073,60 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що при розгляді даної справи районним судом було безпідставно відмовлено у витребуванні письмових доказів, які є вагомими для вирішення справи, а саме встановлення реального фінансового стану позивача. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на погіршення матеріального становища, наявність на його утриманні матері, проте вважає, що вказані обставини не підтверджено належними доказами. Зазначає, що позивач є особою працездатного віку, не є інвалідом, не має інших неповнолітніх дітей або утриманців, належних та допустимих доказів того, що з моменту постановлення судового рішення суттєво погіршився матеріальний стан позивача або стан його здоров'я, через що він не має змоги виплачувати аліменти у визначеному судом розмірі, позивачем не надано.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з повним дослідженням матеріалів справи, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6 проти апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було доведено зміну матеріального стану платника аліментів (позивача), в порівнянні з його матеріальним становищем на момент ухвалення рішення про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання дітей з нього на користь відповідача аліментів у розмірі 20000 грн. щомісячно, що відповідно до положень ст. 192 СК України є підставою для зменшення розміру аліментів.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Судом встановлено, що рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 12.12.2022 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти в розмірі 20000 гривень щомісячно на утримання неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , починаючи з 15.06.2022 до повноліття дітей.
Постановою Київського апеляційного суду від 25.05.2023 рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 12.12.2022 залишено без змін.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частиною першою статті 189 СК України передбачено, що батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується.
Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Проте, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.
Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Позивач на обґрунтування позову посилається на те, що він працює в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Констракшн Машинері" та займає посаду керівника відділу продажу вживаної техніки, з 25.04.2022 у нього значно зменшилась заробітна плата до 25 000 грн., з яких до виплати підлягає сума у розмірі 20 125 грн.
На підтвердження вищезазначеного, позивачем долучено до матеріалів справи довідку про доходи від 14.11.2023 вих.№44, що видана ОСОБА_1 . Товариством з обмеженою відповідальністю "Констракшн Машинері", довідку Пенсійного фонду України форми ОК-5 від 28.10.2023 та довідку Пенсійного фонду України форми ОК-7 від 28.10.2023, відомі з державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору від 03.11.2023.
З зазначених доказів вбачається, що матеріальний стан позивача змінився, в порівнянні з його матеріальним становищем на момент ухвалення рішення про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання дітей з нього на користь відповідача аліментів у розмірі 20000 грн. щомісячно, що відповідно до положень ст. 192 СК України є підставою для зменшення розміру аліментів.
Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги посилання позивача, що на його утриманні перебуває непрацездатна мати пенсійного віку, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження вказаних позивачем обставин. Само по собі зазначення аргументу позивача не є беззаперечним фактом та має бути доведено у передбачений цивільним процесом спосіб.
З огляду на вищевикладене суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що зменшення розміру аліментів з 20 000 грн. на 10 000 грн. на утримання дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 щомісячно, починаючи з дати вступу рішення в законну силу та до досягнення ними повноліття, є розумним, не суперечить нормам матеріального права, а також буде справедливим балансом між захистом прав неповнолітніх дітей позивача.
Щодо доводів апелянта про безпідставну відмову суду першої інстанції у витребуванні письмових доказів, суд зазначає наступне.
У відповідності до ч. 3 ст. 83 ЦПК України, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати до суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
В ч. 1 ст. 84 ЦПК учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Як вбачається з матеріалів справи, клопотання апелянта про витребування доказів було зареєстровано судом 15.05.2024 року, в той час як відзив був поданий до суду 12.02.2024 року. Таким чином, суд першої інстанції діяв в межах положень процесуального законодавства, приймаючи протокольну ухвалу про залишення без задоволення клопотання апелянтки про витребування доказів, яке було подано з порушенням строків та без обґрунтування неможливості його подання разом з відзивом.
Згідно вимог статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність постановленого рішення.
Керуючись ст. 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 20 вересня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 06 листопада 2025 року.
Суддя-доповідач
Судді