15 жовтня 2025 року
справа № 753/6504/23
провадження № 22-ц/824/1259/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В., Сушко Л.П.
при секретарі: Яхно П.А.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідачі: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 24 квітня 2024 року, постановлено під головуванням судді Якусика О.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини,-
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини.
Позивач посилається на те, що відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає та ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, а вирішити питання щодо розміру та способу надання ним утримання спільному малолітньому сину в добровільному порядку позивачу не вдалося. Крім цього позивач зазначає, що оскільки дитина, якій не виповнилося трьох років, проживає з нею, вона має право на утримання від відповідача, а тому просить стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини та дружини.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 24 квітня 2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 21.04.2023.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дружини в розмірі 1/10 з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, починаючи з 21.04.2023 до досягнення сином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1610,40 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції зосередився виключно на аналізі витрат відповідача і можливості надання ним утримання дитини у розмірі від доходу відповідача, про який просила позивач, хоча сам по собі дохід платника аліментів не може бути єдиним фактором, що враховується при визначенні розміру аліментів. Зазначає, що знаючи про наявність шлюбного договору та домовленостей з відповідачем щодо сплати аліментів, а також фактичного отримання від відповідача грошових коштів на утримання її та дитини, позивач у своїй позовній заяві про стягнення аліментів на утримання неправдиво зазначила про те, що відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає та ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків щодо утримання сина. Враховуючи наявність шлюбного договору між позивачем та відповідачем, а також наявність домовленості між сторонами щодо спільного утримання спільного сина позов підлягає залишенню без задоволення.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачки зазначає, що суд першої інстанції правильно встановив всі обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи викладені у апеляційній скарзі не спростовують рішення суду першої інстанції.
В судовому засіданні представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції врахував сам факт наявності у відповідача непрацездатних літніх батьків та стан їх здоров'я, однак сам факт утримання відповідачем своїх батьків не свідчить про погіршення його матеріального становища, неможливість надавати утримання своїй дитині у заявленому позивачем розмірі, а надання відповідачем переваги в утриманні своїм батькам порушує право дитини на належне забезпечення та суперечить її інтересам.
Суд зазначив, що доводи відповідача про те, що він сплачував аліменти на утримання дитини у розмірі по 10 000 грн. щомісяця не впливають на визначення розміру аліментів, натомість здійснені ним перекази можуть бути враховані під час виконання судового рішення про стягнення аліментів.
Районний суд взяв до уваги, що встановлені у цій справі обставини, наявність у відповідача можливості надавати матеріальну допомогу на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку, суд вважав розумним та справедливим стягнення аліментів на утримання дружини у розмірі 1/10 частки заробітку (доходу) відповідача щомісячно.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 22 січня 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб, зареєстрований Голосіївським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 10.
У шлюбі у сторін народився син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На дату звернення з позовом до суду дитина проживає разом з матір'ю.
Звертаючись до суду з позовом позивач посилається на те, що відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає та ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, а вирішити питання щодо розміру та способу надання ним утримання спільному малолітньому сину в добровільному порядку позивачу не вдалося. Крім цього позивач зазначає, що оскільки дитина, якій не виповнилося трьох років, проживає з нею, вона має право на утримання від відповідача, а тому просить стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини та дружини.
За змістом частини першої статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частиною першою та другою статті 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, визначено, що держави- учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно зі статтею 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними і той із батьків хто проживає окремо від дитини може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до частини першої статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Враховуючи норми чинного законодавства Позивач подала до суду позовну заяву у якій просила стягнути з Відповідача на її користь аліменти на утримання малолітнього сина, в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.
Згідно частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
У частині п'ятій статті 183 СК України вказано, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
З урахуванням наведених норм позивач просила стягнути з відповідача аліменти саме в розмірі 1/4 частки.
Судом першої інстанції при визначенні розміру аліментів було взято до уваги, що відповідач є особою працездатного віку, працевлаштований у Компанії «Капджеміні Текнолоджі Сервісес» відповідно до трудового договору № DRH.DCX.SM/14-01-22/1038/SML, який укладено на невизначений термін, також суд взяв до уваги, що відповідач має батьків-пенсіонерів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Колегія суддів погоджується з висновком районного суду, що наданий відповідачем договір від 15 липня 2023 року про сплату аліментів на утримання батьків укладений відповідачем та його батьками вже після звернення позивача з вказаним позовом до суду, цей договір містить зобов'язання відповідача сплачувати батькам 3/10 та 1/10 від усіх видів його заробітку/доходу, з наданих позивачем документів неможливо встановити реальний розмір сплачених ним коштів своїм батькам, їх потребу у такому забезпеченні та її фактичне отримання батьками. Додані до договору Додаток 1 та Додаток 2, що містять відомості про отримання коштів батьками відповідача у період з липня 2023 року по лютий 2024 року викликає сумніви у його достовірності, оскільки відповідач та його батьки проживають у різних країнах і відповідач не надав пояснень щодо способів, строків, періодичності передачі коштів та отримання від них розписок про отримання коштів. Крім цього відповідач також не надав будь-яких доказів утримання ним своїх батьків до укладення цього договору, які б дозволили визначити реальність та розмір такого утримання у розмірах, визначених у наданому договорі.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на наявність домовленості між сторонами щодо спільного утримання спільного сина, оскільки вони не містять визначеного розміру такого утримання.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про встановлення аліментів на утримання сина - ОСОБА_4 у розмірі 1/4 з усіх видів заробітку (доходу) відповідача.
Згідно зі статтею 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.
Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.
Особливим видом права подружжя на утримання є право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини. Його особливість полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу дружини та наявністю лише однієї підстави, яка унеможливлює надання такого утримання, - можливості чоловіка надавати таке утримання.
Згідно з положеннями статті 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.
Отже, подання суду доказів того, що дружина, яка вагітна чи з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов'язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.
За правилами ч. 1 ст. 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.
Посилання апелянта, що до моменту припинення спільного проживання позивачка отримала від нього сумарно 12 514 євро на своє утримання та те, що він сплачував аліменти на утримання дитини у розмірі по 10 000 грн. щомісяця не впливають на визначення розміру аліментів, натомість здійснені ним перекази можуть бути враховані під час виконання судового рішення про стягнення аліментів.
Беручи до уваги встановлені у цій справі обставини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що розумним та справедливим стягнення аліментів на утримання дружини у розмірі 1/10 частки заробітку (доходу) відповідача щомісячно буде достатнім для матеріального забезпечення позивача та не поставить відповідача у завідомо скрутне становище.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог, а рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованими, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з вимогами статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність постановленого судового рішення.
Керуючись ст. 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 24 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 06 листопада 2025 року.
Суддя-доповідач
Судді