Унікальний номер справи 752/25790/24
Номер апеляційного провадження 22-ц/824/14024/2025
Головуючий у суді першої інстанції І.А. Кирильчук
Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач
Постанова
Іменем України
08 жовтня 2025 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),
суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.
секретар судового засідання Комар Л. А.
сторони:
позивач Комунальне підприємство виконавчого органу
(Київської міської державної адміністрації)
«Київтеплоенерго»
відповідач ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 червня 2025 року, ухвалене у складі судді І.А. Кирильчук в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва,
У грудні 2024 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - КП «Київтеплоенерго») звернулося до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 10 000,00 грн, заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року у розмірі 35 762,23 грн, заборгованість за спожиті у період з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 21 546,02 грн, заборгованість за спожиті послуги за період з 01 листопада 2021 року з постачання теплової енергії в розмірі 44 158,48 грн, заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 16 791,05 грн, заборгованість зі плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 118,23 грн, заборгованість зі плати за абонентське обслуговування з послуги з постачання гарячої води у розмірі 570, 90 грн, заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 100,02 грн, а також витрати пов'язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в розмірі 43,00 грн та судовий збір в розмірі 3 028,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що КП «Київтеплоенерго» з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року є виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води. З 01 листопада 2021 року у зв'язку зі зміною у законодавстві, позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води. Крім того, на підставі договору №602-18 від 11 жовтня 2018 року про відступлення права вимоги (цесії) ПАТ «Київенерго» передало право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого та гарячого водопостачання станом на 01 серпня 2018 року з урахуванням оплат, що отримані ПАТ «Київенерго» за період з 01 серпня 2018 року до дати укладання цього договору - КП «Київтеплоенерго».
На виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року на підставі типового договору, підготовлено та опубліковано договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085). Свідоцтвом повного і беззастережного акцепту (прийняття) умов договору є факт отримання послуг споживачем. Квартира за адресою: АДРЕСА_1 під'єднана до внутрішньобудинкової системи теплопостачання, а тому ОСОБА_1 є споживачем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води.
Підключення будинку за адресою: АДРЕСА_2 до мереж тепло- та водопостачання свідчить про виконання послуг позивачем. Відповідач від мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому законом порядку не відмовлявся. Відповідач є споживачем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, а з 01 листопада 2021 року споживачем послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач своєчасно не сплачував за спожиті послуги, в результаті чого утворилась заборгованість, яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.
Рішенням Голосіївського району м. Києва від 03.06.2025 позов КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 10 000,00 грн, заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року у розмірі 35 762,23 грн, заборгованість за спожиті послуги централізованого постачання гарячої води за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року у розмірі 21 546,02 грн, заборгованість за спожиті послуги за період з 01 листопада 2021 року з постачання теплової енергії в розмірі 44 158,48 грн, заборгованість за спожиті послуги за період з 01 листопада 2021 року з постачання гарячої води у розмір 16 791,05 грн, заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 118,23 грн, заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуги з постачання гарячої води у розмірі 570, 90 грн, заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого опалення в розмірі 100,02 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» грошову компенсацію за надання доказів на вимогу суду у розмірі 230,34 грн.
У стягненні з ОСОБА_1 витрат, пов'язаних з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у розмірі 43 грн відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду, закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що до набрання рішенням законної сили ним повністю сплачено всю заборгованість перед позивачем.
Апелянт зауважує, що оплата в повному об'ємі була ним здійснена 03 липня 2025 року після проведення офіційної повірки лічильників: № 9064951, № 9065470, № 20019363. Ці лічильники пройшли метрологічну перевірку, що підтверджується сертифікатами.
Звертає увагу апеляційного суду на ту обставину, що суд першої інстанції не мав можливості належно оцінити фактичний стан розрахунків між сторонами через відсутність повної та достовірної інформації від позивача. Суд на момент ухвалення рішення від 03.06.2025 не мав інформації про здійснені апелянтом часткові платежі, що призвело до постановлення рішення без урахування істотних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
На думку апелянта, на момент розгляду апеляційної скарги предмет спору повністю відсутній, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК Країни є підставою для закриття провадження у справі.
КП виконавчого «Київтеплоенерго» подано письмові заперечення на апеляційну скаргу.
Позивач вважає рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03.06.2025 законним, так як при ухваленні рішення судом були з'ясовані всі обставини, що мають значення для справи, правильно досліджено судом докази та вірно надана оцінка доказам, а тому висновки, викладені в рішенні, відповідають обставинам справи.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача - Попову С.О., перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухваленого рішення суду в межах апеляційного оскарження, суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
У відповідності до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Вирішуючи спір у даній справі, судом зазначено, що позивач довів укладення договору і наявність договірних зобов'язань відповідача по оплаті наданих позивачем комунальних послуг відповідно до умов договору та за встановленими тарифами. Відповідач послуги отримав і не оплатив їх у повному розмірі, має заборгованість в оплаті. Відповідач не довів наявності підстав для звільнення його від обов'язку сплатити надані йому комунальні послуги, чи для зменшення їх вартості, чи факту ненадання таких послуг, чи факту більшої оплати вказаних комунальних послуг, і не оспорив розмір наявної заборгованості.
Суд врахував, що відповідач не надав суду доказів того, що послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за вказаною адресою надавала інша юридична особа, або що такі послуги не надавалися взагалі як до будинку АДРЕСА_2 , так і безпосередньо до квартири АДРЕСА_3 , яка знаходиться у цьому ж будинку.
При цьому судом зауважено, відповідач за спірний період не звертався до КП «Київтеплоенерго», як до надавача комунальних послуг, із заявою (повідомленням) про не проживання за адресою: АДРЕСА_1 , про бажання припинити отримання послуг (як повністю так і на певний період) тощо.
Тому суд дійшов висновку, що позивач має право вимагати від відповідача - споживача послуг - їх оплати у повному обсязі за встановленими тарифами і розцінками, а відповідач, як сторона, що послуги отримала, але не виконала свої зобов'язання, допустила прострочення в оплаті, - зобов'язаний сплатити позивачу за надані ним послуги.
Таким чином, враховуючи порушення відповідачем ОСОБА_1 виконання зобов'язань по сплаті житлово-комунальних послуг, а саме: послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, суд визнає правомірною вимогу позивача щодо стягнення з відповідача на його користь заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення та/або з централізованого постачання гарячої води у розмірі 10 000,00 грн, за спожиті послуги з централізованого опалення за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року у розмірі 35 762,23 грн, за спожиті послуги централізованого постачання гарячої води за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року у розмірі 21 546,02 грн, за спожиті послуги за період з 01 листопада 2021 року з постачання теплової енергії в розмірі 44 158,48 грн, за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмір 16 791,05 грн.
Також суд першої інстанції дійшов висновку, що підлягає задоволенню вимога про стягнення з ОСОБА_1 на користь КП «Київтеплоенерго» заборгованості по оплаті за абонентське обслуговування за постачання теплової енергії у розмірі 1 118,23 грн, заборгованості по оплаті за абонентське обслуговування за постачання гарячої води у розмірі 570,90 грн, а також заборгованості зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого опалення в розмірі 100,02 грн.
Як вбачається з позовної заяви, спір між сторонами виник з приводу наявності підстав для сплати відповідачем заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги.
Судом установлено, що розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27 грудня 2017 року № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу міста Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго».
За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
Отже, з 01 травня 2018 року надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго».
На підставі договору №602-18 від 11 жовтня 2018 року про відступлення права вимоги (цесії) ПАТ «Київенерго» передало право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого та гарячого водопостачання станом на 01 есрпня 2018 року з урахуванням оплат, що отримані ПАТ «Київенерго» за період з 01 серпня 2018 року до дати укладання цього договору - КП «Київтеплоенерго».
Відповідно до абзацу 10 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-IV (що діяв на час виникнення спірних правовідносин) комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведення, газопостачання, опалення, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
Правовідносини з постачання фізичними особами центрального опалення та постачання гарячої води регулюються Правилами надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 (далі - Правила).
Відповідно до пункту 8 Правил послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі договору про надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води.
Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач) (частини перша, друга статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку (частина перша статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Договір про надання комунальних послуг укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (частина третя статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Відповідно до частини четвертої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п'ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором. Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.
Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону договір про надання послуг з центрального опалення, послуг з центрального постачання холодної води, послуг з центрального постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання.
На виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085). Зміст зазначеного договору відповідає змісту типового договору, затвердженого Правилами. Такі договори є договорами приєднання. Може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови.
Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно зі статтею 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Відповідно до норм ЦК України встановлено, що, якщо особа вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, то договір вважається укладеним.
Підключення будинку до мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої воли свідчить про надання послуг позивача.
Відповідач від мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлявся (не відключався).
Отже, виникнення цивільних прав та обов'язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та постачає гарячу воду, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату послуг, а споживач має здійснювати оплату виставлених рахунків.
Частиною четвертою статті 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 401/710/15-ц) зазначено таке.
У залежності від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газопостачання, централізоване опалення тощо), 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, освітлення місць загального користування, поточний ремонт тощо), 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо) (частина перша статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання таких послуг, регулюються як нормами Цивільного кодексу України, так і Законом України «Про житлово-комунальні послуги», а також іншими нормативно-правовими актами у галузі цивільного, житлового законодавства та актів, що регулюють відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг.
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача вчасно одержувати якісні житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та згідно з умовами договору на надання таких послуг. Водночас відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 цього Закону такому праву прямо відповідає обов'язок споживача оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Водночас, відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 15 грудня 2008 року, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від 27 листопада 2008 року № 2110-С/КІ.
Відповідно до інформації про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Голосіївської РДА від 05 грудня 2024 року № 123186130 відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Отже, відповідач є власником та зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1 , таким чином, в розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є споживачем комунальних послуг, які надаються позивачем, без укладеного з позивачем договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, а тому останній не звільняється від оплати послуг у повному обсязі.
Також з матеріалів справи вбачається, що протягом вказаного позивачем періоду відповідач, споживаючи комунальні послуги, не надсилав позивачу жодних скарг чи претензій (передбачених пунктом 37 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня №630 та статтями 27,28 Закону України «Про житлово-комунальні послуги») щодо наявності послуг, якості чи кількості їх надання. Це свідчить про те, що позивач надавав відповідачеві житлово-комунальні послуги належним чином, а саме: якісно, своєчасно та у повному обсязі.
Аналогічні висновки були зроблені у постановах Верховного Суду у справах від 29 листопада 2019 року № 645/5401/17 та від 31 жовтня 2019 року № 465/5138/15-ц.
Відповідно до положень частини першої статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Відповідно до положень статті 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно розрахунку позивача заборгованість відповідача за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення та/або з централізованого постачання гарячої води у розмірі 10 000,00 грн; за спожиті послуги з централізованого опалення за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року у розмірі 35 762,23 грн; за спожиті послуги централізованого постачання гарячої води за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року у розмірі 21 546,02 грн; за спожиті послуги за період з 01 листопада 2021 року з постачання теплової енергії в розмірі 44 158,48 грн; за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмір 16 791,05 грн; з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1118,23 грн; з плати за абонентське обслуговування з послуги з постачання гарячої води у розмірі 570, 90 грн; зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого опалення в розмірі 100,02 грн.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексі, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно положень статей 525, 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно із статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується зі встановленим судом фактом порушення прав позивача, наявністю заборгованості та її розміром.
Щодо доводів апеляційної скарги, що рішення суду підлягає скасуванню оскільки ОСОБА_1 після ухвалення Голосіївським районним судом рішення суду щодо стягнення з нього боргу за надані житлово-комунальні послуги та до набрання ним законної сили сплатив борг у повному об'ємі, а отже відсутній предмет спору, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Так, рішення суду ухвалюється на основі доказів, які були досліджені під час судового розгляду та наявні на момент його ухвалення. Відповідно до Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази, які відповідають вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності, згідно зі статтями 77-80 ЦПК.
Докази, що з'явилися після ухвалення судового рішення, не можуть бути підставою для його скасування за нормами ЦПК України. Це пов'язано з тим, що суд оцінює докази, що були наявні під час розгляду справи по суті.
Отже, зважаючи на наведене підстави для скасування рішення Голосіївського районного суду від 03 червня 2025 року наведені в апеляційній скарзі відсутні.
Апеляційний суд зауважує, що апелянт не позбавлений можливості звернутися до КП «Київтеплоенерго» та надати платіжні документи, що посвідчують оплату ним заборгованості за надані житлово-комунальні послуги позивачем, що буду підставою для невиконання рішення суду в примусовому порядку.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути змінено та скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Апеляційний суд, враховуючи відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з положень ст. 141 ЦПК України не вбачає підстав для компенсації відповідачу понесених ним судових витрат на стадії апеляційного перегляду справи.
Керуючись ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 червня 2025 року залишити без змін.
Поновити дію рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 червня 2025 року.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повна постанова складена 07 листопада2025 року.
Судді
Л. Д. Поливач
А. М. Стрижеус
О. І. Шкоріна