Справа № 752/9035/24
Провадження № 2/752/1215/25
Іменем України
21 січня 2025 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді: Плахотнюк К.Г.,
за участі секретаря судового засідання: Нікітенко А.М,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,-
У квітні 2024 року ТОВ «Теплопостачсервіс» звернулося до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що з 01.07.2014 року ТОВ «Теплопостачсервіс» є виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води та надає зазначені послуги, в тому числі і в будинку АДРЕСА_1 , у якому ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 та споживачем житлово-комунальних послуг. Позивач нараховує плату за послуги, а також формує і надає споживачу рахунки на оплату комунальних послуг, згідно затверджених уповноваженими органами тарифів, зокрема - рахунки на оплату послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води. 18 січня 2017 року між позивачем і відповідачем укладено договір № М4А/162 про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами. Відповідач не виконує належним чином своїх зобов'язань з оплати вказаних послуг, внаслідок чого, на момент звернення позивача до суду утворилась заборгованість за надані послуги з централізованого опалення за період з січня 2020 року по січень 2024 року в розмірі 18827,39 грн., з постачання гарячої води за період з березня 2021 року по лютий 2024 року в розмірі 1106,89 грн. та за абонентське обслуговування з березня 2022 року по січень 2024 року в розмірі 1136,38 грн..
Позивач ТОВ «Теплопостачсервіс» просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на їх користь зазначену вище заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги, а також відшкодувати понесені судові витрати по сплаті судового збору при зверненні до суду - 3028 грн..
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г. від 1 травня 2024 року відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін (а.с. 20-21). Відповідачу був наданий строк для надання відзиву.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 12 вересня 2025 року заяву ОСОБА_2 задоволено; залучено до участі у вказаній справі як третю особу на стороні відповідача - ОСОБА_2 (а.с. 89-90).
26 червня 2024 року в системі «Електронний суд» відповідачем ОСОБА_1 подано відзив на позовну заяву (а.с. 45-49), в якому позовні вимоги визнала частково, а саме борг за послугу з постачання тепла згідно вузла розподільчого обліку квартири АДРЕСА_2 в розмірі 11159,79 грн., інші нарахування по послузі з постачання тепла вважає необґрунтованими та не вірно розрахованими. Щодо послуги з постачання гарячої води, зазначила, що у зв'язку з відсутністю тривалого часу гарячого водопостачання, вона встановила в квартирі електричний бойлер, тому заборгованість по послузі ГВП (1,28 м. куб по тарифу 87,61 грн./м.куб) складає 112,14 грн., які вона визнає. Щодо боргу по послузі з абонентського обслуговування, то вона визнає борг в розмірі 1124,70 грн., крім незрозумілого перерахування в розмірі 11,68 грн..
1 липня 2024 року в системі «Електронний суд» позивачем надано суду відповідь на відзив (а.с. 78-84), в якій зазначено, що відповідач як власник квартири АДРЕСА_3 , є споживачем житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, які надаються позивачем. Остання від вказаних послуг не відмовлялася та фактично їх споживає. Доказів про ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг відповідачем до відзиву не надано. Відповідач як власник майна, зобов'язана утримувати майно, що їй належить на праві власності та сплачувати за отримані послуги. Нарахування плати за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою по АДРЕСА_4 проводилося у відповідності до умов укладеного між позивачем та відповідачем договору № М4А/162 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 18.01.2017, вимог Правил про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМ України від 21.07.2005 № 630, а нарахування плати за опалення місць загального користування розраховувалося згідно Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків та визначення плати за їх опалення, затвердженої наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 31.12.2006 № 359, та Рекомендацій щодо застосування відповідної методики, затвердженої наказом від 22.02.2008 № 47. Щодо нарахування за послуги з централізованого опалення зазначив, що квартира відповідача обладнана індивідуальним засобом обліку теплової енергії зав. № 67423198, який введено в експлуатацію, міжповірковий інтервал складає 4 роки. За період з січня 2020 року по січень 2024 нарахування за послуги з централізованого опалення здійснювалися згідно показників лічильника, які систематично надавала відповідач. Крім того, відповідачу здійснювалися нарахування опалення місць загального користування у будинку та мінімальне донарахування частки середнього питомого споживання теплової енергії, які відображалися в рахунках на оплату послуг та щомісячно доставлялися за адресою квартири відповідача, рахунки останньою не оспорювалися. Споживачам, які встановили теплові лічильники і в яких показники лічильника менші, ніж мінімальна частка середнього питомого споживання, відбувається донарахування. Якщо показники лічильника більші від мінімальної частки - донарахування не відбувається. Споживачі, які встановили у квартирі багатоквартирного будинку індивідуальні (автономні) системи опалення, квартирні засоби обліку теплової енергії, оплачують послуги з централізованого опалення місць загального користування відповідно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Нарахування плати за послуги з опалення місць загального користування будинку та мінімальне донарахування частки середнього питомого споживання теплової енергії законодавчо обґрунтовані та носять обов'язковий характер і підлягають стягненню з відповідача. Щодо нарахувань за послуги з постачання гарячої води позивач зазначив наступне. Квартира відповідача обладнана засобами обліку гарячої води, які не перебувають на обліку ТОВ «Теплопостачсервіс» з 20 грудня 2020 року. Нарахування плати за послуги з постачання гарячої води за період з березня 2021 року по лютий 2024 року за вказаною адресою здійснювалося згідно показників загально-будинкового засобу обліку у зв'язку з закінченням терміну періодичної повірки лічильників ГВП та не надання відповідачем підтверджуючих документів про повірку вказаних лічильників у встановленому порядку виконавцю послуг. Встановлений відповідачем бойлер не є засобом обліку, тому його використання відповідачем не встановлює для позивача обов'язку врахувати цей факт при визначенні плати за гарячу воду (розрахунок плати проводиться виключно на підставі показників лічильника: будинкового або квартирного). Відповідачем не надано доказів щодо відмови від постачання гарячої води. Щодо нарахування плати за абонентське обслуговування зазначили, що з 22.02.2022 плата виконавця послуг включає в тому числі плату за абонентське обслуговування, розмір якого визначається виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного постановою КМ України «Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам багатоквартирних будинків за індивідуальними договорами» від 21.08.2019 № 808, зі змінами внесеними згідно постанови КМ України № 928 від 01.09.2021. Твердження відповідача щодо незрозумілого перерахунку в сумі 11,68 грн. в березні 2022 року не відповідає дійсності, оскільки дане нарахування у вигляді перерахунку відображається у березні, як плата за абонентське обслуговування з 22 лютого 2022 року, тобто за 7 днів лютого 2022 року. Відповідач систематично не виконує належним чином своїх зобов'язань з оплати послуг централізованого опалення, гарячого водопостачання та абонентського обслуговування, сплачуючи їх частково, порушуючи цим права та інтереси позивача, внаслідок чого утворилася заборгованість за надані послуги. Позовні вимоги підтримали в повному обсязі.
В судове засідання сторони не прибули, про час, день та місце розгляду справи повідомлялися судом у встановленому законом порядку.
Представник позивача подала до суду клопотання про розгляд справі без її участі.
Відповідач та її представник про причини неявки суд не повідомили.
Третя особа про причини неявки суд не повідомив.
Суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права.
Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).
Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).
Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Судом встановлено, що ТОВ «Теплопостачсервіс» з 01.07.2014 є виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку АДРЕСА_1 .
ТОВ «Теплопостачсервіс» як юридична особа здійснює діяльність з постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 01.11.2023 (а.с. 14).
ОСОБА_1 є власником 2/5 частин квартири АДРЕСА_3 , у зв'язку з чим вона є споживачем послуг, які надає позивач (а.с. 7, 8-10).
Згідно зі ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 360 ЦК України передбачає зобов'язання співвласника, відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності, брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном, тобто нести витрати, які є об'єктивно необхідними для підтримання спільного майна у належному стані.
Якщо хтось із співвласників відмовиться брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення з співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети.
Статтею 162 ЖК УРСР передбачено, що власник зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
10 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VІІІ (Закон), яким регулюються відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг.
У відповідності до ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуги з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема, прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до споживачів житлово-комунальних послуг відносяться індивідуальний та колективний споживачі.
Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг визначені статтями 7, 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, а також оплата житлово-комунальних послуг за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановленні відповідними договорами (пункт 1 та пункт 5 частина 2 статті 7 Закону), а обов'язком виконавця забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотриманням умов їх виконання згідно типовим договором ( п. 1, п. 2 ч. 2 ст. 8 Закону).
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
У відповідності до ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Частиною 1 ст. 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Згідно п. 8 Правил, послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформлюється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої воді і водовідведення.
18 січня 2017 року між позивачем і відповідачем укладено договір № М4А/162 про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, згідно з діючими нормативами, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами (а.с. 5-6).
Відповідно до п. 4 договору засобом обліку теплової енергії є лічильник Ultraheat T350/2WR6, заводський номер 67423198; засобами обліку ГВП є лічильники ET1,5U заводський номер 101827310 та заводський номер101827224.
Пунктом 9 договору встановлено, що показання засобів обліку знімаються представником виконавця або іншими особами, які уповноважені на вчинення цих дій виконавцем один раз на місяць. Показання квартирних засобів обліку також знімаються споживачем щомісяця та надаються виконавцю в останній день звітного місяця (телефоном, факсом, особисто та інше). Крім того, показання квартирних засобів обліку зазначаються споживачем у платіжних документах.
Пунктом 20 договору встановлені зобов'язання споживача, в тому числі: оплачувати послуги в установлений договором строк (п. 20.1); щомісячно знімати та надавати виконавцю показання квартирних засобів обліку в останній день звітного місяця (телефоном, факсом, особисто та інше) та зазначати показання квартирних засобів обліку у платіжних документах (попередні, поточні показники лічильника, різницю між показниками лічильника) (п. 20.6); контролювати установлені міжповіркові інтервали, а також проводити періодичну повірку квартирних засобів обліку обслуговування та ремонт, у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж після повірки, у разі якщо витрати на ці роботи не включені до структури тарифів виконавця на послуги з централізованого опалення гарячої води (20.12).
Пунктом 22 договору встановлені зобов'язання виконавця, зокрема, своєчасно надавати споживачу послуги в установлених обсягах, належної якості відповідно до вимог законодавства України, правил та цього договору (п. 22.1); забезпечувати за заявою споживача взяття у тижневий строк на абонентський облік квартирних засобів обліку за умови відсутності зауважень до монтажу та технічного стану (п. 22.7).
Проводити періодичну повірку квартирних засобів обліку, їх обслуговування та ремонт, у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж після повірки, при умові, що витрати на ці роботи включені до структури тарифів виконавця на послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води (п. 22.10); проводити перерахунок розміру плати за надання послуг у разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості, зокрема відхилення їх кількісних та/або якісних показників від затверджених нормативів (норм) споживання, відповідно до Порядку проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України№ 151 від 17.02.2010 (п. 22.11).
Пунктом 24 договору погоджено, що у разі неналежного надання або ненадання послуг виконавцем споживач повідомляє про це виконавця в усній формі за допомогою телефонного зв'язку чи у письмовій формі за адресами, що зазначені в цьому договорі. Повідомлення споживача незалежно від його форми реєструється представником виконавця у журналі реєстрації заявок споживачі. Представник виконавця зобов'язаний повідомити споживачеві відомості про особу, яка прийняла повідомлення, реєстраційний номер повідомлення та час його прийняття.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідач від мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлялася (не відключалася) та фактично споживала їх.
Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги визнала частково, а саме за послугу з постачання тепла згідно вузла розподільчого обліку квартири в розмірі 11159,79 грн., інші нарахування по послузі з постачання тепла вважає необґрунтованими та не вірно розрахованими. Щодо послуги з постачання гарячої води, зазначила, що у зв'язку з відсутністю тривалого часу гарячого водопостачання, вона встановила в квартирі електричний бойлер, тому заборгованість по послузі ГВП вона визнає в розмірі 112,14 грн. Щодо боргу по послузі з абонентського обслуговування, то вона визнає борг в розмірі 1124,70 грн..
Щодо нарахування за послуги з централізованого опалення суд зазначає наступне.
Згідно п. 20 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 плата за надані послуги вносяться споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплої енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа.
Із матеріалів справи вбачається, що у квартирі АДРЕСА_3 встановлені лічильник обліку теплової енергії Ultraheat T350/2WR6, заводський номер 67423198. Вказаний лічильник справний, і доказом цьому є: Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 21.09.2021 (а.с. 62).
Лічильник взятий на облік, що підтверджується копією договору № М4А/162 про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води від 23 травня 2019 року (а.с. 5-6), де в п. 4 зазначено, що засобом обліку теплової енергії є лічильник Ultraheat T350/2WR6, заводський номер 67423198 та копією Акту введення в експлуатацію вузла комерційного обліку теплової енергії від 14.10.2021 (а.с. 63).
Позивач у своїй відповіді на відзив також підтвердив, що нарахування плати за послуги з централізованого опалення здійснювалося згідно показників індивідуального лічильника тепла № 67423198, які систематично передавала відповідач.
Разом з тим, Закон України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» визначає засади забезпечення комерційного, у тому числі розподільного, обліку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та забезпечення відповідною обліковою інформацією споживачів таких послуг.
Відповідно до ч. 2, 6 ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об'єму) квартири (іншого приміщення) за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Загальний обсяг теплової енергії (крім обсягу теплової енергії, витраченого на приготування гарячої води, забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також приміщень, де встановлені вузли розподільного обліку теплової енергії/прилади - розподілювачі теплової енергії) розподіляється між споживачами, приміщення/опалювальні прилади яких не оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії, пропорційно до опалюваної площі (об'єму) таких споживачів. Споживачам, приміщення яких оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії/вузлами розподільного обліку витрати теплоносія (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), обсяг спожитої теплової енергії визначається за їхніми показаннями відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, але не менше мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії серед інших споживачів у будівлі відповідно до пункту 5 частини другої цієї статті. Для споживачів, приміщення яких оснащені вузлами розподільного обліку, розподілене питоме споживання теплової енергії в розрахунку на 1 квадратний метр площі (1 кубічний метр об'єму) квартири (іншого приміщення) не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії, яка визначається згідно з методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, визначається за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об'єму) квартири (іншого нежитлового приміщення, яке є самостійним об'єктом нерухомого майна) або за рішенням співвласників будівлі - за іншим принципом, визначеним цією методикою. Співвласниками багатоквартирного будинку або іншої будівлі, де налічуються два або більше споживачів, можуть установлюватися поправкові коефіцієнти для розподілу обсягу спожитої теплової енергії між окремими споживачами (у наріжних квартирах (приміщеннях), квартирах (приміщеннях), розташованих на перших і останніх поверхах будівель тощо) відповідно до методики, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.
Отже, позивачем правомірно нараховано плату за послуги з опалення місць загального користування будинку та мінімальне донарахування частки середнього питомого споживання теплової енергії.
Крім того, сплачені відповідачем кошти за послугу з централізованого опалення враховані позивачем і відображаються в розрахунку заборгованості.
Щодо нарахувань за послуги з гарячого водопостачання суд зазначає наступне.
Відповідно до копії договору № М4А/162 про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води від 18 січня 2007 року у вищевказаній квартирі встановлені засоби обліку ГВП, а саме, лічильники ET1,5U заводський номер 101827310 та заводський номер101827224.
Проте, як зазначив позивач нарахування плати за послуги з постачання гарячої води у спірний період за вказаною адресою здійснювалося згідно показників загально-будинкового засобу обліку у зв'язку з закінченням терміну періодичної повірки лічильників ГВП та не наданням відповідачем підтверджуючих документів про повірку вказаних лічильників у встановленому порядку виконавцю послуг.
У пункті 10 Правил вказано, що справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п'ятим пункту 16 цих Правил. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку.
Пунктом 11 Правил № 630 встановлено, що у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі (або всі) квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю та які не мають квартирних засобів обліку (у разі обладнання всіх квартир квартирними засобами обліку - споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю), оплачують послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями всіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, та споживачами, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку води виконавцю, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загальнобудинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку.
Відповідно до п. 15 Правил засоби обліку води і теплової енергії, встановлені у квартирі (будинку садибного типу) та на вводі у багатоквартирний будинок, підлягають періодичній повірці. Періодична повірка засобів обліку води і теплової енергії проводиться у строк, що не перевищує одного місяця. За цей час споживач оплачує відповідні послуги у такому порядку: з централізованого постачання холодної та гарячої води - згідно із середньомісячними показаннями засобів обліку за попередні три місяці.
Відповідно до пп. 20.12 п. 20 договору споживач зобов'язаний контролювати установлені міжповіркові інтервали, а також проводити періодичну повірку квартирних засобів обліку обслуговування та ремонт, у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж після повірки, у разі якщо витрати на ці роботи не включені до структури тарифів виконавця на послуги з централізованого опалення гарячої води.
В матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження того, що встановлені в квартирі відповідача лічильники ГВП ET1,5U заводський номер 101827310 та заводський номер101827224 пройшли повірку та що відповідач надала позивачу відповідне свідоцтво про їх повірку.
Відповідач у відзиві зазначила, що у зв'язку з відсутністю тривалого часу гарячого водопостачання, вона встановила в квартирі електричний бойлер, тому не користувалася послугами з ГВП.
Разом з тим, відповідачем не надано суду доказів того, що вона повідомляла виконавця про ненадання послуг з централізованого постачання гарячої води, що вказане повідомлення було зареєстроване представником виконавця у журналі реєстрації заявок споживачів, а також доказів того, що за результатами перевірки складено акт про неналежне надання або ненадання послуг, який підписаний споживачем (його представником), представником виконавця, представниками уповноваженого органу виконавчої влади та/або органу місцевого самоврядування, а також представником об'єднання споживачів. Також відповідач від отримання послуг з централізованого постачання гарячої води у встановленому законом порядку не відмовлялася.
Таким чином, позивачем правомірно нараховувалася плата за послугу з постачання гарячої води відповідно до методики нарахування розміру плати встановленої Правилами.
Відповідно до ст. 20 Закону, п.п.18, 20, 30 Правил № 630, споживач зобов'язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
В позовній заяві позивач зазначив, що відповідач своєчасно не сплачувала за спожиті послуги з центрального опалення, постачання гарячої води та за абонентське обслуговування, в результаті чого утворилась заборгованість.
На підтвердження своїх доводів ТОВ «Теплопостачсервіс» надав суду розрахунок заборгованості, згідно якого заборгованість відповідача за послугу з централізованого опалення/з постачання теплової енергії за період з січня 2020 року по січень 2024 року становить 18827,39 грн., з постачання гарячої води за період з березня 2021 року по лютий 2024 року становить 1106,89 грн. та за абонентське обслуговування з березня 2022 року по січень 2024 року становить 1136,38 грн. (а.с. 11-13).
З наданих відповідачем копій платіжних інструкцій (а.с. 54-76) судом встановлено, що відповідач за вказаний період частково сплачувала за послугу з централізованого опалення, що враховано позивачем при розрахунку заборгованості за вказаний період.
Частинами 1, 2, 3 та 4 ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Перевіривши розрахунок заборгованості, а також надані відповідачем докази на підтвердження заперечень на позов, судом було встановлено, що відповідач має заборгованість перед позивачем за надані комунальні послуги, тому суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Теплопостачсервіс» є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 3028 грн.
На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 15, 16, 509, 526, 611, 625 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 6, 12, 13, 141, 265, 268, 273, 280-289 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс» (код ЄДРПОУ 35138553, місцезнаходження: 03189, м. Київ, вул. Юлії Здановської, 58-А р/р НОМЕР_2 в АТ «Сенс Банк», МФО 300346) заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг з централізованого опалення у розмірі 18827 (вісімнадцять тисяч вісімсот двадцять сім) гривень 39 копійок.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс» (код ЄДРПОУ 35138553, місцезнаходження: 03189, м. Київ, вул. Юлії Здановської, 58-А р/р НОМЕР_3 в АТ «Сенс Банк», МФО 300346) заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг з централізованого постачання гарячої води в розмірі 1106 (одна тисяча сто шість) гривень 89 копійок.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс» (код ЄДРПОУ 35138553, місцезнаходження: 03189, м. Київ, вул. Юлії Здановської, 58-А р/р НОМЕР_4 відділення ПУМБ «РЦ в м. Київ», МФО 334851) заборгованість за абонентське обслуговування в розмірі 1136 (одна тисяча сто тридцять шість) гривень 38 копійок.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс» (код ЄДРПОУ 35138553, місцезнаходження: 03189, м. Київ, вул. Юлії Здановської, 58-А р/р НОМЕР_5 відділення ПУМБ «РЦ в м. Київ», МФО 334851) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс» (код ЄДРПОУ 35138553, місцезнаходження: 03189, м. Київ, вул. Юлії Здановської, 58-А);
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 );
Третя особа: ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_6 );
Суддя К.Г. Плахотнюк