Україна
Донецький окружний адміністративний суд
06 листопада 2025 року Справа№200/6389/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голуб В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання незаконними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання незаконними дій, зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що вона звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком. Проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області позивачці відмовлено у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу роботи. Так, на переконання позивачки, відсутність сплати страхових внесків не може бути підставою для відмови у зарахуванні періодів роботи до страхового стажу, оскільки відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство, в якому вона працювала. Поряд з цим, ОСОБА_1 зазначила, що до її стажу роботи не враховано час перебування на обліку у Дзержинському центрі зайнятості та отримання допомоги по безробіттю. Позивачка зазначає, що записи про отримання допомоги по безробіттю належним чином зафіксовані у трудовій книжці, не мають дефектів їх вчинення та повністю дозволяють встановити період виплати допомоги по безробіттю, а тому мають бути враховані до страхового стажу.
Враховуючи вищевикладене, позивачка просить суд:
визнати незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду отримання матеріальної допомоги по безробіттю на період професійного навчання та періодів роботи з 15.04.2002 по 12.09.2002 та до її страхового та пільгового стажу за Списком № 2 періодів роботи з 01.06.2014 по 14.12.2020 у ТДВ «Орендне підприємство «Шахта імені Святої Матрони», з 01.01.2022 по 03.06.2023 у ВП «шахта «Центральна» ДП «Торецьквугілля» та з 29.06.2023 по 29.07.2025 у ВП «шахта Бужанська» ДП «Волиньвугілля»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 період з 15.04.2002 по 12.09.2002 до страхового та періоди з 01.06.2014 по 14.12.2020, з 01.01.2022 по 03.06.2023 та з 29.06.2023 по 29.07.2025 до страхового та до пільгового стажу за Списком № 2.
В установлений судом строк, відповідачем відзив на адміністративний позов не поданий. Згідно з приписами статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; позивачу, іншим відповідачам, третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів. Частиною другою вказаної статті КАС України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Ухвалою від 25 серпня 2025 року Донецький окружний адміністративний суд задовольнив клопотання позивачки про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження. Прийняв до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання незаконними дій, зобов'язання вчинити певні дії та відкрив провадження по справі № 200/6389/25. Розгляд адміністративної справи суд вирішив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
За приписами частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Разом з тим, суд зазначає, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації в Україні введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Надалі дію воєнного стану продовжено та на момент винесення рішення суду він діє.
З огляду на введення на території України воєнного стану, справа розглянута судом протягом розумного строку.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивачка, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 29 липня 2025 року звернулась до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 07.08.2025 № 032450009803 відмовлено позивачці у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового та пільгового стажу, а також ненабуття пенсійного віку. Так, у рішенні вказано, що страховий стаж позивачки становить 10 років 10 місяців 07 днів, в тому числі пільговий стаж 04 роки 09 місяців 02 дні.
В результаті розгляду документів, долучених до заяви, до страхового стажу не зараховано період отримання матеріальної допомоги по безробіттю на період професійного навчання з 15.04.2002 по 12.09.2002 згідно з трудовою книжкою ( НОМЕР_1 від 12.06.2000), оскільки відсутній наказ про закінчення виплати матеріальної допомоги.
До страхового стажу не враховано періоди роботи з 01.06.2014 по 14.12.2020, з 01.01.2022 по 03.06.2023, з 29.06.2023 по 30.06.2025, оскільки відсутня сплата внесків в Індивідуальних відомостях про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Крім того, до пільгового стажу не враховано періоди роботи з 01.06.2014 по 14.12.2020, з 01.01.2022 по 03.06.2023, з 29.06.2023 по 30.06.2025, оскільки відсутня сплата внесків в Індивідуальних відомостях про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; період роботи в Державному підприємстві «Волиньвугілля“ відокремлений підрозділ «Шахта Бужанська“ з 29.06.2023 по 12.03.2025 згідно з довідкою від 12.03.2025 № 32, оскільки відсутня сплата внесків в Індивідуальних відомостях про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
В свою чергу, судом з трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 встановлено, що у період з 15.04.2002 по 12.09.2002 позивачка отримувала матеріальну допомогу на період профнавчання.
У період, зокрема, з 04.08.2010 по 14.12.2020, з 22.12.2020 по 03.06.2023 та з 29.06.2023 по день звернення до суду працювала на посадах, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
При цьому, за періоди з червня 2014 року по грудень 2020 року, з січня 2022 по червень 2025 року відсутня сплата внесків в Індивідуальних відомостях про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, про що свідчить довідка за формою ОК-5.
Вважаючи незаконною відмову відповідача у призначенні пенсії, позивачка звернулась до суду з цим позовом.
Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 8 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Частина 3 статті 4 Закону № 1058-IV визначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Положенням ч.1 ст. 9 Закону № 1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 114 Закону № 1058-IV врегульовано питання пенсій за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.
Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах , що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, а пенсії за вислугу років на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті розміри пенсій для осіб визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до пункту 2 частини 2 ст. 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Згідно з абзацами 24-26 пункту 2 ч. 2 ст. 114 розділу XIV-1 Закону № 1058-IV працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Відповідно до ст. 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) та ч. 1 ст. 48 Кодексу Законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 10 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах від 18.11.2005 № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637).
Згідно з Порядком № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (п.1 Порядку).
Відповідно до п. 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі № 233/2084/17.
Отже, зазначеним Порядком передбачено підтвердження спеціального трудового стажу також уточнюючою довідкою саме у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Досліджуючи матеріали справи суд встановив, що записи у трудовій книжці позивачки проведено у відповідності та з дотриманням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок, а також містить всю необхідну інформацію про характер виконуваної позивачкою роботи. Отже, трудова книжка позивачки містить відповідні записи про її роботу.
Поряд з цим, за правовим висновком в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі № 520/15025/16-а, постановах Верховного Суду від 23.01.2018 по справі № 732/2003/14 та від 05.03.2019 по справі № 679/774/16-а, на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах.
Тобто, відсутність наказів про атестацію робочих місць не може позбавляти позивача права на пенсію за віком на пільгових умовах.
Щодо несплати страхових внесків, суд зазначає наступне.
За приписами ч. 6 ст. 20 Закону № 1058-IV страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (ч. 12 ст. 20 Закону № 1058-IV).
Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464) страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Зокрема ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 встановлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці.
Як передбачено частиною 2 ст. 25 Закону № 2464 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Податковим кодексом України встановлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку (п. 171.1 ст. 171).
Згідно з ч. 1 ст.16 Закону № 1058-IV застрахована особа має право, зокрема, отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, у тому числі в письмовій формі; вимагати від страхувальника сплати страхових внесків, у тому числі в судовому порядку.
За змістом вищезазначених норм вбачається, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Таким чином, несплата за доводами відповідача страхувальником страхових внесків та єдиного соціального внеску не може слугувати підставою для не зарахування періодів з 01.06.2014 по 14.12.2020, з 01.01.2022 по 03.06.2023 та з 29.06.2023 по 29.07.2025 до страхового та пільгового стажу позивачки.
Щодо періоду з 15.04.2002 по 12.09.2002, у який позивачка отримувала матеріальну допомогу на період профнавчання, суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 12 частини першої статті 1 Закону України від 02.03.2000 № 1533-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (далі - Закон № 1533-III, в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає страхуванню на випадок безробіття та за який сплачено страхові внески (нею, роботодавцем).
Статтею 21 вказаного Закону передбачено, що страховий стаж обчислюється як сума періодів, протягом яких особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та сплачувала страхові внески особисто або через рахунки роботодавця та роботодавцем.
Період, протягом якого застрахована особа була звільнена відповідно до цього Закону від сплати страхових внесків або отримувала виплати за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, крім пенсій усіх видів, включається до страхового стажу.
Водночас, згідно зі статтею 56 Закону № 1788-ХІІ, до стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховуються, зокрема, періоди одержання допомоги по безробіттю.
Відповідно до пункту 1 статті 31 Закону України від 01.03.1991 № 803-XII "Про зайнятість населення" безробітні після закінчення строку виплати допомоги по безробіттю можуть одержувати протягом 180 календарних днів матеріальну допомогу по безробіттю у розмірі до 75 процентів встановленої законодавством мінімальної заробітної плати за умови, що середньомісячний сукупний доход на члена сім'ї не перевищує встановленого законодавством неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Приписами пункту "ж" частини 1 статті 4 Закону України "Про зайнятість населення" визначено, що держава гарантує працездатному населенню у працездатному віці в Україні: включення періоду перепідготовки та навчання нових професій, участі в оплачуваних громадських роботах, одержання допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттю до загального трудового стажу, а також до безперервного трудового стажу.
Так, відповідно до записів трудової книжки позивачки, судом встановлено, що у період з 15.04.2002 по 12.09.2002 позивачка отримувала матеріальну допомогу на період профнавчання.
Відтак, враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що записи трудової книжки позивачки підтверджують отримання нею матеріальної допомоги по безробіттю та в період профнавчання згідно з положеннями Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", відтак спірний період підлягає зарахуванню до її страхового стажу.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не враховано ОСОБА_1 період з 15.04.2002 по 12.09.2002 до страхового стажу та періоди з 01.06.2014 по 14.12.2020, з 01.01.2022 по 03.06.2023 та з 29.06.2023 по 29.07.2025 до страхового та до пільгового стажу за Списком № 2.
Суд зауважує, що позивачка просить суд визнати незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не зарахування до її страхового стажу періодів роботи.
Поряд з цим, правові наслідки для позивачки несе саме спірне рішення про відмову у призначенні пенсії, через невірний обрахунок страхового та пільгового стажів. Втім, вчинення відповідачем певних дій є реалізацією ним своїх повноважень. З огляду на зазначене, суд вважає за необхідне змінити спосіб захисту порушеного права позивачки шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 07.08.2025 № 032450009803.
Крім того, з метою повного та всебічного захисту прав позивачки, на підставі ст. 9 КАС України суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимога та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29 липня 2025 року про призначення пенсії та зарахувати ОСОБА_1 період з 15.04.2002 по 12.09.2002 до страхового стажу та періоди з 01.06.2014 по 14.12.2020, з 01.01.2022 по 03.06.2023 та з 29.06.2023 по 29.07.2025 до страхового та до пільгового стажу за Списком № 2.
Враховуючи вищевикладене, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання незаконними дій, зобов'язання вчинити певні дії підлягає задоволенню із зміною способу захисту порушеного права.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа..
Позивачкою за подання даного адміністративного позову було сплачено судовий збір в розмірі 1 211, 20 грн. Втім, при зверненні до суду позивачка мала сплатити 968, 96 грн (1 211, 20 * 0. 8), адже позов був поданий в електронній формі.
Оскільки позов ОСОБА_1 задоволено, суд дійшов висновку про необхідність стягнення суми судового збору у розмірі 968, 96 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь позивачки.
Щодо надміру сплаченого судового збору у розмірі 242, 24 грн., суд роз'яснює, що відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Керуючись ст.ст.2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 118, 139, 159-165, 199, 244-247, 255, 257-263, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, Харківська область, м. Харків, Майдан Свободи, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх) про визнання незаконними дій, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 07.08.2025 № 032450009803 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29 липня 2025 року про призначення пенсії із зарахуванням до страхового стажу періоду з 15.04.2002 по 12.09.2002 та з 01.06.2014 по 14.12.2020, з 01.01.2022 по 03.06.2023 та з 29.06.2023 по 29.07.2025 до страхового та до пільгового стажу за Списком № 2.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968, 96 (дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок).
Рішення складено у повному обсязі та підписано 06 листопада 2025 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Голуб