Україна
Донецький окружний адміністративний суд
06 листопада 2025 року Справа№200/6770/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С. розглянув у спрощеному позовному (письмовому) провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому просить:
визнати незаконними дії щодо відмови в призначенні пенсії за віком та скасувати рішення № 052630004788 від 08.08.2025 про відмову в призначенні пенсії;
зобов'язати призначити пенсію за віком з зарахуванням до загального стажу періоду роботи з 01.04.1992 по 13.11.1997 згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 , а також період надання соціальної послуги по догляду за особою з інвалідністю 1 групи з 01.08.2018 по 14.07.2020, з часу отримання права на пенсію за віком, тобто з 30.08.2025.
За змістом позову під час розгляду заяви про призначення пенсії за віком теруправлінням пенсійного фонду протиправно не враховано до страхового стажу позивача період його роботи з 01.04.1992 по 13.11.1997, позивач зауважив, що не погоджується із тим, що записи про роботи протягом зазначеного періоду мають недоліки оформлення. Крім цього, позивач зазначив про неправомірність неврахування періоду надання ним соціальної послуги по догляду за особою з інвалідністю 1 групи з 01.08.2018 по 14.07.2020, протягом якого він отримував відповідні компенсації. Позивач зазначив, що факт надання ним соціальної послуги підтверджено доданими ним довідками Управління праці та соціального захисту населення Дружківської міської ради, а тому відповідач мав врахувати зазначений період до стразового стажу.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області проти задоволення заявлених позивачем вимог заперечував, підстави незгоди із позовом навів у наданому до суду відзиві. У відзиві відповідач зазначив про відсутність підстав для врахування до стажу періоду роботи на підставі відомостей трудової книжки, записи про які мають недоліки оформлення та періодів роботи позивача, та періоду надання ним соціальної послуги через відсутність відомостей про сплату страхових внесків за цей період в Єдиному реєстрі застрахованих осіб. Посилаючись на правомірність обчислення стажу позивача відповідач наполягав на необґрунтованості заявлених позивачем вимог.
Ухвалою від 08.09.2025 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 цього Кодексу датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Позивач, ОСОБА_1 , 1965 року народження, звернувся 01.08.2025 через веб портал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, надавши до заяви військовий квиток, диплом, довідку про період отримання компенсації, довідку про отримання допомоги, довідку про період роботи, трудову книжку, паспорт, код.
Заяву позивача за принципом екстериторіальності опрацьовано Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області, що є відповідачем у справі. Рішенням від 08.08.2025 №052630004788 позивачу відмовлено в призначенні пенсії.
В рішенні зазначено, що згідно зі ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особа має право на призначення пенсії після досягнення 60- річного віку та за наявності стажу з 01.01.2025 по 31.12.2025 не менше 32 років.
На підставі доданих позивачем до заяви про призначення пенсії документів відповідачем встановлено, що страховий стаж позивача становить 28 років 6 місяців 20 днів та є недостатнім для призначення пенсії за віком. В рішенні зазначено, що до загального страхового стажу не зараховано період роботи позивача з 01.04.1992 по 13.11.1997 згідно з трудовою книжкою від 13.07.1983 серії НОМЕР_2 , оскільки дата прийняття на роботу написана іншим чорнилом та не зазначено підстави внесення запису про звільнення. Крім цього, до стажу не зараховано період отримання компенсації фізичним особам , які надають соціальні послуги по догляду за собою з інвалідністю першої групи з 01.08.2018 по 14.07.2020 згідно з довідками від 09.04.2025 № 0.22509/1305/25 та від 18.04.2025 вих. № 0.22506/1437/25, виданими Управлінням соціального захисту населення Дружківської міської ради, оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Наведені обставини визнаються сторонами та не є спірними.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ, ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 4 Закону № 1058 законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31.12.2017 . Починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 01.01.2025 по 31.12.2025 - не менше 32 років;
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).
Згідно з пунктом 9 статті 11 Закону №1058-IV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають один із непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, один із прийомних батьків, батьків-вихователів, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, дитиною, хворою на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, за дитиною, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, якій не встановлено інвалідність, а також непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за особою з інвалідністю I групи або за особою, яка досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, та за висновком закладу охорони здоров'я потребує постійного стороннього догляду, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства.
Статтею 14 Закон № 1058 визначено, що страхувальником щодо осіб зазначених у пунктах 6-9, 11 і 12 статті 11 цього Закону є підприємства, установи, організації, військові частини та органи, які виплачують заробітну плату (винагороду), грошове забезпечення, допомогу, надбавку або компенсацію.
Відповідно до статті 41 Закону №1058-IV до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються, зокрема, суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.
Відповідно до пункту 1 Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №558 від 29.04.2004 (втратив чинність 25.09.2020 у зв'язку із прийняттям постанова Кабінету Міністрів України №859 від 23.09.2020), непрацюючим фізичним особам, які постійно надають соціальні послуги громадянам похилого віку, інвалідам, дітям-інвалідам, хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги (крім осіб, котрих обслуговують соціальні служби), призначається щомісячна компенсаційна виплата.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення», що діяв до набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання.
Згідно з ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п. 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
У періоді оформлення записів трудової книжки позивача про роботу з 01.04.1992 по 13.11.1997 діяли Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162 (надалі Інструкція №162) та Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58.
Згідно з пунктом 1.1. Інструкцій № 162 та Інструкції № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Підпунктом 2.2. пункту 2 Інструкції №162 та Інструкції № 58 визначено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. До трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Згідно з пунктом 2.3. Інструкції № 162 пунктом 2.4. Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про винагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується 05.01.1993". Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Згідно з п.2.13 Інструкції № 162 та п. 2.14. Інструкції № 58 у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 пишеться: «Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво" із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у "Класифікаторі професій"
Підпунктом 2.26 Інструкції № 162 та Інструкції № 58 встановлено, що запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесений запис, наказ (розпорядження), його дата і номер.
Згідно з підпунктом 4.1. Інструкції № 162 та Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Спірним питанням у межах цієї справи є правомірність неврахування до страхового стажу під час вирішення питання про можливість призначення позивачу пенсії за віком періоду роботи з 01.04.1992 по 13.11.1997 та періоду отримання компенсації фізичним особам, які надають послуги по догляду за особою з інвалідністю першої групи з 01.08.2018 по 14.07.2020.
Трудова книжка позивача серії НОМЕР_3 , копія якої наявна в матеріалах справи містить записи про роботу позивача у Дружківському міському вузлу зв'язку:
01.04.1992 прийнято на роботу прибиральником території, наказ від 01.04.1992 № 61-к (запис № 11);
01.07.1992 переведений електромонтером 3 розряду на 0,5 ставки, наказ від 14.07.1992 № 164-К (запис № 12),
17.02.1993 переведений електромонтером 5 розряду, наказ від 16.02.1993 № 22-к (запис № 13),
01.09.1993 Дружківський міський вузол зв'язку перейменовано у Дружківську філію зв'язку Донецького обласного підприємства зв'язку, наказ від 27.07.1993 № 125 (запис 14);
31.08.1994 Дружківський міський вузол зв'язку реорганізовано та створено Дружківський вузол електрозв'язку, наказ від 29.06.1994 № 161 (запис № 15);
01.12.1996 Дружківський вузол електрозв'язку реорганізовано в Дружківський ТВЕЗ та передано до Донецького ОУЕЗ «Донзахідтелеком», наказ від 30.08.1996 № 184 (запис № 16)
13.11.1997 звільнено за скороченням штату (запис № 17). Запис № 17 про звільнення засвідчений начальником відділу кадрів та печаткою підприємства.
Під час надання оцінки правомірності неврахування періоду роботи позивача з 01.04.1992 по 13.11.1997 до стажу суд на підставі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18), згідно з якими певні недоліки заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. В постанові суду зазначено, що самі по собі виявлені суб'єктом владних повноважень недоліки в оформленні окремих записів трудової книжки не обумовлюють недійсності трудової книжки, не призводять до суттєвого чи істотного впливу на зміст відомостей про трудову діяльність позивача, а тому трудова книжка позивача, що містить записи про періоди роботи на відповідних посадах у зазначені періоди часу, є належним доказом роботи позивача.
Суд зазначає, що виявлені відповідачем недоліки оформлення запису про прийняття на роботу - напис іншим чорнилом дати прийняття на роботу та незазначення у графі 4 підстави внесення запису 17 про звільнення, не є достатньою підставою для відмови у зарахуванні відповідного стажу, оскільки не спростовує факту зайнятості позивача, наявні у трудовій книжці записи №№ 11-17 про роботу в період з 01.04.1992 по 13.11.1997 є послідовними та взаємопов'язаними, не містять розбіжностей чи суперечностей.
За таких обставин, пенсійний орган, не здійснивши наданих йому ч. 3 ст. 44 Закону № 1058 повноважень вимагати від підприємств, організацій та окремих осіб документів для перевірки обґрунтованості та достовірності відомостей трудової книжки, фактично переклав юридичну відповідальність за оформлення трудової книжки на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), а тому зазначена відмова у врахуванні спірних періодів до страхового стажу позивача не може вважатися обґрунтованою, добросовісною та розсудливою.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірності неврахування до страхового стажу періоду роботи позивача з 01.04.1992 по 13.11.1997 та можливість врахування зазначеного періоду до страхового стажу на підставі відомостей трудової книжки.
Щодо врахування до стажу періоду надання позивачем соціальної послуги по догляду за особою з інвалідністю 1 групи з 01.08.2018 по 14.07.2020 суд зазначає таке.
Питання обчислення страхового стажу, визначення осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню встановлені Законом №1058-IV, відповідно до якого визначальним у вирішенні питання обчислення страхового стажу визначено сплату страхових внесків.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», непрацююча працездатна особа, яка здійснює догляд за особою з інвалідністю I групи або за особою, яка досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, та за висновком закладу охорони здоров'я потребує постійного стороннього догляду та отримує відповідну компенсацію, вважається застрахованою особою.
Згідно зі статтею 14 цього ж Закону, страхувальником є орган, що виплачує допомогу, надбавку чи компенсацію за догляд. Саме він сплачує єдиний внесок та подає звітність до Реєстру застрахованих осіб.
Отже, період догляду зараховується до страхового стажу за умови, що особа: є працездатною (не досягла пенсійного віку та не має інвалідності); не працює у цей період та отримує допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства (зокрема допомогу на догляд за особою з інвалідністю з дитинства чи дитиною з інвалідністю до 18 років, державну соціальну допомогу на догляд, компенсацію фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі).
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачу призначено допомогу на догляд за особою з інвалідністю 1 групи.
Згідно з наданими Управлінням соціального захисту населення Дружківської міської ради довідкою від 09.04.2025 № 0.22509/1305/25 та листом від 26.08.2025 № 0.22509/3018/25 відповідно до Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 558 від 29.04.2004 позивач перебував на обліку в управлінні в період з 01.08.2018 по 14.07.2020 та отримував компенсацію фізичній особі, яка надає соціальні послуги по догляду за особою з інвалідністю 1 групи на ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В листі Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради від 26.08.2025 № 0.22509/3018/25 зазначено, що зміни щодо нарахування єдиного внеску за період отримання позивачем компенсації будуть відображені у звіті за серпень 2025 року, що надається до Пенсійного фонду України до 20.09.2025.
За таких обставин суд зазначає, що отримання позивачем допомоги по здійсненню догляду за особою з інвалідністю І групи свідчить про те, що він відноситься до категорії застрахованих осіб, на яких розповсюджується дія Закону №1058 та підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, як особа яка надавала соціальні послуги.
При цьому, невиконання уповноваженим органом, в цьому випадку органу, що виплачував позивачу компенсацію, покладеного на нього обов'язку нарахувати та сплатити страховий внесок не є підставою для незарахування до страхового стажу періоду надання соціальних послуг особі з інвалідністю, яка не здатна до самообслуговування і потребує постійної сторонньої допомоги.
Відсутність відомостей про сплату страхових внесків, за встановлення наявності підстав для їх сплати, не може позбавляти особу права на зарахування стажу, що підтверджується правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 17.07.2019 у справі № 144/669/17 та від 20.03.2019 у справі № 688/947/17.
За таких обставин, відповідач безпідставно не врахував до стажу роботи позивача період здійснення ним догляду за особою з інвалідністю 1 групи та отримання компенсації за надання соціальних послуг по догляду за особою з інвалідністю 1 групи в період з 01.08.2018 по 14.07.2020.
Наведене вище свідчить про неправильність обчислення тривалості стажу позивача, що є підставою для визнання протиправним та скасування рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії від 08.08.2025, з огляду на що такі вимоги підлягають задоволенню . При цьому, суд зауважує на відсутності підстав для задоволення вимог позивача в частині неправомірності дій відповідача з незарахування спірних періодів до стажу, оскільки відновлення порушеного права позивач забезпечується задоволенням судом вимог позивача про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в призначенні йому пенсії.
Враховуючи встановлення під час розгляду справи протиправності неврахування відповідачем до страхового стажу позивача періодів з 01.04.1992 по 13.11.1997 та з 01.08.2018 та з 14.07.2020, з урахуванням ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України з метою забезпечення ефективного захисту порушеного права позивача, суд вважає з необхідне вийти за межі заявлених позивачем вимог та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії із врахуванням до страхового стажу періодів роботи з 01.04.1992 по 13.11.1997 та з 01.08.2018 по 14.07.2020.
Щодо вимог позивача про призначення пенсії, то зазначені вимоги не підлягають задоволенню як передчасні, оскільки питання про призначення пенсії вирішується після обчислення тривалості стажу, що входить до дискреційних повноважень відповідача.
Отже, заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до частин першої, третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 8 цієї статті передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
З огляду на таке, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача сплачений ним судовий збір за квитанцією 25.05.2025 у сумі 1211,20 грн.
Беручи до уваги викладене вище, на підставі положень Законів України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 08.08.2025 № 052630004788.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області розглянути повторно заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 01.08.2025 та зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 01.04.1992 по 13.11.1997 та з 01.08.2018 по 14.07.2020.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відомості про сторін:
ОСОБА_1 (позивач), місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ;
Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (відповідач ), юридична адреса: 36000, м. Полтава, вул. Гоголя, буд. 34, код ЄДРПОУ 13967927
Суддя А.С. Михайлик