вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
07.11.2025м. ДніпроСправа № 904/3696/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Колісника І.І.
розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Риги Тетяни Миколаївни, м. П'ятихатки Кам'янського району Дніпропетровської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Гільдія українських машинобудівників", м. Кам'янське Дніпропетровської області
про стягнення 455 352,29 грн.
Фізична особа-підприємець Рига Тетяна Миколаївна через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (далі - ЄСІКС) звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Гільдія українських машинобудівників" заборгованості в сумі 455352,29 грн, з яких: 404631,25 грн - основний борг, 38833,51 грн - пеня, 3758,08 грн - 3% річних, 8129,45 грн - інфляційні втрати.
Позовна заява обгрунтована порушенням відповідачем зобов'язань з оплати послуг за заявкою № 10112024.78.1 від 10.11.2024 на перевезення вантажу згідно з договором №18102024.78.1 від 18.10.2024 про надання транспортно-експедиційних послуг в міжнародному і внутрішньому сполученні.
Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 5464,23 грн та на професійну правничу допомогу в сумі 15000,00 грн позивач просить покласти на відповідача.
Позивач просить розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 11.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; задоволено клопотання позивача та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами; відповідачу для подання відзиву на позов встановлено 15-денний строк з дня вручення цієї ухвали.
Відповідно до рекомендованого поштового повідомлення ухвала суду від 11.07.2025 отримана відповідачем 18.07.2025.
Отже, відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі та можливість подання до суду заяв по суті справи, однак своїм правом на подання відзиву не скористався.
Згідно з частиною дев'ятою статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За викладених обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд
Між Фізичною особою-підприємцем Ригою Тетяною Миколаївною (далі - експедитор, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Гільдія українських машинобудівників" (далі - клієнт, відповідач) укладено договір № 18102024.78.1 від 18.10.2024 про надання транспортно-експедиційних послуг в міжнародному і внутрішньому сполучення (далі - договір).
Відповідно до пункту 1.1 договору експедитор відповідно до заявок, підписаних з клієнтом, надає послуги транспортного експедирування вантажів (надалі - послуги), що включають: перевезення, супроводження, експедирування вантажів автомобільним транспортом по території України та міжнародним напрямкам. Заявки клієнта оформлюються письмово, із зазначенням виду та строків надання послуг та за умови підпису уповноваженим представником клієнта, становлять невід'ємну частину договору.
Перевезення здійснюються відповідно до цього договору, умов Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ) (зі змінами, внесеними Протоколом від 05.07.1978 р.), далі - "Конвенція СМR", Митої конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенції МДП), Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), а також відповідно до Законів України "Про транспортно-експедиторську діяльність", "Про транспорт", Статуту автомобільного транспорту, Цивільного та Господарського кодексів України та інших чинних нормативних актів України (п. 1.2 договору).
Пунктом 1.3 договору передбачено, що заявка має пріоритет перед договором в частині істотних умов і вважається прийнятою до виконання лише після досягнення згоди за всіма викладеними в ній обов'язковими пунктами (точна дата і час надання ТЗ під завантаження, адреса місць завантаження і розвантаження, маршрут перевезення і строки доставки, характеристика вантажу (назва, розмір, вага), розмір та умови оплати) шляхом письмового підтвердження сторонами.
Розділом 2 договору визначений порядок замовлення послуг за договором.
Так, клієнт повідомляє про кількість автотранспортних засобів (далі - ТЗ), необхідних для перевезення, із зазначенням маршрутів перевезення вантажів, часу прибуття ТЗ до вантажовідправників згідно з графіком подачі автомобілів на завантаження та дати і часу доставки продукції вантажоодержувачу (п. 2.1 договору).
Заявка повинна бути передана клієнтом експедитору не пізніше ніж за 48 годин до запланованої клієнтом дати початку перевезення, якщо інші строки не обумовлені заявкою. Заявки передаються експедитору за допомогою електронної пошти. Електронний лист повинен містити: місце та дата завантаження та розвантаження; місце та дата митного оформлення та очищення; прикордонний перехід; назва вантажу, вага, об'єм та вид завантаження; додаткові умови (обов'язково дані про оформлення спеціальних дозволів, якщо вантаж потребує такого дозволу в країні перевезення). Оригінал заявки з підписом і печаткою експедитора передається представнику клієнта при прийманні послуг, якщо оригінал заявки не було передано раніше (п. 2.2 договору).
Згідно з пунктом 3.1 договору розрахунки між сторонами здійснюються шляхом перерахування коштів з банківського рахунку клієнта на банківський рахунок експедитора за курсом НБУ (якщо іншого не обумовлено у письмовій формі) на дату розвантаження.
Експедитор надає клієнту комплект документів для здійснення оплати наданих послуг: рахунок із зазначенням найменування та вартості послуг, 1 екз.; акт приймання наданих послуг, 2 екз.; СМR - 1 екз.; заявка перевезення з печаткою та підписом експедитора, 2 екз. (п. 3.2. договору).
Клієнт здійснює розрахунки з експедитором згідно рахунків-фактур, виставлених експедитором відповідно до заявки на перевезення (п. 3.3 договору).
За умовами пункту 3.4 договору послуги експедитора, надані за цим договором, вважаються прийнятими клієнтом з моменту підписання акта приймання наданих послуг. Якщо клієнт необґрунтовано ухиляється від підписання зазначеного акта, акт вважається прийнятим клієнтом без зауважень через два календарні дні з моменту надіслання експедитором акта на електронну адресу клієнта. Клієнт зобов'язується оплатити послуги, надані експедитором, протягом трьох календарних днів з моменту прийняття наданих послуг.
Загальна вартість послуг, які можуть бути надані за цим договором, складається з послуг, вартість яких зазначена у відповідних рахунках (п. 3.5 договору).
Підставою для відшкодування додаткових, попередньо узгоджених із клієнтом, витрат експедитора є рахунок експедитора з додаванням оригіналів документів, які підтверджують такі витрати (п. 3.6 договору).
Відповідно до пункту 3.7 договору зобов'язання клієнта з оплати послуг вважаються виконаними з моменту зарахування грошових коштів на банківський рахунок експедитора.
У пункті 6.6 договору сторонами узгоджено, що у випадку прострочення платежів за цим договором винна у простроченні сторона виплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 18.11.2030, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами умов цього договору. Під повним виконанням сторонами цього договору розуміється належне й своєчасне виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 9.1 договору).
Відповідно до договору сторонами оформлена заявка на перевезення вантажу №10112024.78.1 від 10.11.2024, за змістом якої:
вантажовідправник - згідно з товаросупровідними документами;
місце та дата завантаження, маршрут - з 10.11.2024 завантаження, Китай (Tangshan - Польща (Прушков) - Україна (Чернігів);
місце та дата митного оформлення (контактна особа) - до уточнення;
прикордонний перехід - Ягодин;
вантажоодержувач - згідно з товаросупровідними документами;
місце та дата розвантаження (контактна особа) - (Україна) Чернігів;
місце та дата митного очищення (контактна особа) - (Україна) до уточнення;
назва вантажу - муфти;
вага, об'єм, вид завантаження - до 25 т;
вид необхідного транспорту - мультимодальне перевезення;
держ. номер авто, П.І.Б. водія - НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ;
вартість перевезення, умови оплати - 1204631,25 гривень, оплата після вивантаження.
Згідно з пунктом 2 заявки на перевезення вантажу № 10112024.78.1 від 10.11.2024 замовник зобов'язується здійснити оплату повної вартості обумовленого фрахту, а також оплату додаткових витрат, які виникли під час перевезення, в тому числі простою.
Нормативний час завантаження + замитнення - 48 год./ розвантаження + розмитнення - 48 год. Наднормативний простій за кожну повну добу: 50 євро за курсом НБУ по території України, 100 євро за курсом НБУ по території інших держав, за винятком вихідних та святкових днів, якщо автомобіль був поданий пізніше ніж за 24 години до початку таких днів (п. 3.1 заявки на перевезення вантажу № 10112024.78.1 від 10.11.2024).
На виконання договору експедитор надав клієнту-замовнику транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажу за маршрутом Tangshan (Китай) - Прушков (Польща) - п/п Ягодин - Луцьк - Чернігів (Україна) на суму 1204631,25 грн, що підтверджується оформленими належним чином відповідними документами, а саме: CMR №№ 001, 002 від 10.03.2025, підписаний і скріпленим печатками сторін акт надання послуг № 100 від 13.03.2025 на суму 1204631,25 грн (а.с. 12 - 18).
На оплату наданих послуг експедитор виставив клієнту-замовнику рахунок № 5 від 13.03.2025 на суму 1204631,25 грн (а.с. 22).
Клієнт-замовник свої зобов'язання з оплати наданих йому експедиційних послуг виконав лише частково, сплатив на користь експедитора 800000,00 грн згідно з платіжною інструкцією № 4445 від 04.04.2025, у графі "Призначення платежу" якої указав посилання на рахунок № 5 від 13.03.2025 (а.с. 19). Тож залишок не сплачених відповідачем коштів за актом надання послуг № 100 від 13.03.2025 становить 404631,25 грн (1204631,25 - 800000,00 - 404631,25).
З наявного у матеріалах справи скриншоту з електронної поштової скриньки користувача ОСОБА_1 вбачається, що експедитором 09 травня на електронну адресу клієнта-замовника ІНФОРМАЦІЯ_1, яка вказана в розділі 11 договору "Реквізити та підписи сторін", було направлено досудову претензію № 01/05 від 08.05.2025 з вимогою про погашення заборгованості в сумі 404631,25 грн протягом 10 днів з моменту отримання претензії на розрахунковий рахунок, зазначений у договорі (а.с. 21 - 24).
Клієнт-замовник на претензію не відреагував, залишок грошових коштів у сумі 404631,25 грн за надані послуг не сплатив, у зв'язку з чим і виник спір.
Предметом доказування є обставини, пов'язані з виконанням сторонами своїх зобов'язань за заявкою на перевезення вантажу № 10112024.78.1 від 10.11.2024 у межах договору №18102024.78.1 від 18.10.2024 про надання транспортно-експедиційних послуг в міжнародному і внутрішньому сполучення.
Відповідно до частин першої, другої статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
Аналогічна за змістом норма викладена у частині першій статті 316 чинного на час спірних правовідносин Господарського кодексу України, згідно з якою за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.
Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
За змістом статті 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування. Експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування. Клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору. Перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов'язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником.
За змістом частин одинадцятої - тринадцятої статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.
Такими документами, серед іншого, можуть бути міжнародна автомобільна накладна (CMR), інші документи, визначені законами України.
Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Згідно з частинами другою, третьою статті 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.
Договором транспортного експедирування можуть бути передбачені й інші обов'язки клієнта.
Частиною першою статті 919 Цивільного кодексу України передбачено, що доставка вантажу до пункту призначення здійснюється перевізником у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
Отже, транспортне експедирування як вид господарської діяльності не може розглядатися окремо від перевезення, це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях (сортування вантажів під час їх прийняття до перевезення, перевалка вантажів у процесі їх перевезення, облік надходження вантажів під час видачі вантажу тощо), і саме це дає підстави розглядати її допоміжним щодо перевезення видом діяльності. Тому, кожна послуга, що надається експедитором клієнту, по суті є транспортною послугою.
Відносини учасників транспортно-експедиторської діяльності встановлюються на основі договорів. Учасники цієї діяльності вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов взаємовідносин, що не суперечать чинному законодавству.
Позивачка свої зобов'язання за договором та заявкою до нього № 10112024.78.1 від 10.11.2024 про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажу за маршрутом Tangshan (Китай) - Прушков (Польща) - п/п Ягодин - Луцьк - Чернігів (Україна) на суму 1204631,25 грн виконала належним чином, що підтверджується наданими міжнародними автомобільними накладними (CMR) №№ 001, 002 від 10.03.2025 та складеним сторонами актом надання послуг № 100 від 13.03.2025 на суму 1204631,25 грн (а.с. 12 - 18).
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зважаючи на умови пункту 3.4 договору відповідач мав здійснити повну оплату наданих позивачкою послуг за актом № 100 від 13.03.2025 на суму 1204631,25 грн не пізніше 16.03.2025.
Отже, строк виконання ним грошового зобов'язання є таким, що настав.
Відповідач обставин, наведених в обґрунтування позовних вимог, не заперечив і не спростував; доказів сплати позивачці залишку коштів у сумі 404631,25 грн за надані послуги, з урахуванням здійснених ним часткових розрахунків у сумі 800000,00 грн, не надав.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною першою статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).
Відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 404631,25 грн є законними та обґрунтованими.
За приписам частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно (ч. 1 ст. 551 Цивільного кодексу України).
Частиною першою статті 230 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України в редакції, чинній на час спірних правовідносин).
За порушення строку оплати наданих послуг та відповідно до пункту 6.6 договору позивачка заявила до стягнення з відповідача пеню в сумі 38833,51 грн, нараховану за період з 17.03.2025 по 07.07.2025 (113 днів) із заборгованості 404631,25 грн з урахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України.
Перевіркою зазначеного розрахунку помилок не виявлено.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані нормами статті 625 Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Заявлені до стягнення 3% річних у сумі 3758,08 грн розраховані за період з 17.03.2025 по 07.07.2025, а інфляційні втрати в сумі 8129,45 грн - за період квітень-травень 2025 року із заборгованості в сумі 404631,25 грн.
Щодо порядку розрахунку інфляційних втрат суд зазначає таке.
Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.
Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.
Крім того, об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз'яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Перевіркою розрахунку 3% річних та інфляційних втрат порушень не виявлено.
З урахуванням наведеного законними й обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача 455352,29 грн, з яких: 404631,25 грн - основний борг, 38833,51 грн - пеня, 3758,08 грн - 3% річних, 8129,45 грн - інфляційні втрати.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує наступне.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).
У доданому до позовної заяви попередньому розрахунку судових витрат позивачка у справі попередньо визначила витрати на професійну правничу допомогу сумі 15000,00 грн.
Відповідно до частин першої третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Вирішуючи питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
На підтвердження витрат на послуги адвоката позивачем надані (в копіях): договір про надання правової (правничої) допомоги (адвокатських послуг) № 0207 від 02.07.2025 з актом виконаних робіт до нього від 07.07.2025 на суму 15000,00 грн; квитанція № 472 про кредитову операцію за 03.07.2025 на суму 15000,00 грн, згідно з якою здійснено оплату за договором про надання правової (правничої) допомоги (адвокатських послуг) № 0207 від 02.07.2025; ордер серії АЕ № 1402993 від 07.07.2025 на надання адвокатом Івановським Юрієм Олександровичем правової (правничої) допомоги Фізичній особі-підприємцю Ризі Тетяні Миколаївні у Господарському суді Дніпропетровської області; свідоцтво про право на заняття Івановським Юрієм Олександровичем адвокатською діяльністю № 2548 від 25.06.2012 (а.с. 6 - 8, 25).
За змістом пункту 1.1 договору про надання правової (правничої) допомоги (адвокатських послуг) № 0207 від 02.07.2025 (далі - договір, договір № 0207) адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову (правничу) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а замовник (позивачка) зобов'язаний оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені сторонами.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 2.1 договору).
Пунктом 3.1 договору передбачено, що за правову (адвокатську) допомогу замовник сплачує адвокату винагороду (гонорар) в розмірі 15000,00 грн шляхом здійснення безготівкового платежу на розрахунковий рахунок адвоката. Вартість послуг включає повний юридичний супровід ведення справи по стягненню заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім "Гільдія українських машинобудівників", код ЄДРПОУ 37133756, включаючи складання та подання позовної заяви, супровідних документів. Участь у судових засіданнях оплачується окремо.
Підписання цього договору є підставою для проведення розрахунку з адвокатом (п. 3.3 договору).
Згідно з актом виконаних робіт від 07.07.2025 до договору № 0207 адвокатом на користь позивачки були надані визначені пунктом 1.1 укладеного між ними договору послуги на суму 15000,00 грн, зокрема: спілкування з клієнтом з метою з'ясування обставин справи, правовий аналіз наданих клієнтом документів, правовий аналіз позовної заяви, правовий аналіз доказів, які надаються позивачем у справі, підготовка позовної заяви, направлення позовної заяви з додатками учаснику судового процесу, подання позовної заяви до господарського суду (а.с. 8).
Квитанцією № 472 про кредитову операцію за 03.07.2025 на суму 15000,00 грн зазначені послуги оплачені позивачкою в повному обсязі (а.с. 25).
Аналізуючи в контексті зазначених правових критеріїв заявлені позивачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15000,00 грн, суд приймає до уваги також статтю 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також із критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Наявними у справі доказами підтверджується факт отримання позивачкою професійної правничої допомоги у вигляді визначених договором № 0207 послуг та за узгодженою сторонами в пункті 3.1 цього договору вартістю у фіксованому розмірі - 15000,00 грн.
Відповідач клопотання про зменшення витрат позивачки на професійну правничу допомогу не заявляв.
З аналізу норми статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" вбачається, що гонорар може встановлюватися у формах фіксованого розміру або погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Відтак фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених договором про надання правової (правничої) допомоги умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Згідно з усталеною практикою Верховного Суду розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.01.2023 у справі № 910/8342/21, визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас у частині п'ятій статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
На предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в п.п. 119, 120 постанови від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
З огляду на викладене, оцінюючи заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням критеріїв, передбачених частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, а також критеріїв для їх розподілу, передбачених частиною п'ятою статті 129 цього Кодексу, зважаючи на критерій розумного розміру, що пропагується й застосовується Європейським судом з прав людини, суд доходить висновку, що заявлені позивачкою до розподілу 15000,00 грн є тим розміром витрат на оплату послуг адвоката, який є співмірним із складністю справи й виконаним адвокатом обсягом робіт (наданих послуг), є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, а також розумним, у тому числі й до ціни позову.
За таких обставин суд не вбачає підстав для відступу від загального правила розподілу судових витрат, визначених частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України щодо професійної правничої допомоги та визначених частиною першою статті 129 цього Кодексу щодо розподілу судового збору.
Тому на відповідача покладається сплачений позивачкою судовий збір у сумі 5464,23 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 165, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Риги Тетяни Миколаївни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Гільдія українських машинобудівників" про стягнення заборгованості в сумі 455352,29 грн, з яких: 404631,25 грн - основний борг, 38833,51 грн - пеня, 3758,08 грн - 3% річних, 8129,45 грн - інфляційні втрати - задовольнити повністю.
Стягнути з Акціонерного товариства "Торгівельний дім "Гільдія українських машинобудівників" (51917, Дніпропетровська обл., м. Кам'янське, пр. Аношкіна, буд. 179/64; ідентифікаційний код 37133756) на користь Фізичної особи-підприємця Риги Тетяни Миколаївни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) основний борг у сумі 404631,25 грн, пеню в сумі 38833,51 грн, 3% річних у сумі 3758,08 грн, інфляційні втрати в сумі 8129,45 грн, судовий збір у сумі 5464,23 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15000,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 07.11.2025.
Суддя І.І. Колісник