Справа № 204/280/25
Провадження № 2/204/1280/25
ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРА
07 листопада 2025 року Чечелівський районний суд м. Дніпра у складі:
головуючого судді Чапала Г.В.,
за участю секретаря судового засідання Азарян Б.С.,
представника позивача - Гапановича С. В.,
відповідача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Черкавського Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором № 1/4228102 від 09.11.2021 у розмірі 167 637,17 гривень, а також понесені судові витрати у розмірі 2 422,40 гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 09.11.2021 між Акціонерним товариством «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 1/4228102.
Відповідно до п. 1.1. цього договору, Кредитор надає Позичальнику кредит в сумі 100000,00 грн. (сто тисяч гривень 00 коп.) строком на 72 місяці(в) - з 09.11.2021 року до 08.11.2027 року (включно). Позичальник сплачує платежі для погашення заборгованості за Договором щомісячно в число місяця, визначене Графіком платежів по кредиту (Додаток №1 до Договору, що є його невід'ємною частиною), як День повернення кредиту.
Відповідно до п.1.2 Кредитного договору, Кредит надається позичальнику на споживчі потреби шляхом зарахування кредитних коштів на рахунок Позичальника № НОМЕР_1 .
Відповідно до підпунктів 1.4.1-1.4.2 пункту 1.4. статті 1 Кредитного договору, Позичальник зобов'язаний сплачувати Банку: процентну винагороду щомісячно, в розмірі 15.00% річних (фіксована процентна ставка), починаючи з дня надання кредиту (дня списання кредитних коштів з позичкового рахунку Позичальника) до моменту повного погашення заборгованості за Договором; комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості (комісія) щомісячно, в розмірі 2.35% від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1. Договору.
29.08.2023 року між Акціонерним товариством «Креді Агріколь Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» було укладено Договір № 4-2023 про відступлення прав вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 1/4228102 від 09.11.2021.
Відповідно до п. 2.1 Договору № 4-2023 від 29.08.2023, у відповідності до умов Договору Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору Права вимоги до Боржників, а новий кредитор набуває Права вимоги Первісного кредитора за Кредитними договорами та сплачує Первісному кредитору за відступлення Права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює Ціні договору у порядку та строки встановлені Договором. Сторони розуміють та погоджуються з тим, що відступлення Права вимоги за цим Договором не є забезпечувальними відступленнями. Відступлення Первісного кредитора здійснюється шляхом купівлі Новим кредитором Права вимоги, а Новий кредитор набуває права на всі суми, які він одержить від Боржників на виконанні вимоги, а Первісний кредитор не відповідатиме перед Новим кредитором, якщо одержана ним сума буде меншою від суми, сплаченої Новим кредитором Первісному кредитору. Разом з Правом вимоги до Нового кредитора переходять всі інші права та обов'язки Первісного кредитора за Кредитним договором. У випадку укладання Сторонами більш ніж одного Реєстру прав вимоги, кожен наступний Реєстр прав вимог доповнює, а не замінює попередній.
15.09.2023 відбулась передача права вимоги за кредитним договором № 1/4228102 від 09.11.2021 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт».
15.09.2023 Акціонерним товариством «Креді Агріколь Банк» було направлено повідомлення про відступлення прав вимоги за договором № 4-2023 від 29.08.2023 по Кредитному договору № 1/4228102 від 09.11.2021.
08.11.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» направило відповідачу Вимогу про необхідність дострокового повернення кредиту протягом 30 календарних днів з дати направлення Вимоги.
У зв'язку з невиконанням відповідачем вказаних зобов'язань станом на 18.12.2024 року у Позичальника утворилась загальна сума заборгованості за Договором № 1/4228102 від 09.11.2021 року у розмірі - 167 637,17 грн., яка складається з:
- простроченої заборгованості за основним боргом: 97 266,11 грн.;
- простроченої заборгованості за відсотками: 23 371,06 грн.;
- простроченої заборгованості за комісією: 47 000,00 грн.
Відповідно позивач просить стягнути з відповідача загальну суму заборгованості за кредитним договором № 1/4228102 від 09.11.2021 у розмірі 167 637,17 гривень, а також понесені судові витрати у розмірі 2 422,40 гривень.
Ухвалою суду було відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
18.04.2025 від представника відповідача - адвоката Черкавського Ю.С. разом із відзивом на позовну заяву надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження з викликом сторін, у якому сторона відповідача заперечила проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, та просила призначити справу до розгляду в порядку загального позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою суду від 18.04.2025 вказану заяву було задоволено, та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження з викликом сторін.
Відповідно до направленого представником відповідача - адвокатом Черкавським Ю.С. відзиву на позовну заяву, сторона відповідача просила врахувати наступне.
По-перше, відповідач заперечив проти задоволення вимог в частині стягнення комісії за обслуговування кредиту.
Вказано, що у цій справі комісійна винагорода за надання кредиту відповідає загальним зобов'язанням кредитної установи та звичайній її діяльності, кредит надано відповідачу на споживчі потреби, про що прямо зазначено в договорі, відтак таке положення є нікчемним.
В кредитному договорі не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з обслуговуванням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія, також позивач не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, а тому положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», в зв'язку з цим підстав стягувати нараховану позивачем у даній справі заборгованість по комісії з відповідача немає.
Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19, у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) та постанові Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 344/3078/23 (провадження № 61-15548св23) щодо оцінки правомірності встановлення у кредитному договорі умови про щомісячну плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). А тому є всі підстави для відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині.
Також відповідач звернув увагу на те, що первісний кредитор розподіляв платежі на погашення кредитної заборгованості, а саме комісії (тобто на погашення заборгованості по нікчемному пункту договору), а тому є всі підстави для застосування реституції та врахування суми коштів розподілених банком на погашення комісії саме на погашення тіла кредиту. Зважаючи що загальна сума, яка була розподілена на комісію складає 7050, 00 грн, отже дану суму необхідно відняти від заборгованості по тілу кредиту.
По-друге, відповідач зазначив про відсутність підстав для дострокового стягнення заборгованості по кредиту, адже умовами договору передбачено погашення заборгованості періодичними платежами у строк до листопада 2027 року.
Ураховуючи, що праву кредитора на дострокове стягнення в судовому порядку заборгованості за кредитним договором, має передувати реалізація ним права вимоги дострокового виконання основного зобов'язання, відповідно до вимог статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», отже у відповідача не виник обов'язок дострокового повернення всієї суми грошових коштів за кредитним договором, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що банком було завчасно направлені вимоги про дострокове повернення кредитів, а відповідачем такі вимоги було отримано.
Верховний Суд у своїх постановах (від 02 лютого 2022 року по справі №755/11307/17; 206/3466/18 від 03 травня 2022 року; 442/5234/16-ц від 07 червня 2023 року та багатьох інших) підтримав такий правовий висновок, вказуючи на необхідність виконання банком обов'язкового досудового порядку врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором кредит. Таким чином, оскільки відповідач не отримав вимоги банку про дострокове повернення кредиту, тому банк не набув відповідного права на погашення всієї кредитної заборгованості достроково (простроченої і поточної), а має право лише на стягнення простроченої заборгованості (так враховуючи, що позов подано в грудні 2024 року, то платежі по тілу кредиту за період з січня 2025 року по листопад 2027 року не настали - матеріали справи не містять доказів направлення та отримання вимоги з боку відповідача по справі).
За період із січня 2025 по листопад 2027 згідно графіку платежів загальна сума по тілу кредиту складає: 59 645,61 грн. А тому в цій частині позов не підлягає задоволенню, як заявлений передчасно.
По-третє, у відзиві вказано на складні особисті обставини відповідача. Відповідач наразі хворіє та йому було зроблено операцію та поставлено важкий діагноз, на підтвердження чого суду надано копії медичної документації. Окрім того, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та запровадженням правового режиму воєнного стану, на території України багато підприємств закрилося та знайти роботу майже не можливо, тобто в країні склалася складна економічна ситуація. Нажаль, на даний час знайти стабільну оплачувану роботу відповідач не має можливості, а тому він перебуває в складному майновому стані, що підтверджується зокрема довідкою про доходи.
Закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи (Постанова Верховного Суду від 27 лютого 2019 року по справі № 796/43/2018).
Визначення майнового стану є оціночним. Якщо залежно від рівня майнового стану особа позбавлена можливості погасити заборгованість, то такі обставини є підставою для розстрочення сплати заборгованості.
Виконання ймовірного рішення одразу і в повному обсязі поставить відповідача у дуже скрутне матеріальне становище.
У зв'язку із зазначеним, у випадку часткового задоволення просили розстрочити виконання, щоб відповідач мав можливість сплачувати певними частками на протязі року, адже саме на такий період згідно ЦПК України можлива розстрочка виконання рішення суду, тобто розстрочити виконання рішення суду строком на 1 (один) рік із щомісячною оплатою боргу рівними частинами.
20.05.2025 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі, зміст яких зводиться до наступного.
По-перше, відносно нарахування комісії, позивач не погодився з доводами відповідача, зазначивши, що згідно підпунктів 1.4.1-1.4.2 пункту 1.4. статті 1 Кредитного договору, Позичальник зобов'язаний сплачувати Банку: процентну винагороду щомісячно, в розмірі 15.00% річних (фіксована процентна ставка), починаючи з дня надання кредиту (дня списання кредитних коштів з позичкового рахунку Позичальника) до моменту повного погашення заборгованості за Договором; а також комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості (комісія) щомісячно, в розмірі 2,35% від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1. Договору.
Підписанням вказаного Договору Позичальник замовив у Банку супровідні послуги з обслуговування кредитної заборгованості, що включає в себе: послуги з розрахунку суми чергового та наступних платежів, списання та зарахування коштів з метою погашення заборгованості, розрахунково-касового обслуговування заборгованості за Договором та надання інформаційно-консультаційних послуг, під якими розуміється електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, 24/7 та через Довідковий центр Банку, інформування Позичальника про виникнення простроченої заборгованості, консультування Позичальника (як усне так і письмове) щодо погашення заборгованості, своєчасної сплати платежів тощо.
Окрім того, Додатком № 1 до Договору № 1/4228102 від 09.11.2021р., є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної ставки за договором про споживчий кредит (в т.ч. Графік платежів по кредиту, ануїтет), яка відображає суми щомісячних платежів за кредитом, що включають комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2 350,00 грн./ щомісячно.
Додаток № 1 є невід'ємною частиною кредитного договору, з умовами якого був ознайомлений відповідач, про що свідчить його особистий підпис на цьому Додатку.
Укладаючи Кредитний договір позичальник погодився з умовами зазначеного договору та зобов'язався їх виконувати належним чином. Вказаний кредитний договір не був визнаний недійсним у судовому порядку. Отже, згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Окремо відповідач відзначив відсутність підстав для визнання умов договору щодо сплати комісії недійсними, посилаючись на те, що від моменту укладання Кредитного договору № 1/4228102, ОСОБА_1 із заявою про визнання нікчемним або недійсним умов Договору до суду не звертався, тобто вважав ці умови Договору сприятливими та зрозумілими для себе. У разі виявлення несприятливих для себе умов позичальник повинен був розірвати укладений Договір, відповідно до вимог ст. 15 ЗУ «Про захист прав споживачів». Проте з будь-якими заявами від дати укладання Кредитного договору до Банку відповідач не звертався, жодних доказів до суду не надав. Замість цього здійснював оплати в рахунок погашення заборгованості. Отже внесенням оплат за цей період відповідач визнав заборгованість за кредитом та умови обслуговування за кредитним договором, відповідно вимоги відповідача щодо застосування наслідків виконання недійсного правочину позивач вважає безпідставними та необґрунтованими.
По-друге, відносно дотримання порядку дострокового повернення кредиту позивачем зазначено, що 15.09.2023 року АТ «Креді Агріколь Банк» направило відповідачу повідомлення про те, що відбулось відступлення прав вимоги за договором №4-2023 від 29.08.2023р. до ТОВ «Глобал Спліт», яке в свою чергу стало Новим кредитором та отримало право вимагати від ОСОБА_1 погашення кредитної заборгованості згідно кредитного договору № 1/4228102. На виконання умов Договору відступлення прав вимоги ОСОБА_1 був повідомлений про необхідність перерахувати кошти в сумі 167 637,17 грн. що відповідає розміру поточних зобов'язань за Договором. Відправлення цього повідомлення підтверджено списком №32333 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих поданих в Київ - 1. ОСОБА_1 знаходиться в Списку за №148, який був доданий до позовної заяви у додатку №11. В повідомленні зазначався розмір заборгованості ОСОБА_1 , а також реквізити, на які має бути сплачена заборгованість по кредиту.
Дане повідомлення є повідомленням про відступку права вимоги та вимогою про дострокове стягнення боргу на користь нового кредитора.
Додатково, ТОВ «Глобал Спліт» 08.11.2024 р. направило позичальнику ОСОБА_1 вимогу про погашення заборгованості у розмірі 167 637, 17 грн. протягом 30 календарних днів з дати відправки цієї вимоги. Де зазначалось, що у разі не виконання цієї вимоги ТОВ «Глобал Спліт» буде вимушено звернутися до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості, дана вимога додана до позовної заяви (додаток 12). Відправлення цієї вимоги підтверджується Списком № Реєстр № 141 згрупованих відправлень рекомендованих листів, ОСОБА_1 знаходиться в Списку за №6, який був доданий до позовної заяви у додатку №11.
Враховуючи вищезазначене, позивач вважає, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості, яка включається до загальних витрат за споживчим кредитом, є законною та обґрунтованою, відповідач ОСОБА_1 вносив оплати для погашення заборгованості за Кредитним договором № 1/4228102, тобто своїми діями визнав наявну заборгованість, позивач на час розгляду справи дотримав процедуру дострокового стягнення заборгованості, надав докази направлення вимог до відповідача отже позовні вимоги ТОВ «Глобал Спліт» про стягнення заборгованості з відповідача підлягають задоволенню в повному обсязі.
Присутній у судовому засіданні представник позивача Гапанович С. В., який діє на підставі довіреності підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити. Наполягав на тому, що дії позивача є законними та обґрунтованими, відповідають умовам кредитного договору.
Відповідач у судовому засіданні пояснив, що перед війною, у листопаді 2021 року ним було отримано споживчий кредит у Креді Агріколь Банку. Відповідно до умов договору вказаний кредит він мав погашати протягом періоду до листопада 2027 року включно. До війни він виконував свої зобов'язання, проте згодом обставини у його житті змінились, він захворів та втратив роботу. Лікування потребувало додаткових витрат, у зв'язку із чим він з певного моменту втратив можливість виконувати умови кредитного договору вчасно. На даний час він лікується, влаштувався на роботу на посаду сторожа у комунальному закладі, рівень його доходів, нажаль, не дозволяє йому погасити заборгованість одномоментно, як цього вимагає відповідач.
Представник відповідача, адвокат Черкавський Ю.С., проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві. Наголосив на тому, що положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості у вигляді комісії є нікчемними, через що розподілені банком на погашення комісії кошти в розмірі 7050, 00 грн мають бути враховані шляхом зменшення розміру заборгованості по тілу кредиту. Зазначив про відсутність підстав для дострокового стягнення заборгованості по кредиту, оскільки матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем вимог банку про дострокове повернення кредиту, адже саме по собі їх направлення засобами поштового зв'язку за відсутності доказів отримання боржником, згідно сталої практики Верховного Суду не може вважатись належною підставою дострокового стягнення боргу, що буквально відповідає змісту ст. 16 ЗУ «Про споживче кредитування». Натомість практика Верховного Суду, на яку посилається позивач, не є релевантною, оскільки вказана правова позиція згодом вже була змінена. Як наслідок сума боргу за тілом кредиту за період з січня 2025 року по листопад 2027 року в розмірі 59 645,61 грн. не підлягає стягненню, адже позовна вимога у цій частині є передчасною. Також зважаючи на складні майнові обставини та потребу лікування відповідача, просив розстрочити виконання рішення суду строком на 1 (один) рік із щомісячною оплатою боргу рівними частинами.
Протокольною ухвалою суду від 16 вересня 2025 року було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.
Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.
Між Акціонерним товариством «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 09.11.2021 було укладено Кредитний договір № 1/4228102.
Відповідно до п. 1.1. цього договору, Кредитор надає Позичальнику кредит в сумі 100000,00 грн. (сто тисяч гривень 00 коп.) строком на 72 місяці(в) - з 09.11.2021 року до 08.11.2027 року (включно). Позичальник сплачує платежі для погашення заборгованості за Договором щомісячно в число місяця, визначене Графіком платежів по кредиту (Додаток №1 до Договору, що є його невід'ємною частиною), як День повернення кредиту.
Відповідно до п.1.2 Кредитного договору, Кредит надається позичальнику на споживчі потреби шляхом зарахування кредитних коштів на рахунок Позичальника № НОМЕР_1 .
Відповідно до підпунктів 1.4.1-1.4.2 пункту 1.4. статті 1 Кредитного договору, Позичальник зобов'язаний сплачувати Банку: процентну винагороду щомісячно, в розмірі 15.00% річних (фіксована процентна ставка), починаючи з дня надання кредиту (дня списання кредитних коштів з позичкового рахунку Позичальника) до моменту повного погашення заборгованості за Договором; комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості (комісія) щомісячно, в розмірі 2,35% від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1. Договору.
Відповідач не заперечує факт ознайомлення із умовами договору, його укладення та отримання коштів у розмірі, зазначеному в п. 1.1 договору.
29.08.2023 року між Акціонерним товариством «Креді Агріколь Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» було укладено Договір № 4-2023 про відступлення прав вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 1/4228102 від 09.11.2021.
Відповідно до п. 2.1 Договору № 4-2023 від 29.08.2023, у відповідності до умов Договору Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору Права вимоги до Боржників, а новий кредитор набуває Права вимоги Первісного кредитора за Кредитними договорами та сплачує Первісному кредитору за відступлення Права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює Ціні договору у порядку та строки встановлені Договором. Сторони розуміють та погоджуються з тим, що відступлення Права вимоги за цим Договором не є забезпечувальними відступленнями. Відступлення Первісного кредитора здійснюється шляхом купівлі Новим кредитором Права вимоги, а Новий кредитор набуває права на всі суми, які він одержить від Боржників на виконанні вимоги, а Первісний кредитор не відповідатиме перед Новим кредитором, якщо одержана ним сума буде меншою від суми, сплаченої Новим кредитором Первісному кредитору. Разом з Правом вимоги до Нового кредитора переходять всі інші права та обов'язки Первісного кредитора за Кредитним договором. У випадку укладання Сторонами більш ніж одного Реєстру прав вимоги, кожен наступний Реєстр прав вимог доповнює, а не замінює попередній.
15.09.2023 відбулась передача права вимоги за кредитним договором № 1/4228102 від 09.11.2021 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт».
Як зазначає позивач, 15.09.2023 Акціонерним товариством «Креді Агріколь Банк» було направлено повідомлення про відступлення прав вимоги за договором № 4-2023 від 29.08.2023 по Кредитному договору № 1/4228102 від 09.11.2021. Окрім того 08.11.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» направило відповідачу Вимогу про необхідність дострокового повернення кредиту протягом 30 календарних днів з дати направлення Вимоги.
Згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу, які регулюють відносини позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає з суті кредитного договору.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Право грошової вимоги до відповідача, що виникло у кредитора на підставі вказаного вище договору, набув позивач згідно вищезазначеного договору про відступлення права вимоги.
Вирішуючи питання щодо розміру заборгованості за кредитним договором № 1/4228102 від 09.11.2021 року, який підлягає стягненню з відповідача, суд зважає на те, що згідно розрахунку позивача її загальний розмір дорівнює 167 637,17 грн., та складається з:
- простроченої заборгованості за основним боргом: 97 266,11 грн.;
- простроченої заборгованості за відсотками: 23 371,06 грн.;
- простроченої заборгованості за комісією: 47 000,00 грн.
Згідно наданого позивачем розгорнутого розрахунку заборгованості станом на 21.10.2025 року вказані суми є актуальними та не змінилися.
Натомість відповідач обґрунтовує, що сума боргу за тілом кредиту за період з січня 2025 року по листопад 2027 року в розмірі 59 645,61 грн. не підлягає стягненню, адже позовна вимога у цій частині є передчасною.
З'ясовуючи дотримання позивачем вимог чинного законодавства, щодо повідомлення боржника шляхом направлення вимоги про здійснення платежів, строк сплати яких не настав, суд виходить з наступного.
Позивач зазначає, що 15.09.2023 року АТ «Креді Агріколь Банк» направило відповідачу повідомлення про те, що відбулось відступлення права вимоги за договором №4-2023 від 29.08.2023 р. до ТОВ «Глобал Спліт», яке в свою чергу стало новим кредитором та отримало право вимагати від ОСОБА_1 погашення кредитної заборгованості згідно кредитного договору № 1/4228102.
Відправлення цього повідомлення позивач підтверджує копією вказаного повідомлення (а.с. 40), та копією списку №32333 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих поданих в Київ - 1 (а.с. 41-43), де ОСОБА_1 знаходиться в Списку за №48.
Дане повідомлення позивач вважає повідомленням про відступку права вимоги та вимогою про дострокове стягнення боргу на користь нового кредитора.
Окрім того, 08.11.2024 р. ТОВ «Глобал Спліт» направило позичальнику ОСОБА_1 вимогу про погашення заборгованості у розмірі 167 637, 17 грн. протягом 30 календарних днів з дати відправки цієї вимоги, що позивач підтверджує копією вимоги, та Списком Реєстр № 141 згрупованих відправлень рекомендованих листів, де ОСОБА_1 знаходиться в Списку за №6 (а.с. 44 на звороті).
Відповідач заперечив отримання вказаних вимог, зазначивши про відсутність листоноші на ділянці приватних будинків, де він проживає.
Досліджуючи вказані докази суд зважає на те, що копія повідомлення АТ «Креді Агріколь Банк» не містить жодних посилань на порушення відповідачем умов кредитного договору, та жодних пояснень щодо структури заборгованості, яку банк просить сплатити, лише її загальну суму (а.с. 40). Окрім того, копія списку №32333 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих поданих в Київ - 1 (а.с. 41-43), не містить опису вкладення, відповідно суд позбавлений можливості впевнитись у тому, які саме документи містило вказане відправлення.
Відносно вимоги про погашення заборгованості у розмірі 167 637, 17 грн. протягом 30 календарних днів з дати відправки цієї вимоги, яку ТОВ «Глобал Спліт» 08.11.2024 р. направило позичальнику ОСОБА_1 , що позивач підтверджує копією вимоги, та Списком Реєстр № 141 згрупованих відправлень рекомендованих листів (а.с. 44 на звороті), то так само вказаний документ не містить опису вкладення, відповідно суд позбавлений можливості впевнитись у тому, які саме документи містило вказане відправлення.
Окрім того, відповідні докази не містять жодних даних, що вказані відправлення були вручені відповідачу.
Згідно абз. 3 ч. 4 ст. 16 ЗУ «Про споживче кредитування», якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі №638/13683/15-ц зазначила, що визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів.
Ураховуючи, що праву кредитора на дострокове стягнення в судовому порядку заборгованості за кредитним договором, має передувати реалізація ним права вимоги дострокового виконання основного зобов'язання, відповідно до вимог статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», у відповідача не виник обов'язок дострокового повернення всієї суми грошових коштів за кредитними договорами, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що банком було завчасно направлені вимоги про дострокове повернення кредитів, а відповідачем такі вимоги було отримано.
Верховний Суд у подальших своїх постановах (від 02 лютого 2022 року по справі №755/11307/17; 206/3466/18 від 03 травня 2022 року; 442/5234/16-ц від 07 червня 2023 року та багатьох інших) підтримав цей правовий висновок, вказуючи на необхідність виконання банком обов'язкового досудового порядку врегулювання питання дострокового повернення коштів за кредитним договором.
Враховуючи, що частина десята статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, містила положення про застосування обов'язкового досудового врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту, а після 10 червня 2017 року на ці правовідносини почала поширюватися частина четверта статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», суд вважає, що правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (провадження №14-680цс19), є релевантною для даних правовідносин та може бути застосована в частині наслідків для кредитора у разі невиконання передбаченого законодавством досудового врегулювання спору.
Матеріали справи свідчать про те, що кредитний договір №1/4228102 від 09.11.2021 року видано на споживчі потреби, в свою чергу договір не містить положень щодо регулювання порядку дострокового стягнення. Не містять умови кредитного договору і положень, що у випадку прострочення виконання позичальником своїх зобов'язань відбувається автоматична зміна строку кредитування.
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про те, що кредитор не дотримався обов'язкового досудового порядку врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту, а саме не направив відповідачу вимогу про таке погашення кредиту до моменту звернення до суду із цим позовом, у зв'язку з чим правові підстави для дострокового стягнення з відповідача усієї суми кредиту відсутні.
Схожі висновки викладено в постанові Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 554/13800/14-ц (провадження № 61-10590св23).
Таким чином, оскільки відповідач не отримав вимоги банку про дострокове повернення кредиту, тому банк не набув відповідного права на погашення всієї кредитної заборгованості достроково (простроченої і поточної), а має право лише на стягнення простроченої заборгованості.
З урахуванням зазначеного, суд вважає обґрунтованими доводи сторони відповідача у цій частині, зокрема враховуючи момент звернення із позовом у січні 2025 року, та оскільки матеріали справи не містять доказів отримання вимоги відповідачем по справі, отже обов'язок здійснення платежів по тілу кредиту за період з січня 2025 року по листопад 2027 року не настав.
Так згідно графіку платежів, який міститься у Додатку № 1 до договору (а.с. 22-23) загальна сума по тілу кредиту за період з січня 2025 по листопад 2027 складає: 59 645,61 грн.
А тому в цій частині позов не підлягає задоволенню.
Натомість, загальна сума заборгованості (за основним боргом) за кредитним договором №1/4228102 від 09.11.2021, строк сплати якої до моменту звернення із позовом настав, складає 97 266,11 грн. - 59 645,61 грн. = 37 620,50 грн.
Що стосується відсотків за користування кредитними коштами, суд виходить з наступного.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України зобов'язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За умовами укладеного між сторонами кредитного договору №1/4228102 від 09.11.2021 року сторонами було погоджено процентну ставку, яку має сплатити відповідач у межах строку кредитування за користування кредитними коштами (стаття 1048 ЦК України), а саме в розмірі 15 % річних.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, прострочена заборгованість відповідача за відсотками складає 23 371,06 грн. Відповідачем вказаний розрахунок не заперечувався. Відповідно, враховуючи відсутність доказів зворотного, суд вважає вимогу щодо стягнення з відповідача простроченої заборгованості за відсотками у розмірі 23 371,06 грн. обґрунтованою і такою що підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги про стягнення простроченої заборгованості за комісією в розмірі 47 000,00 грн., суд виходить з наступного.
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У частині першій статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина перша статті 634 ЦК України).
Згідно зі статтями 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
Отже, для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункту 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.
Відповідно до статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.
Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит (частини перша та друга статті 11 Закону України «Про споживче кредитування»).
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) зазначено, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов'язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити cпip по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) зазначено, що «згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Як вбачається з матеріалів справи, у пункті 1.4.2 кредитного договору № 1/4228102 від 09.11.2021 року сторони обумовили, що за користування кредитом позичальник сплачує комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в розмірі 2,35% у місяць від суми кредиту, зазначеної в п.1.1 договору. Обслуговування кредитної заборгованості включає: послуги з розрахунку суми чергового та наступних платежів, списання та зарахування коштів з метою погашення заборгованості, розрахунково-касове обслуговування заборгованості за Договором та надання інформаційно-консультаційних послуг, під якими розуміється електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, 24/7 та через Довідковий центр Банку, інформування Позичальника про виникнення простроченої заборгованості, консультування Позичальника (як усне так і письмове) щодо погашення заборгованості, своєчасної сплати платежів тощо.
Водночас, зі змісту кредитного договору, що є предметом дослідження у цій справі вбачається, що в ньому не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).
Розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості, який визначено в Кредитному договорі №1/4228102 від 09.11.2021 року, встановлено без уточнення найменування конкретних послуг та систематичності запиту споживачем інформації щодо обслуговування кредитної заборгованості.
Матеріали справи також не містять доказів, що споживач користувався такими послугами.
При цьому з тексту позовної заяви взагалі не випливає і зміст вказаної послуги, і обґрунтованість встановлення плати за її надання відповідно до Закону України «Про споживче кредитування».
Умови вищевказаного Кредитного договору не містять розмежування платних та безоплатних послуг, як і не містять найменування цих послуг, а значить передбачають виключно платні послуги стосовно обслуговування кредиту в тому числі, слід розуміти, і послуги на вимогу споживача не частіше одного разу на місяць повідомляти йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надання виписки з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформації про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншої інформації, що суперечить вимогам частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», за яким надання таких послуг передбачено безоплатно.
Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Враховуючи те, що позичальнику встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, суд дійшов висновку про те, що положення Кредитного договору №1/4228102 від 09.11.2021 року, укладеного між АТ «Креді Агріколь Банк» та відповідачем щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах визначених п.1.4.2 кредитного договору є нікчемними.
Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 30 листопада 2023 року у справі № 382/1621/21 (провадження № 61-13123св23), від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22).
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача простроченої комісії в сумі 47 000,00 грн. слід відмовити.
При цьому, оскільки у процесі погашення відповідачем кредитної заборгованості частина вказаних платежів розподілялась кредитором саме в рахунок погашення заборгованості з комісії, а саме у розмірі 7 050,00 грн., зважаючи на встановлену судом нікчемність вказаних умов договору, а отже відсутність підстав їх стягнення, відтак, суми надходжень, які банком були розподілені на погашення комісії підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту.
Подібна судова практика знайшла відображення зокрема у правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом також у постанові від 18 травня 2022 року у справі № 697/302/20.
Отже враховуючи, що загальна сума, яка була розподілена кредитором на комісію складає 7 050,00 грн., а тому дану суму необхідно відняти від заборгованості по тілу кредиту, у зв'язку із чим загальна сума заборгованості (за основним боргом) за кредитним договором №1/4228102 від 09.11.2021, строк сплати якої до моменту звернення із позовом настав, і яка підлягає стягненню з відповідача, складає: 37 620,50 грн. - 7 050,00 грн = 30 570,50 грн.
Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а частиною 5 вказаної статті визначено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 6 статті 81 ЦПК України).
Зважаючи на вищевикладене, суд вбачає підстави для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки при поданні позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн., а позов задоволено частково, при цьому позивачем було заявлено позовні вимоги у загальному розмірі 167 637,17 грн., а задоволено у розмірі 53 941,56 грн., відповідно з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 779,53 грн.
Окрім того, відносно заяви відповідача із проханням розстрочити виконання рішення суду.
Відповідач просить розстрочити виконання рішення, посилаючись на те, що він не має можливості виконати рішення суду повністю, враховуючи тяжкий матеріальний стан та наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення. Пояснює, що наразі хворіє та йому було зроблено операцію, поставлено важкий діагноз, на підтвердження чого суду надано копії медичної документації. Окрім того, у зв'язку з військовою агресією проти України, на даний час знайти стабільну оплачувану роботу з урахуванням стану здоров'я відповідач не має можливості.
На підтвердження вказаних обставин, окрім медичної документації (а.с. 116-119), суду надано копію довідки з попереднього місця роботи відповідача (ТОВ «Майстерня меблів. Рудков»), згідно якої підприємство не нараховує заробітну плату та не веде фінансово-господарську діяльність, призупинене та не має змоги відновитись (а.с. 114), а також довідки про доходи відповідача від роботи на посаді сторожа Комунальної установи «Дніпровський міський територіальний центр соціального обслуговування», згідно якої нараховано загальну суму доходу за період з 01.05.2023 по 31.10.2023 у розмірі 42 071,12 грн., тобто в середньому 7 011,85 грн. на місяць без урахування податків та зборів.
Суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, про що зазначає в резолютивній частині рішенні (пункт 2 частини сьомої статті 265, частина перша статті 267 ЦПК України).
Згідно статті 435 ЦПК України, підставою для розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (частина третя та четверта статті 435 ЦПК України).
Розстрочка виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення (частина п'ята статті 435 ЦПК України).)
Суд, беручи до уваги соціальний аспект та ті виклики, що постали перед українським суспільством, що призвело до значного погіршення матеріального становища більшості громадян, у тому числі й відповідача, вважає необхідним розстрочити виконання судового рішення за клопотанням відповідача терміном на один рік.
Суд бере до уваги, що кредитор має право на виконання судового рішення та повернення кредитних коштів. Водночас відповідач опинився у скрутному матеріальному становищі, окрім того змушений здійснювати витрати на медичне лікування, зокрема оперативне втручання. Відповідно негайне виконання рішення пов'язане із об'єктивними перепонами та може призвести до несправедливих наслідків для боржника.
Суд вважає, що розстрочка виконання рішення стане стимулом для добровільного виконання боржником своїх зобов'язань та забезпечить задоволення вимог кредитора, що відповідає завданням цивільного судочинства, та превалює над будь-якими міркуваннями. Суд вважає, що причини надання розстрочки виконання рішення, на які посилається відповідач є такими, що заслуговують на увагу, та відповідно ухвалив допустити розстрочку виконання рішення на 12 місяців зі сплатою суми боргу рівними платежами по 4 560,09 грн щомісячно (53 941,56 грн + 779,53 грн /12 = 4 560,09 грн).
У судовому засіданні 31 жовтня 2025 року суд відповідно до вимог ст. 244 ЦПК України перейшов до стадії ухвалення судового рішення, відклавши ухвалення та проголошення судового рішення на 07 листопада 2025 року.
Керуючись ст.ст. 12,81, 133,141, 144,263-265,274-279 ЦПК України, суд,
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» суму заборгованості за кредитним договором №1/4228102 від 09.11.2021 року, яка складається з: суми простроченої заборгованості - 30 570,50 грн.; суми прострочених відсотків - 23 371,06 грн., а всього 53 941 (п'ятдесят три тисячі дев'ятсот сорок одна) гривня 56 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 779,53 грн.
Розстрочити ОСОБА_1 виконання рішення суду на 12 (дванадцять) місяців шляхом сплати рівними частинами у розмірі 4 560 (чотири тисячі п'ятсот шістдесят) гривень 09 копійок, щомісячно.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт», ЄДРПОУ: 41904846, адреса місцезнаходження: вул. Жилянська, буд. 5-Б, оф. 5, м. Київ, 01033
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення суду складено 07.11.2025.
Суддя