Справа № 173/2549/24
Провадження №2-о/173/20/2025
іменем України
07 листопада 2025 року м. Верхньодніпровськ
Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі
головуючого судді Кожевник О.А.
за участю секретаря судового засідання Голованьової К.С.,
заявника ОСОБА_1 ,
представника заявника ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 , заінтересовані особи Служба у справах дітей Верхньодніпровської міської ради, ОСОБА_3 , військова частина НОМЕР_1 про встановлення факту, що має юридичне значення,
05 серпня 2024 року до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області надійшла заява ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 , заінтересовані особи Служба у справах дітей Верхньодніпровської міської ради, ОСОБА_3 , військова частина НОМЕР_1 про встановлення факту, що має юридичне значення.
В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , розірвано рішенням суду від 18 лютого 2019 року. Від шлюбу позивач моє неповнолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З моменту розірвання шлюбу ОСОБА_3 по теперішній час не приймає участь у утриманні та вихованні неповнолітньої донки, аліменти на утримання доньки не сплачує та не спілкується с донькою.
Відповідно до автоматизованого розподілу справ справа надійшла в провадження судді ОСОБА_5 .
Ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Бурхана С.М. від 03.09.2024 прийнято позовну заяву та відкрито провадження по справі за правилами окремого провадження.
Розпорядженням заступника керівника апарату суду № 70 від 29.04.2025 на підставі рішення зборів суддів № 4 від 08.04.2025 призначено повторний автоматизований розподіл вказаної судової справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.04.2025 справу розподілено судді Кожевник О.А.
Ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Кожевник О.А. від 30 квітня 2025 справу прийнято до свого провадження зі стадії розгляду справи по суті за правилами окремого провадження.
У судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 вимоги заяви підтримала, додала, що є бойовим медиком та одна виховує та утримує дитину, після розірвання шлюбу батька дитини самоусунувся від виховання. Дане звернення мотивоване тим, щоб її в подальшому не могли відправити в інше місто для проходження служби, а у разі такого випадку, вона мала підстави для звільнення з військової служби.
В письмових поясненнях представник заінтересованої особи зазначив, що матеріали справи не містять доказів перебування ОСОБА_6 лише на утриманні заявника, оскільки батько дитини не позбавлений батьківських прав, не є зниклим без вісти та не перебуває в полоні на тимчасово окупованій території.
У судове засідання призначене на 07.11.02025 сторони не з'явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином. Від представника заявника надійшла заява про розгляд справи у його відсутність.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.
Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши заявника та її представника, неповнолітню ОСОБА_6 , дослідивши об'єктивно та оцінивши зібрані у справі докази, виходячи з фактичних обставин справи, мотивів та застосованих норм права дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , у якому позивач записана матір'ю дитини, а батьком ОСОБА_3 .
Відповідно до копії рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2019 року, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано.
Судом встановлено, що Нікопольським відділом державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області відкрито виконавче провадження № 0567677290 з примусового виконання виконавчого листа щодо стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відповідним витягом з відкритого реєстру АСВП.
До матеріалів справи також долучено довідку, сформовану засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України щодо доходів заявника та копію Договору оренди житлового приміщення, з якого вбачається, що ОСОБА_1 та її неповнолітня донька фактично проживають за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується також Актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, складеним головою комісії Служби у справах дітей Верхньодніпровської міської ради. Відповідно до сказаного акту разом з заявницею та її неповнолітньою донькою проживає син заявниці ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Судом встановлено також, що до шлюбу з ОСОБА_3 заявниця перебувала у шлюбі з ОСОБА_8 , до укладення шлюбу з яким мала прізвище ОСОБА_9 , що підтверджується копією відповідного свідоцтва про шлюб.
Заявниця просить встановити факт самостійного виховання та утримання дитини, шляхом встановлення юридичного факту.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 зробила висновок про те, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Пункт 4 Постанови Пленуму ВСУ №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм Цивільного процесуального кодексу України при розгляді справ у суді першої інстанції» не забороняє об'єднувати в одному провадженні вимоги, що розглядаються за різними видами провадження, насамперед, позовного і окремого.
У судовому засідання встановлено, що факт самостійного виховання та утримання дитини заявниці треба через те, що вона проходить військову службу в ЗСУ, на посаді медикині, та рішення суду в частині самостійного виховання та утримання їй для підтвердження сімейних обставин, що унеможливить направлення на службу в інше місце.
Законом України від 11 квітня 2024 року № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» внесено зміни.
Так, відповідно до п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, зокрема, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» звільняються з військової служби військовослужбовці, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується заявницею, у дитини є батько, запис про якого зроблено не на підставі статті 135 Сімейного кодексу України та який не позбавлений батьківських прав.
Диспозиція частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» зі змінами містить імперативний припис стосовно того, що підстава для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та/або звільнення з військової служби особи, яка самостійно виховує та утримує дитину, має бути встановлена виключно за рішенням суду.
Верховний Суд у постанові від 02 квітня 2025 року у справі № 127/3622/24(провадження № 61-12634св24) зазначив, що в умовах дії режиму воєнного стану факт самостійного виховання батьком (або іншою особою) дитини може існувати і без наявного спору про право через обставини, в силу яких обсяг прав матері (батька) обмежується або припиняється.
Законодавець, враховуючи наявні життєві ситуації в умовах війни, розширив перелік підстав, за яких особа, яка самостійно виховує та утримує дитину, може звільнитися з військової служби без позбавлення іншого батьківських прав з урахуванням неможливості реалізації ним своїх батьківських прав та обов'язків в умовах війни чи/або надання такій особі соціального статусу одинокого батька (матері) у разі відсутності іншого з батьків та ін.
Удосконалюючи законодавство в умовах режиму воєнного стану, законодавець передбачив установлення факту самостійного виховання та утримання дитини як підставу для отримання відстрочки від мобілізації та/або звільнення з військової служби та чітко визначив порядок його встановлення виключно в судовому порядку, що унеможливлює встановлення такого юридичного факту в позасудовому порядку будь-яким іншим органом влади.
У такий спосіб законодавцем установлено судовий контроль задля дотримання балансу між інтересами дитини, яка може залишитися без батьківського піклування, особи (батька чи матері щодо здійснення піклування) та народу України в особі держави в розумінні статті 65 Конституції України.
Такий порядок встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини визначений тому, що саме в порядку окремого провадження суд встановлює обставини та перевіряє (підтверджує) їх доказами незалежно від наданих сторонами доказів та зазначених доводів на їх спростування. Тобто встановлення юридичного факту як підстава для отримання відстрочки від мобілізації та/або звільнення з військової служби здійснюється безпосередньо судом.
Отже, за відсутності спору між батьками дитини щодо її виховання та утримання й визначення законодавством встановлення такого факту в судовому порядку, суд, оцінюючи доводи і докази, які підтверджують факт самостійного виховання особою дитини, досліджує обставини (події) у конкретних життєвих ситуаціях.
Допитана у судовому засідання ОСОБА_6 зазначила, що дійсно проживає з мамою. Коли матір на роботі дитина залишається вдома сама. Бабуся дівчинки проживає в місті Нікополь, а батька дитина не пам'ятає, оскільки бачила його задовго до початку війни.
З довідки № 206 від 12 червня 2024 року та Характеристики учениці, вбачається, що вихованням дитини займається виключно заявниця, регулярно відвідує батьківські збори та бере участь у шкільному житті дитини. Батько з сім'єю не проживає, шкільний заклад не відвідує, у вихованні дитини участі не приймає.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Проаналізувавши надані докази, а також вищевказані законодавчі норми, виходячи з принципів об'єктивності, законності та справедливості, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 самостійно виховує та утримує неповнолітню доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Однак, суд відмовляє в частині встановлення факту утримання та виховання дитини з 02 серпня 2019 року, оскільки дані, зазначені в матеріалах заяви, що свідчать про самостійне виховання та утримання дитини датуються 17 червнем 2024 року, (акт обстеження умов проживання), а дата подачі заяви до суду 05 серпня 2024 року. Обставин одноосібного виховання дитини до подачі заяви до суду матеріали справи не містять та в судовому засіданні не обговорювалися, тобто такий факт належними та допустимим доказами не доведено.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України у справах окремого провадження, при ухваленні судового рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
Керуючись ст. 4, 13, 258-259, 263-265, 293-294, 315, 354 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 , заінтересовані особи Служба у справах дітей Верхньодніпровської міської ради, ОСОБА_3 , військова частина НОМЕР_1 про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити частково.
Встановити факт самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 своєї неповнолітньої дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 17 червня 2024 року.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення апеляційного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Суддя: О.А. Кожевник