ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/7888/25
провадження № 2-а/753/208/25
06 листопада 2025 року Дарницький районний суд міста Києва під головуванням судді Осіпенко Л.М.,
за участю:
секретаря судового засідання - Петрової Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі судових засідань в приміщенні Дарницького районного суду міста Києва адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття провадження, -
Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Зінченко О.В., звернувся до суду з позовом до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови №2694 від 01.07.2024 року у справі про адміністративне правопорушення та про закриття справи про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позову зазначає, що 24.06.2024 року штаб-сержантом ІІІ кат. ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 старшим сержантом ОСОБА_2 було складено протокол серії ІНФОРМАЦІЯ_1 №507 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Зі змісту протоколу вбачається, що 24.06.2024 року о 17 год. 00 хв. встановлено, що громадянин ОСОБА_1 будучи військовозобов'язаним, всупереч встановленим чинним законодавством вимогам правил військового обліку, знаходячись у приміщенні Чернівецького ООЦМ ( АДРЕСА_1 ) за рішенням начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 був направлений на військово-лікарську комісію з метою визначення ступеня придатності до військової служби під час мобілізації, але відмовився від отримання направлення №774 від 24.06.2024 року та проходження військово-лікарської комісії, тобто порушив вказані правила військового обліку в особливий період.
У протоколі також зазначено, що своїми діями він вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, яка є бланкетною, тобто такою, що відсилає до пп. 4 п. 1 Додатку №2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», ч. 1 абз. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», кваліфікуючою обставиною є вчинення даного правопорушення в особливий період, так як з 17.03.2014 року, після оприлюднення Указу Президента України №303/2014 «Про часткову мобілізацію», в Україні розпочав діяти особливий період, який діє станом на момент розгляду справи.
За наслідком розгляду протоколу, начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_3 винесено постанову № 2694 про накладення адміністративного стягнення, у відповідності до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20 000,00 грн.
Разом з тим, вважає оскаржувану постанову незаконною та необґрунтованою з огляду на наступне.
В порушення вимог ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», позивача не було повідомлено про дату, час та місце розгляду протоколу про вчинення адміністративного правопорушення. Так, в матеріалах особової справи відсутні докази про здійснення виклику, докази направлення повідомлення засобами поштового зв'язку. . З огляду на викладене, у нього не виникло обов'язку з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_1 , і відповідно що від цього обов'язку він ухилився.
Крім того, протокол серії ІНФОРМАЦІЯ_1 №507 від 24.06.2024 року не містить даних ким він був підписаний, тобто відсутнє прізвище, ім'я та по батькові особи, щодо якої було складено зазначений протокол; не містить посилання на документи, які до нього долучаються; не зазначено місце та час вчинення інкримінованого правопорушення.
Водночас пояснення ОСОБА_1 , яка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не взято до уваги, не враховано, що він перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 та мав би пройти комісію саме за місцем перебування на військовому обліку.
З огляду на викладене, просить суд скасувати постанову № 2694 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП від 01.07.2024 року, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20 000,00 грн., а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити (а.с. 1-16, 26-35).
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 10.07.2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі з викликом сторін (а.с. 36).
21.07.2025 року від представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позов, в якому представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх безпідставністю. В обґрунтування посилається на те, що згідно з абзацом 11 пунку 9 Постанови Кабінету Міністрів України № 154 «Про затвердження Положення про ІНФОРМАЦІЯ_7», територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку). Крім того, у інших нормативно-правових актах, зокрема у Наказі Міністерства оборони України 14.08.2008 № 402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», не міститься заборони щодо направлення військовозобов'язаного для проходження військово-лікарської комісії з метою визначення придатності для проходження військової служби в день виявлення такого військовозобов'язаного, зважаючи на покладені на ІНФОРМАЦІЯ_7 завдання щодо призову громадян на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період. Проходження медичного огляду є обов'язком військовозобов'язаного. З огляду на викладене, зазначає, що вимоги позивача є безпідставними та задоволенню не підлягають (а.с. 48-62).
У судове засідання сторони та їх представники не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, представники сторін надали до суду заяви, в яких просили розглядати справу без їх участі.
На підставі ч. 4 ст. 229 КАС України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для вирішення спору, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Відповідно ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Судом встановлено, що 24.06.2024 року щодо позивача ОСОБА_1 складено Протокол серії ІНФОРМАЦІЯ_1 №507 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (а.с. 52).
Зі змісту протоколу вбачається, що 24.06.2024 року о 17 год. 00 хв. встановлено, що громадянин ОСОБА_1 будучи військовозобов'язаним, всупереч встановленим чинним законодавством вимогам правил військового обліку, знаходячись у приміщенні Чернівецького ООЦМ (вул. Головна, буд. 129) за рішенням начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 був направлений на військово-лікарську комісію з метою визначення ступеня придатності до військової служби під час мобілізації, але відмовився від отримання направлення №774 від 24.06.2024 року та проходження військово-лікарської комісії, тобто порушив вказані правила військового обліку в особливий період.
Своїми діями він вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, яка є бланкетною, тобто такою, що відсилає до пп. 4 п. 1 Додатку №2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», ч. 1 абз. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», кваліфікуючою обставиною є вчинення даного правопорушення в особливий період, так як з 17.03.2014 року, після оприлюднення Указу Президента України №303/2014 «Про часткову мобілізацію», в Україні розпочав діяти особливий період, який діє станом на момент розгляду справи.
До протоколу серії ІНФОРМАЦІЯ_1 №507 від 24.06.2024 року додається: копія паспорта громадянина України, Направлення позивача ОСОБА_1 на ВЛК (а.с. 53) та Акт відмова від проходження ВЛК (а.с. 54).
Позивач не заперечує той факт, що службові особи відповідача намагалися вручити йому направлення на медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби.
У тексті протоколу зазначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 15 год. 15 хв. 01.07.2024 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 . У протоколі наявний підпис позивача ОСОБА_1 , вказана обставина позивачем не заперечувалась. Власні письмові пояснення ОСОБА_1 у протоколі не зазначив.
Як вбачається з Акту про відмову від отримання направлення на ВЛК та/або відмову від проходження військово-лікарської комісії від 24.06.2024 року, який складено у присутності 2 (двох) свідків, 24.06.2024 року о 17 год. 00 хв. громадянин ОСОБА_1 з метою визначення ступеню придатності для проходження військової служби, відмовився від направлення на медичний огляд військово-лікарської комісії та відмовився проходити медичну комісію. Громадянин ОСОБА_1 відмовився від проходження ВЛК, при цьому заявив про бажання проходження ВЛК за місцем реєстрації військового обліку (а.с. 54).
У Акті про відмову від отримання направлення на ВЛК та/або відмову від проходження військово-лікарської комісії від 24.06.2024 року наявний підпис позивача ОСОБА_1 , вказана обставина позивачем не заперечувалась.
01.07.2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_3 винесено постанову № 2694, якою позивача ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 20 000,00 грн. (а.с. 9-10, 57).
В мотивувальній частині постанови зазначено, що 24.06.2024 року о 17 год. 00 хв. встановлено, що громадянин ОСОБА_1 будучи військовозобов'язаним та підлягаючим призову на військову службу під час мобілізації в Чернівецькому обласному збірному пункті АДРЕСА_2 , відмовився від проходження медичного огляду за направленням начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №774. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 своїми діями вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, яка є бланкетною, тобто такою, що відсилає до абз. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», кваліфікуючою обставиною є вчинення даного правопорушення в особливий період. У зв'язку з чим, уповноваженою особою складено адміністративний протокол серії ІНФОРМАЦІЯ_1 №507 від 24.06.2024 року. Доказів в обґрунтування правомірності своїх дій правопорушником не надано.
Крім того, в означеній постанові вказано, що ОСОБА_1 у визначену дату на розгляд адміністративної справи не з'явився, про поважність причин неявки в належний спосіб не повідомив.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).
Відповідно до ч.1-3 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
У ст. 245 КУпАП закріплено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Згідно із ст. 235 КУпАП ІНФОРМАЦІЯ_7 розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені ІНФОРМАЦІЯ_7 розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники ІНФОРМАЦІЯ_7.
Відповідно до ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису). Особливості накладення стягнення при розгляді справ без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Так, положеннями ст. 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває до теперішнього часу.
Положеннями абз. 4 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_7, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.
Положеннями абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що громадяни зобов'язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_7, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.
Відповідно до п. 74 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, резервістам та військовозобов'язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_7 видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті.
Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов'язаному під особистий підпис.
Під час вручення направлення резервістам та військовозобов'язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_7, та строк завершення медичного огляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як свідчать матеріали справи, позивач відмовився від проходження військово-лікарської комісії, посилаючись на те, що він бажає проходити ВЛК за місцем проходження ним добліку, тобто в ІНФОРМАЦІЯ_4.
З даного приводу слід зазначити, що згідно з пунктом 1 Положення про ІНФОРМАЦІЯ_7, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154), ІНФОРМАЦІЯ_7 є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно з абзацом 11 пунку 9 Положення № 154, ІНФОРМАЦІЯ_7 здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).
Крім того позивач не вчинив дій, які б свідчили про те, що він почав проходити медкомісію, не надав лікарям жодних відомостей про стан свого здоров'я.
Таким чином, за встановлених фактичних обставин справи та з урахуванням релевантних джерел права, відмова позивача від отримання направлення на проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби є безпідставною, що свідчить про порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Посилання сторони позивача про те, що проходити ВЛК він буде за місцем перебування на військовому обліку, не свідчать про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Факт відмови позивача від проходження медичного огляду визнається стороною позивача, оскільки представник позивача у позовній заяві підтвердив, що позивач не повинен бути проходити вказаний огляд, так як перебував на обліку в іншому ІНФОРМАЦІЯ_7.
Таким чином, доводи сторони позивача не знайшли свого підтвердження.
Незгода позивача щодо притягненням його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності, оскільки військовозобов'язаний зобов'язаний дотримуватись вимог законодавства щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Інші доводи позивача щодо відсутності у протоколі прізвища, імені та по батькові особи, стосовно якої складено відповідний протокол, а також відсутності в ньому посилань на додані документи, зазначення місця та часу вчинення інкримінованого правопорушення, суд оцінює як безпідставні. Такі аргументи стосуються виключно змісту протоколу про адміністративне правопорушення, тоді як предметом оскарження у даній справі є постанова про притягнення до адміністративної відповідальності. Крім того, зазначені твердження позивача спростовуються наявними у справі доказами, що підтверджують належне оформлення процесуальних документів.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оспорювана постанова, ухвалена уповноваженою посадовою особою, в порядку та спосіб, встановлені законодавством, стягнення накладено в межах санкції статті КУпАП та з дотриманням строків накладення адміністративного стягнення, а тому підстави для задоволення позовної заяви відсутні.
Відповідачем на дотримання вимог ч. 2 ст. 77 КАС України доведено правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності, адже зміст оскаржуваної постанови відображає склад адміністративного правопорушення.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову належить відмовити повністю.
Відповідно до ст.ст. 132, 139 КАС України, враховуючи висновок суду про відмову в задоволенні позову, судові витрати зі сплати судового зборі необхідно віднести на рахунок позивача.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72-79, 90, 242-246, 262, 268-272, 286 КАС України, ст.ст. 210-1, 280, 283-284, 287-293 КУпАП, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття провадження - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Л.М. Осіпенко