ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/20636/24
провадження № 2/753/2930/25
17 жовтня 2025 року місто Київ
Дарницький районний суд м. Києва в складі головуючого судді Кулика С.В., за участю секретарів Боярської Є.О., Мірошниченко І.Р., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , представника третьої особи Костроміна Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальності «Радіовимірювач», третя особа Державне підприємство «Укроборонпром», про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -
Позивач звернувся із вказаним позовом до відповідача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що позивач працював з 24.01.1978 року по 25.12.2023 року, у Державному підприємстві «Радіовимірювач» на посаді регулювальника; слюсара складальника. Наказом ДП "Укроборонпром" від 13.09.2022 року №369 Державне підприємство «Радіовимірювач» було реорганізоване шляхом перетворення в ТОВ «Радіовимірювач».
25.12.2023 року позивач був звільнений з роботи у зв'язку з виходом на пенсію, згідно статті 38 КЗпП України та Наказу ТОВ «Радіовимірювач» №96/ВК від 25.12.2023 року. Під час звільнення 25.12.2023 року з позивачем, не було проведено остаточний розрахунок по заробітної платі, що є порушенням ст.116 КЗпП України. З вказаного приводу у провадженні Дарницького районного суду міста Києва знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Радіовимірювач» про стягнення компенсації за невикористані дні відпустки та заборгованості із нарахованої та невиплаченої заробітної плати. Після звільнення та подачі позовної заяви на банківський рахунок відповідача почали частково надходити суми заборгованості по заробітній платі. Вказав, що відповідно до вимог закону не проведення з вини роботодавця розрахунку з працівником у визначені законом строки є підстави для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. Позивачем визначено середній заробіток за день відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, який затверджений Постановою Кабінету міністрів України від 08.02.1995 року №100, який у жовтні 2023 року склав 856,12 грн., а у листопаді 2023 року складав 1250,16 грн. Формула розрахунку середньоденного заробітку за жовтень-листопад 2023 року склала 1013,73 грн. Із дня звільнення позивача з посади 25.12.2023 року за весь час затримки по день фактичного розрахунку сума середньоденного розрахунку складає 132798,63 грн., які просить стягнути з відповідача на свою користь. Враховуючи, що відповідачем порушено права позивача та не проведено при звільненні з ним повного розрахунку та враховуючи дату проведеного розрахунку із позивачем вважає, що строк на звернення до суду із вказаної позовною заявою не сплинув.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 24.10.2024 року, позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Радіовимірювач» про стягнення середнього заробітку за час затримки при звільненні залишено без руху.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 04.12.2024 року, по справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 26.03.2025 року до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державне підприємство «Укроборонпром».
Відповідач не погодившись з заявленими позовними вимогами надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву. В якому підтверджено, що позивач дійсно працював у ТОВ «Радіовимірювач» до 25.12.2023 року. Наказом від 25.12.2023 року, позивача було звільнено у зв'язку з виходом на пенсію за віком На момент звільнення позивача, підприємством було нараховано останньому до виплати 140623,44 грн. Введення військового стану в 2022 році, відсутність держзамовлень, арешт банківських рахунків стало основною причиною накопичення боргів по заробітній платі та податкам. На момент звільнення позивача на рахунку відповідача знаходилось всього 38118,20 грн., а тому відповідач не зміг сплатити нараховані позивачу кошти. 13.09.2022 року шляхом перетворення ДП «Радіовимірювач», було створено ТОВ «Радіовимірювач", після чого було проведено інвентаризацію. З метою погашення заборгованості, відповідачем було сплачено позивачу 140623,44 грн. На момент складання відзиву, заборгованості перед позивачем не мається. Відповідно до вимог діючого законодавства, роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Неможливість проведення з позивачем у день звільнення остаточного розрахунку прямо пов'язана з обставинами непереборної сили, що у свою чергу, виключає відповідальність ТОВ Радіовимірювач». Також зазначено що відповідно до абз 4 ч. 2 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №100, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата. Позивач надає відповідний розрахунок, проте безпідставно зазначає робочі дні у кількості - 131. Відповідно до наказу ТОВ «Радіовимірювач» № 73 від 21.08.2023 року, установлено режим неповного робочого тижня за винятком працівників, які працюють у черговому режимі, відповідно до затверджених графіків у: Жовтні робочі дні - 2,16,30 жовтня 2023 року; Листопаді робочі дні - 13, 27 листопада 2023 року; Грудні робочі дні - 11,25 грудня 2023 року. З табеля робочого часу, вбачається, що позивач пропрацював у серпні 2023 року - 9 днів, у вересні 2023 року - 5 днів, у жовтні 2023 року - 12 днів, у листопаді 2023 року - 8 днів, у грудні 2023 року - 2 дні. Відповідно до наказу ТОВ «Радіовимірювач» від 29.02.2024 року № 24, також установлено режим неповного робочого тижня за винятком працівників, які працюють у черговому режимі, відповідно до затверджених графіків у: Квітні робочі дні - 8, 22, 29 квітня 2024 року; Травні робочі дні - 13, 27 квітня 2024 року; Червні робочі дні - 10,24 червня 2024 року. Позивач знав, що він працював за скороченим графіком відповідно до відрядної роботи на підприємстві, тому наданий ним розрахунок є безпідставним. Крім того, наголосив, що строк для звернення із вказаною позовною заяву у позивача сплинув через три місяці з моменту, коли сплинув шестимісячний строк, зазначений у ст. 117 КЗпП України, а саме 25.09.2024 року. Позивач не ставить питання щодо поновлення пропущеного строку, не наводить підстави поважності пропуску такого строку, а тому суд повинен застосувати строк пропуску позовної давності.
Позивачем було подано до суду відповідь на відзив в якому зазначено, що посилання відповідача на перебування у складних умовах в наслідок ведення бойових дій або умовах непереборної сили належним чином не підтверджені. Зокрема в матеріалах справи відсутній передбачений діючими нормативно-правовими актами висновок Торгово-промислової палати. Відповідач , як юридична особа зареєстрований та здійснює свою діяльність в м. Києві, яке не знаходиться в зоні проведення активних бойових дій або тимчасової окупації. При цьому сама заборгованість по заробітній платі виникла у відповідача за період з квітня 2023 по 25 грудня 2023 року. Відповідач не надав жодних об'єктивних, документально підтверджених доказів настання обставин непереборної сили, які унеможливили здійснення розрахунку, тому інформація що зазначена у відзиві на позовну заяву є необґрунтованою та жодним чином не підтвердженою. Відповідач не надав належні і допустимі докази того, що порушення по невиплаті усіх необхідних сум заробітної плати при звільненні позивача сталися внаслідок настання обставин непереборної сили, а тільки посилається на Закон
України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану". Оскільки роботодавець не виплатив належні при звільнені позивачу суми та не надав належних доказів, що зазначені ним обставини стали перешкодою для своєчасного розрахунку з ним, відповідач повинен компенсувати позивачу розмір середнього заробітку за час затримки виплати належних йому сум.
Стосовно розрахунку середнього заробітку за весь час затримки. Розрахунок позивачем зроблено на підставі розрахункових листів за листопад та жовтень 2023 року та порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100. Твердження відповідача та вказівка на те, що у ТОВ "Радіовимірювач" встановлено режим неповного робочого тижня взагалі немає відношення до суми середньоденного заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, адже період затримки - це дні, коли працівнику не було виплачено заробітну плату, яку мали б виплати при звільненні, а не дні роботи певних категорій працівників після звільнення позивача. Таким чином, під час розрахунку періоду середнього заробітку потрібно керуватись виключно законодавством України, а саме статтею 117 КЗпП України, яка зазначає, що роботодавець повинен виплатити працівникові середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Стосовно строків звернення до суду. Кодекс законів про працю України чітко регламентує строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів. Основним фактором в обчисленні строків для звернення до суду є момент, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення свого права. Щодо моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав. Обов'язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто реальним виконанням цього обов'язку. І саме з цією обставиною пов'язаний період, до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності. Враховуючи, що виплата заробітної плати відбулась на підставі рішення суду, то звернення позивача до суду з позовною вимогою про стягнення середнього заробітку є логічним наслідком попереднього порушення його трудових прав. Затримка виплати заробітної плати, яка була встановлена рішенням суду, сама по собі є порушенням трудового законодавства та стала підставою для виникнення у працівника права на компенсацію у вигляді середнього заробітку за час такої затримки, відповідно до статті 117 КЗпП України. Внесення змін до ст. 117 чи 233 КЗпП України щодо строків звернення до суду, не скасовують той факт, що невиплата працівникові при звільненні всіх належних йому сум це триваюче правопорушення, а тому працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спора AT «Українська оборонна промисловість», яке є правонаступником ДП «Укроборонпром», надано до суду пояснення в яких зазначено, що позивачем пропущений тримісячний строк, який встановлений ст. 233 КЗпП України для звернення до суду. 19.07.2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яким було внесені зміни до ст. 117 КЗпП України, якими, зокрема, додано граничний строк нарахування середнього заробітку за час затримки, а саме обмежено не більш як за шість місяців. Таким чином, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, тримісячний строк для звернення до суду, що встановлений ст. 233 КЗпП України, починає свій відлік з наступного дня від дня закінчення шести місяців, визначених у ст. 117 КЗпП України. Наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо визначення строку звернення до суду при стягненні з роботодавця середнього заробітку за час затримки, належних працівникові виплат при звільненні після наведених змін до законодавства. Однак вважає єдиним справедливим та розумним строком є саме тримісячний строк після закінчення шести місяців з дня, коли почалась прострочка з вини роботодавця, належних працівникові виплат при звільненні. Адже саме по закінченню шести місяців, які визначені ст. 117 КЗпП України права та законні інтереси працівника вважаються порушеними, оскільки по закінченню вказаного строку припиняється нарахування середнього заробітку за час прострочення і у подальшому жодні юридично значимі дії не будуть мати вплив на цей строк. Враховуючи наведене вважав, що наявні підстави для відмови в задоволенні заявлених позовних вимог.
Позивач в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав з підстав зазначених у позовній заяві та відповіді на відзив. Наполягав на задоволенні заявлених позовних вимог.
Представник відповідача в судовому засіданні, проти задоволення заявлених позовних вимог заперечував з підстав вказаних у відзиві на позовну заяву.
Представник третьої особи, проти задоволення заявлених позовних вимог заперечував з підстав зазначених у наданих у письмових поясненнях.
Суд заслухавши думку учасників судового засідання, дослідивши письмові матеріали справи приходить до наступного.
Згідно виписки з карткового рахунку позивача за період з 01.01.2023 року по 12.03.2024 року, на рахунок позивача було здійснено зарахування коштів з заборгованості по заробітної плати вже після звільнення останнього з підприєства ТОВ «Радіовимірювач».
Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.01.2025 року, Дарницьким відділом державної виконавчої служби у місті Києві, Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа виданого Дарницьким районним судом м. Києва по стягненню з ТОВ «Радіовимірювач» на користь ОСОБА_1 нараховану але не виплачену заробітну плату у розмірі 41371, 43 грн.
Зі змісту копій табелів обліку робочого часу позивача ОСОБА_1 у ТОВ «Радіовимірювач», вбачається, що позивачем було відпрацьовано у жовтні 2023 року - 12 днів, у листопаді 2023 року - 8 днів, у грудні 2023 року - 2 дні.
Згідно бухгалтерської довідки по виплаті боргу з заробітної плати ТОВ «Радіовимірювач» позивачу ОСОБА_1 , загальна заборгованість по заробітній платі склала у відповідача перед позивачем у сумі 140623,44 грн. Остання виплата по погашенню вказаної заборгованості була здійснена 08.05.2025 року.
Відповідно до наказу по особовому складу ТОВ «Радіовимірювач» від 25.12.2023 року, ОСОБА_1 було звільнено з підприємства у зв'язку з виходом на пенсію 25.12.2024 року на підставі ст. 38 КЗпП України.
Зі змісту наказу ТОВ «Радіовимірювач» №24 від 29.02.2024 року, про тривалість робочого часу на 2 квартал 2024 року, вбачається, що було встановлено режим неповного робочого тижня за винятком працівників, які працюють у черговому режимі, відповідно до графіків у квітні робочі дні: 8,22,29 квітня 2024 року; у травні робочі дні 13,27 травня 2024 року; у червні робочі дні 10,24 червня 2024 року.
Згідно наказів ТОВ «Радіовимірювач» №73 від 21.08.2023 року, про тривалість робочого часу на 4 квартал 2023 року та наказу ТОВ «Радіовимірювач» №95 від 06.11.2023 року про тривалість робочого часу на 1 квартал 2024 року, було встановлено режим неповного робочого тижня за винятком працівників, які працюють у черговому режимі, відповідно до графіків у жовтні робочі дні: 2,16,30 жовтня 2023 року; у листопаді робочі дні 13,27 листопада 2023 року; у грудні робочі дні 11,25 грудня 2023 року. У 1 кварталі 2024 року : у січні робочі дні: 8,22,29 січня 2024 року; у лютому робочі дні 12,26 лютого 2024 року; у березні робочі дні 11,25 березня 2024 року.
Згідно зі ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Згідно ч. 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (заява № 26864/03) від 26.06.2008 зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивної і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до статті 115 Кодексу законів про працю України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Згідно статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
Положеннями частини 2 статті 116 Кодексу законів про працю України визначено, що у разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Зі змісту статті 117 Кодексу законів про працю України, вбачається, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Згідно ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Домашній працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Законом України № 2352-IX, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 19.07.2022 року було внесені зміни до ст. 117 КЗпП України, якими, зокрема, додано граничний строк нарахування середнього заробітку за час затримки, а саме обмежено не більш як за шість місяців.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини. Судом встановлено, що позивач перебував у трудових правовідносинах із відповідачем. 25.12.2023 року, із позивачем було припинено трудові відносини у зв'язку з виходом останнього на пенсію на підставі ст.38 КЗпП України. При звільненні із позивачем не було проведено розрахунку за період роботи на підприємстві. Розрахунок було проведено частинами та останню частину коштів було сплачено позивачу 08.05.2025 року. Зазначені обставини визнані та не оспорюються сторонами.
Аналізуючи надані докази по справі, суд враховує, що оскільки відповідно до вимог закону відповідач в повному обсязі не розрахувався при звільненні із позивачем, він зобов'язаний сплатити середній заробіток за час затримки розрахунку. Посилання представника відповідача на затримку в проведенні розрахунку із позивачем при звільненні в наслідок наявності обставин непереборної сили, суд вважає неслушними. Суд враховує, що відповідач зареєстрований та здійснює свою діяльність в м. Києві, яке не входить до територій, на яких здійснюються активні бойові дії та ці території не є тимчасово-окупованими. Належних та допустимих доказів того, що відповідач не зміг розрахуватись із позивачем при звільненні в наслідок наявності обставин непереборної сили під час розгляду справи не надано. Відсутність коштів на розрахункових рахунках відповідача на час звільнення позивача в наслідок здійснення господарської діяльності, не може вважатися поважною обставиною не розрахуватися із позивачем при звільненні. Аналізуючи заперечення відповідача, щодо розрахунку заборгованості наданого позивачем, суд також вважає їх неспроможними. Посилання відповідача на те, що оскільки позивач перед звільненням працював не повні робочі тижні, а тому, при проведенні розрахунку він повинен також враховувати встановлені на підприємстві обмеження та неповний робочий місяць, вже після свого звільнення є неслушними. Враховуючи наявність того факту, що відповідач не розрахувався при звільненні із позивачем то він повинен сплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки розрахунку але не більше 6 місяців. Наданий позивачем розрахунок заборгованості суд вважає правильним та здійсненим відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.
Однак, суд враховує, що позивач про порушення свого права на здійснення з ним повного розрахунку при звільненні, дізнався на наступний день після звільнення, коли відповідні виплати відповідачем не були проведені. Однак за захистом свого порушеного права до суду він звернувся тільки 10.10.2024 року, вже після того, як передбачений ст.117 КЗпП України шестимісячний строк сплив та після спливу строку у три місяці передбаченого ст. 233 КЗпП України на оскарження відповідних дій роботодавця до суду у передбаченому законом порядку. Тобто позивач, звернувся до суду із пропуском строку звернення за захистом свого порушеного права.При цьому суд враховує, що позивач до цього звертався до суду із позовом до відповідачапро стягнення компенсації за невикористані дні відпустки та заборгованості із нарахованої та невиплаченої заробітної плати. Враховуючи зазначене, а також відсутності клопотань позивача про поновлення пропущеного строку з поважних причин, суд вважає що в задоволенні заявлених позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 слід відмовити в наслідок пропуску строку звернення до суду за захистом свого порушеного права.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 115, 116, 117, 233 Кодексу законів про працю України, ч.1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці», ст. ст. 4, 5, 12, 13, 49, 76-81,82, 84, 90, 259, 263, 268, 273 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальності «Радіовимірювач», третя особа Державне підприємство «Укроборонпром», про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Радіовимирювач», ЄДРПОУ 14308109, адреса: м. Київ, вул. Колекторна, буд. 24/26.
Третя особа: Державне підприємство «Укроборонпром» ЄДРПОУ 37854297, адреса: м. Київ, вул. Дігтярівська, буд. 36.
Суддя С.В.Кулик