07 листопада 2025 року
м. Київ
справа №320/20473/24
провадження №К/990/45290/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Жука А.В.,
розглянувши клопотання Кабінету Міністрів України про зупинення дії постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2025 у справі №320/20473/24
за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, третя особа - Міністерство внутрішніх справ України, про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта,
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26.11.2024 у цій справі відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) до Кабінету Міністрів України (далі - відповідач, Уряд) про визнання протиправним та нечинним пункту 2-14 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №57 від 27.01.1995.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.11.2024 скасовано та ухвалено постанову, якою адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним і нечинним пункт 2-14 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №57 від 27.01.1995 у редакції, чинній станом на 28.01.2023 (далі - Постанова №57). У задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Кабінету Міністрів України понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 684,00 грн.
Не погодившись із ухваленою судом апеляційної інстанції постановою, Кабінет Міністрів України звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2025 у справі №320/20473/24 та залишити в силі рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.11.2024 у справі №320/20473/24.
Ухвалою Верховного Суду від 07.11.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Кабінету Міністрів України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2025 у справі №320/20473/24.
Разом із касаційною скаргу Кабінет Міністрів України подав до Верховного Суду клопотання про зупинення дії / виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2025 у справі №320/20473/24, в обґрунтування якого відповідач указує про неможливість реалізації / виконання акту вищої юридичної сили, який не є предметом розгляду справи №320/20473/24; про наслідки впливу визнання нечинною оскаржуваної позивачем у справі норми Постанови №57 на інших суб'єктів, які не були учасниками справи №320/20473/24; про необхідність регулювання спірних правовідносин оскаржуваною нормою Постанови №57 в умовах правового режиму воєнного стану.
Так, уважаючи, що у Верховного Суду наявні підстави для зупинення дії / виконання оскаржуваного судового рішення, відповідач зазначає, що оскаржувана позивачем норма Постанови №57 фактично дублює вимоги, викладені у рішенні Ради національної безпеки і оборони України (далі - РНБО) від 23.01.2023 «Про деякі питання щодо перетину державного кордону України в умовах воєнного стану», уведеного в дію Указом Президента України від 23.01.2023 №27/2023. Судом апеляційної інстанції, на переконання Уряду, фактично прийнято рішення про протиправність акту (Указу Президента України від 23.01.2023 №27/2023), який не є предметом розгляду справи, законність якого перевіряється у спосіб, визначений статтею 266 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Крім того, як уважає відповідач, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції фактично унеможливлює реалізацію та виконання як самого рішення РНБО від 23.01.2023, так і Указу Президента України від 23.01.2023 №27/2023, з огляду на їх зміст та обов'язки, які покладені на інших суб'єктів, пов'язаних з їх виконанням.
Щодо наслідків впливу визнання нечинною оскаржуваної позивачем у справі норми Постанови №57 на інших суб'єктів, які не були учасниками справи №320/20473/24, Кабінет Міністрів України вказує, що позивач звертався до суду за захистом «свого права на вільний перетин державного кордону», як народного депутата України; жодного іншого обґрунтування щодо необхідності захисту прав інших суб'єктів, на яких поширюється дія оскаржуваної норми Постанови №57, позивачем не зазначалося; під час дослідження наявності порушеного права позивача, представники ОСОБА_1 неодноразово указували, що оскаржують акт Уряду саме в частині поширення його дії на народних депутатів України. Тобто, на переконання скаржника, судом апеляційної інстанції прийнято рішення про права та обов'язки цілого ряду осіб, які займають відповідні посади, та які не були учасниками справи; до закінчення касаційного перегляду у справі №320/20473/24, всі зазначені у пункті 2-14 Постанови №57 категорії осіб зможуть безперешкодно перетинати державний кордон у своїх власних цілях, що нівелює можливість ефективної реалізації ними своїх посадових обов'язків в умовах правового режиму воєнного стану. Уряд зазначає, що не зупинення виконання / дії оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції може мати негативні наслідки.
Щодо необхідності регулювання спірних правовідносин оскаржуваною нормою Постанови №57 в умовах правового режиму воєнного стану, заявник переконує, що наразі надзвичайно важливим, за вказаних обставин в умовах правового режиму воєнного стану, є забезпечення державною належного контролю за перетином державного кордону посадовими особами органів державної влади та державних підприємств тощо.
Питання зупинення виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано положеннями статті 375 КАС України, відповідно до якої суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскаржуваного судового рішення або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Про зупинення виконання або зупинення дії судового рішення постановляється ухвала. Суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Вирішуючи подане відповідачем клопотання, Суд виходить з того, що відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
За загальним правилом та згідно усталеного підходу, для зупинення виконання судових рішень або зупинення їх дії, що допускається як виняток, повинні бути вагомі причини. Сподівання і припущення скаржника на певні результати касаційного розгляду справи не можуть бути підставою для зупинення виконання (дії) судового рішення, яке набрало законної сили.
З урахуванням завдань та основних засад адміністративного судочинства, визначених частинами першою-третьою статті 2 КАС України, розгляд питання про зупинення виконання (дії) оскаржуваних судових рішень, чи то за заявою учасника справи, чи то з власної ініціативи, має на меті не допустити порушення прав, свобод та охоронюваних законом інтересів учасників справи, якщо такі наслідки можуть настати у зв'язку з виконанням (дією) оскаржуваних судових рішень, та забезпечити дотримання принципу пропорційності.
Водночас, при вирішенні питання про зупинення виконання / дії оскаржуваного судового рішення суд касаційної інстанції повинен зважати також і на необхідність забезпечення сталості правових відносин та балансу публічного і приватного інтересу.
У зв'язку з цим, Суд зазначає, що для зупинення виконання судових рішень, яке допускається як винятковий захід, повинні бути поважні причини. Відповідна заява / клопотання повинна бути мотивована, містити достатні та обґрунтовані підстави для зупинення виконання судового рішення, підтверджені належними доказами. Таке зупинення не повинно порушувати балансу інтересів сторін, а також не порушувати прав осіб, які брали участь у справі, та які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов'язки.
Для зупинення виконання (дії) оскаржуваних судових рішень необхідна наявність поважних причин і такі причини оцінюються в кожному випадку окремо, з огляду на характер спірних правовідносин та обґрунтування заявника.
Також Суд бере до уваги положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункт 55), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що у більшості правових систем існують процедури зупинення або відстрочення виконання рішення; зупинення або відстрочення є, безперечно, необхідними в деяких випадках.
Крім того, Суд уважає за необхідне вказати, що нормативно-правовий акт - це офіційний документ, прийнятий (виданий) суб'єктом правотворчої діяльності в установленому Конституцією України та (або) законом порядку, який містить норму (норми) права і розрахований на неодноразову реалізацію.
В межах цієї справи суд апеляційної інстанції визнав протиправним і нечинним пункт 2-14 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №57 від 27.01.1995 у редакції, чинній станом на 28.01.2023, який є нормативно-правовим актом загальної дії.
Таким чином, на переконання Суду, постанова суду апеляційної інстанції не обмежується лише сторонами конкретної справи, а впливає на невизначене коло осіб, зокрема на посадових осіб державних органів, і це є одним із доводів касаційної скарги, що буде перевірятися в ході касаційного розгляду.
Суд зазначає, що відповідно до принципу правової визначеності, який є складовою принципу верховенства права, правове регулювання має бути стабільним, передбачуваним і послідовним, а особа повинна мати можливість передбачити правові наслідки своїх дій. Оскаржувана норма Постанови №57 діяла з 28.01.2023 та її застосування набуло сталості у правовідносинах щодо державної політики у сфері прикордонного контролю.
З огляду на те, що оскаржувана постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2025 у справі №320/20473/24 впливає на реалізацію державної політики у сфері прикордонного контролю та на порядок (правила) перетинання державного кордону не тільки позивачем, а й іншими посадовими особами, перелік яких визначено спірною нормою, і це є одним з питань, яке поставлене перед судом касаційної інстанції, дія такої постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у цій справі до завершення її касаційного перегляду може спричинити порушення принципу правової визначеності і порушення стабільності правовідносин.
Зупинення виконання оскаржуваного судового рішення можливе лише у випадку, якщо воно передбачає його примусове виконання. Оскільки оскаржувана постанова не передбачає примусового виконання, у Суду відсутні підстави для зупинення її виконання.
Проаналізувавши доводи, викладені відповідачем у клопотанні про зупинення виконання / дії оскаржуваного судового рішення, беручи до уваги характер спірних правовідносин, обсяг задоволених позовних вимог та необхідність забезпечення сталості правовідносин, врегульованих Постановою №57, Суд уважає, що наведені скаржником обставини зумовлюють необхідність часткового задоволення такого клопотання та зупинення дії постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2025 у справі №320/20473/24 до закінчення перегляду справи в касаційному порядку.
Керуючись статтями 2, 44, 241, 243, 248, 340, 359, 375 КАС України, Суд
1. Клопотання Кабінету Міністрів України про зупинення дії постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2025 у справі №320/20473/24 задовольнити частково.
2. Зупинити дію постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2025 у справі №320/20473/24 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
3. В задоволенні клопотання в іншій частині - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з дати її підписання та не може бути оскаржена.
...........................
А.В. Жук
Суддя Верховного Суду