07 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 120/19536/23
адміністративне провадження № К/990/46600/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Желєзного І. В.,
суддів: Білак М. В., Мельник-Томенко Ж. М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року (судді: Залімський І. Г., Сушко О. О., Мацький Є. М.) у справі № 120/19536/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - військова частина НОМЕР_2 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати позивачу в повному обсязі додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської та Сумської областей за період з 07 по 30 квітня 2022 року, з 01 по 30 травня 2022 року, з 01 по 25 червня 2022 року в розрахунку до 100 000 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях і заходах;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди встановленої пунктом 1 Постанови № 168 за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської та Сумської областей за період з 07 по 30 квітня 2022 року, з 01 по 30 травня 2022 року, з 01 по 25 червня 2022 року в розрахунку до 100 000 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях і заходах та з урахуванням проведених виплат за цей період, на загальну суму 186 640 грн.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 указав, що проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та в період з 07 квітня по 25 червня 2022 року брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії на території Чернігівської та Сумської областей, куди його було відряджено для несення служби на підставі бойового розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 02 квітня 2022 року № 56 гриф.
3. При цьому у спірний період позивач отримував заробітну плату та додаткову грошову винагороду у розмірі 30 000 грн відповідно пункту 1 Постанови № 168, тоді як додаткова грошова винагорода із розрахунку до 100 000 грн за участь у бойових діях або забезпеченні відповідних заходів йому не нараховувалась та не виплачувалась, хоча позивач мав право на її отримання.
4. На переконання позивача, протиправною є бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому додаткової винагороди в розмірі до 100 000 грн відповідно до пункту 1 Постанови № 168.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій та їх обґрунтування
5. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 Постанови № 168 за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 07 по 30 квітня 2022 року, з 01 по 30 травня 2022 року, з 01 по 25 червня 2022 року в розрахунку до 100 000 грн на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 Постанови № 168 за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 07 по 30 квітня 2022 року, з 01 по 30 травня 2022 року, з 01 по 25 червня 2022 року, в розрахунку до 100 000 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, врахувавши при цьому вже виплачені суми такої допомоги за ці періоди.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
6. Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , Вінницький окружний адміністративний суд виходив із того, що оскільки безпосередня участь позивача у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської і Сумської областей з 07 квітня по 25 червня 2022 року є встановленою та підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_2 від 05 серпня 2022 року вих. № 1521, а в межах визначеного в цій довідці періоду відповідач не здійснив нарахування та виплату позивачеві збільшеного розміру додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 Постанови № 168, тому, на переконання суду, має місце протиправна бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 такої винагороди за вказані у довідці періоди участі у бойових діях.
7. За висновком суду першої інстанції порушене право позивача підлягає захисту у спосіб зобов'язання військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату позивачеві додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 Постанови № 168 за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 07 по 30 квітня 2022 року, з 01 по 31 травня 2022 року, з 01 по 25 червня 2022 року в розрахунку до 100 000 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах з урахуванням проведених виплат за цей період.
8. Поряд із цим, Вінницький окружний адміністративний суд указав, що не вбачає підстав для зазначення в резолютивній частині рішення суми недоплаченої винагороди, оскільки рішення суду носить зобов'язальний характер, а визначення точної суми до виплати відноситься до повноважень відповідача. Тому суд не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині позовних вимог.
9. Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 02 грудня 2024 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнив.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року скасував.
Ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову.
10. Приймаючи оскаржуване рішення, суд апеляційної інстанції зауважив, що оформлена відносно позивача довідка військової частини НОМЕР_2 № 1521 від 05 серпня 2022 року чинна, не відкликана та не скасована, а тому є допустимим, належним, достовірним та достатнім доказом безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах. Разом з цим, вказана довідка не підтверджує право позивача на виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі у вказані у такій довідці періоди, адже підставою для виплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі є саме Списки військовослужбовців. При цьому, матеріали справи містять довідку військової частини НОМЕР_1 за змістом якої у Журналах обліку бойових дій за період з 07 квітня по 28 червня 2022 року відсутні відомості про безпосередню участь позивача у бойових діях.
11. Сьомий апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про відсутність належного документального підтвердження участі позивача у бойових діях за періоди з 07 по 30 квітня 2022 року, з 01 по 31 травня 2022 року, з 01 по 25 червня 2022 року, що свідчить про відсутність підстав для виплати позивачу встановленої пунктом 1 Постанови № 168 додаткової винагороди у збільшеному розмірі за вказані періоди та про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в касаційній скарзі вимог
12. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу, на обґрунтування якої зазначив, що воно прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права в подібних правовідносинах.
13. На думку скаржника, Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 02 грудня 2024 року неправильно застосував норми матеріального права, а саме: положення Постанови № 168 у контексті з положеннями наказу Адміністрації Державної прикордонної служби від 31 березня 2022 року № 164-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168», без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в постановах Верховного Суду від 14 листопада 2024 року у справі № 120/4383/23, від 31 жовтня 2024 року у справі № 120/4381/23, від 23 травня 2024 року у справі № 120/4387/23, від 24 травня 2024 року у справі № 120/4967/23, від 28 травня 2024 року у справах № 120/5170/23 та № 560/1200/23, від 06 червня 2024 року у справі № 200/706/23 та від 21 березня 2024 року у справі № 560/3159/23.
14. Скаржник також указав, що суд апеляційної інстанції в порушення норм процесуального права, ухвалюючи оскаржувану постанову, порушив вимоги статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та частин другої, четвертої статті 77 КАС України, оскільки не надав належної оцінки витребуваним судом першої інстанції доказам, наданим військовою частиною НОМЕР_2 , які підтверджують участь позивача в бойових діях, а саме: рапортам, у яких підтверджено участь позивача в бойових діях у період з 07 квітня по 25 червня 2022 року.
15. Водночас, на переконання ОСОБА_1 , рішення Вінницького окружного адміністративного суду ухвалене з дотриманням приписів матеріального та процесуального права, є законним і обґрунтованим.
16. На підставі викладеного скаржник просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року та залишити в силі рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року.
Позиція інших учасників справи
17. На момент розгляду справи, відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 від відповідача до Верховного Суду не надходив.
18. Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.
Рух касаційної скарги
19. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 17 грудня 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року у справі № 120/19536/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача військової частини НОМЕР_2 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, та витребував справу № 120/19536/23 із Вінницького окружного адміністративного суду.
20. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06 листопада 2025 року справу № 120/19536/23 призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.
Обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
21. ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується наявним в матеріалах справи військовим квитком.
22. Відповідно до наказу відповідача від 07 квітня 2022 року № 5-вв позивача на підставі бойового розпорядження Адміністрації державної прикордонної служби України від 02 квітня 2022 року № 56-Т направлено у службове відрядження з метою прийняття участі у заходах.
23. Згідно з наказом відповідача від 27 червня 2022 року № 37-вв позивача на підставі бойового наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20 червня 2022 року № 99/гриф направлено у службове відрядження з метою прийняття участі у заходах.
24. На підставі довідки військової частини НОМЕР_2 від 05 серпня 2022 року № 1521 молодший сержант ОСОБА_1 , який проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської і Сумської областей з 07 по 30 квітня 2022 року, з 01 по 31 травня 2022 року та з 01 по 25 червня 2022 року. Підстава: бойове розпорядження Адміністрації державної прикордонної служби України від 02 квітня 2022 року № 56 гриф.
25. У подальшому, командування військової частини НОМЕР_1 за квітень, травень та червень 2022 року здійснило виплату позивачеві додаткової винагороди в меншому розмірі, аніж 100 000 грн на місяць, що не заперечується сторонами. Так, видано рапорти про виплату додаткової винагороди у розмірі 70 000 грн, а саме у період з 09 по 30 квітня 2022 року та з 01 по 31 травня 2022 року приймав безпосередню участь у заходах з національної безпеки та оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії.
26. На переконання позивача, військовою частиною НОМЕР_1 допущено протиправну бездіяльність щодо не нарахування та не виплати йому додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн, установленої пунктом 1 Постанови № 168 за вищезазначені періоди.
Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків судів першої та апеляційної інстанцій, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
27. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, і перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.
28. Згідно із частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені судом першої чи апеляційної інстанції; вирішувати питання щодо достовірності доказів; надавати перевагу одним доказам над іншими; збирати чи приймати нові докази або додатково перевіряти їх
29. На підставі частини третьої статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, якщо необхідно врахувати висновок про застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
30. У справі, що розглядається, ОСОБА_1 , який проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 в період з 07 квітня по 25 червня 2022 року, просить виплатити йому збільшену додаткову грошову винагороду, передбачену пунктом 1 Постанови КМУ № 168, у розмірі до 100 000 грн за фактичну участь у бойових діях та заходах з національної безпеки та оборони, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення у спірний період.
31. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
32. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (стаття 43 Конституції України). Права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина визначаються виключно законами (пункт 1 частини першої статті 92 Конституції України).
33. За змістом частини першої статті 6 Закону України від 03 квітня 2003 року № 661-IV «Про Державну прикордонну службу України» (далі - Закон № 661-IV) Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення.
34. На підставі частини першої статті 14 Закону № 661-IV до особового складу Державної прикордонної служби України входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України.
35. Статтею 16 Закону № 661-IV визначено, що умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.
36. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
37. Згідно зі статтею 1 Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
38. За змістом частини першої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Вказана гарантія передбачає виплату військовослужбовцям грошового забезпечення у розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України та у порядку визначеному Міністром оборони України (частина четверта цієї статті).
39. Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок № 260).
40. Частиною другою статті 9 Закону № 2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
41. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування ЗСУ, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (частина четверта цієї статті).
42. На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 та № 69/2022 Кабінет Міністрів України Постановою № 168 серед іншого передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди. У пункті 1 цієї постанови Уряд установив виплату додаткової винагороди на період дії воєнного стану військовослужбовцям. Тим із них, хто бере безпосередню участь у бойових діях або забезпечує заходи з національної безпеки та оборони, розмір винагороди збільшується до 100 000 грн на місяць пропорційно часу участі.
43. Пунктом 3 Наказу № 164-АГ передбачено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі одного з таких документів:
- бойового наказу (бойового розпорядження);
- журналу бойових дій або інших відповідних документів;
- рапорту начальника (командира) підрозділу про участь кожного військовослужбовця у бойових діях.
44. Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах, начальникам регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, які ведуть (вели) бойові дії та до яких відряджені військовослужбовці, надавати останнім довідку про участь у вказаних заходах із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі.
45. Пунктом 4 Наказу № 164-АГ визначено, що начальники регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа поточного місяця повідомляють органи, у яких ці військовослужбовці проходять службу, про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах (додаток 2).
46. За змістом пункту 5 цього Наказу виплату додаткової винагороди здійснюють на підставі наказу начальника (командира) Держприкордонслужби з обов'язковим зазначенням підстав для його видання.
47. На підставі пункту 10 № 164-АГ облік військовослужбовців, які беруть безпосередню участь в бойових діях або заходах під час безпосереднього перебування в районах ведення воєнних (бойових) дій та підготовку проекту наказу про виплату винагороди в розмірі 100 000 грн або 30 000 грн в органах Держприкордонслужби покладено на штаб органу Держприкордонслужби, а у випадку відсутності штабу - на підрозділ (посадову особу), який веде облік бойових дій. Надання військовослужбовцям довідок про участь у зазначених заходах здійснює підрозділ, який веде облік особового складу.
48. Ключове правове питання у справі полягає в тому, чи має ОСОБА_1 , військовослужбовець Держприкордонслужби, право на отримання збільшеної додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, у розмірі до 100 000 грн за безпосередню участь у бойових діях та заходах з національної безпеки й оборони у період відрядження з 07 по 30 квітня 2022 року, з 01 по 31 травня 2022 року та з 01 по 25 червня 2022 року.
49. Суди попередніх інстанцій установили, що позивача з 07 квітня 2022 року направлено у відрядження до оперативного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », де він перебував у військовій частині НОМЕР_2 .
50. Військовою частиною НОМЕР_2 позивачу видано довідку від 05 серпня 2022 року № 1521 про те, що ОСОБА_1 у період з 07 по 30 квітня 2022 року, з 01 по 31 травня 2022 року, з 01 по 25 червня 2022 року приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримувані збройної агресії на території в Чернігівської і Сумської областях. Підставою для видачі цієї довідки слугувало: бойове розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 02 квітня 2022 року № 56 (гриф).
51. Задовольняючи позов у цій справі, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки безпосередня участь позивача у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської і Сумської областей з 07 квітня по 25 червня 2022 року є встановленою та підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_2 від 05 серпня 2022 року вих. № 1521, а в межах визначеного в цій довідці періоду відповідач не здійснив нарахування та виплату позивачеві збільшеного розміру додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 Постанови № 168, тому, на переконання суду, має місце протиправна бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 такої винагороди за вказані у довідці періоди участі у бойових діях.
52. Суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку та не знайшов підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Сьомий апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про відсутність належного документального підтвердження участі позивача у бойових діях за періоди з 07 по 30 квітня 2022 року, з 01 по 31 травня 2022 року, з 01 по 25 червня 2022 року, що свідчить про відсутність підстав для виплати позивачу встановленої пунктом 1 Постанови № 168 додаткової винагороди у збільшеному розмірі за вказані періоди та про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
53. Як указав представник військової частини НОМЕР_2 у додаткових поясненнях, рапорти про виплату доплати до додаткової винагороди в розмірі 70 000 грн, пропорційно із розрахунку на місяць, військовослужбовцям прикордонної комендатури швидкого реагування, за квітень та травень місяць за підписом першого заступника начальника загону - коменданта прикордонної комендатури НОМЕР_3 прикордонного загону полковника ОСОБА_2 (за квітень 2022 року - від 15 червня 2022 року вих. № 469 ((№ 2150-22-Вх від 20 червня 2022 року), (за травень 2022 року - від 11 червня 2022 року вих. № 455 (№ 2151-22-Вх від 20 червня 2022 року) були направлені до НОМЕР_3 прикордонного загону (військової частини НОМЕР_1 ) супровідним листом від 24 червня 2022 року № 22/1574-22-Вх.
54. Згідно із доводами касаційної скарги в оскаржуваному судовому рішенні Сьомий апеляційний адміністративний суд застосував положення наказу № 164-АГ без урахування висновків, викладених в постановах Верховного Суду від 14 листопада 2024 року у справі № 120/4383/23, від 31 жовтня 2024 року у справі № 120/4381/23, від 23 травня 2024 року у справі № 120/4387/23, від 24 травня 2024 року у справі № 120/4967/23, від 28 травня 2024 року у справах № 120/5170/23 та № 560/1200/23, від 06 червня 2024 року у справі № 200/706/23 та від 21 березня 2024 року у справі № 560/3159/23.
55. Надаючи оцінку вказаним доводам, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, слід зазначити, що питання документального підтвердження, визначеного пунктом 3 Наказу № 164-АГ, неодноразово було предметом розгляду Верховного Суду.
56. Так, у справі № 120/4387/23 Верховний Суд зазначив, що довідка, видана уповноваженим командиром відповідно до пункту 3 Наказу №164-АГ, є належним, достатнім і допустимим доказом для підтвердження права військовослужбовця на додаткову винагороду, якщо вона відповідає вимогам цього наказу. Така довідка не потребує додаткових перевірок або наявності списків, які мають лише процедурний характер.
57. Верховний Суд у постановах від 05 грудня 2024 року у справі № 120/4135/23, від 23 січня 2025 року у справі № 120/6981/23, від 30 січня 2025 року у справі № 120/7088/23 виснував, що процедура підтвердження участі у бойових діях або заходах відряджених військовослужбовців Держприкордонслужби за пунктом 3 Наказу № 164-АГ, здійснюється шляхом видачі останнім довідки (додаток № 1) на підставі одного з визначених документів (бойового наказу (розпорядження), журналу бойових дій, рапорту начальника) без вимоги надання додаткових документів або сукупності інформації.
58. Таким чином, ураховуючи положення Наказу № 164-АГ, які дозволяють підтвердження участі у бойових діях або заходах на підставі одного з визначених документів, Верховний Суд дійшов висновку, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або заходах не повинно бути надмірно обмеженим. Навіть якщо надані військовослужбовцем документи не повністю відповідають вимогам Наказу № 164-АГ через формальні недоліки у документальному підтвердженні, вони можуть бути достатніми для підтвердження його права на додаткову винагороду.
59. У постановах від 28 травня 2024 року у справі № 120/5170/23, від 08 серпня 2024 року у справі №280/2754/23, від 17 січня 2025 року у справі №120/7513/23, від 30 січня 2025 року у справі № 120/7088/23 Верховний Суд наголосив на тому, що надсилання списків за формою згідно з додатком 2 до Наказу № 164-АГ є елементом процедури виплати додаткової винагороди, зокрема механізмом повідомлення органів, в яких військовослужбовці проходять службу про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах за попередній місяць, тоді як підтвердження такого факту здійснюється на підставі конкретно визначених документів, таких як довідка, бойовий наказ (розпорядження); журнал бойових дій; рапорт начальника, а відсутність окремих списків або порушення порядку передачі документів між військовими частинами не можуть автоматично позбавляти позивача права на винагороду, якщо інші докази свідчать про фактичну участь цього військовослужбовця у бойових діях або заходах. Отже, відсутність згадки позивача в таких списках не може виключати можливість підтвердження його участі в бойових діях іншими доказами.
Держава не може відмовити особі у виплатах, якщо існують чинні законодавчі норми, які передбачають такі виплати, а особа відповідає умовам, що висуваються цими нормами для проведення таких виплат. Для цього суди мають перевірити чи існують норми, які передбачають виплату, а також чи відповідає особа умовам для проведення таких виплат.
60. За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2024 року у справі № 560/12539/22, від 28 травня 2024 року у справі № 560/1200/23, від 06 червня 2024 року у справі № 200/706/23, від 12 грудня 2024 року у справі № 120/10649/23 підтвердженням безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах може бути довідка командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець. За зміст таких довідок відповідальність несе уповноважений командир (начальник), який її видав.
61. Водночас у постановах від 05 серпня 2024 року у справі № 200/4100/23, від 17 січня 2025 року у справі № 120/7513/23 Верховний Суд зауважив, що розглядаючи дану категорію справ суди повинні перевіряти, чи підтверджує видана довідка участь військовослужбовця у бойових діях у визначений період, розглядаючи її разом з іншими доказами.
62. У постановах від 21 грудня 2023 року у справі № 200/193/23, від 26 червня 2024 року у справі № 200/216/23, від 31 липня 2024 року у справі № 200/625/23, від 05 серпня 2024 року у справі № 200/4100/23, від 28 серпня 2024 року у справі № 200/1310/23, від 04 вересня 2024 року у справі № 280/2228/23, від 30 вересня 2024 року у справах № 200/232/23 та № 200/440/23, від 05 грудня 2024 року у справі № 120/4135/23 та від 17 грудня 2024 року у справі № 120/5140/23 на підставі аналізу положень Наказу № 164-АГ Верховний Суд зазначив, що для відповідача підставою для виплати додаткової винагороди відповідно до пункту 1 Постанови № 168 є саме документальне підтвердження участі позивача як військовослужбовця у бойових діях (заходах) у розумінні пункту 3 цього Наказу (бойовий наказ, журнал бойових дій чи рапорт) та навіть якщо підтверджуючі докази містять формальні недоліки, але засвідчують фактичну участь у заходах, це може бути достатньо для нарахування означеної додаткової винагороди.
63. Застосовуючи наведені підходи до обставин цієї справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду констатує, що матеріалами цієї справи підтверджується, що перший заступник начальник загону - комендант прикордонної комендатури прикордонного загону полковник ОСОБА_3 відповідно до Постанови № 168 та Наказу № 164-АГ клопотав перед начальником НОМЕР_3 прикордонного закону про виплату додаткової винагороди у розмірі 70 000 грн військовослужбовцям прикордонної комендатури швидкого реагування, які забезпечували здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії, серед інших, ОСОБА_1 :
- рапортом від 28 травня 2022 року (направлений начальнику НОМЕР_3 прикордонного загону), де позивач указаний за порядковим номером 1116, за період з 09 по 30 квітня 2022 за 22 дні (підстава: БР ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » № 941Т/окп від 07 квітня 2022 року; журнал ОСД № 96, с. 18-39);
- рапортом від 10 червня 2022 року (направлений начальнику НОМЕР_3 прикордонного загону), де позивач указаний за порядковим номером 1105, за період з 01 по 31 травня 2022 року за 31 день (підстава: БР ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » № 941Т/окп від 07 квітня 2022 року; журнал ОСД № 96, с. 40-70);
- рапортом від 26 липня 2022 року (направлений начальнику НОМЕР_3 прикордонного загону), де позивач указаний за порядковим номером 1106, за період з 01 по 30 червня 2022 року.
64. Отже, довідка від 05 серпня 2022 року № 1521 видана військовою частиною НОМЕР_2 на підставі одного із підтверджуючих документів, передбачених пунктом 3 Наказу № 164-АГ. При цьому невідповідність цієї довідки критеріям належності, достовірності та допустимості, визначених статтями 73-75 КАС України, суди не встановили.
65. З огляду на вказане Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, оскільки сукупність таких документів, як довідка від 05 серпня 2022 року № 1521 та рапорти про виплату позивачу доплати додаткової винагороди за квітень, травень, червень 2022 року, підтверджують безпосередню участь останнього в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії протягом періоду з 07 квітня по 25 червня 2022 року.
66. Згідно із частиною першою статті 77 КАС України сторони повинні доводити обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги, крім випадків, коли докази з об'єктивних причин недоступні, а суд зобов'язаний вживати всіх передбачених законом заходів для з'ясування дійсних обставин справи.
67. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду вважає за необхідне зауважити, що позивач не може бути позбавлений права на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі, у зв'язку з невиконанням військовою частиною формальних процедур реалізації такого права, адже в іншому випадку на позивача буде покладено тягар негативних наслідків за недотримання однією із військових частин встановленого Держприкордонслужбою порядку.
68. Аналогічних висновків Верховний Суд дійшов, зокрема, у постановах від 10 жовтня 2024 року у справі № 120/14641/23, від 23 вересня 2024 року у справі № 120/4138/23, від 14 листопада 2024 року у справі № 120/4383/23 та № 120/4858/23, від 12 грудня 2024 року у справі № 120/10649/23, від 23 січня 2025 року у справі № 120/6981/23 та інших.
69. Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права, оскільки не застосував до спірних правовідносин положення пункту 3 Наказу № 164-АГ, унаслідок чого дійшов помилкового висновку про відсутність документального підтвердження безпосередньої участі ОСОБА_1 в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період із 07 квітня по 25 червня 2022 року.
70. Отже, доводи, викладені у касаційній скарзі про те, що в оскаржуваному судовому рішенні суд апеляційної інстанції не врахував усталену практику Верховного Суду, знайшли своє підтвердження.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
71. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
72. Згідно із частиною першою статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
73. Оскільки постанова суду апеляційної інстанції не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права та не враховує висновки Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права в подібних правовідносинах, оскаржена постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову, яке відповідає закону.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
2. Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року скасувати.
3. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. В. Желєзний
Судді М. В. Білак
Ж. М. Мельник-Томенко