07 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 640/15424/19
адміністративне провадження № К/990/40247/25
Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В.Е.,
перевіривши касаційну скаргу адвоката Лобікова Дмитра Валентинова, який діє в інтересах Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва»
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року
у справі № 640/15424/19 за позовом комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, -
Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Держспоживслужби в м. Києві, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення про застосування адміністративного-господарських санкцій за порушення порядку формування, встановлення та застосування (регульованих) цін від 22.07.2019 № 17.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 червня 2025 року позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано рішення про застосування адміністративного-господарських санкцій за порушення порядку формування, встановлення та застосування (регульованих) цін від 22.07.2019 № 17 Головного управління Держспоживслужби в м. Києві, винесене відносно Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва».
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.06.2025 - скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволені позовних вимог комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення - відмовлено.
Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, представник позивача подав касаційну скаргу до Верховного Суду.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
З матеріалів касаційної скарги встановлено, що вони оформлені без дотримання вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України в касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Перевіривши касаційну скаргу позивача, Судом встановлено, що її зміст не відповідає вимогам пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, оскільки ним не обґрунтовано підстави, на якій подана касаційна скарга, що перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
У касаційній скарзі міститься посилання на пункти 1 та 2 частини 4 статті 328 КАС України як на підстави касаційного оскарження.
Щодо посилання на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, скаржник зазначає, що суд судом апеляційної інстанції не враховано висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 820/6755/16, від 17 жовтня 2019 року у справі № 420/5895/18 та від 15 липня 2022 року у справі № 420/2124/20.
Також скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував приписи порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 р. № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги»; приписи Положення про Головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в області, в місті Києві, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 12.04.2017 № 209, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.05.2017 за № 604/30472, в частині визначення повноважень органу державного нагляду (контролю); норми Закону України «Про місцеве самоврядування» в частині визначення повноважень під час формування цін та тарифів; норми частини 2 статті 12 Закону України «Про ціни та ціноутворення», та як похідну норму пункту 1 частини 1 статті 20 Закону України «Про ціни та ціноутворення»; норми ст.10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в частині розуміння тарифу для послуги з управління багатоквартирних будинком (колишня послуга з утримання багатоквартирних будинків та прибудинкової території); п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про ціни та ціноутворення», а також суд апеляційної інстанції взагалі не застосував рекомендації абз. 1 ч. 2 Оглядового листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про ціни і ціноутворення».
При цьому, суд зазначає, що в разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, необхідно указати конкретну норму права (пункт, частина, стаття), яка застосована судом без урахування висновку Верховного Суду.
Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України в касаційній скарзі зазначається норма права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні; висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні; висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду із зазначенням дати її прийняття та номеру справи; обґрунтування подібності правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.
Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом попередньої інстанції у цій справі норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
При цьому, обов'язковою умовою є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду та у якій подається касаційна скарга).
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
Разом з тим, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.
За результатом аналізу касаційної скарги встановлено, що скаржник зазначає окремі положення нормативно-правових актів та окремо постанови Верховного Суду, без їх взаємозв'язку. Так скаржник має вказати конкретну норму права, яку застосовано судами попередніх інстанцій без урахування висновку Верховного Суду, де відповідна норма була застосована. Крім того, заявнику необхідно навести обґрунтування, які б свідчили про подібність правовідносин у цій справі та у справах, у яких Верховним Судом, на його думку, були зроблені висновки.
Також скаржник посилається на пункт 2 частини 4 статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження та зазначає про необхідність відступлення від висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, на які посилається суд апеляційної інстанції, викладеного у постанові від 18.04.2023 у справі № 640/16202/19.
При цьому слід зазначити, що відступ - це інший підхід до застосування тієї ж норми права у подібних правовідносинах, щодо якої такий висновок сформовано.
Необхідність відступу від висновку, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду має виникати з певних визначених об'єктивних причин і такі причини повинні бути чітко визначені та аргументовані скаржником при посиланні на пункт 2 частини 4 статті 328 КАС України.
Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду можуть бути, зокрема, зміна законодавства; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, необхідність забезпечити єдність судової практики у застосуванні норм права тощо.
Також причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, помилковість тощо).
В обгрунтування можливості відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного у зазначеній постанові Верховного Суду, скаржник, зокрема, вказує, що зазначений висновок суду апеляційної інстанції взагалі не міг бути застосований до даних правовідносин та є помилковий. Отже, обґрунтування зводиться до незгоди скаржника з застосованим висновком Верховного Суду до даної справи, що є не належним обґрунтуванням підстави визначеної п. 2 ч. 4 ст. 328 КАС України.
Згідно з вимогами частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження, а за змістом частини першої статті 341 КАС України, за винятком частини третьої цієї статті КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Таким чином межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, зазначеними скаржником, та викладеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження.
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу адвоката Лобікова Дмитра Валентинова, який діє в інтересах Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м.Києва», на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року у справі № 640/15424/19 за позовом комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали направити скаржнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В. Е. Мацедонська