29 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/14222/24 пров. № А/857/15182/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Іщук Л. П.,
суддів - Обрізка І. М., Пліша М.А.,
за участю секретаря судового засідання - Михальської М.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Головного управління ДПС у Волинській області та Головного управління ДПС у Тернопільській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року (головуючий суддя Стецик Н. В., 12:03 год., м. Луцьк, повний текст виготовлено 21 березня 2025 року) у справі за позовом ФОП ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головне управління ДПС у Тернопільській області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ФОП ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головного управління ДПС у Тернопільській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.08.2024 №0235790705.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду, Головне управління ДПС у Волинській області та Головне управління ДПС у Тернопільській області подали апеляційні скарги, в яких покликаються на неправильне застосування норм матеріального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Головне управління ДПС у Тернопільській області вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що облік товарних запасів здійснюється шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід'ємною частиною такого обліку, водночас жодної інформації щодо вибуття товару надана позивачем під час перевірки форма обліку не містить. Звертає увагу, що реалізація товару здійснюється від імені ФОП ОСОБА_1 як комісіонера.
Зазначає, що під час проведення перевірки ГУ ДПС у Тернопільській області встановлено, що в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює свою господарську діяльність позивач, не ведеться у порядку передбаченому законодавством облік товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання, так як не надано первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу на загальну вартість 1 382 716,00 грн. Вказує, що в ході проведення фактичної перевірки позивачем не надано супровідних документів на отримані документи для комісійної торгівлі, які передбачені Правилами комісійної торгівлі (квитанції, товарні ярлики, товарні звіти).
Наголошує, що ФОП ОСОБА_1 провадить діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту, а відтак, зобов'язаний надати контролюючому органу на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Вважає, що ненадання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться в місці продажу (господарському об'єкті), є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону № 265/95-ВР.
Головне управління ДПС у Волинській області в обгрунтування апеляційних вимог зазначає, що в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_2 , не ведеться в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів за місцем їх реалізації, чим порушуються вимоги п. 12 ст. З Закону №265/95-ВР. Наголошує, що на час проведення фактичної перевірки суб'єктом господарювання не було надано саме первинних документів (в розумінні Порядку №496), які підтверджують походження товару, зокрема, опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару тощо. Вважає, що в ході фактичної перевірки правомірно встановлено порушення пунктів 1, 2,12 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Просять скаржники скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Під час апеляційного розгляду представник відповідача та представник третьої особи підтримали апеляційні скарги.
Представник позивача у судовому засіданні просила апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши докази, які є в матеріалах справи, проаналізувавши доводи апеляційних скарг, колегія суддів виходить з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ГУ ДПС у Тернопільської області на підставі наказу від 09.07.2024 №1551-п “Про проведення фактичних перевірок» (т.1, а.с.162) та направлень на перевірку №2654/07-04, №2655/07-04 від 09.07.2024 (т1, а.с.163), №2676/07-04 від 10.07.2024 (т.1, а.с.162зворот) та №2744/07-04 від 16.07.2024 (т.1, а.с.162 зворот) проведено фактичну перевірку магазину “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_2 , де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 , з питань дотримання суб'єктами господарювання норм законодавства щодо обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв.
За результатами перевірки складений акт перевірки №9296/19/00/0704/3498310315 від 19.07.2024, у висновках якого контролюючий орган вказав на порушення суб'єктом господарювання п.12 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 року, із змінами та доповненнями; Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, Порядку подання звітності, пов'язаної із використанням книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), форми № ЗВР-1 Звіту про використання книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), затвердженого наказом Міністерства фінансів України №13 від 21.01.2016, зі змінами та доповненнями; п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755- VI із змінами та доповненнями, ч.4 ст.24 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 №322-VIII, із змінами та доповненнями (далі - КЗПП), а саме:
- неведення у порядку, передбаченому законодавством, обліку товарних запасів за місцем їх реалізації в магазині “ЯБКО»;
- ненадання документів, що пов'язані з предметом перевірки;
- порушення роботодавцем законодавства в частині укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (т. 1., а.с.16-18).
Позивачем подано заперечення на акт перевірки (т.1., а.с.19-23).
За результатами розгляду заперечення ГУ ДПС у Тернопільській області листом №6/19-00-07-04-10 від 22.08.2024 повідомило про залишення висновків акту фактичної перевірки без змін, а заперечення ФОП ОСОБА_1 - без задоволення (а.с.24).
На підставі вказаного акту перевірки ГУ ДПС у Волинській області прийнято податкове повідомлення-рішення №235790705 від 27.08.2024, яким за порушення п. 12 статті 3 Закону №265/95-ВР до позивача застосовано штрафні санкції на суму 1382716 грн (т. 1, а.с.25).
Рішенням ДПС України від 08.11.2024 вказане податкове повідомлення-рішення за №235790705 від 27.08.2024 залишене без змін, а подана позивачем скарга - без задоволення (т. 1, а.с.29-31).
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач як комісіонер не набув у власність товар, що пояснює відсутність у нього відповідних первинних документів, таких як накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, тощо. Суд вказав, що під час перевірки позивач надав визначені договором комісії документи, що підтверджують походження товару (акти приймання-передачі), що в свою чергу спростовує доводи контролюючого органу про їх відсутність.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що на момент проведення перевірки та здійснення реалізації товару у позивача були наявні первинні документи на їх придбання, що свідчить про їх належний облік.
Крім того, суд зауважив, що контролюючий орган під час винесення штрафних фінансових санкцій використав суму, зазначену в акті приймання-передачі товарів, який датований 01.07.2024, сама ж перевірка відбулась з 10.07.2024 по 19.07.2024, тобто ГУ ДПС в Тернопільській області, під час проведення фактичної перевірки, не встановлював чи товари, на які контролюючий орган просив надати облікові документи, дійсно перебували у місці продажу, що є ключовим для встановлення такого виду порушення.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає ПК України.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг регулює Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06 липня 1995 року (далі - Закон №265/95-ВР). Дія його поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Розділ ІІ Закону №265/95-ВР врегульовує питання порядку проведення розрахунків суб'єктами господарювання. У статті 3, яка міститься у зазначеному розділі, перелічено низку обов'язків, які висуваються законодавцем до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Відповідно до статті 2 Закону №265/95-ВР термін «технічно складні побутові товари, що підлягають гарантійному ремонту» для цілей цього Закону вживається у значенні, наведеному в Законі України «Про захист прав споживачів». Перелік груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Переліку груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2017 року №231, смартфони та мобільні телефони (код згідно з УКТЗЕД 8517120000) віднесені до технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій.
Відповідальність за порушення вимог Закону №265/95-ВР унормована приписами розділу V цього Закону.
Згідно з статтею 20 Закону № 265/95-ВР до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
З аналізу наведених норм вбачається, що суб'єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності):
1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку;
2) ненадання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Податкового кодексу України, Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375, розроблено Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, який затверджений Наказом Міністерства фінансів України 03 вересня 2021 року №496, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 листопада 2021 року за № 1411/37033 (далі - Порядок №496).
Цей Порядок визначає правила ведення обліку товарних запасів та поширюється на фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку (далі - ФОП), які відповідно до Закону зобов'язані вести облік товарних запасів та здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, та осіб, які фактично здійснюють продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об'єкті) такого ФОП.
Згідно пункту 2 розділу І Порядку №496 у цьому Порядку терміни вживаються в таких значеннях: документи, які підтверджують облік та походження товарів - Форма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до цього Порядку (далі - Форма обліку) та первинні документи; первинні документи - опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (найменування суб'єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) або код згідно з ЄДРПОУ суб'єкта господарювання, серія та номер паспорта / номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару.
Опис залишку товарів на початок обліку складається в довільній формі та має містити інформацію про: найменування товарів, наявних у такого ФОП на дату набуття ним обов'язку щодо ведення обліку товарних запасів, кількості таких товарів (із зазначенням одиниці виміру) та їх вартості, самостійно визначеної ФОП.
Згідно з пунктами 1 та 2 розділу ІІ Порядку №496 облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід'ємною частиною такого обліку.
Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов'язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації.
Форма обліку ведеться за вибором ФОП у паперовій або в електронній формі.
Форма обліку має містити зазначені в довільному порядку дані ФОП: прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки ФОП або серія та номер паспорта / номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті, податкова адреса, назва та адреса місця продажу (господарського об'єкта) або місця зберігання, в межах якого ведеться облік. Для паперової форми обліку зазначені дані мають міститися на титульному аркуші.
Записи у Формі обліку ведуться в хронологічному порядку надходження або вибуття товарів (п.4 розділу ІІ Порядку № 496).
Так, облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід'ємною частиною такого обліку (пункт 1 Розділу ІІ Порядку № 496).
Відповідно до пункту 9 розділу ІІ Порядку № 496, заборонено продаж товарів, на які у місцях продажу таких товарів (господарських об'єктах) відсутні: 1) первинні документи, записи про які внесено до Форми обліку; 2) відповідні записи у Формі обліку про наявні первинні документи; 3) первинні документи і записи у Формі обліку про такі первинні документи.
Разом з тим, пунктом 11 Розділу ІІ Порядку № 496 передбачено, що форма обліку, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки. У разі якщо оригінали первинних документів відсутні у місці продажу, посадовій особі контролюючого органу можуть бути надані копії таких первинних документів з подальшим пред'явленням їх оригіналів до закінчення перевірки (за потреби).
Отже документами, що є підставою для внесення записів до товарних запасів є накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи тощо. В свою чергу законодавством не передбачено, що за місцем знаходження господарської одиниці суб'єкта господарювання повинні зберігатись оригінали первинних документів на придбання товарно-матеріальних цінностей, які є підставою для обліку товарних запасів.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.
Як вбачається з акту перевірки №9296/19/00/0704/3498310315 від 19.07.2024 контролюючий орган вказав на наступні порушення, а саме: неведення у порядку, передбаченому законодавством, обліку товарних запасів за місцем їх реалізації в магазині “ЯБКО»; ненадання документів, що пов'язані з предметом перевірки; порушення роботодавцем законодавства в частині укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (т. 1., а.с.16-18).
Зокрема, під час перевірки було встановлено порушення позивачем ведення порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації на загальну суму 1382716,00 грн, а саме, ненадання під час проведення перевірки первинних документів, що підтверджують облік та походження товарів.
Відповідно до пункту 85.4 статті 85 ПК України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати закінчення перевірки.
При цьому, пунктом 85.6 статті 86 ПУ України визначено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.
Верховний Суд у постанові від 10.05.2023 у справі № 640/966/20 вказав, що при поданні первинних документів, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку вони повинні бути досліджені в судовому засіданні та їм повинна бути надана правова оцінка.
Отже, контролюючий орган вправі вимагати у платника податків в ході перевірки надати первинні документи та в разі їх ненадання (відмови у наданні) контролюючий орган складає відповідний акт у довільній формі.
Судом першої інстанції встановлено, що в ході фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 10.07.2024 вручено вимогу про надання документів, що стосуються фінансово-господарської діяльності, зокрема: банківські виписки по розрахункових рахунках за період з 29.06.2024 по дату перевірки або звіти банківського терміналу, через який проводилися безготівкові розрахунки в даному магазині за період з 29.06.2024 по дату початку перевірки; супровідні документи на отримані товари для комісійної торгівлі, які передбачені правилами комісійної торгівлі непродовольчими товарами (т.1., а.с.170).
Скаржниками не заперечується, що позивач на виконання вимоги надав ГУ ДПС у Тернопільській області договір комісії №СЮ-01-06-24-ЖО від 01.06.2024 (т.1, а.с.32-33), акт приймання-передачі товарів від 01.07.2024 до договору комісії №СЮ-01-06-24-ЖО від 01.06.2024 (т.1., а.с.33зворот-40), форму ведення обліку товарних запасів (т.1., а.с.41). Ці обставини також вбачаються з тексту акту фактичної перевірки.
Також встановлено, що вказані документи були надіслані позивачем 10.07.2024 на адресу ГУ ДПС в Тернопільській області (т1, а.с.14-15), а також долучалися представником позивача до заперечення на акт перевірки (т.1, а.с.19-23) та до скарги на податкове повідомлення-рішення (т.1, а.с.26-28).
Як вбачається з договору комісії №СЮ-01-06-24-ЖО від 01.06.2024, укладеного між ФОП ОСОБА_2 (комітент) та ФОП ОСОБА_1 (комісіонер), його предметом є зобов'язання комісіонера за дорученням комітента, від свого імені за плату (винагороду) укладати за рахунок комітента договори щодо продажу товарів, передбачених договором (пункт 1.1. договору).
Пунктом 1.2. договору комісії передбачено, що конкретні умови щодо ціни, кількості, якості та асортименту продукції, наведено у актах приймання-передачі товарів.
Згідно з пунктом 4.1. договору комісії передання товарів комітентом комісіонеру для продажу відповідно до умов цього договору здійснюється за актом приймання-передачі товарів на таких умовах: місце передання: АДРЕСА_2 . Порядок транспортування продукції, що передається комісіонерові для продажу відповідно до умов цього договору до місця передання, визначається комітентом.
Встановлено, що Актом приймання-передачі товарів від 01.07.2024 позивачу передано 900 одиниць товару на загальну суму 1382716,00 грн.
Отримання товару за даним актом приймання-передачі товарів відображено позивачем у формі ведення обліку товарних запасів.
Суд першої інстанції підставно зазначив, що договір комісії є одним із видів посередницьких договорів і в даному випадку такий договір передбачає обов'язок комісіонера за дорученням комітента від свого імені за певну винагороду продати належний комітенту товар.
Отже, позивач, як комісіонер, не набув у власність товар, що пояснює відсутність у нього відповідних первинних документів, таких як накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки тощо.
Натомість, під час перевірки позивачем надані визначені договором комісії документи, що підтверджують походження товару (акти приймання-передачі), що в свою чергу спростовує доводи контролюючого органу про їх відсутність.
Крім того, як визнається сторонами, на підставі актів приймання-передачі товарів позивачем заповнювалась форма ведення обліку товарних запасів, яку також надано до перевірки.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вказані документи повною мірою ідентифікують постачальника та отримувача товару, дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару та мають всі ознаки первинних документів, які передбачені Порядком № 496.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 09 вересня 2025 року у справі № 600/5677/24-а.
В той же час, апеляційний суд констатує, що контролюючим органом взагалі не надано оцінки первинним документам, які були надані під час проведення перевірки, та були долучені позивачем до заперечення на акт перевірки.
З огляду на викладене, на момент проведення перевірки та здійснення реалізації товару у позивача були наявні первинні документи на їх придбання, що свідчить про їх належний облік.
Відповідачем не надано доказів, які б беззаперечно спростовували зафіксовані в первинних документах господарські операції щодо отримання позивачем за договором комісії товару, який реалізовувався ним у магазині.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що фактично висновки акта перевірки ґрунтуються на припущеннях, а не на фактах, встановлених під час фактичної перевірки на підставі допустимих доказів і відповідачем не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про порушення позивачем порядку ведення обліку товарних запасів.
Крім того, слід звернути увагу на неправильність встановлення відповідачем в акті фактичної перевірки вартості товару, необлікованого в установленому порядку, яка згідно акту перевірки становить 1382716,00 грн.
Вказана сума виведена контролюючим органом шляхом додавання вартості товарів, які перелічені в акті приймання-передачі товарів від 01.07.2024 до договору комісії №СЮ-01-06-24-ЖО від 01.06.2024.
Суд першої інстанції підставно вказав, що ключовим елементом диспозиції пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР (щодо обов'язку суб'єкта господарювання надати облікові документи) є словосполучення “товарні запаси, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу», що деталізується у пункті 10 Порядку №496, де чітко зазначено, що форма обліку, первинні документи на товари мають зберігатись у місці продажу (господарському об'єкті) до моменту вибуття останньої одиниці товару, відображеної в таких первинних документах.
Отже, законодавством не передбачено, що платник податку зобов'язаний зберігати безпосередньо у місці продажу облікові документи на товари, які вибули з місця продажу (реалізовані, списані тощо), а отже вимога контролюючого органу щодо надання документів, що стосуються товарів, які вибули, виходить за межі повноважень контролюючого органу в межах фактичної перевірки.
Повертаючись до складу правопорушення, за яке до позивача застосовано штрафні санкції на підставі статті 20 Закону № 265/95-ВР, колегія суддів акцентує на тому, що диспозиція норми статті 20 Закону передбачає, що до суб'єкта господарювання застосовується відповідна фінансова санкція за:
- здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку, тобто має бути встановлений факт реалізації товару, який не облікований; та/або
- ненадання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Проте кожна із зазначених умов кореспондується з обов'язком платника податків надавати під час перевірки облікові та первинні документи на товари, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу.
Згідно з пунктом 20.1.9. ПК України контролюючі органи мають право під час проведення перевірки вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки з використанням інформації та документів щодо результатів такої інвентаризації за наслідками таких перевірок або під час наступних заходів податкового контролю.
Верховний Суд у постановах від 06 лютого 2020 року у справі №807/1556/17, від 15 лютого 2022 року у справі №160/2155/20, від 18.03.2024 у справі №120/2466/23 зазначив, що вимога щодо проведення інвентаризації поширюється на усіх платників податків, в тому числі і фізичних осіб-підприємців. При цьому проведення інвентаризації має здійснюватись саме платником, а контролюючий орган може лише вимагати її проведення. Водночас, нестача придбаних товарів має бути виявлена в результаті інвентаризації, яка здійснена під час проведення перевірки, в межах якої вона була призначена (ініційована).
Проведення платником податку на вимогу контролюючого органу під час проведення податкової перевірки інвентаризації товарів є єдиним встановленим законом засобом доказування нестачі чи наявності товарів у платника податку і, відповідно, використання чи невикористання платником податку таких товарів в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
За своєю суттю, інвентаризація - це перевірка фактичної наявності майна і співставлення даних інвентаризації з бухгалтерським обліком. Нестачу товару можна виявити, коли відомі дані про залишки товару на початок інвентаризації та їх рух (вибуття, надходження) за звітний період. При цьому, відомості щодо даних залишку товарів на початок інвентаризації мають встановлюватись на підставі первинної документації та відомостей Книги обліку доходів і витрат. Відсутність інформації у відомостях інвентаризації про залишки запасів на початок звітної дати та вибуття (реалізації) запасів за визначений період взагалі виключає можливість вирахування нестачі (залишків) товару та підстави стверджувати про наявність нестачі товару.
Як вбачається з акта перевірки, контролюючий орган під час розрахунку штрафних фінансових санкцій використав суму, зазначену в акті приймання-передачі товарів, який датований 01.07.2024, фактична перевірка проведена з 10.07.2024 по 19.07.2024, а тому колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що ГУ ДПС в Тернопільській області під час проведення фактичної перевірки не встановлював чи товари, на які контролюючий орган просив надати облікові документи і які фігурували в акті приймання - передачі від 01.07.2024, дійсно перебували у місці продажу, що є ключовим для встановлення такого виду порушення.
Дана позиція узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 06.12.2024 у справі №440/2331/24.
Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, рішення якого оскаржується, не довів належними та допустимими доказами правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення №235790705 від 27.08.2024, відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність такого податкового повідомлення-рішення та, як наслідок, його скасування.
Інші доводи та аргументи скаржників, наведені ними у апеляційних скаргах, не спростовують висновків суду першої інстанції і свідчать про незгоду із правовою оцінкою судом обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.
При обгрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційних скарг, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Щодо нового розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст. 310, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційні скарги Головного управління ДПС у Волинській області та Головного управління ДПС у Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року у справі № 140/14222/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л. П. Іщук
судді І. М. Обрізко
М.А. Пліш
Повне судове рішення складено 06 листопада 2025 року