07 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 460/13080/24 пров. № А/857/4923/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Носа С.П.;
суддів: Кухтея Р.В., Шевчук С.М.;
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року у справі № 460/13080/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,-
суддя у І інстанції Максимчук О.О.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Рівне,
дата складення повного тексту рішення не зазначено,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася у Рівненський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), в якому просила визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язати його здійснити перерахунок з послідуючою виплатою недоплачених сум пенсії з часу її призначення та виплачувати пенсію, зарахувавши до страхового стажу позивача всі періоди роботи в зоні відчуження ЧАЕС, в тому числі з 17.12.2007 по 31.03.2024, з коефіцієнтом 1,5 як роботу за Списком №1, відповідно до частини 1 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та зарахувати до понаднормового стажу весь стаж, що перевищує мінімально встановлену норму у 15 років, відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, відповідач нараховує та виплачує пенсію в меншому розмірі, оскільки протиправно не зарахував всього періоду роботи позивача за Списком №1 та не врахував коефіцієнт кратності 1,5 до періоду роботи з особливо шкідливими умовами праці за Списком №1 в зоні відчуження ЧАЕС з 17.12.2007 по 31.03.2024. Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи у зоні відчуження ЧАЕС з 01.10.2021 по 30.11.2021 та з 01.03.2024 по 31.03.2024 у полуторному розмірі, як роботу за Списком №1, відповідно до частини 1 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та невірному обрахунку понаднормативного стажу.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 06.12.2021 - часу призначення пенсії за віком з зарахуванням до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи у зоні відчуження ЧАЕС з 01.10.2021 по 30.11.2021 та з 01.03.2024 по 31.03.2024 у полуторному розмірі, як роботу за Списком №1 з додатковим зарахуванням до страхового стажу по одному року за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1, та з урахуванням раніше виплачених сум пенсії.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області понесені витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1211,20 грн.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 та Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області оскаржили його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В обґрунтування апеляційних вимог ОСОБА_2 покликається на те, що наводилось ним у поданому адміністративному позові, однак безпідставно не взяті до уваги судом попередньої інстанції.
Додатково зазначив, що форми РС-право, яка надана відповідачем, є його внутрішнім розрахунковим документом. Ця форма, її зміст тощо не визначена законодавчими актами, які б роз'яснювали її зміст. Томе роз'яснення змісте «Форма PC-право» повинен був здійснити саме відповідач, для доведення своїх, як він вважає, правомірності дій. Але цього не зробив, не навів належних у відповідності із цією формою доводів. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задоволити повністю.
В обґрунтування апеляційних вимог Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області покликається на те, що розмір пенсії позивача з 06.12.2021, визначений з урахуванням страхового стажу 33 роки 5 місяців 2 дні (коефіцієнт якого - 0,33417) та заробітної плати 17087,46 грн (з урахуванням заробітної плати за всі періоди страхового стажу починаючи з 01.06.2001 по 30.09.2021 - за даними системи персоніфікованого обліку, коефіцієнт якої - 1,87387), становить 5768,14 грн. Станом на дату звернення 08.10.2024 року до страхового та пільгового стажу позивача зараховано всі періоди. А саме, страховий стаж становить 39 років 10 місяців 23 дні, у тому числі стаж роботи за Списком №1 з урахуванням кратності обчислення за роботу у зоні відчуження - 23 роки 8 місяців 29 днів, що підтверджується розрахунком форми РС-право. Відтак, вимога позивача про зарахування до пільгового страхового стажу періоду з 17.12.2007 по 31.03.2024 року з коефіцієнтом кратності 1,5 як роботу за Списком № 1 є безпідставною, оскільки згідно з розрахунком стажу форми РС-право до пільгового страхового стажу позивача зараховано період з 17.12.2007 по 31.12.2009, з 01.01.2010 по 28.02.2011, з 01.03.2011 по 30.06.2019, з 01.07.2019 по 30.09.2021, з 01.12.2021 по 15.03.2022, з 01.06.2022 по 29.02.2024 роки. Період з 01.10.2021 по 30.11.2021, з 16.03.2022 по 31.05.2022 не зараховано до пільгового страхового стажу з коефіцієнтом кратності 1,5 як роботу за Списком № 1 оскільки згідно з довідкою про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 1 02-76/26 від 31.03.2024 року Позивач у простої - зупиненні роботи підприємства, викликане введеним воєнним станом та невідворотною силою перебувала з 16.03.2022 по 31.05.2022 роки. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.
ОСОБА_2 у відзиві на апеляційну скаргу відповідача рішення суду першої інстанції вважає протиправним та просить задоволити його апеляційну скаргу та позов зокрема у повному обсязі.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 27.12.2023 по справі №460/515/23 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій задовольнити повністю, яким вирішено визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову у призначенні пенсії від 17.09.2022 №172450002749 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити та виплачувати з 06.12.2021. ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 на підставі п. "а" ч.1 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VІІІ.
На виконання рішення суду від 27.12.2023 у справі №460/515/23 позивачу з 06.12.2021 призначено пенсію за віком, що підтверджується наявним в матеріалах справи рішенням відповідача від 11.04.2024 №172450002749 про призначення пенсії.
Позивач 08.10.2024 звернувся до Пенсійного фонду України з заявою про призначення/перерахунок пенсії за віком, оскільки не погоджується з розрахунком стажу за Списком №1 без урахування кратності 1,5 та понаднормового стажу.
Згідно рішення відповідача від 11.04.2024 №172450002749 про призначення пенсії страховий стаж позивача становить 33 роки 5 місяців 2 дні, в тому числі робота на ЧАЕС після 01.01.1991 за Списком №1 - 20 років 8 місяців 7 днів.
Відповідно до проведеного відповідачем перерахунку пенсії позивача від 14.10.2024 страховий стаж позивача становить 39 років 10 місяців 23 дні, в тому числі робота на ЧАЕС після 01.01.1991 за Списком №1 - 23 роки 8 місяців 29 днів.
Згідно розрахунку пенсії та форми РС-право позивачу до страхового стажу зараховано 24 роки 9 місяців 24 дні, до стажу роботи по Списку №1 зараховано періоди з 17.12.2007 по 31.12.2009, з 01.01.2010 по 28.02.2011, з 01.03.2011 по 30.06.2019, 01.07.2019 по 30.09.2021, з 01.12.2021 по 15.03.2022 та з 01.06.2022 по 29.02.2024 в кратності 1,5.
Відтак, предметом спору є зобов'язання відповідача здійснити перерахунок з послідуючою виплатою недоплачених сум пенсії з часу її призначення та виплачувати пенсію, зарахувавши до страхового стажу позивача всі періоди роботи в зоні відчуження ЧАЕС, в тому числі з 17.12.2007 по 31.03.2024, з коефіцієнтом 1,5 як роботу за Списком №1, відповідно до частини 1 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та зарахувати до понаднормового стажу весь стаж, що перевищує мінімально встановлену норму у 15 років, відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) та Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ).
Згідно пункту 1 частини 1 статті 8 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закону №1058-IV, у редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин), право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною 1 статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно із частиною 3 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати на дату здійснення доплати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Частиною першою статті 2 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закону №1788-ХІІ, у редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Відповідно до статті 13 Закону 1788-ХІІ визначено категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах. Відповідно до частини 1 статті 13 Закону №1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць; чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Абзацом 1 частини 4 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно абзацу 4 частини 4 статті 24 Закону №1058-IV пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначеної норми Закону постановою Кабінету міністрів України №637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки чи відповідних записів в ній (далі - Порядок).
У пунктах 1 та 2 Порядку зазначено про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно пункту 3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку №637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пільговий стаж роботи обчислюється з урахуванням Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 (далі - Порядок №383).
Відповідно до пункту 3 Порядку №383 при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач в спірні періоди, а саме з 17.12.2007 по 31.03.2024 працювала у ДП «Чорнобильсервіс», яке в подальшому в результаті реорганізацій було приєднане до Державного спеціалізованого підприємства «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» на підставі наказу Державного агентства України з управління зоною відчуження від 29.03.2019 №64-19. Вказане підтверджується наявними в матеріалах справи довідками ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» від 30.11.2021 №91/21 та №125/1-02/1.
Згідно довідок ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» від 30.11.2021 №91/21, №125/1-02/1 та від 31.03.2024 №1-02-76/26 позивач в період з 17.12.2007 по 31.03.2024 працювала в ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» на посадах за Списком №1, передбачених постановами КМУ від 16.01.2003 №36, від 24.06.2016 №461, від 04.07.2017 №479.
Вказані періоди роботи позивача збігаються з періодами зазначеними в трудовій книжці позивача НОМЕР_1 від 04.09.1993.
Відповідно до статті 56 Закону України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ), час роботи, служби (в тому числі державної) з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження зараховується до стажу роботи, стажу державної служби, вислуги років, яка надає право на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»: до 1 січня 1988 року - у потрійному, а з 1 січня 1988 року до 1 січня 1993 року - у полуторному розмірі (у тому числі за списком №1). З 1 січня 1993 року та в наступні роки пільги з обчислення стажу роботи у зоні відчуження визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно підпункту «а» пункту 4 постанови Всесоюзної Центральної Ради ЦК КПРС від 29.12.1987 №1497-378 «Про умови оплати праці і пільгах для працівників, зайнятих на експлуатації Чорнобильської АЕС і ліквідації наслідків аварії в зоні відселення Ради Міністрів СРСР встановлено, що в період з 1988-1990 років час роботи працівників, зайнятих на експлуатації Чорнобильської АЕС і ліквідації наслідків аварії в зоні відселення, зараховується в полуторному розмірі до трудового стажу і в стаж роботи, який дає право на пільгову пенсію за Списком №1, затвердженому постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173.
Постановою Ради Міністрів СРСР від 12.11.1990 №1136 «Про продовження на 1991-1995 роки строку дії постанови ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР и ВЦРПС від 29.12.1987 №1497» продовжено на 1991-1995 роки строк дії постанови №1497-378.
Підпунктом 2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29.02.1996 №250 «Про компенсації та пільги особам, які працюють на Чорнобильській АЕС і у зоні відчуження» встановлено, що у період з 01.01.1996 до 01.01.2000 працівникам, які постійно виконують роботи з експлуатації Чорнобильської АЕС і у зоні відчуження час роботи зараховується до загального трудового стажу та стажу, що має право на пільгову пенсію за списком №1, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162, у полуторному розмірі.
Підпунктом 3 пункту 1 постанови КМУ від 30.06.1998 №982 «Про доплати і компенсації особам, які працюють у зоні відчуження і зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів» установлено, що у період з 01.07.1998 до 01.01.2000 особам, які постійно виконують роботи або службові обов'язки у зоні відчуження час роботи (служби) зараховується до трудового стажу, до вислуги років - у полуторному розмірі (у тому числі за списком №1, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162.
Згідно підпункту 3 пункту 1 постанови КМУ від 07.02.2000 №223 «Про доплати і компенсації особам, які працюють у зоні відчуження і зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів», у період з 01.01.2000 до 01.01.2003 особам, які постійно виконують роботи (службові обов'язки) у зоні відчуження час роботи (служби) зараховується до трудового стажу, до вислуги років - у полуторному розмірі (у тому числі за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36.
Відповідно до підпункту 3 пункту 1 постанови КМУ від 29.01.2003 №137 «Про доплати і компенсації особам, які працюють у зоні відчуження і зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів» установлено, що у період з 01.01.2003 до 01.01.2006 особам, які постійно працюють або виконують службові обов'язки у зоні відчуження час роботи або служби зараховується до трудового стажу, до вислуги років у полуторному розмірі (у тому числі за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, який затверджується Кабінетом Міністрів України).
Згідно з постановою КМУ від 27.06.2006 №571 «Про доплати і компенсації особам, які працюють у зоні відчуження» установлено, що у період з 01.01.2006 по 01.01.2009 особам, які постійно працюють або виконують службові обов'язки у зоні відчуження, час роботи або служби зараховується до стажу роботи і вислуги років у полуторному розмірі (у тому числі за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36.
Постановою КМУ від 10.09.2008 №831 «Про доплати особам, які працюють у зоні відчуження» установлено, що у період з 01.01.2009 по 01.01.2012 особам, які постійно працюють або виконують службові обов'язки у зоні відчуження, час роботи або служби зараховується до стажу роботи і вислуги років у полуторному розмірі (у тому числі за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36.
Постановою КМУ від 21.09.2011 №984 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2008 №831» абзац перший викладено у такій редакції: «Установити, що у період з 01.01.2012 до 01.01.2015: в абзацах другому та четвертому слова «Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи» замінити словами «Міністерства надзвичайних ситуацій».».
Постановою КМУ від 29.12.2014 №717 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2008№831» внесено до постановляючої частини постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2008 №831 «Про доплати особам, які працюють у зоні відчуження» (Офіційний вісник України, 2008 p., №71, ст. 2384; 2011 p., №73, ст. 2740; 2012 p., №81, ст. 3272; 2013 p., №41, ст. 1477; 2014 p., №47, ст. 1238) такі зміни: абзац перший викладено у такій редакції: «Установити, що у період з 01.01.2015 до 01.01.2016: 2) в абзаці другому цифри і слова « 150 відсотків мінімальної заробітної плати» замінити цифрами і словом « 1 827 гривень»; 3) абзаци другий і четвертий після слів «Державної служби з надзвичайних ситуацій» доповнити словами, «Державного агентства з управління зоною відчуження».».
Постановою КМУ від 20.04.2016 №831 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2008 №831» внесено до постановляючої частини постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2008 №831 «Про доплати особам, які працюють у зоні відчуження» (Офіційний вісник України, 2008 р., №71, ст. 2384; 2013 р., №41, ст. 1477; 2014 р., №47, ст. 1238; 2015 р., №3, ст. 57; 2016 р., №26, ст. 1035) такі зміни: абзац перший викладено в такій редакції: «Установити, що з 01.01.2016: в абзаці другому цифри і слово « 1827 гривень» замінити цифрами і словами « 150 відсотків мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року».
Вказаними постановами КМУ надано особам, які постійно працювали або виконували службові обов'язки у зоні відчуження, додаткові соціальні гарантії при призначенні пенсії, зокрема і щодо зарахування часу роботи до стажу роботи і вислуги років у полуторному розмірі.
Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом у постановах 03.02.2021 у справі №750/4692/17, від 09.02.2021 у справі №743/683/17, від 25.03.2021 у справі №750/3198/17, від 22.04.2021 у справі №373/188/17, від 06.12.2023 у справі №620/1146/21.
Таким чином, перевірці підлягають наявність відповідного трудового стажу, що підтверджується трудовою книжкою або, у разі такої необхідності, уточнюючими довідками підприємств та організацій; включення до Переліку підприємств, установ і організацій зони відчуження, працівники яких зайняті повний робочий день, мають право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1, затвердженого наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України 13.03.2012 №576 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.05.2012 за №771/21084 (далі - Перелік №576), підприємств в яких працювала особа.
Державне підприємство «Чорнобильсервіс» входить до Переліку №576, та яке згідно матеріалів справи в результаті реорганізацій було приєднане до Державного спеціалізованого підприємства «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» на підставі наказу Державного агенства України з управління зоною відчуження від 29.03.2019 №64-19.
Як вбачається з трудової книжки позивача та довідок ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами», що в період з 17.12.2007 по 31.03.2024 позивач працювала на роботі в зоні відчуження, яка передбачена Списком №1. Станом на дату прийняття рішення відповідачем від 11.04.2024 №172450002749 про призначення позивачу пенсії, страховий стаж позивача становив 33 роки 5 місяців 2 дні, в тому числі робота на ЧАЕС після 01.01.1991 за Списком №1 - 20 років 8 місяців 7 днів.
Згідно розрахунку пенсії та форми РС-право позивачу до страхового стажу зараховано 24 роки 10 місяців 23 дні, до стажу роботи по Списку №1 зараховано періоди з 17.12.2007 по 31.12.2009, з 01.01.2010 по 28.02.2011, з 01.03.2011 по 30.06.2019, 01.07.2019 по 30.09.2021, з 01.10.2021 по 30.11.2021, з 01.12.2021 по 15.03.2022, з 16.03.2022 по 31.05.2022 та з 01.06.2022 по 29.02.2024 з кратністю 1 та визначено додаткові роки за Списком №1 - 15 років.
Відповідно до проведеного відповідачем перерахунку пенсії позивача від 14.10.2024 страховий стаж позивача становить 39 років 10 місяців 23 дні, в тому числі робота на ЧАЕС після 01.01.1991 за Списком №1 - 23 роки 8 місяців 29 днів.
Згідно розрахунку пенсії та форми РС-право, який долучено відповідачем до відзиву на позовну заяву, позивачу до страхового стажу зараховано 24 роки 9 місяців 24 дні, до стажу роботи по Списку №1 зараховано періоди з 17.12.2007 по 31.12.2009, з 01.01.2010 по 28.02.2011, з 01.03.2011 по 30.06.2019, 01.07.2019 по 30.09.2021, з 01.12.2021 по 15.03.2022 та з 01.06.2022 по 29.02.2024 в кратності 1,5.
Відповідачем період з 01.10.2021 по 30.11.2021, з 16.03.2022 по 31.05.2022 не зараховано до пільгового страхового стажу з коефіцієнтом кратності 1,5 як роботу за Списком №1, оскільки згідно з довідкою про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №1- 02-76/26 від 31.03.2024 року позивач у простої - зупиненні роботи підприємства, викликане введеним воєнним станом та невідворотною силою перебувала з 16.03.2022 по 31.05.2022 роки.
Згідно довідки ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» від 30.11.2021 №125/1-02/1 та від 31.03.2024 №1-02-76-26, позивач 01.04.2020, 01.05.2020, з 16.05.2020 по 21.05.2020, з 16.03.2022 по 31.05.2022 перебувала у простої.
Стосовно періодів простою, то відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 08 лютого 2016 року №713/039/161-16 час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов'язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році.
Верховний Суд у постанові від 19.03.2019 у справі №295/8979/16-а зазначив, що час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов'язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють у шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше одного місяця в календарному році.
Тому, відповідач повинен був зарахувати до пільгового стажу позивача за Списком №1 з урахуванням кратності 1,5 періоди роботи 01.04.2020, 01.05.2020, з 16.05.2020 по 21.05.2020, оскільки періоди простою не перевищують одного місяця в календарному році.
Стосовно періоду простою в період з 16.03.2022 по 31.05.2022, то такий перевищує один місяць в календарному році, отже до нього не застосовується пільгове зарахування з урахуванням кратності 1,5.
Позивачем надано докази, які підтверджують періоди його роботи з 17.12.2007 по 31.03.2024 в зоні відчуження передбачені Списком №1, що підтверджується трудовою книжкою позивача та довідками роботодавця, однак у вказаному періоді відповідач не застосував в повній мірі кратність 1,5 при розрахунку пільгового стажу позивача.
Відповідачем застосовано кратність 1,5 лише до періодів роботи позивача з 17.12.2007 по 31.12.2009, з 01.01.2010 по 28.02.2011, з 01.03.2011 по 30.06.2019, 01.07.2019 по 30.09.2021, з 01.12.2021 по 15.03.2022 та з 01.06.2022 по 29.02.2024, що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком стажу позивача (Форма РС-право) та який становить 23 роки 8 місяців 29 днів, однак відповідач не врахував до такого розрахунку періоди з 01.10.2021 по 30.11.2021 та з 01.03.2024 по 31.03.2024.
Тому, суд першої інстанції вірно вказав про наявність підстав для зарахування до страхового стажу позивача також періодів його роботи в зоні відчуження за Списком №1 з 01.10.2021 по 30.11.2021 та з 01.03.2024 по 31.03.2024, який підлягає зарахуванню у полуторному розмірі. Станом на дату призначення пенсії (06.12.2021) пільговий стаж роботи позивача за Списком №1 складав 14 років 6 днів, що в полуторному розмірі складає 21 рік 9 днів, а на дату проведеного відповідачем перерахунку пенсії позивача від 05.12.2024 складає 16 років 1 місяць 15 днів, а в полуторному розмірі - 24 роки 1 місяць 22 дні.
Враховуючи приписи частини 3 статті 24 Закону №1058-1V, суд вважає, що позивач має право на додаткове зарахування до страхового стажу по одному року за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1.
Згідно статті 13 Закону №1788-ХІІ на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до частини 3 статті 24 Закону України №1058-1V, за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Пунктом 4.7 Порядку №22-1 передбачено право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Як вбачається з матеріалах справи заяв позивача про перерахунок пенсії від 08.10.2024, про призначення пенсії від 06.12.2021 та долучених до них документів встановив, що позивачем надано відповідачу трудову книжку та довідки роботодавця позивача на підтвердження періодів роботи в зоні відчуження, відтак відповідач з моменту призначення пенсії повинен був врахувати пільговий стаж позивача за Списком №1 з врахуванням застосування до такого стажу кратності 1,5.
Проте, відповідач провівши перерахунок пенсії позивача 14.10.2024, не в повній мірі застосував до стажу позивача кратність 1,5, чим порушив права позивача на достатній рівень пенсійного забезпечення.
Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не зарахування до страхового стажу періодів роботи позивача у зоні відчуження ЧАЕС з 01.10.2021 по 30.11.2021 та з 01.03.2024 по 31.03.2024 у полуторному розмірі, як роботу за Списком №1, відповідно до частини 1 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; наявність підстав для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати з 06.12.2021 - часу призначення пенсії за віком, до страхового стажу періоди роботи позивача у зоні відчуження ЧАЕС з 01.10.2021 по 30.11.2021 та з 01.03.2024 по 31.03.2024 у полуторному розмірі, як роботу по Списку №1, із зарахуванням до страхового стажу по одному року за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1.
Стосовно позовних вимог що стосується понаднормового стажу, суд першої інстанції вірно зазначив, що права позивача в цій частині позовних вимог захищені шляхом зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії з додатковим зарахуванням до страхового стажу по одному року за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1.
Стосовно позовних вимог про зарахування до пільгового стажу в полуторному розмірі періодів роботи у зоні відчуження Чорнобильської АЕС з 17.12.2007 по 31.12.2009, з 01.01.2010 по 28.02.2011, з 01.03.2011 по 30.06.2019, 01.07.2019 по 30.09.2021, з 01.12.2021 по 15.03.2022 та з 01.06.2022 по 29.02.2024, суд першої інстанції вірно зазначив, що в цій частині позовних вимог слід відмовити, оскільки відповідачем до вказаних періодів застосовано кратність 1,5 згідно з розрахунком стажу позивача (Форма РС-право), який долучений відповідачем до відзиву від 16.12.2024.
Відтак, колегія суддів вважає правильним висновок суду попередньої інстанції про те, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, відтак підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року у справі № 460/13080/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. П. Нос
судді Р. В. Кухтей
С. М. Шевчук