П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
07 листопада 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/38359/24
Перша інстанція: суддя Лебедєва Г.В.,
повний текст судового рішення
складено 30.04.2025, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Федусика А.Г.,
суддів: Семенюка Г.В. та Шляхтицького О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - ГУПФУ в Тернопільській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУПФУ в Одеській області) та просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУПФУ в Тернопільській області від 16.10.2024 року №155250026292 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ГУПФУ в Одеській області призначити та виплатити пенсію ОСОБА_1 , зарахувавши до страхового стажу трудову книжку НОМЕР_1 (періоди роботи, зазначені в трудовій книжці: з 20.07.1978 по 30.07.1979; з 03.08.1979 по 17.06.1980; з 01.09.1980 по 06.06.1984; з 11.06.1984 по 11.12.1986; з 09.10.1991 по 22.07.1993; з 05.10.1993 по 31.08.1994; з 01.07.2006 по 24.01.2013; з 15.01.2014 по 17.04.2014), з дати подання заяви про призначення пенсії, а саме з 09.10.2024.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасувати рішення ГУПФУ в Тернопільській області від 16.10.2024 року №155250026292 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язано ГУПФУ в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , дата заповнення 20.07.1978 року: з 20.07.1978 року по 30.07.1979 року; з 03.08.1979 року по 17.06.1980 року; з 01.09.1980 року по 06.06.1984 року; з 11.06.1984 року по 09.06.1985 року; з 09.10.1991 року по 22.07.1993 року; з 05.10.1993 року по 31.08.1994 року.
Зобов'язано ГУПФУ в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.10.2024 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду в даній справі.
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про відмову в позові повністю.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 09.10.2024 року звернулась до ГУПФУ в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Органом, що приймає рішення за заявою позивача, за принципом екстериторіальності визначено ГУПФУ в Тернопільській області.
ГУПФУ в Тернопільській області прийнято рішення №155250026292 від 16.10.2024 року про відмову в призначені пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Страховий стаж позивачки становить 29 років 4 місяці 6 днів.
В обґрунтування рішення зазначено, що вік заявниці 65 років. Відповідно до статті 26 Закону України »Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 58 років 06 місяців за наявності страхового стажу: з 01 січня 2018 року по 3 і грудня 2018 року - не менше 25 років. За відсутності страхового стажу роботи 25 років, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 63 роки за наявності страхового стажу у період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років, пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу у період з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року. Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових Книжок працівників, відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки, а саме - прізвище, ім'я, по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження. Зміна записів в трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки, закреслюється колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів. Страховий стаж особи становить 09 років 11 місяців 18 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано: трудову книжку НОМЕР_1 , дата заповнення 20.07.1978, оскільки на титульній сторінці запис про зміну прізвища з “ ОСОБА_2 » (російською мовою) на “ ОСОБА_3 » (російською мовою) виконаний неналежним чином, а саме відсутня повна інформація про первинний документ, на підставі якого здійснено запис. Довідка про укладення шлюбу №1301 від 09.11.2000 не врахована, оскільки відповідно до Закону України від 01.12.2022 року “Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993» з дати зупинення дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до неї до документів, виданих на території росії, при їх пред'явлення на території України застосовується вимога проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений, передбаченого статтею 4 Конвенції.
Вважаючи такі дії та рішення відповідачів протиправними, позивачка звернулась до суду з даним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій належить трудова книжка, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Суд також зазначив, що відомості про роботу підтверджуються відповідними записами у трудовій книжці і, на переконання суду, вони є належним доказом підтвердження страхового стажу позивачки.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до преамбули Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-ІV), цей Закон визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Абзацом 4 частини третьої статті 4 Закону №1058-IV передбачено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, серед іншого: пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Частиною першою статті 9 Закону №1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з частинами першою, другою статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів (частина п'ята статті 45 Закону №1058-IV).
Умови призначення пенсії за віком наведені у статті 26 розділу ІІІ ("Пенсії за віком у солідарній системі") Закону №1058-IV.
Відповідно до статті 26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 58 років 06 місяців за наявності страхового стажу: з січня 2018 року по грудень 2018 року - не менше 25 років.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року становить від 19 до 29 років; після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу у період з 01 січня 2024 року 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року.
Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії (ч.4 ст.26 Закону №1058-ІV).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка по досягненню 65 років звернулася до відповідача 2 щодо призначення пенсії за віком за наявності страхового стажу не менше 15 років.
Водночас, пенсійний орган зазначив, що у позивачки відсутній необхідний страховий стаж не менше 15 років (в наявності страховий стаж 09 років 11 місяців 18 днів). До загального страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 , дата заповнення 20.07.1978 року, оскільки на титульній сторінці запис про зміну прізвища з “ ОСОБА_2 » (російською мовою) на “ ОСОБА_3 » (російською мовою) виконаний неналежним чином, а саме відсутня повна інформація про первинний документ, на підставі якого здійснено запис.
Згідно трудової книжки НОМЕР_1 , дата заповнення 20.07.1978 року, яку орган Пенсійного фонду не взяв до уваги при розрахунку страхового стажу, зазначено наступні періоди роботи: з 20.07.1978 по 30.07.1979; з 03.08.1979 по 17.06.1980; з 01.09.1980 по 06.06.1984; з 11.06.1984 по 11.12.1986; з 09.10.1991 по 22.07.1993; з 05.10.1993 по 31.08.1994; з 01.07.2006 по 24.01.2013; з 15.01.2014 по 17.04.2014.
Згідно Форми РС-право до страхового стажу позивачки зараховано періоди: з 10.06.1985 по 09.06.1988 (догляд за дитиною до 3 років); з 01.07.2006 по 24.01.2013 (згідно даних персоніфікованого обліку); з 01.11.2013 по 17.04.2014 (згідно даних персоніфікованого обліку).
Вирішуючи питання чи підлягають спірні періоди трудової діяльності позивача до страхового стажу суд враховує, що порядок ведення трудових книжок на момент заповнення трудової книжки позивача (1981 рік), було врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, від 20.06.1974 №162, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР, відповідно до п.1.1 глави 1 якої трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника; трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних та громадських підприємств, установ та організацій, які пропрацювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних та тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню. Заповнення трудових книжок та вкладишів до них здійснюється мовою союзної, автономної республіки, автономної області, автономного округу, на території яких розташовано дане підприємство, установа, організація, та офіційною мовою СРСР (п.2.1 глави 2 Інструкції №162).
Відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я, по батькові (повністю, без скорочень чи заміни імені і по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорта чи свідоцтва про народження (пункт 2.10 глави 2 Інструкції №162).
Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка (пункт 2.12 глави 2 Інструкції №162).
Відповідно до цього ж пункту 2.12 Інструкції №162 зміни записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові та дату народження здійснюються адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, імені, по батькові та ін.) та з посиланням на номер і дату цих документів.
Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані. Посилання на відповідні документи записуються на внутрішньому боці обкладинки і засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Аналогічні вимоги передбачені також Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України (далі - Інструкція №58).
Так, за змістом пункту 2.13 Інструкції №58 зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.
Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.
Разом з тим, п.4 Постанови КМУ від 27.04.1993 №301 “Про трудові книжки працівників» установлено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Зазначена норма свідчить, що обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій належить трудова книжка, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17.
Окрім того, за висновком Верховного Суду у постанові від 06.03.2018 у справі №754/14989/15-а не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є виключно підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність чи відсутність виправлень у записах в трудовій книжці.
Так, відповідачем не зараховано трудову діяльність позивачки до страхового стажу через те, що у трудовій книжці на титульній сторінці запис про зміну прізвища з “ ОСОБА_2 » (російською мовою) на “ ОСОБА_3 » (російською мовою) виконаний неналежним чином, а саме відсутня повна інформація про первинний документ, на підставі якого здійснено запис.
Разом з тим, як вбачається з трудової книжки НОМЕР_1 , дата заповнення 20.07.1978 року, до трудової внесено зміни щодо її власника. Первинно зазначалося прізвище “ ОСОБА_2 » (російською мовою), далі вказано на “ ОСОБА_3 » (російською мовою). На внутрішньому боці обкладинки трудової книжки міститься наступний запис “ ОСОБА_4 изменена на основании св. о браке серия НОМЕР_2 , виданного ЗАГС г. Калуги от 21.06.1980 г. инспектор ОСОБА_5 » (російською мовою) та проставлений підпис відповідальної особи.
З наведеного вбачається, що запис про зміну прізвища з “ ОСОБА_2 » (російською мовою) на “ ОСОБА_3 » (російською мовою) містить посиланням на первинний документ на підставі якого він здійснений та вказано номер і дату документу.
Інших зауважень щодо трудової книжки позивачки оскаржуване рішення не містить.
При цьому, до матеріалів справи додано копію свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 21.06.1980 року, згідно якого “ ОСОБА_6 » (російською мовою) та “ ОСОБА_7 родившаяся 08.10.1959 г.»(російською мовою) уклали шлюб. Прізвище після укладення шлюбу дружини “ ОСОБА_3 » (російською мовою).
Трудова книжка НОМЕР_1 , дата заповнення 20.07.1978 року, видана на ім'я “ ОСОБА_7 » (російською мовою) ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Таким чином, аргументи відповідача про наявність недоліків у заповненні трудової книжки, як підставу для незарахування згідно із записами цієї трудової книжки до її страхового стажу періодів трудової діяльності, що враховуються до стажу роботи для призначення пенсії, на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV (до 01.01.2004), є необґрунтованими та безпідставними.
Крім того, відповідачем не доведено, що у трудовій книжці позивачки наявні записи містять неправдиві або недостовірні відомості.
Трудова книжка позивачки містить всі необхідні записи про роботу.
Записи у трудовій книжці позивачки виконані чітко, зрозуміло, та в повному обсязі містять інформацію про періоди роботи та займану посаду, реквізити відповідних наказів, на підставі яких вони внесені.
Відповідач не надав жодних зауважень щодо заповнення трудової книжки позивачки.
Таким чином, відомості про роботу підтверджуються відповідними записами у трудовій книжці і, на переконання суду, вони є належним доказом підтвердження страхового стажу позивачки.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду 1-ї інстанції, що не зараховані періоди роботи позивачки згідно трудової книжки НОМЕР_1 підлягають зарахуванню до її страхового стажу для розрахунку пенсії, оскільки підтверджені належними та достатніми доказами.
Також, апеляційний суд погоджується з висновком суду 1-ї інстанції, що належним та ефективним способом захисту права позивачки є зобов'язання пенсійного органу повторно розглянути її заяву з урахуванням висновків суду.
Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо спірних правовідносин.
Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач А.Г. Федусик
Судді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький