Справа № 604/956/25
Провадження № 2-а/604/40/25
31 жовтня 2025 року сел. Підволочиськ
Підволочиський районний суд Тернопільської області у складі:
головуючого судді Сидорак Г.Б.,
за участю: секретаря судового засідання Ілик Г.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (юридична адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
Представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Драус О.О., звернулася до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення №5/218 без дати про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення. Зазначає, що відповідно до вказаної постанови позивача притягнено до адміністративної відповідальності та накладено на нього стягнення у виді штрафу у розмірі 17000,00 гривень. Разом із цим, ОСОБА_1 08 серпня 2025 року прибув до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 , щоб дізнатися про результати розгляду заяви про продовження відстрочки, де йому повідомили, що відносно нього складена постанова про адміністративне правопорушення. Копію постанови позивачу не вручили, лише дали для ознайомлення та можливості зробити фотокопію для отримання рахунків для сплати штрафу. Представник позивача зазначає, що позивач не був належним чином повідомлений про необхідність явки до відділу РТКЦ. У тексті постанови лише констатується факт неявки, але не наведено жодних доказів, що повістку було вручено належним чином, що позивач не мав поважних причин. Крім того, у постанові відсутня дата розгляду справи та відмітка про надіслання її особі, відносно якої вона складена. За вказаних обставин вважає, що підстав для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП відсутні, а тому оскаржувану постанову слід скасувати, а провадження у справі - закрити. Окрім цього просять поновити строк на оскарження постанови.
Ухвалою суду від 21 серпня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Позивач ОСОБА_1 та його представник в судове засідання не з'явився, представник подала заяву в якій просить розгляд справи проводити без їхз участі, позов підтримують та просять задоволити.
Представник відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_1 , в судове засідання не прибув, про дату та час його проведення був належним чином повідомлений. Відзиву не подав.
Зважаючи на встановлені законом строки розгляду справи, враховуючи вимоги ст. 205 КАС України, суд вважає за можливе розгляд справи провести без участі сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відтак,у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Так, судом встановлено, що згідно з постановою по справі про адміністративне правопорушення №5/218 від 22.04.2025, винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн.
Як вбачається із змісту оскаржуваної постанови, під час звіряння військово-облікових даних встановлено, що 15 квітня 2025 року ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 та при уточненні військово-облікових даних було з'ясовано, що 30 січня 2025 року не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення даних та проходження військово-лікарської комісії. Поштове направлення повернулася на адресу відправника, а саме ІНФОРМАЦІЯ_3 з відміткою про відсутність особи за адресою місця проживання. У зв'язку із вказаним ОСОБА_1 здійснив правопорушення в особливий період (особливий період в Україні діє з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію» (набрав чинності з дня опублікування в газеті «Голос України» від 18 квітня 2014 року №49), який затверджений Законом України від 17.03.2014 р. №1126-VII, та порушив вимоги абз. 7 п. 3, ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Дії кваліфіковано за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі по тексту Закон № 2232-XII).
Так, згідно з частинами 1, 2 та статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
На виконання вимог частини 10 статті 1 Закону № 2232-XII громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року №1932-ХІІ, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні було введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та діє станом по сьогоднішній день.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначення засад організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі по тексту Закон № 3543-XII).
Відповідно до абзацу 2 частини 1 та частини 3 статті 22 Закону № 3543-XII громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Відповідно до абзацу 2 пункту 56 «Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 березня 2002 р. № 352 (далі - Положення № 352) оповіщення громадян про призов на строкову військову службу та їх прибуття на призовні дільниці здійснюється за розпорядженнями керівників районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки за формою згідно з додатком 17. Повістки громадянам можуть також вручатися безпосередньо посадовими особами районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до пункту 1 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 р. № 154 (далі - Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
На виконання пункту 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).
Отже, саме на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки законодавцем покладено обов'язок здійснювати заходи оповіщення та призову громадян.
Водночас, військовозобов'язані чи резервісти повинні прибути за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, вказані у повістці, а у разі неможливості прибуття, повідомити Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про поважність причин не прибуття за повісткою.
Відповідно до ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Статтею 210 КУпАП передбачено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Зокрема, порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку - тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 1).
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 3).
Постановою по справі про адміністративне правопорушення №5/218, винесеною 22.04.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 15 квітня 2025 року позивач прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 та при уточненні військово-облікових даних було з'ясовано, що йому було направлено повістку про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 30 січня 2025 року для уточнення даних та проходження військово-лікарської комісії. Вказана повістка повернулася на адресу відправника з відміткою про відсутність особи за адресою місця проживання.
Так, підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП.
Згідно із ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 283 КУпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Відповідно до статті 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
При цьому, суд звертає увагу, що матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт поінформованості позивача про необхідність прибуття до ТЦК і як наслідок надавало б суду можливість такі докази дослідити та оцінити, як це зазначено в оскаржуваній постанові, на предмет «відсутності адресата за вказаною адресою», що мало б наслідком констатації порушення позивачем як військовозобов'язаним правил військового обліку, що і визначає склад адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Згідно із ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Водночас слід вказати, що саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення.
Відповідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Водночас, в супереч вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України, суб'єкт владних повноважень у цій справі - ІНФОРМАЦІЯ_4 , не виконав обов'язок доказування правомірності оскаржуваної постанови. Оскільки, не надав жодних доказів на підставі яких винесено оскаржувану постанову, не подано.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На обов'язок та важливість доведення саме відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2019 року (справа №537/4012/16-а), від 17.07.2019 (справа №295/3099/17).
Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд першої інстанції приходить до висновку, що оскільки відповідач не довів дотримання ним порядку притягнення особи до відповідальності за відсутністю в матеріалах справи доказів належного сповіщення про прибуття до ТЦК у визначений день та годину, а відтак відсутні правові підстави для визнання позивача таким, що скоїв адміністративне правопорушення, що має наслідком оскаржувану постанову № 5/218 без дати винесення, скасувати як таку, що не відповідає вимогам КУпАП України, а провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 241-246, 286, 293 КАС України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задоволити.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення №5/218 від 22.04.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП - скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП - закрити.
Стягнути із ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду безпосередньо або через Підволочиський районний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
позивач: ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 (юридична адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ).
Суддя Г.Б. Сидорак