Єдиний унікальний номер: 448/1653/25
Провадження № 2/448/791/25
(повний текст)
27.10.2025 року Мостиський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Кічака Ю.В.,
при секретарі судового засідання Романченко І.А.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м.Мостиська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Судововишнянської міської ради Яворівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович, про визнання права власності, -
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Шачіна Н.М. звернулася до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що по АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області відносився до суспільної групи «колгоспний двір» та станом на 15.04.1991р. головою такого була ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а членами такого ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 (чоловік) та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (син), а виходячи із принципу рівності часток у майні колгоспного двору, кожен із даних осіб володіли станом на 15.04.1991р. часткою у розмірі по 1/3 у такому майні.
Вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер батько позивача - ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилась спадщина на належне йому майно, в тому числі на 1/3 частки у майні колгоспного двору. Ствердила, що єдиним спадкоємцем першої черги спадкування за законом спадкового майна після смерті ОСОБА_3 є його син ОСОБА_1 , який прийняв спадщину; інший можливий спадкоємець до вказаної спадщини ОСОБА_2 у встановлений законом строк відмовилася від прийняття даної спадщини на користь сина померлого - позивача ОСОБА_1 . Факт прийняття позивачем спадщини стверджується спільним проживанням зі спадкодавцем на час смерті, що підтверджується довідкою, виданої виконкомом Судововишнянської міської ради Мостиського району Львівської області №1145 від 2020 року. Саме позивачу як спадкоємцю приватним нотаріусом Мостиського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицьким Р.С. було видано свідоцтва про право на спадщину за законом на частину спадкового майна спадкодавця ОСОБА_3 .
Зазначила те, що ІНФОРМАЦІЯ_5 померла мати позивача - ОСОБА_2 та після її смерті відкрилась спадщина на належне їй майно, в тому числі на 1/3 частки у майні колгоспного двору.
Вказала, що після смерті ОСОБА_2 спадщину прийняв позивач - ОСОБА_1 . Факт прийняття ним спадщини стверджується поданою до нотаріуса заявою про прийняття спадщини. На частину спадкового майна спадкоємцю ОСОБА_1 нотаріусом було видано свідоцтва про право на спадщину за законом.
З огляду на що вважає, що позивач ОСОБА_1 став власником спірного будинковолодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») в цілому ( (1/3 частки, як члена колгоспного двору + 1/3 частки, яку успадкував після смерті батька ОСОБА_3 + 1/3 частки, яку успадкувала після смерті матері ОСОБА_2 ).
Покликається на те, що з метою оформлення своїх спадкових прав позивач звернувся до нотаріуса, однак у позасудовому порядку отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на спірний житловий будинок не має можливості, так як такий відносився до суспільної групи «колгоспний двір».
Ствердила, що у зв'язку з відсутністю належних правовстановлюючих документів на спірне будинковолодіння на ім'я спадкодавців, нотаріус роз'яснив позивачу звернутися до суду із позовною заявою про визнання права власності на житловий будинок або його частку.
З огляду на наведене, просить суд визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області.
Ухвалою судді від 02.09.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено провести розгляд справи в порядку загального позовного провадження; встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті (відзиву, відповіді на відзив, заперечення на відповідь).
Позивач ОСОБА_1 , в підготовче судове засідання не з'явився, однак його представник - адвоката Шачіна Н.М. через канцелярію суду подала заяву, в якій просила суд розглянути справу у відсутності сторони позивача та зазначила, що позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять їх задовольнити.
Представник відповідача - Судововишнянської міської ради Яворівського району Львівської області в підготовче судове засідання не з'явився, проте подав заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги визнають та просить розглядати справу у їх відсутності.
Третя особа - приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Р.С. в судове засідання не з'явився, проте надіслав заяви-повідомлення №№ 659/01-16, 658/01-16 від 17.10.2025р.; копії сторінок із спадкової справи №299/2023, заведеної після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , копії сторінок із спадкової справи № 104/2020, заведеної після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , інформаційні довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) та інформаційні довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори), а також клопотання про здійснення розгляду даної справи у його відсутності.
Оскільки розгляд справи відбувся за відсутності учасників справи, то відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У ч.4 ст.206 ЦПК України зазначено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.
Згідно ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставин, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, що врегульовано частиною 3 ст.12 ЦПК України.
Судом встановлено, що будинковолодіння по АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області відносилося до суспільної групи «колгоспний двір», головою якого була ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а членами такого ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 (чоловік) та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (син), що підтверджується випискою з погосподарської книги №3, що знаходиться в архіві виконавчого комітету Судововишнянської міської ради Яворівського району Львівської області щодо житлового будинку АДРЕСА_1 станом з 01.04.1988 по 15.04.1991 роки.
Всі зазначені члени колгоспного двору станом на 15.04.1991 року зберегли право на частку в майні такого.
Згідно вимог ст.7 Конституції СРСР 1936 року колгоспним двором є родинно-трудове об'єднання осіб, всі або більшість працездатних членів якого є членами колгоспу, беруть участь особистою працею в колгоспному виробництві, отримують основні доходи від суспільного господарства колгоспу і, крім того, ведуть особисте підсобне господарство на присадибній земельній ділянці.
Відповідно затверджених ЦСУ СРСР 13 квітня 1979 року № 11215 «Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів», визначення в сільській місцевості громадського типу господарства в погосподарській книзі та відомостей щодо членів колгоспного двору, що має правове значення, було покладено на сільські ради.
Надалі порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом - Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25 травня 1990 року № 69.
Згідно з п.9 зазначених Вказівок окремим господарством є особи, що проживають разом та ведуть спільне домашнє господарство.
Відповідно до змісту Вказівок №5-24/26 і №69 суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім'ї). Особи, які працюють у колгоспі, але не є членами колгоспу, належать до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади.
Згідно Закону України «Про власність» від 15.04.1991 року, пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22.12.1995 року, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба).
Відповідно до ст.ст.120, 123 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), чинного на час існування колгоспних дворів, майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору.
Спори щодо майна колишнього колгоспного двору мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору.
Виходячи з вимог ст.ст.120, 123 ЦК України в редакції 1963 року, які діяли станом на 15.04.1991р. і регулювали власність колгоспного двору, право на майно колгоспного двору (спірне будинковолодіння) в рівних частках мали: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто кожен по 1/3 частці будинковолодіння за вищевказаною адресою.
ІНФОРМАЦІЯ_4 відкрилась спадщина внаслідок смерті ОСОБА_3 .
До складу даної спадщини входило право на 1/3 частку спірного будинковолодіння за вищевказаною адресою, що належала йому як члену колгоспного двору.
Як вбачається з матеріалів справи, спадкодавець ОСОБА_3 за життя своїм майном не розпорядився, заповіту не склав. У зв'язку з відсутністю заповіту, спадкування здійснюється за законом.
З матеріалів справи, зокрема з копій сторінок спадкової справи №104/2020, заведеної після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , відомо, що син спадкодавця ОСОБА_1 у встановленому законом порядку прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_3 . Факт прийняття ним спадщини стверджується спільним проживанням разом із померлим на час відкриття спадщини, що вбачається із довідки, виданої виконавчим комітетом Мостиської міської ради за №1145 від 2020 року.
Тобто, в силу ст.1268 ЦК України позивач ОСОБА_1 вважається таким, що прийняв спадщину, яка відкрилась після смерті його батька ОСОБА_3 . Протягом встановленого законом шестимісячного строку, що передбачений ч.1 ст.1270 ЦК України, ОСОБА_3 не заявив про відмову від даної спадщини.
Водночас, такий на підставі заяви, що міститься в спадковій справі за №104/2020 отримав свідоцтва про право на спадщину за законом на частину спадкового майна. Спадщина, на яку видано свідоцтва, складається із приватизованих земельних ділянок площею: 0,8178 га цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та 0,3507 га цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Довгомостиської сільської ради Мостиського району Львівської області.
Водночас, інший спадкоємець першої черги спадкування за законом, а саме дружина спадкодавця ОСОБА_2 у встановлений законом строк відмовилась від належної їй частки у даній спадщині на користь іншого спадкоємця першої черги - позивача ОСОБА_1 , що підтверджується її письмовою заявою, наявною у матеріалах спадкової справи №104/2020.
Інших спадкоємців, які б мали право на обов'язкову частку у спадщині та які б у встановлений законом строк прийняли таку, - судом не встановлено.
Підсумовуючи, суд вважає, що належне спадкодавцю ОСОБА_3 спадкове майно, в тому числі право на 1/3 частки спірного будинковолодіння, успадкував саме його син (позивач) ОСОБА_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_5 відкрилась спадщина внаслідок смерті ОСОБА_2 (матері позивача).
До складу даної спадщини входило право на 1/3 частку спірного будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району»), що належала їй як члену колгоспного двору.
Як вбачається з матеріалів справи, спадкодавиця ОСОБА_2 за життя своїм майном не розпорядилася. У зв'язку з відсутністю заповіту, спадкування здійснюється за законом.
Відповідно до копій сторінок спадкової справи №299/2023, заведеної після ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , - син спадкодавиці - ОСОБА_1 (позивач) у встановлений законом строк звернувся до приватного нотаріуса Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицького Р.С. із заявою про прийняття даної спадщини та йому були видані Свідоцтва про право на спадщину за законом на частину спадкового майна спадкодавиці ОСОБА_2 .
Спадщина, на яку видано свідоцтва, складається із приватизованих земельних ділянок площею: 0,25 га цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), 0255 га цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, 0,0724 га цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, які розташовані за адресою: с.Довгомостиська Яворівського району Львівської області та земельних ділянок площею: 03509 га цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, 1,4251 га цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Довгомостиської сільської ради Яворівського району, а також на недоотриману пенсію сумою 3817,67 грн.
Інших спадкоємців першої черги спадкування за законом, які б прийняли зазначену спадщину, судом не встановлено.
Підсумовуючи вищевказане, суд вважає, що належне спадкодавиці ОСОБА_2 спадкове майно, в тому числі право на 1/3 частку спірного будинковолодіння успадкував саме позивач ОСОБА_1 .
Таким чином, позивач ОСОБА_1 став фактичним власником спірного будинковолодіння в цілому (1/3 частки, яка належить йому як члену колгоспного двору, 1/3 частки, яку він успадкував в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 та 1/3 частки, яку він успадкував в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 ).
При цьому, нотаріусом позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - у видачі свідоцтва про право на спадщину на дане спадкове майно - спірний житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, така відмова була зумовлена відсутністю належних правовстановлюючих документів, виданих на ім'я спадкодавців та належність спірного будинковолодіння до суспільної групи «колгоспний двір». Нотаріус роз'яснив позивачу можливість реалізації права на спадкування вказаного житлового будинку в судовому порядку.
Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року №56, передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п.4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).
Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.
Так, до 01.01.2013р. державна реєстрація права особи на частку у майні колгоспного двору здійснювалась МБТІ, відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002 року на підставі рішення, яке виносилось сільською радою про розподіл часток майна колгоспного двору.
Пунктом 2 розділу II «Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та інших законодавчих актів України» (зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 09.12.2011 року № 4152- VI) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно в порядку визначеному цим Законом, буде здійснюватися з 1 січня 2013 року.
З 1 січня 2013 року право власності на нерухоме майно посвідчуються на загальних засадах, свідоцтвом про право власності, що видає державний реєстратор прав з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав майно та їх обтяжень». Згідно з вимогами, які визначені ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор з 01.01.2013 року, не посвідчує прав власності на об'єкт нерухомого майна та не видає свідоцтва про права власності на підставі рішення сільської ради про розподіл часток майна колгоспного двору між його співвласниками.
Отже, через відсутність належних правовстановлюючих документів на спірний будинок з господарськими будівлями та спорудами за вищевказаною адресою та через належність такого до суспільної групи «колгоспний двір» право позивача на спірне будинковолодіння не може бути вирішено в позасудовому порядку, у зв'язку з чим такий звернувся до суду із вказаним позовом.
Вказані обставини сторонами не оспорюються та підтверджуються наявними у справі письмовими доказами, а саме: копією свідоцтва про смерть ОСОБА_3 серії НОМЕР_1 від 02.12.2019 року, копією свідоцтва про смерть ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 від 05.07.2023 року; копіями сторінок із спадкової справи №104/2020, заведеної після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , копіями сторінок із спадкової справи №299/2023, заведеної після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , випискою із погосподарської книги по селі Довгомостиська Яворівського району, - про суспільну групу двору та склад його членів станом з 01.04.1988 по 15.04.1991р.р.; листом-повідомленням нотаріуса про відмову у оформленні спадкових прав на спірне будинковолодіння; копією свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 від 18.01.1982 року; копією паспорта позивача; копією технічного паспорта на спірне будинковолодіння; іншими матеріалами справи.
Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця).
Згідно ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом).
Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Правилами ст.1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Згідно ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ч.1 ст. 1297 ЦК України).
Практика Верхового Суду України (п.23 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року) при розгляді справ даної категорії вказує на те, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Оскільки у даному випадку питання про право позивача ОСОБА_1 на спірне будинковолодіння не може бути вирішено в позасудовому порядку у зв'язку з вищевикладеними обставинами, тому це питання можливо вирішити у судовому порядку шляхом визнання права власності на вищевказане майно.
Статтею 55 Конституції України передбачено право кожного на захист своїх прав і свобод від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Права власника майна підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права на належне йому майно за умови, якщо власник не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб.
Відповідно до ч.3 ст.12, ст.81 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази мають бути належними і допустимими у відповідності до вимог ст.ст.77-78 ЦПК України.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Узагальнюючи, суд вважає, що є всі підстави для визнання за позивачем ОСОБА_1 права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 133, 141, ч.4 ст.200, ст.ст.206, 247, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Судововишнянської міської ради Яворівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович, про визнання права власності - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 06.11.2025 року.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець с.Довгомостиська, Мостиського району Львівської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 ;
Відповідач: Судововишнянська міська рада Яворівського району Львівської області, код ЄДРПОУ: 04056233; місцезнаходження: 81340, м.Судова Вишня, пл.І.Франка, 14, Яворівського району Львівської області;
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович, місцезнаходження: 81300, м.Мостиська, вул.Грушевського, 22, оф.22-25 Яворівського району Львівської області, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_6
Суддя Ю.В. Кічак