П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
06 листопада 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/12532/25
Головуючий в 1 інстанції: Скупінська О.В.
Місце та час укладення судового рішення «--:--», м. Одеса
Повний текст судового рішення складений 03.06.2025
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Крусяна А.В.,
суддів Шевчук О.А., Яковлєва О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), третя особа ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови, -
24.04.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулося до суду з позовом до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), третя особа ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови від 15.04.2025 у виконавчому провадження №73550791 про накладення штрафу у розмірі 5100грн., за невиконання без поважних причин судового рішення.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03.06.2025 у задоволенні позову відмовлено з підстав не виконання судового рішення без поважних причин.
Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального, процесуального права, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
Апелянт зазначає про виконання судового рішення шляхом здійснення нарахування ОСОБА_2 доплати до пенсії у розмірі 321605,77грн, яка обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27.06.2023 у справі №420/12813/23 (набрало законної сили 28.07.2023) зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_2 з 01.04.2019 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ЮО76668 від 21.03.2023 про розмір грошового забезпечення для обчислення пенсії станом на 05.03.2019, здійснивши виплату йому різниці між нарахованим та фактично виплаченим розміром пенсії з 01.04.2019 по день проведення перерахунку.
19.10.2023 Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №420/12813/23.
Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 08.12.2023 відкрито виконавче провадження №73550791 з виконання виконавчого листа №420/12813/23.
Відповідно до п.2 вищезазначеної постанови боржнику необхідно було виконати рішення суду протягом 10 робочих днів. /а.с.10/
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 25.12.2023 №1500-0405-5/182226 повідомлено, що Головним управлінням на підставі рішення суду у справі №420/12813/23 нараховано ОСОБА_2 доплату до пенсії у розмірі 321605,77грн, яка обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації. Розмір пенсії ОСОБА_2 з 01.10.2023 становить 17342,10грн. /а.с.12-14/
Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 15.04.2025 у виконавчому провадженні №73550791 накладено на боржника - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області штраф у розмірі 5100 грн. за не виконання судового рішення. /а.с.18-21/
Не погоджуючись з постановою про накладення штрафу за невиконання без поважних причин судового рішення, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. №1404-VIII (надалі - Закон України №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 3 Закону України №1404-VIII визначено перелік документів, що підлягають примусовому виконанню, до яких належать і виконавчі листи, що видаються судами.
Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України №1404-VIII, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Так, згідно ч.2 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Частиною 3 вищезазначеної статті встановлено, що невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно ч.6 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Відповідно до ч.1 ст.63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч.6 ст.26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
При цьому, частиною 2 вищезазначеної статті встановлено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Постанови про накладення штрафу за невиконання судового рішення можуть бути винесені лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Статтею 75 Закону України №1404-VІІІ передбачена відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії.
Відповідно до цієї норми, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, невиконання боржником рішення суду, за яким він зобов'язаний вчинити певні дії у строки, визначені законодавством, без наявності для цього поважних причин, тягне за собою відповідальність у вигляді накладення штрафу в розмірі 5100грн. (для юридичних осіб), а у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин у вигляді штрафу у подвійному розмірі 10200грн.
Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що визначальною умовою для накладення зазначеного штрафу є невиконання судового рішення без поважних причин
У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону України «Про виконавче провадження», можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Повертаючись до обставин цієї справи, колегією суддів встановлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області на підставі рішення суду у справі №420/12813/23 нараховано ОСОБА_2 доплату до пенсії у розмірі 321605,77грн, яка обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації. Розмір пенсії ОСОБА_2 з 01.10.2023 становить 17342,10грн. /а.с.12-14/
З матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням включено нараховані суми пенсії до реєстру судових рішень та поставлено у відповідну чергу на безпосередню виплату пенсії.
На підтвердження внесення до вищезазначеного Реєстру, відповідачем надано до суду скріншот з Реєстру.
Невиплата нарахованих грошових коштів обґрунтовується пенсійним органом відсутністю відповідних бюджетних асигнувань.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, щодо невиконання позивачем рішення суду без поважних причин у цій справі та відповідно правомірності оскаржуваної постанови.
Щодо надання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області інформації про потребу в коштах відносно ОСОБА_2 для виконання рішення суду у справі №420/12813/23, колегія суддів зазначає, що облік фінансових зобов'язань, що виникають внаслідок нарахування коштів на виконання судових рішень, здійснюється органами Пенсійного фонду України в автоматизованих системах обробки пенсійної документації (електронних пенсійних справах) та на їх підставі - в автоматизованій базі даних у підсистемі «Реєстр судових рішень» Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України (далі - ІКІС ПФ).
Пенсійний фонд України автоматичним способом узагальнює обліковану інформацію про суму заборгованості та щомісячно інформує про фінансову потребу Міністерство соціальної політики України, яке є головним розпорядником коштів бюджетної програми за КПКВК 2506080 «Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду».
За наданою інформацією Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області внесло до автоматизованої бази даних у підсистемі «Реєстр судових рішень» ІКІС ПФ відомості про зобов'язання з виплати заборгованості у розмірі 321605,77грн на виконання рішення суду у справі №420/12813/23.
Відтак, з моменту внесення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області до автоматизованої бази даних у підсистемі «Реєстр судових рішень» ІКІС ПФ відомостей про нараховану суму заборгованості ОСОБА_2 . Пенсійний фонд України був проінформований про таке зобов'язання і врахував його при поданні Міністерству соціальної політики України інформації про потребу у коштах.
Відповідно до ч.1 та 2 ст.8 Закону України «Про пенсійне забезпечення» виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України.
Пенсійний фонд України є самостійною фінансово-банківською системою, не входить до складу державного бюджету України, формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.
З процитованої норми права випливає, що виплати пенсій здійснюються територіальними управліннями Пенсійного фонду України області виключно за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.
Тобто, інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління Пенсійного фонду не має.
Також колегія суддів враховує, що Верховний Суд в постановах від 07.11.2019 у справі №420/70/19, від 23.04.2020 у справі №560/523/19 та від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а, від 13.10.2021 у справі №360/4708/20 та від 13.10.2021 у справі № 360/4705/20 зазначав, що невиконання пенсійним органом судового рішення, в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
В наведених рішеннях, суд касаційної інстанції наголошував на тому, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи.
Це, на думку Верховного Суду, не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Узагальнюючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова державного виконавця про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області штрафу за невиконання судового рішення є протиправною та підлягає скасуванню.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Оскільки суд першої інстанції порушив норми матеріального права, рішення суду першої інстанції в порядку ст.317 КАС України підлягає скасуванню.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Керуючись ст.ст.139, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задовольнити, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 червня 2025 року скасувати.
Ухвалити у цій частині постанову, якою визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 15.04.2025 у виконавчому провадження №73550791 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області штрафу у розмірі 5100грн.
Стягнути з відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 43315529) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) судові витрати у розмірі 6056 (шість тисяч п'ятдесят шість)грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.
Суддя-доповідач А.В. Крусян
Судді О.А. Шевчук О.В. Яковлєв