Єдиний унікальний номер: 448/1626/25
Провадження № 2/448/783/25
(повний текст)
27.10.2025 року Мостиський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Кічака Ю.В.,
при секретарі судового засідання Романченко І.А.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м.Мостиська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Мостиської міської ради Яворівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович, про визнання права власності, -
Представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Ленько М.Ю. звернулася до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що по АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області відносився до суспільної групи «колгоспний двір» та станом на 15.04.1991 року членами такого були: позивачка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6., дідо позивачки ОСОБА_3 ,ІНФОРМАЦІЯ_8, баба позивачки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9, мати позивачки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10., батько позивачки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_11. та брат позивачки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_12., а виходячи із принципу рівності часток у майні колгоспного двору, кожен із даних осіб володіли станом на 15.04.1991р. часткою у розмірі по 1/6 у такому майні.
Зазначила те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дідо позивачки - ОСОБА_3 та після його смерті відкрилась спадщина на належне йому майно, в тому числі на 1/6 частки у майні колгоспного двору. Ствердила, що після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняли його дружина ОСОБА_4 та дочка ОСОБА_5 . Факт прийняття ними спадщини стверджується тим, що такі фактично вступили в управління спадковим майном після смерті ОСОБА_3 (доглядали за житловим будинком, проводили поточні ремонти, обробляли земельну ділянку, сплачували податки, комунальні платежі). З огляду на що вважає, що їх, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 частки у спірному житловому будинку збільшились і становлять по 1/4 частці за кожною (по 1/6 частці, яка належала їм як членам колгоспного двору + по 1/12 (1/6:2) частці, яку вони успадкували після смерті чоловіка і батька ОСОБА_8 ).
Вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , та після її смерті відкрилась спадщина на належне їй майно, в тому числі на 1/4 частку у спірному майні (1/6 частки, яка належала їй як члену колгоспного двору + 1/12 частки, яку вона успадкувала після смерті чоловіка ОСОБА_3 ). Ствердила, що після смерті ОСОБА_4 спадщину прийняла її дочка ОСОБА_5 (мати позивачки). Факт прийняття спадщини стверджується тим, що така фактично вступила в управління спадковим майном після смерті своєї матері (доглядала за житловим будинком, проводила поточні ремонти, обробляла земельну ділянку, сплачувала податки, комунальні платежі). З огляду на що вважає, що частка ОСОБА_5 у спірному житловому будинку збільшилась і становить 1/2 частки (1/4 частки, яка належала їй + 1/4 частки, яку вона успадкувала після смерті матері ОСОБА_4 ).
Зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько позивачки ОСОБА_6 , який за життя своїм майном не розпорядився, заповіту не склав. Спадкоємцями першої черги спадкування за законом були в рівних частинах його дружина ОСОБА_5 та діти: позивачка ОСОБА_2 та ОСОБА_7 (брат позивачки). Ствердила, що такі прийняли спадщину після смерті ОСОБА_6 , так як спільно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та протягом встановленого строку не заявили про відмову від прийняття спадщини. Таким чином, їхні частки зросли та становлять: ОСОБА_5 5/9 частки (1/2 частки, яка належала їй + 1/18 частки, яку успадкувала після смерті чоловіка ОСОБА_6 ), позивачки ОСОБА_1 та ОСОБА_7 по 2/9 частки (по 1/6 частки, які належали їм як членам колгоспного двору + по 1/18 частці, яку вони успадкували після смерті батька ОСОБА_6 ).
Вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер брат позивачки - ОСОБА_7 , який за життя своїм майном не розпорядився, заповіту не склав. Єдиним спадкоємцем першої черги спадкування за законом була його мати ОСОБА_5 . Ствердила, що така прийняла спадщину після смерті сина ОСОБА_7 , так як спільно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та протягом встановленого строку не заявила про відмову від прийняття спадщини. Таким чином, частка ОСОБА_5 зросла та становить 7/9 (5/9 частки, яка належала їй + 2/9 частки, яку успадкувала після смерті сина ОСОБА_7 ).
Покликалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_5 померла мати позивачки - ОСОБА_5 , яка за життя своїм майном не розпорядилася, заповіту не склала. Ствердила, що єдиним спадкоємцем першої черги спадкування за законом після її смерті є її дочка - позивачка ОСОБА_1 , яка прийняла дану спадщину. Факт прийняття нею спадщини стверджується поданою до нотаріуса заявою про прийняття спадщини. З огляду на що вважає, що позивачка ОСОБА_1 стала одноосібним власником даного житлового будинку за вищевказаною адресою (1/6 частки як члену колгоспного двору+ 1/18 частки, яку успадкувала після смерті батька ОСОБА_6 +7/9 частки, яку успадкувала після смерті матері ОСОБА_9 ).
Покликалася на те, що з метою оформлення своїх спадкових прав позивачка ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса, однак у позасудовому порядку отримати свідоцтво про право на спадщину на спірний житловий будинок не має можливості, так як такий відносився до суспільної групи «колгоспний двір».
Ствердила, що у зв'язку з відсутністю належних правовстановлюючих документів на спірне будинковолодіння, нотаріус роз'яснив позивачці звернутися до суду із позовною заявою про визнання права власності.
З огляду на наведене, просить суд визнати за позивачкою ОСОБА_10 право власності на спірне будинковолодіння за вищевказаною адресою.
Ухвалою судді від 01.09.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено провести розгляд справи в порядку загального позовного провадження; встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті (відзиву, відповіді на відзив, заперечення на відповідь); задоволено клопотання представника позивачки - адвоката Ленько М.Ю. про витребування доказів.
Позивачка ОСОБА_1 , в підготовче судове засідання не з'явилася, проте подала через канцелярію суду заяву, в якій зазначила, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить розглядати справу без її участі.
Представник відповідача - Мостиської міської ради Львівської області, в підготовче судове засідання не з'явився, проте надіслав на адресу суду клопотання в якому зазначив, що позовні вимоги визнають та просять розглядати справу у їх відсутності.
Третя особа - приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Р.С. в судове засідання не з'явився, проте надіслав заяви-повідомлення №№ 667/01-16, 670/01-16, 671/01-16, 669/01-16, 668/01-16 від 17.10.2025р.; копії сторінок із спадкової справи №187/2024, заведеної після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , копії сторінок із спадкової справи №796/201, заведеної після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , копії сторінок із спадкової справи №795/2017, заведеної після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , копії сторінок із спадкової справи №277/2018, заведеної після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ; інформаційні довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) та інформаційні довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори), а також клопотання про здійснення розгляду даної справи у його відсутності.
Оскільки розгляд справи відбувся за відсутності учасників справи, то відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У ч.4 ст.206 ЦПК України зазначено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.
Згідно ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставин, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, що врегульовано частиною 3 ст.12 ЦПК України.
Судом встановлено, що будинковолодіння по АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області відносилося до суспільної групи «колгоспний двір», членами такого були: позивачка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6., дідо позивачки ОСОБА_3 ,ІНФОРМАЦІЯ_8, баба позивачки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9, мати позивачки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10., батько позивачки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_11. та брат позивачки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_12., що підтверджується випискою із погосподарської книги по селу Заверхи, - про суспільну групу двору та склад його членів станом з 01.04.1988 по 15.04.1991р.р. Всі зазначені члени колгоспного двору станом на 15.04.1991 року зберегли право на частку в майні такого.
Згідно вимог ст.7 Конституції СРСР 1936 року колгоспним двором є родинно-трудове об'єднання осіб, всі або більшість працездатних членів якого є членами колгоспу, беруть участь особистою працею в колгоспному виробництві, отримують основні доходи від суспільного господарства колгоспу і, крім того, ведуть особисте підсобне господарство на присадибній земельній ділянці.
Відповідно затверджених ЦСУ СРСР 13 квітня 1979 року № 11215 «Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів», визначення в сільській місцевості громадського типу господарства в погосподарській книзі та відомостей щодо членів колгоспного двору, що має правове значення, було покладено на сільські ради.
Надалі порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом - Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25 травня 1990 року № 69.
Згідно з п.9 зазначених Вказівок окремим господарством є особи, що проживають разом та ведуть спільне домашнє господарство.
Відповідно до змісту Вказівок №5-24/26 і №69 суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім'ї). Особи, які працюють у колгоспі, але не є членами колгоспу, належать до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади.
Згідно Закону України «Про власність» від 15.04.1991 року, пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22.12.1995 року, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба).
Відповідно до ст.ст.120, 123 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), чинного на час існування колгоспних дворів, майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору.
Спори щодо майна колишнього колгоспного двору мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору.
Виходячи з вимог ст.ст.120, 123 ЦК України в редакції 1963 року, які діяли станом на 15.04.1991р. і регулювали власність колгоспного двору, право на майно колгоспного двору (спірне будинковолодіння) в рівних частках мали: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , тобто кожен по 1/6 частці будинковолодіння за вищевказаною адресою.
ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина внаслідок смерті діда позивачки - ОСОБА_3 .
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7 Спадкові відносини в Україні регулюються Цивільним кодексом України 2003 року (ЦК), законами України "Про нотаріат", «Про міжнародне приватне право», іншими законами та підзаконними нормативними актами, як нормами матеріального та процесуального права. Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини. У разі, коли спадщина, відкрилась до набуття чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.
Згідно ст.524 ЦК України в редакції 1963 року спадкування здійснюється за законом і за заповітом. Спадкування за законом має місце, коли і оскільки воно не змінене заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.
Відповідно до ст.534 ЦК України 1963 року кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.
У відповідності до ч.1 ст.529 ЦК України 1963 року при спадкуванні за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина (чоловік) і батьки (усиновителі) померлого.
Відповідно до ст.548 ЦК України 1963 року для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Згідно ст.ст.548, 549 ЦК України 1963 року (діяли на момент відкриття спадщини), для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Таким чином, за ст.549 ЦК України спадкоємець вважається таким, що фактично прийняв спадщину, якщо він довів, що він вступив в управління або користування спадковим майном.
Отже, оскільки спадкодавець ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , то відповідно до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України на вказані правовідносини поширюється дія ЦК УРСР від 18.07.1963 року.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої входило право на 1/6 частки спірного будинковолодіння за вищевказаною адресою, що належала йому як члену колгоспного двору.
Спадкодавець ОСОБА_3 за життя своїм майном не розпорядився, заповіту не склав. У зв'язку з відсутністю заповіту, спадкування здійснюється за законом.
Із довідки, виданої виконавчим комітетом Мостиської міської ради Львівської області №431 від 25.07.2025 року вбачається, що після смерті ОСОБА_3 в управління спадковим майном вступила його дружина ОСОБА_4 та дочка ОСОБА_5 , які доглядали житловий будинок, проводили поточні ремонтні роботи, обробляли земельну ділянку, сплачували податки, комунальні платежі.
У відповідності до вимог ст. 549 ЦК УРСР суд розцінює такі дії вказаних осіб як вступ у фактичне володіння і управління спадковим майном, тобто приходить до висновку, що такі особи вчинили дії, які свідчать про прийняття ними спадщини.
Підсумовуючи, суд вважає, що належне спадкодавцю ОСОБА_3 спадкове майно, в тому числі право власності на 1/6 частку спірного будинковолодіння, що належало йому як члену колгоспного двору, успадкували його дружина ОСОБА_4 та дочка ОСОБА_5 по 1/12 частки відповідно.
ІНФОРМАЦІЯ_2 відкрилась спадщина внаслідок смерті баби позивачки - ОСОБА_4 .
До складу даної спадщини входило право на 1/4 частку спірного будинковолодіння АДРЕСА_2 , що належала їй (1/6 частки як члену колгоспного двору + 1/12 частки, яку успадкувала після смерті чоловіка ОСОБА_3 ).
Відповідно до копій сторінок спадкової справи №277/2018, заведеної після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняла її дочка - ОСОБА_5 (мати позивачки). Факт прийняття нею спадщини стверджується фактичним вступом в управління спадковим майном, що підтверджується довідкою, виданої Чернівською сільською радою Мостиського району Львівської області №626 від 17.04.2018 року. На частину спадкового майна спадкоємиці ОСОБА_5 було видано свідоцтва про право на спадщину за законом.Спадщина, на яку видане свідоцтва, складається з права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективні власності АТП «Галичина» Чернівської сільської ради Мостиського району Львівської області, розміром 2,26 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі.
Підсумовуючи, суд вважає, що належне спадкодавиці ОСОБА_4 спадкове майно, в тому числі право власності на 1/4 частку спірного будинковолодіння, що належало їй, успадкувала її дочка ОСОБА_5 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 відкрилась спадщина внаслідок смерті батька позивачки - ОСОБА_6 .
До складу даної спадщини входило право на 1/6 частки спірного будинковолодіння за вищевказаною адресою.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з копій сторінок спадкової справи №795/2017, заведеної після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , саме дружина ОСОБА_5 та діти ОСОБА_7 , ОСОБА_2 прийняли спадщину після смерті ОСОБА_6 . Факт прийняття ними спадщини стверджується спільним проживанням зі спадкодавцем ОСОБА_6 , згідно довідки, виданої виконкомом Чернівської сільської ради Мостиського району Львівської області №2185 від 30.08.2017 року.
Таким чином, ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_12 (позивачка) стали фактичними власниками наступних часток у спірному будинковолодінні, а саме: ОСОБА_5 - 5/9 частки (1/6 частки, що належала їй як члену колгоспного двору + 1/12 частки, яку вона успадкувала після смерті батька ОСОБА_3 + 1/4 частки, яку вона успадкувала в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_4 + 1/18, яку успадкувала після смерті чоловіка ОСОБА_6 ), а ОСОБА_7 та ОСОБА_12 - по 2/9 частки ( по 1/6 частки, що належали їм як членам колгоспного двору + по 1/18 частки, яку вони успадкувала після смерті батька ОСОБА_6 ).
ІНФОРМАЦІЯ_4 відкрилась спадщина внаслідок смерті брата позивачки - ОСОБА_7 .
До складу спадщини, яка відкрилась внаслідок смерті спадкодавця ОСОБА_7 , входило право на 2/9 частки спірного будинковолодіння АДРЕСА_1 .
Відповідно до копій сторінок спадкової справи №796/201, заведеної після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , спадщину після смерті ОСОБА_7 прийняла його мати - ОСОБА_5 . Факт прийняття нею спадщини стверджується спільним проживанням зі спадкодавцем, згідно довідки виданої виконкомом Чернівської сільської ради Мостиського району Львівської області № 2770 від 02.11.2017 року.
Підсумовуючи, суд вважає, що належне спадкодавцю ОСОБА_7 спадкове майно, в тому числі право власності на 2/9 частки спірного будинковолодіння (1/6 частки, що належала йому як члену колгоспного двору + 1/18 частки, яку він успадкував після смерті батька ОСОБА_3 ), успадкувала його мати ОСОБА_5 .
ІНФОРМАЦІЯ_5 відкрилась спадщина внаслідок смерті матері позивачки - ОСОБА_5 , яка за життя своїм майном не розпорядилася, заповіту не склала.
До складу спадщини, яка відкрилась внаслідок смерті спадкодавиці ОСОБА_5 , входило право на 7/9 частки спірного будинковолодіння АДРЕСА_1 .
Відповідно до копій сторінок спадкової справи №187/2024, заведеної після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , позивачка ОСОБА_1 , як спадкоємиця за законом першої черги, спадщину після смерті останньої прийняла - звернулась в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини (отже, факт прийняття нею спадщини підтверджується поданою нотаріусу заявою про прийняття спадщини). Інших спадкоємців майна ОСОБА_5 , крім позивачки ОСОБА_1 судом не встановлено.
Підсумовуючи, суд вважає, що належне спадкодавиці ОСОБА_5 спадкове майно, в тому числі право власності на 7/9 частки спірного будинковолодіння успадкувала саме її дочка ОСОБА_1 (позивачка).
Таким чином, позивачка ОСОБА_1 стала фактичним власником спірного будинковолодіння (1/6 частки, яка належала їй як члену колгоспного двору + 1/18 частки, яку успадкувала після смерті батька ОСОБА_6 + 7/9 частки, яку успадкувала після смерті матері ОСОБА_5 ).
При цьому, нотаріусом позивачці було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - у видачі свідоцтва про право на спадщину на дане спадкове майно - спірний житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, така відмова була зумовлена відсутністю належних правовстановлюючих документів. Нотаріус роз'яснив позивачці ОСОБА_1 можливість реалізації права на спадкування вказаного житлового будинку в судовому порядку.
Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року №56, передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п.4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).
Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.
Так, до 01.01.2013р. державна реєстрація права особи на частку у майні колгоспного двору здійснювалась МБТІ, відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002 року на підставі рішення, яке виносилось сільською радою про розподіл часток майна колгоспного двору.
Пунктом 2 розділу II «Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та інших законодавчих актів України» (зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 09.12.2011 року № 4152- VI) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно в порядку визначеному цим Законом, буде здійснюватися з 1 січня 2013 року.
З 1 січня 2013 року право власності на нерухоме майно посвідчуються на загальних засадах, свідоцтвом про право власності, що видає державний реєстратор прав з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав майно та їх обтяжень». Згідно з вимогами, які визначені ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор з 01.01.2013 року, не посвідчує прав власності на об'єкт нерухомого майна та не видає свідоцтва про права власності на підставі рішення сільської ради про розподіл часток майна колгоспного двору між його співвласниками.
Отже, через відсутність належних правовстановлюючих документів на спірний будинок з господарськими спорудами за вищевказаною адресою та через належність такого до суспільної групи «колгоспний двір» право позивачки ОСОБА_1 на спірне будинковолодіння не може бути вирішено в позасудовому порядку, у зв'язку з чим така звернулася до суду із вказаним позовом.
Вказані обставини сторонами не оспорюються та підтверджуються наявними у справі письмовими доказами, а саме: копією свідоцтва про смерть ОСОБА_5 серії НОМЕР_1 від 20.05.2024 року, копією свідоцтва про смерть ОСОБА_7 серії НОМЕР_2 від 24.04.2017 року, копією свідоцтва про смерть ОСОБА_6 серії НОМЕР_3 від 02.11.2015 року, копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 02.04.2004 року, копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 11.10.1996 року; копіями сторінок із спадкової справи №187/2024, заведеної після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , копіями сторінок із спадкової справи №796/201, заведеної після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , копіями сторінок із спадкової справи №795/2017, заведеної після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , копіями сторінок із спадкової справи №277/2018, заведеної після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ; інформаційними довідками зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) та інформаційними довідками зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори); випискою із погосподарської книги по с. Заверхи, - про суспільну групу двору та склад його членів станом з 01.04.1988-15.04.1991р.р.; листом-повідомленням нотаріуса про відмову у оформленні спадкових прав на спірне будинковолодіння; звітом про оцінку майна; копією свідоцтва про одруження ОСОБА_3 та ОСОБА_13 серії НОМЕР_6 від 03.12.1951 року, згідно якого ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_9, після реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_14 »; копією свідоцтва про народження ОСОБА_15 серії НОМЕР_7 від 17.02.1954 року; копією свідоцтва про укладення шлюбу між ОСОБА_6 та ОСОБА_15 серії НОМЕР_8 від 21.07.1979 року; копією свідоцтва про народження ОСОБА_7 серії НОМЕР_9 від 26.05.1980 року; копією свідоцтва про народження ОСОБА_11 серії НОМЕР_10 від 19.01.1985 року; копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_11 від 27.10.2015 року, згідно якого ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , після реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_16 »; копією паспорта позивачки ОСОБА_1 ; іншими матеріалами справи.
Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця).
Згідно ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом).
Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Правилами ст.1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Згідно ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ч.1 ст. 1297 ЦК України).
Практика Верхового Суду України (п.23 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року) при розгляді справ даної категорії вказує на те, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Оскільки у даному випадку питання про право позивачки ОСОБА_1 на спірне будинковолодіння не може бути вирішено в позасудовому порядку у зв'язку з вищевикладеними обставинами, тому це питання можливо вирішити у судовому порядку шляхом визнання права власності на вищевказане майно.
Статтею 55 Конституції України передбачено право кожного на захист своїх прав і свобод від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Права власника майна підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права на належне йому майно за умови, якщо власник не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб.
Відповідно до ч.3 ст.12, ст.81 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази мають бути належними і допустимими у відповідності до вимог ст.ст.77-78 ЦПК України.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Узагальнюючи, суд вважає, що є всі підстави для визнання за позивачкою ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області, в цілому.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 133, 141, ч.4 ст.200, ст.ст.206, 247, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Мостиської міської ради Яворівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович, про визнання права власності - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 06.11.2025 року.
Відомості про учасників справи:
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженка с.Старява, Мостиського району Львівської області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_12 ;
Відповідач: Мостиська міська рада Львівської області, код ЄДРПОУ: 26307500, місцезнаходження: 81300, м.Мостиська, вул.Грушевського, 6, Яворівського району Львівської області;
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович, місцезнаходження: 81300, м.Мостиська, вул.Грушевського, 22, оф.22-25 Яворівського району Львівської області, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_7
Суддя Ю.В. Кічак