П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
07 листопада 2025 р.м.ОдесаСправа № 420/30872/24
Головуючий в 1 інстанції: Білостоцький О.В.
Суддя П'ятого апеляційного адміністративного суду Осіпов Ю.В., розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.04.2017р. по 28.02.2018р. включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008р. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.04.2017р. по 28.02.2018р. включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008р. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018р. по 31.12.2019р. включно, відповідно до приписів абз.4,6 п.5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078), фіксованій величині 3849,28 грн. в місяць. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018р. по 31.12.2019р. включно відповідно до абз.3,4,6 п.5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078), фіксованій величині - 3849,28 грн. в місяць. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2020р. по 06.12.2021р. включно відповідно до абз.4,6 п.5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078), фіксованій величині - 3849,28 грн. в місяць. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2020р. по 06.12.2021р. включно відповідно до приписів абз.3,4,6 п.5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078), фіксованій величині - 3849,28 грн. в місяць. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач 27.03.2025р. подав апеляційну скаргу.
Ухвалою судді П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2025р. дану апеляційну скаргу було залишено без руху з підстав не сплати апелянтом судового збору та не надання доказів надсилання копії апеляційної скарги та копій доданих до неї матеріалів позивачу. Апелянту надано 5-денний строк з моменту отримання копії ухвали для усунення зазначених у ній недоліків.
Враховуючи те, що вимоги ухвали судді П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2025р. залишились не виконаними, недоліки апеляційної скарги у встановлений строк не усунуті, ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05.05.2025р. апеляційну скаргу - повернуто апелянту.
03.11.2025р. відповідач повторно подав апеляційну скаргу на рішення суду 1-ї інстанції від 28.02.2025р. В обґрунтування доводів клопотання відповідач зазначив про те, що на підтвердження реального наміру здійснити апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції він без необґрунтованих затримок скористався своїм правом на повторне звернення до суду апеляційної інстанції. Разом із тим, посилаючись на запровадження на території України воєнного стану з 24.02.2022р., апелянт просить визнати причини пропуску строку на апеляційне оскарження в розглядуваній справі поважними та поновити його.
Однак, наведені відповідачем підстави для поновлення процесуального строку не можуть бути визнані поважними, з огляду на таке.
Так, ч.1 ст.295 КАС України встановлено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з ч.ч.2,3 ст.295 КАС України, учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч.2 ст.299 цього Кодексу.
Як вбачається із матеріалів апеляційної скарги, оскаржуване рішення Одеського окружного адміністративного суду ухвалено - 28.02.2025р. та отримано апелянтом - 01.03.2025р. А відтак, строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, у даному випадку, спливає - 02.04.2025р. Натомість, апеляційна скарга вдруге подана відповідачем до суду апеляційної інстанції лише - 03.11.2025р., тобто зі значним пропуском визначеного ст.295 КАС України строку на апеляційне оскарження.
Аналіз положень ст.5,13 та 293 КАС України дозволяє дійти висновку про те, що учасники справи, у разі, якщо не погоджуються із ухваленим судовим рішенням після розгляду справи у суді 1-ї інстанції, можуть скористатися правом його оскарження в апеляційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним Кодексом строк.
Відповідно до ч.5 ст.44 КАС України, учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Учасники справи, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку. Однак, КАС України передбачає і можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Встановлення процесуальних строків КАС України передбачено з метою дисциплінування учасників справи та своєчасного виконання ними передбачених цим же Кодексом процесуальних обов'язків.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці процесуальні строки обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено виключно у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.
При вирішенні питання про поновлення строку апеляційного оскарження, необхідно надавати оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку інтервалів часу: з моменту закінчення визначеного у ст.295 КАС України строку апеляційного оскарження до дати звернення з апеляційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої апеляційної скарги або відмови у відкритті апеляційного провадження (вперше) до дати повторного звернення з апеляційною скаргою тощо.
Неналежна організація процесу з оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб та невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення апеляційної скарги, та, зокрема, повернення заявнику апеляційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його апеляційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Та обставина, що повернення апеляційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у суду - обов'язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
Судова колегія звертає увагу відповідача, що повернення раніше поданої апеляційної скарги не означає можливість повторного звернення до суду апеляційної інстанції у будь-який час після такого повернення, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, адже у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.
Також, варто зазначити про те, що звернення до суду з апеляційної скаргою це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження судового рішення, то реалізація цього права має відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України.
Зловживання процесуальними правами не допускається.
Так, відповідач у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження не обґрунтовує пропуск строку на апеляційне оскарження судового рішення у даній справі, враховуючи той факт, що апеляційна скарга, яка подана вперше - 27.03.2025р. та, у подальшому, залишена без руху - 14.04.2025р. (отримана апелянтом - 14.04.2025р.) і повернута - 05.05.2025р. (отримана - 06.05.2025р.), в той час як повторне звернення відповідача з апеляційною скаргою відбулося - 03.11.2025р.
Отже, у даному випадку, відповідачем допущено необ'єктивне та необґрунтоване зволікання з поданням апеляційної скарги, оскільки повторне звернення до суду апеляційної інстанції відбулося майже через 6 місяців після повернення первинної апеляційної скарги, що, у свою чергу, також перевищує строк, встановлений ч.2 ст.295 КАС України.
Варто зауважити про те, що відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.
Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним в ухвалі від 18.03.2020р. у справі №420/3173/19, ухвалах від 30.12.2020р. у справі №560/3049/20, від 28.04.2022р. у справі №240/12834/21, у справі №560/8944/20, у справі №300/3392/21, у справі №240/10120/21, у справі №380/6677/21, ухвалі від 04.05.2022р. у справі №120/4055/21-а, ухвалі від 12.05.2022р. у справі №620/7674/21, ухвалі від 09.06.2022р. у справі №380/12274/21 та ухвалі від 20.06.2022р. у справі № 380/7161/21.
Судова колегія зауважує, що за законодавством України введення воєнного стану не змінено порядок сплати судового збору.
Щодо посилання апелянта на обставину запровадження на території України воєнного стану з 24.02.2022р., слід наголосити на тому, що питання поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Разом із тим, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення у всіх абсолютно випадках.
Між пропуском процесуального строку та введенням воєнного стану має бути безпосередній, прямий причинний зв'язок.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх ухвалах від 23.06.2022р. у справі №380/7251/21, у справі №520/8674/2020 та у справі №440/2822/20.
Враховуючи наведені вище обставини, на думку суду, в апелянта, який діє як суб'єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи й, до того ж, є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, було достатньо часу для сплати суми судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі та надання платіжного документа про таку сплату, а тому наведені у клопотанні обставини не можуть бути підставою для поновлення пропущеного строку.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.05.2018р. у справі №804/2979/17 та від 07.06.2018р. у справі №822/276/17.
Згідно зі сталою практикою Європейського суду з прав людини, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип «res judicata», особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008р.).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.10.2011р. по справі «Рисовський проти України» (заява №29979/04) підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, а також мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Тобто, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи повинні діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.
При цьому, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, та утримуватись від використання прийомів, які пов'язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989р. у справі «Компанія «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А.» проти Іспанії»).
За приписами ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Щодо суми судового збору, слід зазначити наступне.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір».
У відповідності до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За подання фізичною особою до суду адміністративного позову немайнового характеру ставка судового збору складає - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання апеляційної скарги розмір судового збору становить - 150% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги (п.3 ч.2 цієї статті).
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч.2 цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір»).
Станом на 01.01.2024р. розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складав - 3028 грн.
Отже, враховуючи немайновий характер заявлених позовних вимог, за подання цього позову до суду 1-ї інстанції позивач повинен був сплатити судовий збір у сумі - 1211,20 грн. (3028 грн. х 0,4). А відтак, належною сумою сплати судового збору за подання апеляційної скарги, у даному випадку, є сума у розмірі - 1453,44 грн. (1211,20 грн. х 1,5 х 0,8).
Виявлені недоліки мають бути усунені шляхом надання до суду доказів сплати судового збору за подання цієї апеляційної скарги у розмірі - 1453,44 грн. за належними реквізитами щодо його сплати:
отримувач коштів: ГУК в Од.обл./Приморський р-н/22030101;
код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37607526;
банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку (МФО): 899998;
рахунок отримувача: UA678999980313101206081015758;
код класифікації доходів бюджету: 22030101.
Окрім того, відповідно до п.2 ч.5 ст.296 КАС України, до апеляційної скарги додаються копії апеляційної скарги та доданих до неї письмових матеріалів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга та додані матеріали подаються до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги та доданих матеріалів в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень ст.44 цього Кодексу.
Згідно з ч.9 ст.44 КАС України, у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов'язаний надати до суду доказ надсилання цих матеріалів іншим учасникам справи.
Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності у іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність у іншого учасника справи електронного кабінету - в паперовій формі листом з описом вкладення.
З матеріалів справи вбачається, що апеляційна скарга сформована та подана через підсистему «Електронний суд», однак апелянтом не надані докази направлення копії апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів позивачу, ані на електронний кабінет підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», ані в паперовій формі листом з описом вкладення поштового відправлення. Разом із тим, слід звернути увагу на те, що надання відповідачем до суду доказів надсилання копій апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів представнику позивача не може вважатися належним виконання зазначених вимог процесуального законодавства.
Оскільки особою, яка оскаржує рішення суду в апеляційному порядку, не сплачено судовий збір, не надано доказів надсилання копії апеляційної скарги та копій доданих до неї матеріалів позивачу, а також не зазначено належних підстав для поновлення пропущеного строку звернення до суду апеляційної інстанції, дана апеляційна скарга, на підставі ст.298 КАС України, підлягає залишенню без руху.
При цьому, протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху апелянт має право звернутися до суду апеляційної інстанції із клопотанням про усунення недоліків та вказати інші підстави для поновлення строку.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.295,298 КАС України,
У задоволені клопотання Військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку апеляційного оскарження - відмовити.
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без руху.
Для усунення недоліків поданої апеляційної скарги надати апелянту 10-денний строк з моменту отримання копії ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя Осіпов Ю.В.