07 листопада 2025 р. Справа № 440/13714/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.03.2025, головуючий суддя І інстанції: Р.І. Молодецький, м. Полтава, по справі № 440/13714/24
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасною виплатою грошового забезпечення з врахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб за 2020, 2021 та 2022 роки;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення з 30.01.2020 року по день фактичного виконання рішення суду Харківського окружного адміністративного суду від 30.05.2023 року по справі №520/1376/23 - 13.12.2023 року, відповідно до Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів, у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових в нагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 року.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 21.03.2025 року задоволено частково позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 стосовно не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 13.12.2023.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 20.05.2024 відповідно до Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням Військовою частиною НОМЕР_1 було подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм процесуального та матеріального права, просить рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.03.2025 року скасувати в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що ним було сплачено кошти в сумі 202 076,52 гривень на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.05.2023 у справі №520/1376/23, а не виплачувалося саме грошове забезпечення, тому ця виплата не є грошовим забезпеченням та не пов'язана з виконанням обов'язків несення служби, а має характер виплати, що здійснена на підставі виконання рішення суду, відтак на неї не поширюються положення абзацу 2 підпункту 1.7. частини 161 підрозділу 10 розділу ХХ та п. 168.5 ст. 168 Податкового кодексу України, а також положення Порядку №44 щодо компенсації сум податку на доходи фізичних осіб, та ці норми права до виниклих правовідносин не застосовуються. Позивач не заявляв жодних претензій щодо проведеного з ним розрахунку та сам просив про його виключення із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , його позов не підлягає задоволенню.
Згідно зі статтею 304 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.
Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на норми частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 , на посаді офіцера юридичної групи з 27.02.2019 (відповідно до Наказу Міністра оборони України №98 від 2019 року) по 21.12.2022 (відповідно до Наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №365 від 21.12.2022 року). ОСОБА_1 був виключений зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та вибув на нове місце служби.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.05.2023 року у справі № 520/1376/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено в повному обсязі.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку та доплати грошового забезпечення за період з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік та грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про державний бюджет України на 2020 рік" на 01.01.2020 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017р. № 704 з врахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 перерахувати ОСОБА_1 та виплатити грошове забезпечення за період з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік та грошову допомогу на оздоровлення за 2020 рік з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про державний бюджет України на 2020 рік" на 01.01.2020 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017р. № 704 з врахуванням раніше виплачених сум.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку та доплати грошового забезпечення за період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік та грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про державний бюджет України на 2021 рік" на 01.01.2021 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017р. № 704 з врахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 перерахувати ОСОБА_1 та виплатити грошове забезпечення за період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік та грошову допомогу на оздоровлення за 2021 рік з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про державний бюджет України на 2021 рік" на 01.01.2021 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017р. № 704 з врахуванням раніше виплачених сум.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку та доплати грошового забезпечення за період з 01.01.2022 року по 11.12.2022 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про державний бюджет України на 2022 рік" на 01.01.2022, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017р. № 704 з врахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 перерахувати ОСОБА_1 та виплатити грошове забезпечення за період з 01.01.2022 року по 11.12.2022 року, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік та грошову допомогу на оздоровлення за 2022 рік з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про державний бюджет України на 2022 рік" на 01.01.2022 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017р. № 704 з врахуванням раніше виплачених сум.
На виконання судового рішення у справі від 30.05.2023 у справі № 520/1376/23 відповідачем нараховано та 13.12.2023 виплачено позивачу кошти в сумі 202076,52 грн, що підтверджується банківською випискою та платіжною інструкцією № 1990 від 05.12.2023.
З метою досудового врегулювання спору, позивачем 03.10.2024 року на адресу відповідача було направлено заяву про виплату відповідної компенсації на підставі Закону №2050-III та Порядку №159. Станом на дату подачі позовної заяви (15.11.2024) відповіді отримано не було.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 30.01.2020 по день фактичної виплати 13.12.2023, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції в частині задоволення позовних вимог виходив з того, що грошове забезпечення з врахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб за 2020, 2021, 2022 роки позивачу було нараховане та виплачене лише 13.12.2023, а отже порушення відповідачем встановлених строків виплати нарахованих доходів наявне та, як наслідок, у позивача виникає право на компенсацію втрати частини доходів відповідно до частини другої статті 2 Закону № 2050-III.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, суд зазначив, що відповідні вимоги є передчасними і задоволенню не підлягають, посилаючись на правову позицію Верховного Суду викладену в постанові від 17.03.2020 у справі №815/5826/16.
Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Питання, пов'язані із здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані нормами Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2011 № 159.
Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ (далі Закон № 2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно з положеннями статті 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі необхідно розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема заробітна плата (грошове забезпечення) (частина друга статті 2 Закону № 2050-III).
Статтею 3 Закону № 2050-III передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно з положеннями статті 4 Закону № 2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21.02.2001 № 159, якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі Порядок № 159).
Пунктами 2, 3 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року.
Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:
- пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);
- соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);
- стипендії;
- заробітна плата (грошове забезпечення).
Згідно з п. 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Системний аналіз даних положень дає змогу дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі індексації грошового забезпечення) та виплата нарахованих доходів, які мають постійний характер, тобто виплачуються щомісяця. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Судом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.05.2023 року по справі №520/1376/23 зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 перерахувати ОСОБА_1 та виплатити грошові забезпечення за період з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року, за період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року, за період з 01.01.2022 року по 11.12.2022 року, матеріальні допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020/2021/2022 роки та грошові допомоги на оздоровлення за 2020/2021/2022 роки з урахуванням розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, виходячи з прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених Законом України "Про державний бюджет України на 2020 рік" на 01.01.2020 року, Законом України "Про державний бюджет України на 2021 рік" на 01.01.2021 року, Законом України "Про державний бюджет України на 2022 рік" на 01.01.2022 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017р. № 704 з врахуванням раніше виплачених сум.
На виконання рішення суду від 30.05.2023 року (набрало законної сили 23.10.2023 року), 13.12.2023 Військовою частиною НОМЕР_1 позивачу було здійснено виплату заборгованих коштів у розмірі 202 076,52 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 05.12.2023 № 1990. Однак відповідачем не було нараховано та виплачено компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Враховуючи, що грошове забезпечення з врахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб за 2020, 2021, 2022 роки позивачу було нараховане та виплачене лише 13.12.2023, а не в день виключення зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про порушення відповідачем встановлених строків виплати нарахованих доходів та, як наслідок, наявність у позивача права на компенсацію втрати частини доходів відповідно до частини другої статті 2 Закону № 2050-III.
Суд відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача з приводу не застосування норм Постанови КМУ № 44 від 15.01.2004 «Про затвердження Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових в нагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу» до спірних правовідносин, оскільки рішенням суду першої інстанції вже було відмовлено в задоволенні даних позовних вимог.
При цьому, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 20.05.2024 відповідно до Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ та Порядку №159, виходячи з наступного.
ОСОБА_1 в позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог двічі було зазначено, що період з 30.01.2020 року по 13.12.2023 року, ним вважається періодом затримки розрахунку при виключення його зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, зокрема, грошового забезпечення.
Згідно наявної в матеріалах справи виписки з банку, позивачу виплатили грошове забезпечення на виконання рішення суду саме 13.12.2023 року, при цьому суд частково задовольнив позов, а саме визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 стосовно не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 13.12.2023 та зобов'язав Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 20.05.2024 відповідно до Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.
Отже, колегія суддів вважає, що в матеріалах справи відсутні докази, які б обґрунтовували збільшення терміну виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення по 20.05.2024, а не по 13.12.2023, як те зазначав неодноразово позивач.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом викладення абзацу третього резолютивної частини судового рішення в іншій редакції, а саме: «зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 13.12.2023 відповідно до Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159».
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав задовольнити частково вимоги апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 .
Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.242,243,250,308,311,315,316,321,322,325,328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити частково.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21 березня 2025 року у справі №440/13714/24 змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини судового рішення в наступній редакції, а саме: «зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 13.12.2023 відповідно до Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159».
В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.03.2025 по справі № 440/13714/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.М. Макаренко
Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова