07 листопада 2025 р. Справа № 480/4369/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Перцової Т.С. , Макаренко Я.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.06.2025 (суддя Глазько С.М.; м. Суми) по справі № 480/4369/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Сумській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Сумській області (надалі також - відповідач, ГУ ДПС у Сумській області) в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (форма Ф), прийняте ГУ ДПС у Сумській області від 06.12.2023 № 388458-2410-1817-UА 59100030000078744, яким нараховано земельний податок з фізичних осіб (код платежу 18010700) за 2023 рік в розмірі 13652,21 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (форма Ф), прийняте ГУ ДПС у Сумській області від 27.03.2024 № 28649-2410-1817-UА 59100030000078744, яким нараховано земельний податок з фізичних осіб (код платежу 18010700) за 2024 рік в розмірі 928,25 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що він є платником єдиного податку другої групи, що використовує свої земельні ділянки у підприємницькій діяльності, та звільнений від сплати земельного податку.
Рішенням від 12 червня 2025 року Сумський окружний адміністративний суд задовольнив позов ОСОБА_1 .
Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення (форма Ф), прийняте ГУ ДПС у Сумській області від 06.12.2023 № 388458-2410-1817-UА 59100030000078744, яким ОСОБА_1 нараховано земельний податок з фізичних осіб (код платежу 18010700) за 2023 рік в розмірі 13652,21 грн.
Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення (форма Ф), прийняте ГУ ДПС у Сумській області від 27.03.2024 № 28649-2410-1817-UА 59100030000078744, яким ОСОБА_1 нараховано земельний податок з фізичних осіб (код платежу 18010700) за 2024 рік в розмірі 928,25 грн.
Стягнув на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області (вул. Іллінська, 13, м. Суми, Сумська область, 40009, ЄДРПОУ 43995469).
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на ухвалення рішення з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.06.2025 по справі №480/4369/24 та прийняти нову постанову, якою відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач посилається на відсутність підстав для звільнення платника податків від обов'язку зі сплати земельного податку у зв'язку із використанням земельної ділянки площею 0,07779 га з кадастровим номером 5910300000:01:009:0414 у господарській діяльності. З посиланням на положення Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 із змінами та доповненнями відповідач зазначає, саме Повідомлення за ф. № 20-ОПП є тим документом, що підтверджує використання платником земельної ділянки у своїй господарській діяльності. Для застосування пільги у вигляді звільнення від сплати земельного податку не є достатнім мати статус фізичної особи-підприємця і бути платником єдиного податку. Необхідно фактично використовувати земельну ділянку у своїй господарській діяльності. Вказує, що ОСОБА_2 . Повідомлення за ф. № 20-ОПП щодо експлуатації земельної ділянки подано тільки 24.01.2024, тобто уже після того, як контролюючим органом було здійснено нарахування податкових зобов'язань зі сплати земельного податку згідно спірних податкових повідомлень-рішень. Таким чином, на переконання відповідача, станом на дату прийняття спірних ППР підстав для застосування до позивача передбаченої нормами ПК України пільги не було.
Позивач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується випискою з ЄДР від 30.05.2022р. № 2009210000000000777.
Позивачем була обрана спрощена система оподаткування, а саме - платник єдиного податку другої групи, що підтверджується Витягом з реєстру платників єдиного податку від 02.06.2022 № 1331.
Основним видом підприємницької діяльності є КВЕД (2010) 47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах.
Підприємницька діяльність здійснювалась в магазині, який належить позивачу на праві власності, що підтверджується договором дарування від 22.07.2022 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Земельна ділянка кадастровий номер 5910300000:01:009:0414, на якій розташований магазин, належала позивачу на праві приватної власності, що підтверджується договором дарування від 22.07.2022, засвідченим приватним нотаріусом Шосткінського районного нотаріального округу Сумської області Зарубою О.В.
У той же час у 2023 році відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення - рішення:
від 06.12.2023 №388458-2410-1817-UA59100030000078744, яким за звітний (податковий) період - 2023, нараховано податкові зобов'язання зі сплати земельного податку на суму 13 652,21 грн;
від 27.03.2024 №28649-2410-1817-UA59100030000078744, яким за звітний (податковий) період - 2024, нараховано податкові зобов'язання зі сплати земельного податку на суму 928,25 грн.
Про використання вказаного майна в підприємницькій діяльності свідчить подані за формою 20-ОПП Повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти які пов'язані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність від 01.06.2022 (щодо відділу магазину) та від 24.01.2024 (щодо земельної ділянки). Також у вказаній заяві позивач просив податковий орган врахувати, що вказане майно використовується позивачем для здійснення підприємницької діяльності.
Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи вимоги позивача суд першої інстанції виходив з того, що відповідач дійшов неправомірного висновку про наявність у позивача обов'язку щодо сплати земельного податку, оскільки платник перебуває на спрощеній системі оподаткування та використовує належну йому на праві власності земельну ділянку у власній підприємницькій діяльності, відтак, позивач звільнений від сплати земельного податку відповідно до підпункту 297.1.4 пункту 297.1 статті 297 ПК України.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає таке.
Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні обґрунтовується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України, а справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень Податкового кодексу України.
Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
За змістом підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строках та розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Справляння плати за землю створено відповідно до положень розділу XII ПК України.
Підпунктом 269.1.1 п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України встановлено, що платниками плати за землю є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв).
Статтею 270 цього Кодексу визначено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Отже, обов'язок платника податку сплачувати плату за землю представлена у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.
Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки здійснюється з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності та користування земельною ділянкою оформлено відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження".
Питання переходу права власності на земельну ділянку у разі набуття права на житловий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на них, регулюються положеннями статей 120 Земельного кодексу України та 377 Цивільного кодексу України .
За змістом пункту 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю); дані сертифікатів на право на земельні частки (паї); рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв); дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї);
Згідно з пунктом 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Відповідно до пункту 291.3 статті 291 ПК України юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно звернутись до спрощеної системи оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, установленим главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Згідно з пунктом 291.2 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Разом з ти, п. 269.2 статті 269 ПК України визначено особливості справляння податку суб'єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу.
Підпунктом 4 п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України встановлено, що платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності, зокрема, з податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм), позичку, на іншому праві користування) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.
Спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 Податкового кодексу України, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених главою І Розділу ХІV ПК України, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Основною умовою за якої земельний податок не нараховується, є використання земельних ділянок платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм), позичку, на іншому праві користування).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 14.05.2020 року у справі № 826/13115/16, згідно з якою умовою несплати земельного податку за спрощеною системою оподаткування є те, що суб'єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності.
Таким чином, спрощена система оподаткування не звільняє суб'єкта господарювання від виконання податкових зобов'язань зі сплати податків, встановлених у пункті 297.1 статті 297 ПК України, а запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати, а також встановлює можливість повернення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою. Умовою несплати земельного податку за отримання системою оподаткування є те, що суб'єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для ведення господарської діяльності.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена Верховним Судом України в постанові від 21 листопада 2023 року у справі № 813/4324/16.
Підпунктом 14.1.36. пункту 14.1. ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Отже, платники єдиного податку другої групи звільняються від сплати земельного податку за земельні ділянки, що використовуються ними для провадження господарської діяльності. Головним фактором, який свідчить, що земельна ділянка використовується у господарській діяльності, - це використання її для отримання доходу чи іншої економічної вигоди.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 використовує вищевказану земельну ділянку в своїй господарській діяльності, оскільки позивач свою підприємницьку діяльність здійснює в магазині, який належить позивачу на праві власності, що підтверджується договором дарування від 22.07.2022 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Земельна ділянка кадастровий номер 5910300000:01:009:0414, на якій розташований магазин, належала позивачу на праві приватної власності, що підтверджується договором дарування від 22.07.2022, засвідченим приватним нотаріусом Шосткінського районного нотаріального округу Сумської області Зарубою О.В.
Вказані фактичні обставини не заперечуються відповідачем, доказів або пояснень щодо не використання позивачем земельної ділянки у свої підприємницькій діяльності відповідач не надав.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем належними та допустимими доказами не підтверджено того, що належна позивачу земельна ділянка не використовується ним у господарській діяльності.
За встановлених судом обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності тверджень відповідача про наявність у позивача обов'язку щодо сплати земельного податку, оскільки платник перебуває на спрощеній системі оподаткування та використовує належну йому на праві власності земельну ділянку у власній підприємницькій діяльності, відтак, позивач звільнений від сплати земельного податку відповідно до підпункту 297.1.4 пункту 297.1 статті 297 ПК України.
Щодо доводів відповідача, що земельна ділянка не використовуються в підприємницькій діяльності позивача у зв'язку з неподанням останнім інформації за формою №20-ОПП, колегія суддів зазначає, що згідно з пунктом 8.1 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 (далі - Порядок №1588), платник податків зобов'язаний повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку у порядку, встановленому цим розділом.
Відповідно до пункту 8.4 Порядку №1588 повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків. У повідомленні за формою № 20-ОПП надається інформація про всі об'єкти оподаткування, що є власними, орендованими або переданими в оренду.
Як стверджує відповідач, ОСОБА_2 повідомлення за формою № 20-ОПП щодо експлуатації земельної ділянки подано тільки 24.01.2024.
Водночас наведена норма підпункту 297.1.4 пункту 297.1 статті 297 ПК України не визначає залежність між наданням пільги та поданням звітності за формою №20-ОПП. Неподання позивачем звітності за формою №20-ОПП щодо використання земельних ділянок у власній господарській діяльності не тягне за собою безумовного висновку щодо відсутності факту використання спірних об'єктів у господарській діяльності. Натомість відповідальність за порушення встановленого порядку взяття на облік (реєстрації) у контролюючих органах передбачена ст. 117 ПК України.
Оскільки суд встановив наявність підстав для застосування до позивача пільги, визначеної підпунктом 297.1.4 пункту 297.1 статті 297 ПК України, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Сумській області від 06.12.2023 № 388458-2410-1817-UА 59100030000078744 та від 27.03.2024 № 28649-2410-1817-UА 59100030000078744 є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.06.2025 по справі № 480/4369/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя С.П. Жигилій
Судді Т.С. Перцова Я.М. Макаренко