07 листопада 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/2499/25-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити дії.
Позивач просить суд:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, надану ОСОБА_1 у виплаті недоодержаної пенсії її чоловіка - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області виплатити ОСОБА_1 нараховану суму пенсії в розмірі 238613,27 грн, яка залишилася недоодержаною її чоловіком ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку з його смертю, за результатами перерахунку пенсії, виконаного на підставі рішень Чернівецького окружного адміністративного суду в справах №600/3998/21-а та №600/1610/23-а.
Позов обґрунтовано тим, що Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області протиправно відмовило позивачу у виплаті пенсії, нарахованої пенсійним органом на виконання судових рішень її чоловіку ОСОБА_2 , який помер, не отримавши за життя суми перерахованої пенсії.
Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву; витребувано у відповідача копії документів, які стосуються спірних відносин.
Відповідачем подано до суду відзив, у якому відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на відсутність протиправних дій по відношенню до позивача. При цьому зазначено, що у випадку смерті стягувача щодо недоодержаних сум на виконання рішення суду до Реєстру вноситься інформація про особу, яка має право на отримання недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю стягувача та документи, що дають право на одержання недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю стягувача. Тобто в даному випадку необхідно застосувати механізм заміни сторони виконавчого провадження в порядку статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України, після чого відповідна інформація буде внесена до Реєстру судових рішень. За наведеної умови, а також за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України Пенсійним фондом України можуть бути виплачені нараховані суми особі, інформацію про яку внесено до Реєстру судових рішень. Просив суд відмовити у задоволенні позову.
Позивач подав до суду відповідь на відзив. Однак указану суд не бере до уваги, оскільки відповідно до змісту частини третьої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначені особливості розгляду даної категорії справ, у цій справі заявами по суті справи є позов та відзив.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року у справі №600/3998/21-а, адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії задоволено повністю.
Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області у проведенні ОСОБА_2 перерахунку пенсії з 01 грудня 2019 року, виходячи із розміру грошового забезпечення, зазначеного у довідці Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернівецькій області» від 18 червня 2021 року №33/46-804/3931. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області провести ОСОБА_2 з 01 грудня 2019 року перерахунок пенсії, виходячи із розміру 62% грошового забезпечення, на підставі довідки Державної установи “Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернівецькій області» від 18 червня 2021 року №33/46-804/3931, та провести ОСОБА_2 виплату пенсії із врахуванням раніше проведених виплат.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року у справі №600/1610/23-а адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови у поновленні виплати щомісячної доплати в розмірі 2000 грн, згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб". Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області відновити ОСОБА_2 , з дати припинення - нарахування і виплату щомісячної доплати у розмірі 2000 грн, згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб".
На виконання вказаних судових рішень, які набрали законної сили, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснено перерахунок пенсії, призначеної ОСОБА_2 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Так, згідно розрахунку суми, що підлягає сплаті на виконання рішення суду у справі №600/3998/21-а, сума заборгованості за період з грудня 2019 року по грудень 2021 року становить 193108,00 грн.
Згідно розрахунку суми, що підлягає сплаті на виконання рішення суду у справі №600/1610/23-а, сума заборгованості за період з липня 2021 року по травень 2023 року становить 45505,27 грн.
Як вбачається зі Свідоцтва про смерть від 12 лютого 2025 року серії НОМЕР_1 , виданого відділом державної реєстрації Кіцманської міської ради Чернівецького району Чернівецької області, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно свідоцтва про укладення шлюбу від 15 липня 1973 року серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , була дружиною (наразі - вдова) померлого ОСОБА_2 .
03 квітня 2025 року ОСОБА_1 як вдова померлого ОСОБА_2 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою, в якій просила здійснити виплату пенсії, недоодержаної її чоловіком ОСОБА_2 у зв'язку зі смертю згідно рішень Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року у справі №600/3998/21-а та від 12 квітня 2023 року у справі №600/1610/23-а.
Листом від 10 квітня 2025 року №2400-1703-8/13865 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повідомило позивача, що за життя ОСОБА_2 на виконання рішень Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року у справі №600/3998/21-а та від 12 квітня 2023 року у справі №600/1610/23-а проведено перерахунки пенсії. Різниці боргу пенсії, визначені відповідно до вказаних судових рішень, включено до Реєстру рішень суду, виконання яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Також у листі зазначено, що відомості про смерть ОСОБА_2 були також внесені до названого вище Реєстру, а з урахуванням поданої ОСОБА_1 заяви про виплату недоодержаних сум пенсії у зв'язку зі смертю чоловіка Головним управлінням внесено інформацію до підсистеми «Реєстр судових рішень» як спадкоємця у зв'язку зі смертю стягувача за названими вище судовими рішеннями. Крім цього вказано, що суми пенсії, донараховані на виконання судового рішення, що виплачуються за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України для Пенсійного фонду України на цю меті, обліковуються в автоматизованих системах обробки пенсійної документації (електронний пенсійних справах) та на їх підставі - в автоматизованій базі даних у підсистемі «Реєстр судових рішень» Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України. Видатки на погашення заборгованості з пенсійних виплат, визначених, зокрема, за рішеннями суду, плануються в межах коштів Державного бюджету України на фінансування пенсійних програм. Черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили.
За таких обставин позивач звернулась до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
З матеріалів справи вбачається, що звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом обумовлене, фактично, її незгодою із діями (бездіяльністю) відповідача щодо відмови у виплаті їй відповідно до частини першої статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» недоотриманої пенсії померлого чоловіка ОСОБА_2 , нарахованої на виконання судових рішень, у загальній сумі 238613,27 грн (на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року у справі №600/3998/21-а сума перерахованої пенсії становить 193108,00 грн, на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року у справі №600/1610/23-а сума перерахованої пенсії становить 45505,27 грн).
Так, відповідно до статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
При зверненні кількох членів сім'ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну.
Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
В разі смерті пенсіонера членам його сім'ї або особі, яка здійснила його поховання, виплачується для цього допомога в розмірі тримісячної пенсії, але не менше п'ятикратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Допомога на поховання не виплачується, якщо поховання пенсіонера здійснено за рахунок держави.
Отже, дружина померлого пенсіонера, яка належить до осіб, що забезпечуються пенсією, або яка проживала разом із пенсіонером на день його смерті, має право на одержання саме суми пенсії, яка підлягала виплаті пенсіонеру і залишилася недоодержаною у зв'язку з його смертю. При цьому суми пенсії виплачуються, якщо звернення про їх виплату надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Такий підхід до врегулювання цих правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного осіб, для яких спільно з отримувачем цих сум, які є доходом сім'ї.
У постанові Верховного Суду від 30.01.2020 у справі №200/10269/19-а, обставини якої схожі зі справою, що розглядається, сформульовано висновок: "у разі переходу до членів сім'ї спадкодавця належних останньому соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв'язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад. Фактично законом встановлено переважне право членів сім'ї померлого перед спадкоємцями останнього на отримання соціальних виплат, що належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя".
Такий висновок Верховного Суду стосується випадків, коли члени сім'ї пенсіонера або особа, якій забезпечується пенсією у разі втрати годувальника, реалізувала своє право на неодержану пенсію, в порядку, встановленому ч. 1 ст. 52 Закону №1058-IV та ч. 1 ст. 61 Закону №2262-XII, шляхом звернення до територіального органу Пенсійного фонду не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера (ч. 2 ст. 52 Закону N 1058-IV), проте не отримала таку виплату й оскаржує прийняте суб'єктом владних повноважень рішення з цього питання.
Такий підхід до визначення правової природи спірних правовідносин відповідає і висновкам Верховного Суду, викладеним у поставах від 04.12.2024 у справі №120/8398/24, від 11.04.2024 у справі №160/26335/23, від 06.04.2022 у справі №200/10136/20.
Таким чином суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей, і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, у разі звернення за ними не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера, не включаються до складу спадщини, а виплачуються виключно за процедурою, визначеною частиною першою статті 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Зі змісту листа Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 10 квітня 2025 року №2400-1703-8/13865 вбачається, що пенсійний орган, фактично, не задовольнив поставлене ОСОБА_1 як дружиною померлого пенсіонера, яка проживала разом з ним, питання виплати їй сум пенсії.
В зазначеному листі відсутній обґрунтований висновок про відмову у виплаті ОСОБА_1 нарахованих сум пенсії відповідно до частини першої статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Відсутнє й обґрунтування неможливості виплатити їй суми пенсії, які були нараховані та неодержані за життя її чоловіком, саме відповідно до приписів названої норми. Пенсійним органом не обґрунтована його позиція щодо невиплати позивачу як дружині померлого пенсіонера, яка проживала разом з ним, пенсії на підставі частини першої статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
У зв'язку з цим суд зазначає, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії як акту правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення відповідним суб'єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Відповідно частини першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі “Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Враховуючи викладене, перевіряючи оскаржувані позивачем дії (бездіяльність, рішення) суб'єкта владних повноважень на відповідність їх критеріям, наведеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що при її допущенні (вчиненні, прийнятті) відповідач діяв не на підставі закону, який регулює спірні відносини, необґрунтовано та нерозсудливо, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямована ця бездіяльність (дія, рішення).
До того ж, аналіз змісту листа Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 10 квітня 2025 року №2400-1703-8/13865 свідчить, що ним лише надано інформацію щодо порядку подальшого виконання судових рішень у справах №600/3998/21-а та №600/1610/23-а та вказано, відомості про позивача внесено до підсистеми «Реєстр судових рішень» Інтегрованої комплексної системи Пенсійного фонду України як спадкоємця у зв'язку зі смертю її чоловіка.
Між тим, суд зауважує, що позивач не зверталася до відповідача із заявою щодо порядку виконання судових рішень у справах №600/3998/21-а та №600/1610/23-а, а просила виплатити їй нараховані суми пенсії, які залишилися недоодержаними чоловіком у зв'язку з його смертю. При цьому, як уже зазначено судом вище, не було наведено обґрунтованих підстав неможливості задовольнити заяву ОСОБА_1 про виплату їй сум пенсії відповідно до частини першої статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Враховуючи викладене у своїй сукупності, беручи до уваги те, що у цій справі позивач реалізувала своє право на неодержану пенсію, в порядку, встановленому частиною першою статті 61 Закону №2262-XII, шляхом звернення до відповідача не пізніше шести місяців після смерті її чоловіка, суд приходить до висновку про протиправність дій відповідача щодо розгляду заяви позивача про виплату їй нарахованих сум пенсії, які залишилися недоодержаними її чоловіком у зв'язку з його смертю.
Зважаючи на обставини цієї справи, суд встановив, що порушення права позивача на виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю її чоловіка сталося через нездійснення відповідачем такої виплати за відсутності визначених законодавством підстав, тобто, внаслідок його бездіяльності.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Суд зауважує, що засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005 (заява N 38722/02)).
Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У постанові від 26.06.2018 у справі №809/1231/16 Верховний Суд зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. У разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади
Зважаючи на викладене та керуючись принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина перша статті 8 Конституції України, частина перша статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України), суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача буде визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо невиплати їй суми пенсії, недоотриманої її покійним чоловіком ОСОБА_3 , із зобов'язанням відповідача виплатити ОСОБА_1 недоотриману її покійним чоловіком пенсію у сумі 193108,00 грн за результатами перерахунку, проведеного за період з грудня 2019 року по грудень 2021 року згідно рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року у справі №600/3998/21-а, та у сумі 45505,27 грн за результатами перерахунку, проведеного за період з липня 2021 року по травень 2023 року згідно рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року у справі №600/1610/23-а.
На переконання суду, саме такий спосіб захисту порушених прав позивача відповідає об'єкту порушеного права й у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним.
При вирішенні цього спору судом також враховано позицію Верховного Суду щодо застосування статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в аналогічних відносинах, викладену судом касаційної інстанції у постанові від 11 березня 2025 року у справі №420/28399/23.
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно статей 74-76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно частин першої-третьої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивачем доведено наявність підстав для задоволення заявлених вимог. Водночас доводи відзиву не свідчать про законність оскаржуваних дій (рішення, бездіяльності).
Відповідно до положень частин першої, сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
З матеріалів справи вбачається, що позивачем за подання до суду цього позову сплачено судовий збір у загальній сумі 1908,90 грн. Зважаючи на повне задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню з відповідача в сумі 1908,90 грн на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись статтями 9, 72, 73, 74-76, 77, 90, 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо невиплати ОСОБА_1 суми пенсії, недоотриманої її покійним чоловіком ОСОБА_3 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області виплатити ОСОБА_1 нараховану суму пенсії у розмірі 193108 грн 00 коп., яка залишилася недоодержаною її чоловіком ОСОБА_3 у зв'язку з його смертю, за результатами перерахунку, проведеного за період з грудня 2019 року по грудень 2021 року згідно рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року у справі №600/3998/21-а.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області виплатити ОСОБА_1 нараховану суму пенсії у розмірі 45505 грн 27 коп., яка залишилася недоодержаною її чоловіком ОСОБА_3 у зв'язку з його смертю, за результатами перерахунку, проведеного за період з липня 2021 року по травень 2023 року згідно рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року у справі №600/1610/23-а.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1908 грн 90 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 07 листопада 2025 року.
Повне найменування учасників процесу: позивач - ОСОБА_1 (с. Шипинці, Чернівецький район, Чернівецька область, РНОКПП НОМЕР_3 ), відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (Площа Центральна, 3, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 40329345).
Суддя О.П. Лелюк