Справа № 500/4098/25
07 листопада 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючої судді Дерех Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (надалі, відповідач), в якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 пенсії по інвалідності за період з 01.06.2024, по 31.08.2024, зобов'язати відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, виплатити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності за період з 01.06.2024, по 31.08.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що після припинення виплати пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з 01.06.2024 (у зв'язку із скасуванням довідки МСЕК серії 12ААВ №668360), з 20.09.2024 позивача було визнано особою з інвалідністю (підтверджено цей статус). Відтак, позивач вважає, що відповідач повинен був відновити виплату пенсії по інвалідності з 01.06.2024, та виплатити пенсію за весь цей період з 01.06.2024 по 31.08.2024.
Ухвалою суду від 11.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Заперечуючи проти позовних вимог, представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову повністю. Просить врахувати, що відповідно до листа від 10.06.2024 №360 Тернопільського обласного центру медико-соціальної експертизи Обласної МСЕК №1, виплата пенсії позивача з 01.06.2024 припинена. Вказує, що згідно з акту огляду МСЕК серії 12 ААГ №731273 виданої Тернопільською обласною МСЕК №1 від 20.09.2024, позивачу повторно встановлено третю групу інвалідності з 17.09.2024 (з дати повторного огляду) по довічно. Таким чином виплату пенсії відновлено із вказаної дати. Враховуючи зазначене, вважає, що провести виплату пенсії позивача за період з 01.06.2024 по 31.08.2024 немає правових підстав.
Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якому підтримав позовні вимоги, просить позов задовольнити повністю.
Судом встановлено, що позивачу призначено пенсію по інвалідності III групи відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №3662-3640/С-02/8-1900/25 від 28.05.2025 позивача повідомлено про те, що виплата пенсії позивача з 01.06.2024 припинена. Зазначено, що відповідно до виписки з акту огляду МСЕК серії 12ААВ № 668360 виданої Тернопільською міськрайонною МСЕК від 05.04.2022, позивачу виплачувалася пенсія по інвалідності третьої групи внаслідок загального захворювання, згідно із Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак, згідно листа від 10.06.2024 № 360 Тернопільського обласного центру медико-соціальної експертизи Обласної МСЕК №1, довідка МСЕК серії 12ААВ № 668360 скасована. Відповідач у листі також вказав, що згідно з акту огляду МСЕК серії 12 ААГ №731273 виданої Тернопільською обласною МСЕК №1 від 20.09.2024 ОСОБА_1 повторно встановлено третю групу інвалідності з 17.09.2024 (з дати повторного огляду) по довічно. Таким чином виплату пенсії відновлено із вказаної дати. Також зазначено, що провести виплату пенсії ОСОБА_1 за період з 01.06.2024 по 31.08.2024 немає правових підстав.
Вважаючи протиправною бездіяльністю відповідача, позивач звернулася з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України від 9 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Частиною третьою статті 4 Закону України від 9 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Отже, нормативно-правовим актом, яким, зокрема, визначено підстави припинення пенсійних виплат, є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом N 1058, можуть застосовуватися за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.
Питання виплати пенсій врегульовані статтею 47 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Відповідно до статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; (Положення пункту 2 частини 1 статті 49 втратили чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення КС 25-рп/2009 від 07.10.2009 року 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом. Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
Згідно з частиною третьою цієї статті у разі виявлення недостовірних даних у документах та відомостях, на підставі яких було встановлено та/або здійснюється виплата пенсії, рішенням територіального органу Пенсійного фонду України розмір та підстави виплати пенсії переглядаються відповідно до цього Закону без урахування таких даних.
Зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Між тим, частиною третьою ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що у разі якщо строк оцінювання повсякденного функціонування особи пропущено особою з інвалідністю з поважних причин або у разі наступного визнання її особою з інвалідністю виплата пенсії по інвалідності поновлюється з дня, з якого припинено виплату, до дня проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, але не більш як за три роки, якщо експертна команда з оцінювання повсякденного функціонування особи визнає її за цей період особою з інвалідністю.
При цьому якщо під час наступного оцінювання повсякденного функціонування особі з інвалідністю встановлено іншу групу інвалідності (вищу або нижчу), пенсія за зазначений період виплачується за попередньою групою інвалідності.
Якщо виплату пенсії особі з інвалідністю припинено у зв'язку з відновленням здоров'я або якщо така особа не отримувала пенсію внаслідок нез'явлення без поважних причин для проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, у разі наступного визнання її особою з інвалідністю виплата раніше призначеної пенсії поновлюється з дня наступного встановлення інвалідності, за умови що після припинення виплати пенсії минуло не більше п'яти років. Якщо минуло більше п'яти років, пенсія призначається знову на загальних підставах.
Експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи зобов'язані до запровадження електронної інформаційної взаємодії між відповідними інформаційно-комунікаційними системами повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду України про результати оцінювання повсякденного функціонування особи в частині встановлення інвалідності у порядку, визначеному законодавством.
Як встановлено судом, позивачу припинено виплату пенсії по інвалідності з 01.06.2024 у зв'язку із скасуванням довідки МСЕК серії 12ААВ №668360.
В подальшому, згідно з актом огляду МСЕК серії 12ААГ №731273, виданим Тернопільською обласною МСЕК №1 від 20.09.2024, позивачу повторно встановлено третю групу інвалідності з 17.09.2024 (з дати повторного огляду) по довічно.
Разом з тим, доказів того, що експертна команда з оцінювання повсякденного функціонування особи визнала ОСОБА_1 у період з 01.06.2024 по 31.08.2024 особою з інвалідністю, як це передбачено частиною третьою ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", судом не здобуто та учасниками справи суду не подано, Таким чином, у спірному випадку відсутні підстави для визнання протиправною бездіяльності відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 пенсії по інвалідності за період з 01.06.2024, по 31.08.2024.
Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову повністю.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено та підписано 07 листопада 2025 року.
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Реквізити учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ),
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46001 код ЄДРПОУ:14035769).
Головуюча суддя Дерех Н.В.